Але перші натурні постановки треба виконувати простим графітним олівцем. Потім у процесі набуття навичок і удосконалення натурних постановок, можна переходити до використання інших матеріалів, наприклад олівець замінити на вугіль, попробувати пензель і мокрий соус з подальшою проробкою форми пресованим вуглем (імітація італійського олівця).

Нерідко між вчителями-методистами і художниками виникає суперечка про методи навчання малюванню. Художники, особливо живописці, стверджують, що, наприклад малюнок куба треба починати із показу загальної форми. Хай, кажуть вони, учень легкими неакуратними штрихами намітить загальну форму куба і схопить його характерні особливості, а вже потім перевіряє свій малюнок по перспективі. Вчителі-методисти категорично проти такого способу, вважають, що він годиться тільки для досвідченого рисувальника [10, 53].

Людина, яка вперше взяла олівець у руки, повинна знати звідки, куди і як провести першу лінію, потім другу, третю і так далі. Зображення куба треба починати з малюнка його основи. Якщо куб стоїть під кутом до того, хто його малює, то він має провести спочатку горизонтальну лінію біля ближньої основи і чітко визначити, який кут утвориться між горизонтальною лінією і боковою гранню куба. Потім таким же чином визначити другий кут між горизонтальною лінією і другою стороною куба. Коли вірно намічено основу куба, можна перейти до знаходження вертикальних сторін куба : спочатку передньої грані, потім бокових і, на кінець, верхньої грані куба.

Такий метод аналітичної роботи на певному етапі мусить бути обов'язково. Бо коли почати малюнок з якої-небудь частини предмета і на ній зосередити всю свою увагу, можна не побачити загальної форми предмета і його пропорцій. Це буде порушенням основних педагогічних принципів навчального малюнка: від загального до деталей і від деталей знову до загального. Крім цього все це суперечить і природному сприйняттю.

Багаточисельні експериментальні дослідження психологів довели, що початковим є сприйняття загальних структурних особливостей форми предметів, а не поступовий перехід від детального до загального. Зображення форми предметів у більшості людей починається із загального обрису предмета, його контурного лінійного малюнка. Тому для правильної організації методики роботи з учнями педагогу потрібно відштовхуватись від цих природних особливостей дитини. Не випадково великі художники минулого радили починати, зображувати предмети із загальної форми і поступово переходити до детального аналізу натури.

2.2 Організація і зміст експериментального дослідження

Дослідження проводились у три основні етапи.

Метою першого етапу (2005-2006 рр.) був аналіз педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератур з проблеми формування навичок живопису та його використання як засобу вираження молодшими школярами, укладання бібліографії, вироблення експериментальної методики. У 2006 навчальному році було проведено констатуючий експеримент у ________________ЗОШ І-ІІІ ступенів __________________ району ____________________ області.

Другий етап (2006-2007 рр.) передбачав проведення основного експерименту з виявлення експериментальної перевірки системи педагогічних умов, які б забезпечили ефективність удосконалення навчання живопису у процесі виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах. Перевірено на практиці ефективність системи вправ та завдань.

Мета третього етапу (2007-2008 рр.) полягала в аналізі та узагальненні кількісних та якісних результатів експерименту, написанні тексту дипломної роботи, її літературне оформлення.

При проведенні формуючого експерименту були передбачені зміни в способах керівництва навчання школярів при збереженні змісту навчання. У експериментальному класі активізувалась пізнавальна діяльність школярів, пропонувалась система організації навчання, методи та прийоми, що забезпечують оптимізацію розвитку уявлень про натюрморт кольору та їх застосування як засобу емоційно-образного вираження в художній діяльності (сприймання - творення).

Вищесказане дозволило нам у формуючому експерименті для реалізації цих завдань сформувати систему практично орієнтованих завдань з метою організації сприймання натюрморту та його виконання в площинній та об'ємній композиціях).

Велика роль відводилась можливостям варіативності як у формі організації знань, методах, так і підборі завдань, вправ та ігор. Це дало можливість у формуючому експерименті визначити систему психолого-педагогічного впливу на організацію перцептивної та практичної творчої діяльності молодших школярів, а також визначити принципи і методи створення оптимальних умов, які б дали змогу конкретній дитині з її індивідуальним досвідом і неповторною траєкторією розвитку максимально використати свій суб'єктивний потенціал для цілей самотворення.

Велику роль в активізації попереднього досвіду сприймання кольорових тонів, розуміння емоційного забарвлення кольору під час аналізу творів живопису, слайдів-фрагментів натюрмортів відігравала наочність. Так, у процесі формування уявлень про форму предметів ми давали дітям таке визначення: «Форма -- це зовнішні межі предмета, які визначають його загальний вигляд». Також ми пропонували систему таких вправ і завдань:

Розглянемо картинки. Одні предмети мають круглу форму, інші -- овальну, трикутну, квадратну.

Які предмети ти бачиш?

Якої вони форми?

Які ще предмети мають трикутну форму?

Розгляньте малюнки. Яку форму мають ці фрукти та овочі?

Рис. 1

Рис. 2

Рис. 3

Які ще предмети круглої форми ти знаєш?

Завдання:

Пригадай та намалюй свої улюблені предмети круглої, овальної, трикутної та квадратної форм.

Практична робота була присвячена малюванню яблука. На цьому уроці учні повинні були навчитися виявляти об'єм кулястого предмета за допомогою кольору. Крім яблук, яких ми заготували в такій кількості, щоб вистачило на кожного учня (по 2--3 на парту), учитель використовував на занятті гіпсову кулю, таблицю малювання кулі.

