Масштаб композиції у натюрморті орієнтований, звичайно, на розмір невеликої кімнатної речі, тієї, що живе з людиною під одним дахом, поруч з ним. Звідси своєрідна камерність цього жанру.
Натюрморт, більш ніж будь-який жанр живопису, не залежить від зовнішнього сюжету, він уникає словесних описань. Його потрібно уважно роздивитись, поступово занурюючись у нього. У цьому розумінні натюрморт є ключем до будь-якої картини, він вчить нас не відволікатися на зовнішнє, звертати увагу на сам живопис, милуватися красою зображення, його барвистістю, силою виразності.
Художник, звичайно, перед тим як писати натюрморт, створює його у думці, тобто будує з різних предметів якийсь осередок, що відповідає його задуму. Це дає йому можливість свідомо дати собі особливе завдання та довго, не кваплячись, вирішувати його на цьому нерухомому, незмінному об'єкті - натюрморт дуже зручний жанр для експериментів. Один художник продовжує традиційні композиційні схеми постановок, інші відмовляються від звичайної схеми, шукають оригінальних шляхів у мистецтві натюрморту.
Але головним предметом живописних експериментів у роботі над натюрмортом - є колір. Колір сам по собі, як асоціативне уявлення, може викликати ту чи іншу реакцію у глядача. Але у станковому живописі художник не має справи з локальним кольором. Картина створюється системою кольорових відношень, які відтворюють об'ємні форми та простір. Колір отримує повну силу лише у поєднанні зі змістом картини.
Багато художників звертаються до зображення натюрморту у тематичних картинах задля більш повного розкриття змісту самого твору. В окремих випадках, натюрморт набуває настільки важливого значення, що стає композиційним центром картини.
2.2 Виконання дипломної роботи в матеріалі
Під час роботи над дипломом постало питання про виконання практичної частини диплому - роботи в матеріалі.
За чотири роки навчання в інституті ми вивчали різні види образотворчого мистецтва: малюнок, живопис, декоративно-прикладне мистецтво. Мене найбільше захоплює живопис олійними фарбами, особливо в жанрі пейзаж та натюрморт. Враховуючи, що на практиці в школі мною було заплановано проведення занять по темі «Натюрморт», я вирішила виконати композицію практичної частини дипломної роботи теж в жанрі натюрморт.
Велике місце у навчанні дітей з малярства займає натюрморт. На прикладі натюрморту добре вивчаються та засвоюються важливі закони малярства, методи роботи над етюдами з натури.
Натюрморт - це не тільки особлива тема малярства (речі, нерухомі предмети, «мертва природа»), але й особлива форма картини, не менш змістовна, багата, ніж усі інші її форми, такі як сюжетна композиція, портрет, пейзаж.
Натюрморт, більш ніж будь-який жанр малярства, не залежить від зовнішнього сюжету, він уникає словесних описань. Його потрібно уважно роздивитись, поступово занурюючись у нього. У цьому розумінні натюрморт є ключем до будь-якої картини, він вчить нас не відволікатися на зовнішнє, звертати увагу на сам живопис, милуватися красою зображення, його барвистістю, силою виразності.
Працюючи над пошуком ескізу своєї практичної роботи, я переглянула багато ілюстративного матеріалу та репродукцій робіт художників. Намагалась створити свою власну композицію натюрморту, але, коли побачила репродукцію з натюрмортом, де були зображені квіти, захопилась ними, мені сподобався композиційний малюнок цього натюрморту та його колорит. Контрастність колориту та сам композиційний малюнок, на мою думку, є тією енергетичною силою, яка здатна покращити настрій людині.
Ми не бачимо глечика, ми не бачимо вази, але ми розуміємо, що це букет квітів різних за формою та за кольором. Я вирішила зробити копію з цієї репродукції, але, проконсультувавшись з керівником дипломної роботи, було вирішено не робити копію, а зробити просто список з метою передачі композиційного малюнку та колориту.
Робота написана олійними фарбами на полотні. Розмір полотна 50X40, робота оформлена дерев'яною рамою з метою організації композиції.
3. Гра як відповідний метод у роботі гуртка
3.1 Використання елементів гри на уроках в початкових класах
Як навчити кожну дитину самостійно вчитися? Як сформувати її пізнавальні інтереси, активне ставлення до навчального процесу? Ці питання хвилюють вчителя щоразу, коли він починає працювати з першокласниками. Як же уникнути психічних та фізичних перевантажень маленьких школярів. Тут добрим помічником в роботі стає для нас гра.
Фантазія, казка, гра - це частка духовного життя першокласника, що пробуджує в душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки та творчості. Ще Ушинський радив застосовувати ігрові моменти в серйозній праці учнів, тоді процес пізнання йтиме продуктивніше а самі заняття стануть захоплюючими. Пам'ятаючи цю пораду елементи гри використовують на кожному уроці, особливо в першому півріччі, коли треба сформувати пізнавальні інтереси та активне ставлення до навчального процесу.
На уроці гра корисна лише тоді, коли органічно переплітається з серйозною, наполегливою працею, тобто вона спонукає до інтенсивної, розумової праці. Така гра робить працю привабливішою та цікавішою, стає бажаним те, що дитині важко дається, допомагає переборювати труднощі у засвоюванні навчального матеріалу.
На уроці доцільна та гра яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемогти, активізує увагу учнів. Наведу приклад уроку читання. Відкриваючи Буквар, дитина хоче читати. Та за хвилину їй вдається прочитати лише 6-10 коротких слів. Така праця для неї на перших парах складна, бо навчальна позиція учня ще не склалася.
