Засоби наочності на уроках не слід перетворювати у самоціль. Вони повинні сприяти ефективному навчанню молодших школярів, бо невміло використані засоби наочності негативно впливають і відволікають дітей від цілеспрямованої роботи.

Успіх застосування наочних посібників залежить насамперед від їх обґрунтованого вибору у кожній конкретній ситуації. Вибір визначається:

а) змістом і обсягом елемента кожної логічно завершеної частини змісту навчального предмета, зокрема необхідною для його формування чуттєвою основою;

б) конкретними дидактичними задачами і підзадачами, які розв'язуються на кожному етапі процесу навчання;

в) рівнем опорних знань, умінь і навичок, чуттєвим досвідом дітей у конкретній навчально-пізнавальній ситуації;

г) об'єктивними умовами (пора року, місцеві умови і т. ін.), в яких реалізується процес навчання;

Отже, враховуючи вищезгадані фактори, учитель визначає за змістом теми конкретні реальні об'єкти, вибирає засоби наочності та способи діяльності (спостереження, досвід, практична робота) з ними.

Якщо об'єкти знайомі дітям, то засоби наочності використовують для актуалізації опорних знань.

Проілюструємо зазначені положення фрагментом уроку за темою «Мішані ліси».

Вивчається логічно завершена частина змісту теми: рослинний світ зони мішаних лісів.

Оскільки в зоні мішаних лісів гарні природні умови - багато тепла і вологи, - то на цій території багатий рослинний світ. Чи ж справді це так?

Пригадайте, скільки ярусів має ліс. (Як основа для згадування використовується картина лісу чи схема ярусів лісу). Назвіть яруси лісу.

Які дерева, кущі, трав'янисті рослини ростуть у зоні мішаних лісів? (Негайна відповідь не вимагається).

Демонструються малюнки листяних дерев. Якщо діти знають ці дерева, то називають їх самостійно. Якщо дерева невідомі - їх називає учитель. На запитання про особливості конкретних видів дерев діти відповідають, пригадуючи відомі їм знання, на основі наочних посібників і використовуючи їх, як джерело нових знань. Невідомі факти також повідомляє вчитель, звертає увагу на красу природних об'єктів, їх значення, охорону. Наприклад, як називається дерево? (Береза). За якими ознаками ви її впізнали? Зверніть увагу на її стрункий стовбур, на гілки, що звисають донизу. Березу порівнюють із дівчиною, а на Україні - з матір'ю, яка стоїть у зажурі і чекає з походу сина - захисника рідної землі. (Розповідається коротка легенда про березу).

Демонструються малюнок і гербарний зразок бука. Назва дерева повідомляється учителем.

- Який за товщиною стовбур у цього дерева? Яку форму має листя? Зверніть увагу на його плоди. (Учитель повідомляє, що це могутнє дерево. Воно миє дуже міцну і красиву деревину, з якої виготовляють дуже гарні меблі).

Усі малюнки чи гербарні зразки показуються дітям, коли вивчається об'єкт. Після цього вони розташовуються на дошці і використовуються під час систематизації та узагальнення.

- Назвіть листяні дерева, які ростуть у зоні мішаних лісів. (Вимагається повна відповідь на запитання, яке пропонується з метою узагальнення і закріплення).

- Чи змінюються листяні дерева у різні пори року? Пригадайте свої спостереження, якими були дерева улітку, восени, взимку, навесні. (Як опора для пригадування можуть бути використані малюнки листяного дерева у різні пори року).

- Яку природну зону ви вивчаєте? (Мішані ліси). Який ліс називається мішаним? Отже, крім листяних, у ньому ростуть і хвойні дерева. (Ця група дерев вивчається аналогічно попередній).

- Який другий ярус лісу? Які рослини називаються кущами? Подивіться на малюнок, зверніть увагу на стебло.

- Виберіть серед гербарних зразків названі у підручнику кущі. Які з них належать до лікарських? (Учитель доповнює відповіді учнів новими фактами про особливості і значення кущів, що називалися).

- Які кущі ростуть у зоні мішаних лісів? (Запитання на узагальнення і закріплення. Відповіді повинні бути повними. Необхідно, щоб діти усвідомили належність цих рослин до зони мішаних лісів).

- Який третій ярус лісу? Які рослини називаються трав'янистими? У чому їхня відмінність від дерев і кущів? (Самостійне порівняння за малюнками).

Малюнки або гербарні зразки трав'янистих рослин учитель розташовує на дошці двома групами: ранньоквітучі та пізньоквітучі.

- Назвіть рослини першого ряду. (Підсніжник, проліска, ряст, анемона і т. ін.). Де вони ростуть у лісі: на галявинах чи під деревами? (Щоб дати відповідь на запитання, пригадайте весняну екскурсію до лісу).

