Зі словом нога є понад 100 фразеологізмів: нога за ногою, чого ліва нога забажає, до ноги, переминатися з ноги на ногу, встати на ліву ногу, на широку ногу, ні в зуб ногою, ногою ступити ніде, на короткій нозі, брати ноги на плечі, де вже ноги не носили, падати в ноги, з усіх ніг, і риби наловити і ніг не замочити, давати волю ногам, відхрещуватися руками й ногами, плутатися під ногами, колос на глиняних ногах, твердо стояти на ногах [3, 49].

Чимало фразеологізмів групуються навколо слів, що означають назви явиш природи (прихилити сонце, місце під сонцем, вітер у голові, звідки вітер віє, шукати вітра в полі, свіжим вітром повіяло, буря в склянці води, як чорна хмара, витати в хмарах, мороз поза спиною ходить, як сніг на голову, як громом вражений), назви тварин (гнатися за двома зайцями, ділити шкуру невбитого ведмедя, всі кози в золоті, старий лис, вовк в овечій шкурі, горобці цвірінькають у голові, кури засміють, з третіми півнями, як з гуски вода, як баран на нові ворота, у свинячий голос, ловити окунів); назви рослин (топтати ряст, плести сухого дуба, як горох при дорозі, як виросте гарбуз на вербі, дорога терном поросла, хай буде гречка, дати на горіхи, душа заросла полином, нижчий за траву, мак росте в голові, як гриби після дощу); назви знарядь праці, предметів домашнього вжитку (хоч лопатою греби, знати з миски та в рот, макітра розуму, облизати макогона, носа й коцюбою не дістати, двічі наступити на ті самі граблі, як пісок на вилах, тримати в кліщах, ложка дьогтю, пристати з ножем до горла, носити воду решетом, як п'яте колесо до воза); назви трудових процесів (молоти язиком, краяти серце, вставляти клепку, кувати вухналі зубами, скородити ребра, як свекор пелюшки прати) тощо [13, 58].

Найчастіше головним словом у фразеологізмі виступає дієслово. Є окремі дієслова, які входять до складу багатьох Фразеологізмів. Наприклад, із дієсловом давати (дати) утворено близько 200 фразеологізмів (давати перевагу, давати відбій, давати волю рукам, давати драла, давати дорогу, давати знати, давати маху, давати на здогад, давати по шапці, давати раду, давати спокій, давати перцю, давати сторчака, не давати і вгору глянути, не давати проходу); з дієсловом брати (взяти) -- близько 80 фразеологізмів (брати в роботу, брати голову в руки, брати до відома, брати за петельки, брати на арапа, брати на себе очі, брати ноги на плечі, брати своє, брати себе в руки, брати за зябра, брати за чисту монету, брати на кпини, брати до серця); з дієсловом іти -- близько 70 фразеологізмів (іди з Богом, іти в ногу, іти в непам'ять, іти вгору, іти напролом, іти шкереберть, іти з глибини душі, іти ва-банк); із дієсловом тримати -- понад 60 фразеологізмів (високо тримати голову, тримати марку, тримати в таємниці, тримати за сімома замками, тримати ніс за вітром, тримати камінь за пазухою, тримати на прив'язі, тримати язик за зубами) тощо.

У фразеологізмах порівняно часто вживаються числівник один (в один голос, міряти на один аршин, не один пуд солі з'їсти, один бік медалі, один одного вартий, одним один, співати в один голос, зв'язувати в одне ціле, за одним махом, в одній упряжці, в одному ряду, бити в одну точку, стригти під одну гребінку), числівник два (два боки однієї медалі, за два кроки, не раз і не два, як дві краплі води, палиця з двома кінцями, між двох вогнів, у двох словах), числівник три (алюр три хрести, в три погибелі, гнутися в три дуги, під три вітри, в три скоки, спустити три шкури, у три шиї, як три дні не їв, під трьома замками), числівник сім (всім по сім, за сім земель, сім мішків гречаної вовни, сім футів під кілем, сім п'ятниць на тиждень за сімома печатками), рідко -- інші числівники (у чотирьох стінах, як свої п'ять пальців, дев'ятий вал, обминати десятою дорогою, у двадцять чотири години, на всі сто).

