- повідомляти учнем мета і порядок спостережень;
- виділяти основні об'єкти спостереження, процеси і явища, що учні повинні освоїти;
- повідомляти учнем питання, на які вони повинні відповісти за результатами спостережень;
- звертати увагу учнів на складності і труднощі, які можуть виникнути при спостереженнях, інструктувати про способах їх усунення і попередження;
- постійно контролювати учнів і допомагати їм у процесі спостережень (виділяти головне, спонукати до порівнянь, підводити до висновків, давати вказівки про фіксування спостережуваного і т.д.);
- систематично підводити підсумки самостійних спостережень учнів.
5 Вправи-основний метод виробничого навчання
У підручнику матеріал про вправи розкритий дуже докладно. Викладено сутність і дидактичну характеристику вправи як методу, а також методика керівництва вправами учнів, тобто сутність поточного інструктування учнів майстром на уроках виробничого навчання. Програма курсу орієнтує тільки на вивчення вправи інк методу навчання. У цьому зв'язку викладач повинний раціонально розділити навчальний матеріал підручника на двох частин: для вивчення в даній темі й у наступних, тим більше, що за порівняно обмежений час, виділений на вивчення методів виробничого навчання, так докладно і детально, як положено в підручнику, вивчити вправи неможливо.
Вивчення вправ як методу виробничого навчання необхідно почати з його визначення і наступного аналізу цього визначення. З багатьох визначень поняття вправ як робітника можна взяти наступне: вправи -- це багаторазові повторення досліджуваних дій з метою їхнього свідомого удосконалювання. У процесі вправ у такий спосіб відбувається перехід кількості (у даному випадку кількості повторень, відтворень) у якість, що характеризується удосконалюванням знань, способів діяльності, утворенням умінь і навичок.
Разом з тим не всі так просто: не кожне багаторазове повторення є вправою, не кожне дає збільшення якості. Можна часто повторювати ті самі дії, але .поліпшення їх не відбудеться.
Після такого вступу потрібно сформулювати, зафіксувати в конспектах слухачів і коротко прокоментувати наступні загальні вимоги-характеристики вправ як методу виробничого навчання:
1. Вправи -- це не тільки повторення, але й обов'язковий рух уперед. Кожна вправа --це черговий крок в оволодінні професією.
2. Кожна вправа повинна мати чітку мету: навчальну -- чому навчитися, що освоїти, відробити, закріпити, удосконалити, розвити, чого досягти і т.п. і виробничу -- що, як і скільки зробити в процесі вправ. Мети ці повинні тісно сполучатися, причому досягнення виробничої мети є засобом досягнення навчальної мети, що є основний. Мети повинні бути чітко доведені до учнів і усвідомлені ними.
3. Вправи проводяться під керівництвом майстра. Ціль майстра при керівництві вправами повинна бути і метою учнів. Коректування діяльності учнів у процесі вправ виробляються насамперед з позицій реалізації навчальної мети.
4. Виконуючи вправи, учень повинний мати міцну свідому орієнтовану основу своєї діяльності. Учень повинний чітко знати, «що», «як» і «чому так» потрібно робити.
5. Висока ефективність вправ забезпечується наявністю інтересу і позитивної мотивацією діяльності учнів.
6. У процесі вправ учень повинний мати чіткі орієнтири для самоконтролю ходу і результатів своїх дій (зоровий спосіб дії, еталон, робоче креслення, технічні вимоги, сигнал тренажера і т.п.).
7. У процесі вправ на кожнім його етапі учень повинний чітко представляти, яких результатів він домігся, наскільки успішно виконується їхня мета.
Розглядаючи цілепокладання як основну рису вправ як методу навчання, варто підкреслити, що навчальні цілі вправ повинні постійно і поступово підвищуватися по складності і ступеню досяжності, знаходитися в тісному взаємозв'язку и преемственности. Кожна наступна мета обов'язково зберігає, включає попередню. Це забезпечує послідовний поступальний рух учнів в освоєнні основ професійної майстерності.
Такий взаємозв'язок (ієрархію) основних цілей вправ можна наочно продемонструвати на наступній діаграмі.
Закінчувати загальну характеристику вправ випливає розкриттям системи вправ, розглядаючи в даному випадку вправи і як метод, і як крок, етап, часовий період (відрізок) виробничого навчання. Тут необхідно сформулювати і прокоментувати з приведенням прикладів за професією слухачів наступні вимоги до системи вправ:
I. Наступність і взаємозв'язок вправ -- кожне попереднє вправа підготовляє учня до виконання наступного, а наступне сприяє засвоєнню нового і закріплює попереднє.