- Коли ці рослини зацвітають? Чи не заважають їм дерева? (Ці рослини ростуть у лісі. Вони виростають і зацвітають дуже рано. У цей час на листяних деревах і кущах ще немає листя або воно невеличке й тому не затіняє їх від світла).

- Які з цих рослин є лікарськими? Які з ранньоквітучих рослин вам найбільше подобаються? Чому? Які з цих рослин занесені до Червоної книги? Як необхідно охороняти ранньоквітучі рослини? (Відповіді дітей доповнюються вчителем, а на деякі запитання він сам дає повну відповідь).

- Пізніше зацвітають… (Учні називають рослини за малюнками другої групи).

- У яку пору зацвітають ці рослини? У цей період дерева і кущі стоять зеленими. Сонячні промені майже не проникають крізь листя, у лісі мало світла й прохолодно. Тому рослини ростуть на галявинах).

- Пригадайте умови життя рослин. (Без світла й тепла рослини не ростуть і не розвиваються). Назвіть трав'янисті рослини мішаного лісу.

- Отже, які три групи рослин ростуть у мішаному лісі? (Ви переконалися, що рослинний світ зони мішаних лісів багатий. У ній ростуть різноманітні хвойні та листяні дерева, кущі, трав'янисті рослини). Чому у зоні мішаних лісів багатий рослинний світ?

Це запитання спонукає школярів до осмислення залежності між живою і неживою природою (температура повітря у різні пори року, кількість опадів) і різноманітністю рослинного світу.

Учитель повинен пам'ятати про інші, не менш важливі, загальні вимоги до використання засобів наочності. Серед них:

- зміст засобу наочності повинен відповідати освітній, розвивальній та виховній цілям. В засобах наочності не повинно бути нічого зайвого, що відволікало б увагу дітей від необхідного;

- усі засоби наочності демонструються під час уроку тільки в момент необхідності, а не раніше. Після цього вони можуть залишатися на видних місцях, але у тій послідовності, у якій вивчалися. Надалі вони використовуватимуться для розв'язання інших дидактичних задач і підзадач: усвідомлення, осмислення, систематизація, узагальнення, запам'ятовування, закріплення і т. ін.;

- якщо засіб наочності не відповідає поставленим цілям і задачам, то на уроці краще ним не користуватися.

2.2 Методика використання різних видів засобів під час формування природничих знань

Методи і прийоми знаходяться в тісному діалектичному взаємозв'язку. Кожен метод за певних умов може бути прийомом того чи іншого методу. Наприклад, розповідь, пояснення або бесіда можуть бути використані при вивченні одних тем як методи навчання і включати різні прийоми, а під час лабораторного та практичного занять відігравати роль прийомів. Зрозуміло, що вирішальне значення у виборі методів навчання і формування їх структури відіграє зміст навчального матеріалу. Ефективність процесу навчання великою мірою залежить як від вдалого вибору методів, так і від їх внутрішніх структур, умілого поєднання прийомів зовнішньої діяльності вчителя і внутрішньої пізнавальної самодіяльності учнів.

Для стимулювання мислення і пізнавального інтересу учнів молодших класів при вивченні природознавства застосовуються різноманітні прийоми. Головними з них е збагачення навчального матеріалу новими цікавими фактами, які відсутні в підручнику, здійснення проблемного підходу до навчання, використання елементів цікавого (зачитування уривків з художньої, науково-популярної літератури, прислів'їв, загадок тощо), емоційних стимулів (використання платівок із записами голосів птахів, пісень, музичних і поетичних творів); демонстрування різних видів натуральних об'єктів (живі рослини, їхні органи, гербарії, колекції, чучела), схем, діапозитивів, слайдів, фотографій, муляжів, моделей тощо. Різноманітність прийомів, пов'язаних з використанням різних видів унаочнення або інших засобів навчання, має значні переваги перед словесно-книжковими. Але різні види унаочнення стимулюють лише чуттєве пізнання, конкретизують пізнавальні об'єкти, створюють передумови для формування уявлень [8]. Пізнання, як відомо, не обмежується тільки формуванням уявлень, воно постійно поглиблюється: слідом за чуттєвим наступає рівень вищого мислення - понятійного, абстрактного, підтвердженого практикою. Це свідчить про те, що необхідною умовою навчання є правильне поєднання різних навчальних прийомів, які зможуть забезпечити належний навчальний і виховний ефект.

Кожен метод, що застосовується на уроці, розкривається багатьма, різними за характером, методичними прийомами. Цю різноманітність прийомів можна систематизувати у відповідні групи. Передусім можуть бути виділені прийоми, які мають місце майже в кожному методі, а саме: логічні, організаційні і технічні [2].

