У діагностиці ми використовували творче завдання. Його зміст полягав у доборі до прослуханої народної мелодії костюму цієї національності. Пропонувалося п'ять мелодій різних народностей: українська, російська, польська, молдавська, білоруська. А також п'ять карток з ілюстрацією народного костюму, такі ж як і мелодії. Необхідно було прослухавши мелодію впізнати, яка це народність та вірно знайти костюм.

Оцінювання завдань здійснювалося за розробленою шкалою.

Підсумовуючи усі зібрані результати за усіма завданнями ми визначили шляхом математичної обробки даних загальні результати. Ми підрахували результати за усіма критеріями та їх показниками. Максимальний бал за всіма критеріями був 9 балів. Отже максимальний бал за усіма критеріями, що складався з суми усіх результатів встановлює 36 балів. Мінімальний - 0 балів, але таких не було. Ми визначили коефіцієнт рівня сформованості хореографічної культури за формулою Кf= де - загальна сума показників певного критерію. На кожного учня підраховувався Кf. На високому рівні його результат був від 7-7,5. На середньому - 5-5,7, на низькому рівні від 3-3,5.

За якісними ознаками учні були поділені за рівнями таким чином.

До високого рівня було віднесено школярів та учнів, які мали досить високий рівень знань з хореографічного мистецтва знань з історії розвитку народної хореографії, усвідомлювали значення особливостей народної хореографії в контексті розвитку суспільства, вміло оцінювали хореографічну композицію, аргументували власну думку, високий рівень творча уяви і фантазії в постановчій роботі, яскравість і винахідливість в процесі інтерпретації образу, був відмічен дуже високий рівень творчої спрямованості та активність в обговоренні образу хореографічного твору;

До середнього рівня було віднесено учнів та школярів, які мали певний рівень знань, але не зовсім чітко аргументували власну думку, не показали високий рівень творчої уяви та фантазії, Вони оцінювали скрізь призму свої почуттів, не завжди адекватно. Активність на заняттях простежуваласть не зовсім стабільно.

До низького рівня ми віднесли тих, хто досить слабко орієнтується в знаннях з хореографічного мистецтва, Їх відповіді не були аргументовані, не висловлювали власну думку. Бажання творчого самовираження було повністю відсутнє. Емоційність та активність ніколи не проявлялись.

Рівень сформованості хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії

2.2 Методичні рекомендації щодо формування хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії

Виходячи з виявленої сутності і структури хореографічної культури у підлітків засобами народної хореографії, узагальнення педагогічного досвіду, аналізу методичної документації, а також результатів експерименту, ми розробили методичні рекомендації щодо формування хореографічної культури підлітків.

Дані методичні рекомендації передбачають реалізацію ряду принципів, втілення яких здійснюється за допомогою певних форм, методичних прийомів в засобів.

Принцип пізнавальної активності - один з важливіших принципів ознайомлення учнів з хореографічною діяльністю. Досягнути його можливо емоційністю. Завдяки емоційному викладанню викладач підтримує увагу дітей. Орієнтувальне підкріплення виступає як метод, втілений прийомами на протязі заняття. І в цьому аспекті емоційні впливи підтримують орієнтувальну активність на основі введення орієнтувальних підкріплень різної модальності (зіркових, слухових стимулів).

Принцип поетапності. Система будується на основі переходу від легкого до складного, таким чином, кожний етап є базовим для переходу до наступного. Він дозволяє відтворити цей зв'язок на ділі практично: заняття повинно складатися з кількох пов'язаних частин, розрахованих на поступове освоєння смислового змісту танцю. Зміна частин заняття обґрунтована поступовістю освоєння, відпрацювання розуміння та якогось навику.

Многократне повторення будь - якої частини заняття забезпечується принципом циклічності, тобто поетапністю вивчення і необхідністю прокручування (многократним повторенням, тобто циклом) будь - якої частини заняття в залежності від необхідності. Ця необхідність іноді пов'язана не тільки зі складністю освоєння деяких елементів танцю, але і з специфікою емоційного реагування підлітків.

Принцип інтеграції, який дозволив поєднати емоційно - чуттєві та фізіологічні ресурси учнів.

Принцип художнього виконання, дотриманий у методиці, дозволить викладачу створити у учнів цілісне сприйняття того, що вони виконують. А також розкрити у учнів здатність художньо відкритися. Художнє виконання виховує естетично гарне виконання.

Для емоційно - осмисленого формування хореографічної культури пропонуємо використовувати наступні методичні прийоми і засоби, які втілюються засобами народної хореографії:

- історичний екскурс в період становлення та розвитку народного танцю перед початком розучування;

- прослуховування музики до розучуваного танцю;

- аналогія, зв'язок з іншими народними танцями;

- чітка хореографічна драматургія;

- аналіз і самоаналіз інтерпретацій хореографічних творів;

- накопичення глядацьких еталонів.

Узагальнюючи методичні рекомендації ми приводимо приклад заходів, які будуть активізувати розроблені нами критерії формування хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії.

Зацікавленість учнів викликає «Хореографічна інсценіровка казки» на прикладі казки «Ріпка».