II. Поступове ускладнення вправ -- по змісту, дидактичним цілям, навчально-технічним вимогам, ступеню самостійності учнів.
III. Правильний розподіл вправ за часом:
вправи спочатку повинні бути нетривалими і розділятися невеликими проміжками часу;
перерви між вправами повинні бути такої тривалості, щоб учні не забули результатів попередніх вправ;
в міру оволодіння уміннями і навичками вправи повинні ставати більш тривалими, а проміжки між ними -- збільшуватися;
безупинні вправи можуть продовжуватися доти, поки відбувається удосконалювання процесу виконання трудової дії і не наступило стомлення учнів.
Ці вимоги необхідно зафіксувати в конспектах слухачів.
Наступний вузлове питання роздягнуло теми -- класифікація вправ. Тут необхідно відзначити, що можливо дві підходи-підстави до класифікації вправ. По дидактичній меті: вправи у формуванні первісних умінь; вправи у формуванні навичок; вправи у формуванні складних умінь. Другий -- по змісту: вправи у виконанні трудових прийомів; вправи у виконанні трудових операцій, вправи у виконанні трудових процесів: вправи в керуванні технологічними процесами.
Розподіл вправ по дидактичній меті менш прийнятно (хоча і припустимо), тому що дуже важко співвіднести такі вправи за часом виконання до якихось тимчасових періодів виробничого навчання -- формування умінь і навичок йде паралельно і безупинно. Класифікація вправ по їхньому змісті в більшому ступені відповідає тимчасовим етапам виробничого навчання, їхній можливо виділити, обмежити визначеними тимчасовими рамками. Тому така класифікація знаходить переважне застосування і прийнята за основу в підручнику й у програмі курсу.
Далі варто дати характеристику кожному з виділених Твідів вправ, керуючись наступної узагальнюючої табл. 6.
Виходячи з такої класифікації, весь процес виробничого навчання можна і потрібно розглядати як процес послідовно ускладнюються вправ з метою формування в основ професійної майстерності, що учаться. У цьому зв'язку цілком виправдане дидактичне твердження, що вправи є основним методом виробничого навчання. Таке твердження багаторазове розширює границі повсякденного розуміння вправ як способу відпрацьовування визначеного компонента діяльності з метою формування навички, а тим більше тренувального етапу оволодіння операцією.
Дійсно, оволодіння основами професійної майстерності -- це послідовні кроки-етапи рішення всі нових і нових навчально-виробничих задач, досягнення нових цілей, а це найважливіша ознака вправ.
Спочатку, при вивченні прийомів і операцій -- це відпрацьовування правильності трудових дій, далі -- досягнення точності, вправності; при виконанні робіт комплексного характеру новими цілями виробничого навчання, тобто системи вправ, є досягнення заданої швидкості, освоєння різних варіантів сполучення операцій у реальному технологічному процесі, різних типових і специфічних способів використання інструментів, пристосувань, приладів і т.д. Постійними, наскрізними, усе більш ускладнюючими цілями є виробнича самостійність і, нарешті, вершина професійної майстерності -- творчість,
Класифікація вправ
Види вправ
Основа
Ціль
Характерні риси
У виконанні
трудових
прийомів
операцій
Теоретичні знання учнів; показ і пояснення
майстром трудових дій; опис процесу
виконання прийомів до інструкційній карті; зображення прийому
на наочних приладдя
Теоретичні знання учнів; первісні уміння виконувати окремі прийоми,
вхідні в операцію; показ і пояснення майстра; опис процесу виконання
операції в документах письмового інструктування; зображення прийомів виконання операцій
Формування
первісних
умінь учнів
правильно виконувати трудові
прийоми, що відповідають показаному майстром
зразку й опису в інструкційній карті
правильно і якісно виконувати
усі прийоми і способи досліджуваної
операції в різних сполученнях у
відповідності з показаним майстром зразком і рекомендаціями
документів письмового інструктування; розширення й удосконалювання спеціальних знань учнів
Характерні для всіх етапів виробничого навчання;
як правило, проводяться
короткочасно;
організуються тільки для
відпрацьовування прийомів, складних для засвоєння в складі чи операції трудового
процесу в цілому;
включають підготовчі
вправи у відпрацьовуванні
складових частин (окремих рухів) складного
прийому;
включають вправи в полегшених умовах;
включають вправи, проведені з застосуванням тренувальних пристосувань, що мають пристрої
для оперативного самоконтролю (зворотного зв'язку в системі «учень-тренажер»);