Спочатку учні розглядали форму яблука, а потім порівнювали між собою 2--3 яблука. Учитель зазначав, що яблука можуть бути різними за формою, але в більшості, хоча й віддалено, нагадують собою кулю (форму кулі учні вивчали на попередньому уроці). Потім учні виявляли відмінності в обох яблуках.

Коли аналіз загальної форми закінчено, учні визначали блік, світло, півтінь, тінь і рефлекс у моделі. Для порівняння вчитель ставив на видному місці гіпсову кулю, на поверхні якої світлотінь чітко виражена. Лінійну побудову малюнка починали з композиції, окреслювали загальну форму яблука, виявляли пропорції. Далі промальовувалися окремі деталі натури.

Коли лінійний малюнок закінчено, аналізувалися колірні якості моделі. Учитель допомагав учням визначити локальний колір яблука, а також переходи одного кольору в інший, відтінки. На таблиці подавалися етапи роботи фарбами. Вчитель звертав увагу на те, що ті самі фарби здаються різними на світлі й у тіні, а різному оточенні. Тому треба дуже точно встановити тональні відмінності кольорів.

Учні працювали поетапно: спочатку покривали зображення локальним кольором, потім виявляли колір затіненого боку, порівнюючи його з кольором освітленого боку. В тіні треба було намітити колірний рефлекс. У процесі роботи вчитель час від часу звертав увагу учнів на таблицю послідовності виконання малюнка яблука в кольорі. Виявляючи переходи кольорів, відтінки, рефлекс, учні використовували різні техніки малювання акварелі: по сухому, по мокрому тощо.

На уроці, присвяченому малюванню натюрморту (2 заняття), вчитель спочатку ознайомлював учнів з поняттям «натюрморт». Учитель пояснював, що означає це слово, демонстрував репродукції з натюрмортів пензля відомих митців. Оголосивши завдання, вчитель ознайомлював учнів з гіпсовими предметами навчальної постановки. Він по-різному ставив предмети, загороджував один другим, а потім проробляв все це із скляними призмою і конусом -- так учні глибше засвоювали перспективні зміни всієї групи. Після загального спостереження вивчали форму трикутної призми й конуса, основні пропорції їх, положення кожного предмета в просторі.

Виконання малюнка починалося з розміщення його на аркуші: спочатку намічалися межі всієї групи предметів у цілому, а вже після цього виявлялися форма призми й конуса. Послідовність виконання малюнка натюрморту вчитель пояснював й за відповідною таблицею. При цьому він звертав увагу дітей на пластичну виразність лінії, що підкреслювала просторове положення предмета. Лінійною побудовою перший урок закінчувався.

Друге заняття було присвячене світлотіньовому моделюванню. Учитель пояснював, що світлотінь слід розглядати відразу на обох предметах, враховуючи при цьому й тло та площину, на якій стоїть натюрморт. Учні дізнавалися, що найсвітліше місце буде в тій частині предмета, яка розташована ближче до джерела світла; інші частини не будуть такими освітленими. Учитель керував всіма етапами роботи, час від часу ставлячи навідні запитання, наприклад: «Покажіть, де найсвітліше місце в натюрморті? А що темніше -- власна тінь чи падаюча? Яка форма падаючої тіні?» тощо.

Як і при топовій проробці окремого предмета, спочатку учні з допомогою вчителя виявляли тіньові частини всієї групи, а потім переходили до півтіні й світла. Учитель пояснював розподіл світлотіні за допомогою малюнка на дошці або таблиці, що ілюструє поетапність тонової проробки моделі. У кінці уроку кращі малюнки виставлялися, а з тими, хто не справився із завданням, проводилася індивідуальна робота.

Під час малювання натюрморту з циліндричних кілець різного кольору і м'ячика на кольоровому тлі виявлялася мета цього уроку -- навчити дітей передавати об'єм предметів, з яких складається група, їхнє просторове положення відносно один одного та кольорове тіло за допомогою гуашевих фарб. Завдання було розраховане на 2 уроки. Обладнанням були натюрморти на підставках, таблиця послідовності малювання групи предметів фарбами.

Перед цим уроком діти вже ознайомлювалися із зображенням акварельними фарбами на кольоровому тлі, вміють виконувати роботу такого характеру. Але завдання дещо ускладнювалося: діти повинні не тільки побачити, а й зобразити на папері кольорові предмети, з яких складається натюрморт, гуашшю, враховуючи багатство відтінків і рефлекси. На такому предметі, як піраміда, може бути кілька різних рефлексів, адже кільця на ній різного кольору. Докладний розбір постановки, а також процесу виконання малюнка фарбами вчитель робив на другому занятті. Він разом з учнями аналізував кольори натури, звертаючи увагу на те, що колір розподіляється по-різному на різних геометричних тілах.

Особливу увага приділялася колірним рефлексам, точному визначенню інтенсивності їхнього відтінку. Як правило, учні помічають рефлекси, але часто не можуть з'ясувати, яким кольором їх передати. Тому треба було продемонструвати зміну колірного рефлексу залежно від того, якого кольору предмет розміщений поблизу. Щоб легше було працювати фарбами, учням дозволялося легкою лінією окреслити межі кольорів натюрморту. Вчитель також коротко нагадував учням про властивості гуаші та як нею малювати.

Спочатку підбирають фарбу для передачі основного, домінуючого кольору моделі, а потім зафарбовують затінені частини предметів. Особливу увагу слід звернути на колір падаючої тіні; на характер кольору, його співвідношення з відтінками кольорів предметів натюрморту. Все це встановлюють і передають у малюнку, весь час порівнюють зображення з натурою. Наприкінці заняття вчитель підбивав підсумки, аналізує помилки, відмічає досягнення тих, хто успішно справився із завданням.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9