Мета: знайомство з народною хореографією в культурно - історичному контексті. Розкриття особливостей казкових героїв: Дід, Бабка, Онучка, Жучка, Кішка, Мишка, Ріпка.

Сім учасників стоять у глибині залу, у лівому куті. Кожний, виходячи, виконує ритмічний малюнок мелодії.

Такти 2 - 9. Вихід Діда з Ріпкою. Після вступу (такт 1) Дід, тримаючи Ріпку за ліву руку, веде її по діагоналі до місця «садження» в правому передньому куті залу. Ріпка йде зігнувшись, з нахиленою головою, з притиснутою до тіла правою рукою, позаду Діда.

Реприза. Такти 2 - 9. Дід саджає Ріпку, «утоптує землю» і йде.

Такти 10 - 17. Ріпка «росте». Повільно та плавно піднімається права рука (2 такти).

Такти 18 - 25. Дід помічає, що Ріпка виросла. Підійшовши, розглядає її і на останній звук мелодії бере за підняті вперед - угору руки.

Реприза. Такти 18 - 26. Дід починає тягнути Ріпку. Вихідне положення: права нога, зігнута в коліні - позаду, ліва нога та плече - попереду.

Такт 18. Дід робить шаг правою ногою на місці, переносить на неї центр ваги тіла і відтягує корпус назад, потім шаг лівою ногою назад, а права - вперед, центр ваги на правій нозі.

Такт 19. Повторити вправи такту 18 з лівої ноги.

Такти 20 - 21. Дід з правої ноги, нахиляє корпус то назад, то вперед, намагається витягнути Ріпку (при нахилі корпуса назад та вперед ноги почергово відриваються від полу). В кінці такту 20 він зупиняється на правій нозі, праве плече вперед, ліва нога позаду, центр ваги на правій нозі.

Такти 22 - 25. Повторити рухи тактів 17 - 20 з лівої ноги.

Такт 26. Дід опускає Ріпку, розвертається та широким жестом правої руки кличе Бабку.

Такти 27 - 34. Бабка йде також по діагоналі, підходить до Ріпки, роздивляється її, потім стає позаду Діда.

Реприза. Такти 27 - 35. Вони разом починають тягнути Ріпку. В кінці розвертаються та кличуть Онучку.

Такти 36 - 43. Онучка вибігає легкими підскоками, руки розведені в сторони, радісно кружляє, розглядає Ріпку і на останній звук мелодії встає позаду Бабки.

Такти 44 - 52. Тягнуть Ріпку. В кінці кличуть Жучку.

Такти 53 - 60. Жучка біжить широкими шагами, згинаючи коліна та закидаючи ноги назад, корпус витягнутий вперед, як можна нижче, майже паралельно підлозі, руки по черзі викидає вперед, назад. Роздивляється Ріпку і в кінці такту 60 встає за Онучкою.

Такти 61 - 69. Усі тягнуть, витягнути не можуть та кличуть Кішку.

Такти 70 - 77. Кішка відтворює ритмічний малюнок, по черзі роблячи стрибок та три шага (стрибок треба робити можливо вище), руки в тому ж ритмі по черзі злітають вперед, вверх, лікті округлені, кісті м'які. Оглянувши Ріпку, стає за Жучкою.

Такти 78 - 86. Всі тягнуть, витягнути не можуть і кличуть Мишку.

Такти 87 - 94. Мишка біжить на полупальцях, мілкими кроками, кісті рук складені, пальці торкаються один одного ніби подовжує ніс Мишці. Вона обнюхує Ріпку та стаж за Кішкою.

Такти 95 - 98. Усі тягнуть Ріпку.

Такти 99 - 102. Ріпка починає поступово розхитуватися (4 рази), підніматися та нарешті падає. Падають і всі інші.

(Музичний супровід в додатку)

Народний костюм має дуже важливе значення в формуванні хореографічної культури, тому пропонуємо навчальну гру «Найкращий модельєр».

Мета: знайомство з основними канонами національних костюмів. Провести аналогію з костюмами інших народів, та створити образ сучасного українського, російського, молдавського та інших костюмів.

План гри:

1. Ілюстрація костюмів різних національностей.

2. Виявлення особливостей костюмів кожного народу.

3. Ілюстрація костюмів українського народу (різні регіони).

4. Виявлення особливостей костюмів українського народу.

5. Моделювання сучасного образу національного костюму.

6. Мовний показ створеного образу.

7. Обговорення та оцінювання проведеної роботи.

(ілюстрації в додатку)

Також для формування культури учнів ми пропонуємо «Подорож до різних країн».

Мета: знайомство з традиціями різних народів, їх музикою та національними костюмами: Україна, Росія, Польща, Молдова та Білорусія.

Україна. Широка популярність українського народного танцю пояснюється невичерпним багатством танцювальних барв, життєрадісним запалом, великою щирістю, тонким і м'яким народним гумором.

Наявність яскравих побутових рис і особливостей, поєднаних з віртуозною технікою, надає українському танцю своєрідного колориту, а самобутні й виразні танці західних областей доповнюють і збагачують хореографічне мистецтво України.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7