Іноді фразеологізми будуються на тавтології (повторенні однокореневих слів): битком набитий, валом валити, сидьма сидіти, покотитися покотом від сміху, плести плетеники, пропади пропадом, чин чином, бувати в бувальцях [17, 12].

Крім загальновживаної лексики, у фразеологізмах трапляються також специфічні слова та слова із закріпленим вжитком (із фразеологічним значенням): похнюпити голову, скалити зуби, вирячити очі, закопилити губи, байдики бити, ханьки м'яти, справляти посиденьки, дати драла, скрегіт зубовний, на безрік, ні бельмеса. Слова похнюпити, скалити, вирячити, закопилити, байдики, ханьки, посиденьки, драла, зубовний, безрік, бельмес в інших поєднаннях слів не вживаються.

У фразеологізмах зберігаються архаїчні мовні елементи: притча во язицех, глас волаючого в пустелі, на сон грядущий, блудний син, проти рожна перти, міряти своїм ліктем, товкти воду в ступі, три копи лиха.

Фразеологізми бувають різної синтаксичної будови: можуть мати форму незалежного речення, підрядного речення, словосполучення (предикативного, підрядного чи сурядного), а також являти собою поєднання повнозначного слова із службовим.

Фразеологізми у формі незалежного речення являють собою завершені, самодостатні комунікативні одиниці, проте, на відміну від звичайних речень, передають одне поняття, творять семантичну цілість: повернулося колесо історії -- сталися зміни; не варта шкірка вичинки -- марна праця; далеко куцому до зайця -- велика різниця між кимсь; той у плуг, той у луг -- незлагоджено; що буде, те й буде -- незважаючи ні на що. Такі фразеологізми не здатні до словесного поширення, у тексті вони вживаються як окремі повідомлення, репліки і за своїм значенням межують із приказками: Ви себе рівняєте з Іосифом? Далеко куцому до зайця! (І. Котляревський). Вони можуть входити також до складного речення як його предикативна частина: Що буде, те й буде, а я не покину своєї матері (І. Нечуй-Левицький). Нема що казати, бо в чужій хаті й тріска б'є (Л. Мартович) [26, 45].

До складу фразеологізмів, що мають форму підрядного речення, як обов'язковий компонент входять сполучники підрядності на зразок як, мов, наче, аж та сполучні слова що, де, куди, коли, доки тощо. Ці фразеологізми вказують на різні обставини і за будовою можуть бути:

повним двоскладним реченням (із підметом і присудком): куди і ворон кісток не заносить -- дуже далеко, куди око гляне -- скрізь, звідки вітер віє -- чий вплив, доки світ стоїть -- завжди, як рак свисне -- ніколи, як гарбуз на вербі виросте -- ніколи, як мокре горить -- дуже повільно, що б там не було -- за будь-яких умов, аж дим іде -- дуже інтенсивно, чого ліва нога забажає -- досхочу;

неповним двоскладним реченням із пропущеним присудком, рідше -- підметом: як риба у воді -- вільно, невимушено, як засватана дівка -- сором'язливо, (далекий) як небо від землі -- недосяжний, (зникнути) як сіль у воді -- безслідно, (потрібний) як п'яте колесо до воза -- зовсім не (потрібний), поки суд та діло -- тим часом, мов крізь землю провалився -- раптово зник; часом і з обома пропущеними головними членами речення: (знає) як свої п'ять пальців -- досконало, (побачить) як свого носа -- ніколи не (побачить), (сиплеться) як з рукава -- дуже багато, (загоїться) як на собаці -- дуже швидко; іноді до таких фразеологізмів як головна складова частина входить дієслово: битися як риба об лід -- бідувати, дивитися як горобець на полову -- піддаватися обману, купатися як сир у маслі -- розкошувати, носитися як дурень зі ступою -- приділяти забагато уваги;

односкладним реченням: хоч собак ганяй -- дуже холодно, хоч в око стрель -- дуже темно, куди не подайся -- скрізь, якщо на те пішло -- за такої умови, як вітром здуло -- раптово зник, мов рукою зняло -- раптово минуло, де козам роги правлять -- дуже далеко [22, 14].