при вивченні на одному уроці значного числа різних по змісту
прийомів чергуються з вступним інструктуванням
Поступове підвищення вимог до кінцевих результатів вправ (правильність трудових дій -- точність -- темп --
швидкість) як у межах
досліджуваної операції, так і
від операції до операції;
поступове підвищення
ступеня самостійності
учнів;
постійне навчання учнів способам самоконтролю і саморегуляції процесу виконання трудових
дій, проведення в цих
цілях спеціальних вправ;
застосування спеціальних вправ по освоєнню послідовності виконання прийомів, що складають
операцію;
включення спеціальних вправ по відпрацьовуванню нових, невідомих ще учнем складних прийомів виконання операції;
поступова автоматизація виконання окремих компонентів (прийомів) операції, тобто формування навичок
У виконанні трудових процесів
У керуванні технологічним процесом
Теоретичні знання учнів;
сформовані уміння виконувати трудові операції; показ і пояснення майстром способів і послідовності виконання трудових процесів;
опис послідовності і способів виконання трудових процесів в навчально-технологічній документації, пропонованої чи майстром розробленої самостійно
Теоретичні знання що учиться, навчальні і виробничі інструкції й алгоритми; аналіз спостережень за діяльністю кваліфікованих робітників; показ, пояснення й інструктивні вказівки майстра
Закріплення й удосконалювання умінь учнів, формування навичок виконання прийомів і способів праці, типових для професії; формування умінь примінять прийоми і способи праці в різних сполученнях при виконанні робіт комплексного характеру; формування виробничої самостійності розширення і вдосконалення спеціальних знань
Формування вмінь, що учаться, регулювати хід виробничого процесу в апаратах, установках безупинної дії на основі непрямих показників ходу технологічного процесу; розширення й удосконалення спеціальних знань.
Поступове підвищення вимог до темпу роботи і продуктивності праці учнів;
поступовий перехід від виконання робіт із запропонованого майстром технології до самостійного планування послідовності виконання трудових процесів;
включення спеціальних вправ у вивченні нової і складної навчально-технічної й інструктивної документації;
включення спеціальних вправ по відпрацьовуванню нових складних прийомів і способів виконання трудових процесів, а також способів роботи на новому високопродуктивному технологічному устаткуванні:
поступове і постійне підвищення вимог до виробничої самостійності учнів; формування творчого відношення до праці;
активне освоєння прийомів і способів праці передовиків і новаторів виробництва
Характерні в основному для професій апаратурної праці;
вимагають організації спеціальних вправ по відпрацьовуванню прийомів керування апаратом, агрегатом, установкою в змодельованих умовах: на тренажері, імітаторі, малолітражній установці, на полігоні і т.п.;
особливо відпрацьовується діяльність по керуванню апаратами в екстремальних і аварійних ситуаціях; включають спеціальні вправи в рішенні діагностичних, прогностичних, ситуаційних задач, роботу з навчальними і виробничими алгоритмами, «ділові» ігри включають самостійні спостереження за роботою кваліфікованих робітників по керуванню апаратом;
проводяться в основному у формі індивідуального прикріплення учнів до кваліфікованих робітників
Література
1. Підручник Организация и методика производственного обучения (гл. V) М., 1978.
2. Катаршев А.В. Электронно-вычислительная техника в учебном процессе. М, 1984.
3. Батышев С.Я. Трудовая подготовка школьников. М., 1981.
Вопросы теории и практики создания и применения тренажеров в профессиональном обучении. М., 1982.
4. В поисках оптимального варианта Под ред. Ю.К. Бабанского. М., 1982.
5. Гольдин И.И. Проблемное обучение в ПТУ. М., 1979.
6. Жиделев М.А. Современные требования к методам производственного поучения. М., 1979.
7. Зубенко П.Н. Активизация познавательной деятельности учащихся средних ПТУ. М., 1978.
8. Кочетов С.И. Основы применения средств обучения в ПТУ. М., 1986.
9. Маленко А.Т. Задачи по профессиональной педагогике. М., 1982.
Методы обучения в средних профессионально-технических учебных заведениях. М., 1982.
Организация и методика проведения педагогических игр. М., 1983.
10. Поташник М.И. Освоение методики оптимизации учебно-воспитательного процесса в среднем ПТУ. М., 1984.
Применение активных методов в процессе профессионального обучения учащихся средних ПТУ. М., 1985.
11. Шапоринский С.А. Вопросы теории ппроизводственного обучения. М., 1981.
Страницы: 1, 2, 3