Задоволення від такого читання окремі (слабкіші учні) не отримують. Ось тоді прищепити любов до книги, до читання допомагає лише гра. Наприклад: виставляю склади і кажу: «На дошці були склади, а білочка махнула хвостиком, слова і розсипались. А зайчикові дуже хочеться їх прочитати. Давайте допоможемо нашому зайчику». Діти з задоволенням складають слова, читають. Таким чином ми пропонуємо зробити і зі словами для складання речень. А ось робота зі словом. Ось наприклад гра «Знайди букву»: На дошці стоять літери, які треба поставити на місце (щ, о, н, а, а, б, а, в, к, у). До дошки виходять два три учні і складають потрібні слова.
А ось гра «Склад загубився»: «Діти, а ви знаєте, що ведмедик теж ходить до школи. Він любить читати та вміє складати слова. Але сьогодні складаючи слова він загубив один склад і ніяк не може його знайти. Перший склад «ли», а останній - «ця». Який же склад загубив ведмедик? І тут веселі посмішки, майже всі діти підняли склад - «си». Вийшло слово «лисиця». Провожу бесіду про лисичку. Хтось з дітей знає віршик, а хтось загадку. У класі маленька радість, урок пройшов цікаво, всі працювали. А ось гра: «Склад за складом доганяй, ціле слово складай!».
Звертаюсь до дітей:
Сьогодні у нашій шафі хтось наробив шкоди. Порозкидав всі склади і ми не зможемо скласти слова (показуємо які). Допоможіть мені діти, хто може відшукати потрібні склади і скласти цілі слова.
Дорослішають діти - ускладнюються і завдання, намагаються використовувати і складніші ігри. Ось яку гру пропонуємо дітям для засвоєння написання словникових слів. Гра називається «Чарівні яблучка». Це не звичайні яблучка, а чарівні. На них виросли плоди з буквами.
Зірвати яблуко може лише той, хто правильно добере до нього належне слово у таблиці.
На дошці слова, букви, написання яких треба запам'ятати, пропущені.
Використовуючи ребуси, кросворди. Такі ігри сприяють розширенню словникового запасу, збагаченню активної лексики школярів.
Крім того у них розвивається абстрактне і логічне мислення. Дітям легше сприймати і запам'ятовувати нові слова. Пропоную багато загадок у віршовій формі. Вони додають зацікавленості учням. А кросворди розвивають пам'ять, аналітико-синтетичну діяльність мозку. Щоб уникнути перевантаження школярів продумую кожен етап уроку, обов'язково вводжу ігрові моменти, хвилинки-веселинки. З віком завдання ускладнюються. Так, Знайко пропонує уже задачі на дві дії. Він і допомагає дітям опанувати методику їх розв'язку. Разом з іншими формами роботи на уроках математики використовую цікаві віршові задачі. А щоб не відкривати урок сухими словами: «Пишіть. Класна робота. Приклади…» проводжу математичні зарядки, турніри допитливих, кмітливих. Такий початок заняття створює у школярів відповідний трудовий настрій, допомагає переключити їхнє мислення на математичні завдання.
3.2 Особливості занять в гуртку образотворчого мистецтва
Гурток - основна форма навчально-виховної роботи в позаурочний час. Дітей об'єднує спільне захоплення. Мета гуртка - захопити дітей цікавою роботою, заінтригувати. Постійно тривала робота збагачує життя школярів, потребує щоденної думки. Чим цікавіша робота, до якої залучається дитина, тим яскравіше розкриваються її здібності, навички.
Характер позакласної роботи створює найсприятливіші умови для заняття школярів різноманітними видами діяльності на заняттях гуртка образотворчого мистецтва - пізнавальна, ігрова, розвиваюча, естетична. Саме в наслідок творчого пошуку школярі пізнають радість власного відкриття своїх можливості. Можливості для всебічного розвитку учнів в позакласні години дуже широкі, здібності і нахили дітей багатогранні - треба тільки знати учнів, вміти бачити й відкривати їх уподобання, схильності та інтелектуальні, трудові, творчі інтереси.
Гурток несе велике виховне значення: виховує терпіння, вимогливість до своєї роботи, навички самостійності, вміння працювати зосереджено не відволікатись тривалий час, постійно аналізувати й відображати в малюнку пропорції предмета, його характер і розміщення, освітлення і колір; можливість виразити образи своєї фантазії.
У дітей, які малюють пейзаж з натури чи малюнку художника, розвивається зорова пам'ять, образне мислення, естетичний смак, що в свою чергу впливає на чіткість і точність виконання завдання. Процес засвоєння техніки живопису здійснюється через деякі етапи:
Ознайомлення з правил33
ами малювання пейзажу;
Вибір матеріалів та приладь для роботи;
33
Засвоєння прийомів малюнку пейзажу;
Виконання пейзажу олівцем;
Закінчення малюнку кольором.
Навчання малювання пейзажу повинно йти від легкого до складного. Спочатку слід дати учням спеціальні вправи, які займають кілька хвилин на поча33
тку уроку. Організувати колективне обговорювання предметів, керівник гуртка пояснює дітям, що малювати пейзаж потрібно з певної точки зору, бо інакше змінюється видимість предметів. При цьому доцільно показати пейзаж з різного положення (високий, низький, середній горизонт).
Учням з малим досвідом роботи важко одночасно вивчати твір художника і компонувати малюнок. Тому перш ніж почати малювати керівник повинен поставити перед учнями запитання про те, як краще розмістити зображення на аркуші паперу: (вертикальне та горизонтальне розміщення)
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