Фразеологізми, що мають форму предикативного словосполучення, являють собою комунікативно незавершені, недостатні одиниці: вони, як правило, потребують доповнення другорядними членами. Наприклад, у реченні Батько Дніпро тече собі спокійно, і ліси на горах стоять, як на картині художника, -- просто душа співає од такої краси (Ю. Яновський) фразеологізм душа співає, що має значення «радісно», доповнюється обставиною причини од краси. За будовою їх поділяють на:

двочленні -- складаються лише з підмета й присудка: порохня сиплеться -- дуже старий, завидки беруть -- заздрісно, язик заплітається -- важко говорить, світ не близький -- дуже далеко, жила тонка -- слабкий, язик як помело -- дуже балакучий, горішок не по зубах -- дуже складна справа, одного поля ягода -- однакові, два чоботи - пара -- схожі між собою;

багаточленні -- крім підмета й присудка, як обов'язковий компонент мають також другорядні члени: ведмідь на вухо наступив -- позбавлений музикального слуху, кров холоне в жилах -- страшно, язик підвішений добре -- дотепно говорить, є лій у голові -- розумний, душа в п'яти вскочила -- стало дуже страшно, кінці з кінцями не сходяться -- важко справлятися з труднощами [36, 58].

Фразеологізми з іменником у ролі головного слова можуть являти собою [30, 51]:

а) поєднання іменника з прикметником (або займенником, числівником): білий світ, права рука, тепле місце, вчорашній день, дивна річ, крокодилячі сльози, старий лис, морський вовк, мокра курка, біла ворона, заплішений дурень, казанська сирота, китайська грамота, авгієві стайні, адамове ребро, своя рука, кожний собака, перша ластівка; таке поєднання може мати форму непрямого відмінка з прийменником або без нього: з легкої руки, на швидку руку, з дорогою душею, у свинячий голос, без зайвих слів, без задніх ніг, при битій дорозі, на свою голову, в самий раз, на сьомому небі, до перших півнів, в один голос, на одній нозі, щасливої дороги, високої думки, чистої води, власними очима, щедрою рукою, тихою сапою, всім серцем, своєю чергою, одної масті;

б) поєднання іменника з іменником у родовому відмінку: сіль землі, дух доби, пісня пісень, хвороба росту, докори сумління, мова серця, крик душі, почуття ліктя, господар становища, слово честі, макітра розуму, секрет полішинеля, яблуко розбрату; на початку такого фразеологічного словосполучення як обов'язковий компонент може стояти прийменник: на злобу дня, на вагу золота, на краю прірви, за покликом серця, для відводу очей, до глибини душі, у поті чола; ця конструкція може поширюватися залежним прикметником (або займенником, числівником): птиця невисо-кого польоту, останній крик моди, сон рябої кобили;

в) поєднання іменника з іменником чи іменниками в іншому відмінку з прийменником або без нього: слово в слово, крок за кроком, без року тиждень, світ за очі, місце під сонцем, серце з воску, дірка з бублика, своя голова на плечах, колос на глиняних ногах, ані пари з вуст, буря в склянці води, кінець кінцем, кум королю.

Фразеологізми у формі підрядного словосполучення з дієсловом у ролі головного слова являють собою:

а) поєднання дієслова з іменником у знахідному (чи родовому) відмінку без прийменника: сушити голову, снувати думки, ламати кригу, ловити момент, збивати пиху, набратися духу, баглаї бити, розуму не позичати, позбутися голови, рішитися глузду, мало каші з'їв;

б) поєднання дієслова з іменником (чи займенником) в іншому відмінку з прийменником або без нього: западати в душу, відійти в історію, упійматися на гачок, виводити з рівноваги, встати з колін, стояти на своєму, боротися з вітряками, і в головах не класти, потурати серцеві, дякувати Богові, клювати носом, вкритися іржею, іти прахом, перекидатися словом;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8