До логічних належать прийоми збудження і розвитку пізнання, виявлення істотних ознак об'єктів або явищ, порівняння об'єктів (виявлення однакових і відмінних рис), висновки, узагальнення. Ці прийоми забезпечують розвиток мислення учнів, самостійність їхньої роботи.

Організаційні прийоми спрямовують увагу на сприймання і роботу учнів. Сюди належать індивідуальні, фронтальні, групові види проведення робіт; різні типи завдань (однакові, різні, індивідуальні); виготовлення і використання певних карток, інструкцій тощо.

До технічних належать прийоми, якими досягається підготовка робочого місця, використання різного обладнання, допоміжних матеріалів і засобів (поводження з виучуваними об'єктами або матеріалами, приладами та ін.).

Варіанти поєднання різних прийомів можуть бути різними залежно від змісту навчального матеріалу. Творча активність і педагогічна майстерність вчителя залежать від вмілого використання існуючих і розроблення нових прийомів, застосування яких підвищує рівень навчання і виховання учнів.

Висновки

Принцип наочності є одним з важливих для організації ефективного процесу навчання молодших школярів. Адже без чуттєвої основи засвоєні знання будуть формальними. Вони, у кращому випадку, запам'ятовуються учнями, але не будуть для них зрозумілими, тобто усвідомленими і осмисленими. «Слово, - зазначав визначний фізіолог І. П. Павлов, - яке загубило зв'язок із реальними предметами і явищами, що ним позначаються, перестає бути сигналом для суб'єкта, втрачає для нього своє пізнавальне значення».

Суть принципу наочності полягає у створенні образів, конкретних уявлень, на основі яких будується навчально-пізнавальна діяльність учнів, спрямована на оволодіння системою природознавчих уявлень і понять.

Для вивчення багатьох об'єктів і явищ, недоступних для безпосереднього сприймання їх у натурі, вчитель використовує й графічні наочні посібники: картини, таблиці, схеми, кольорові листівки, роздавальні картки тощо.

Потреба в демонструванні графічних наочних посібників зумовлена тим, що уявлення, які дістають діти тільки з розповіді вчителя або читання статті і які не закріплені зоровими образами, можуть бути неправильні. Отже, демонстрування навчальних таблиць і картин, супроводжувані поясненнями, допомагають створити в учнів образні уявлення про предмети і явища навколишнього середовища.

Але слід звернути увагу також і на те, що всі методи і прийоми знаходяться в тісному діалектичному взаємозв'язку. Кожен метод за певних умов може бути прийомом того чи іншого методу.

Зрозуміло, що вирішальне значення у виборі методів навчання і формування їх структури відіграє зміст навчального матеріалу. Ефективність процесу навчання великою мірою залежить як від вдалого вибору методів, так і від їх внутрішніх структур, умілого поєднання прийомів зовнішньої діяльності вчителя і внутрішньої пізнавальної самодіяльності учнів.

Отже, вибір та використання тих чи інших методів та прийомів має диктуватись передусім педагогічною ситуацією, що має місце, конкретними дидактичними обставинами, а також умінням учнів адекватно реагувати на застосовування відповідних прийомів. Не останнє місце відіграє при цьому рівень сприймання учнями тих чи інших методів та засобів навчання.

Список використаної літератури

1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. - К.: Веселка, 1998. - С. 147-226.

2. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. - С. 98-142.

3. Габдулхаков Ф.А. Зрительная наглядность в начальном обучении // Русский язык в национальной школе. - 1988. - №3. - С. 45-47.

4. Дрига О.М., Рах А.П. Технические средства обучения в общеобразовательной школе. - М., 1985.

5. Каштанова А.А. Некоторые приемы работы с детьми // Начальная школа. - 1995. - №7 - С. 34-38.

6. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. - К.: Вища школа, 1975. - 176 с.

7. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Вища школа, 1984.

8. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарові К.Д. Методика викладання природознавства. - К.: Вища школа, 1990. - 302 с.

9. Паламарчук В.І. Динамічні таблиці для початкової школи. - К.: Освіта, 1992.

10. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Ґенеза, 1999. - 368 с.

11. Савченко О.Я. Підготовка учнів до сприймання нових художніх творів на уроках читання // Початкова школа. - 1990. - №3. - С. 18-26.

12. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. - Т. 2 - М.: Просвещение, 1979.

13. Яковенко Н.П. Использование средств наглядности и занимательного материала на уроках // Начальная школа. - 1997. - №3 - С. 32-34.

14. Халатян К.С. Как я использую наглядность // Начальная школа. - 1987. - №7. - С. 27-28.

Страницы: 1, 2, 3, 4