Методика і організація занять із дітьми, які мають враження слуху - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Методика і організація занять із дітьми, які мають враження слуху

p align="left">Отже, завдання розробки шляхів подолання наслідків глухоти, вирішувані в школах, актуальні і для юнаків. При цьому, однак, треба мати на увазі, що система навчання, призначена для глухих дітей, не може бути повною мірою використана при корекції вад рухової сфери у глухих юнаків, оскільки в цьому випадку залишаться неврахованими їх вікові особливості і незвичайне водне середовище, а також їх практичний досвід.

Разом із тим, спеціальні дослідження переконливо показали, що не існує видів професійної діяльності, які могли б зрівнятись за своїм ефектом із фізичним навантаженням і руховою активністю. [22-24]

Важка фізична праця, посилена екстремальними кліматичними умовами, не може викликати в людини в організмі таких адаптаційних перебудов, які спостерігаються в осіб, що займаються руховою активністю.

Інтенсивність найнапруженішої щоденної багаточасової фізичної праці, навіть посиленої важкими умовами зовнішнього середовища, є значно нижчою порівняно з інтенсивністю тренувальної роботи, а екстремальні умови змагальної діяльності не мають аналогів у професійній діяльності. [25] У цьому плані надзвичайно важливе значення для глухих юнаків мають заняття плаванням.

6.2 Вплив плавання на хворих дітей

Водне середовище викликає в організмі людей, що займаються плаванням, численні зміни, які визначаються фізичними, хімічними та біологічними властивостями. [26] Плавання найбільш успішно виправляє поставу і деформацію хребта людини. [27, 28]

Значно підвищується рівень пристосувальних реакцій у тих, хто займається плаванням у басейні з морською водою при комплексному лікуванні хронічних бронхітів і пневмоній, що надає більш суттєвий лікувальний вплив, ніж звичайне купання. [29]

Знаходження людини у воді і виконання дозованих вправ призводить до нормалізації важливих біохімічних показників властивостей крові і покращання діяльності серцево-судинної системи у хворих, які страждають ішемічною хворобою серця. [30]

Таким чином, ефект впливу плавання на організм тих, хто займається ним, різноманітний. Крім того, за даними ЮНЕСКО, більше 350 тисяч осіб щорічно зазнають біди на воді. Тому кваліфіковане забезпечення початкового навчання плаванню є однією із найважливіших і благородних цілей у галузі фізичного виховання, особливо серед глухих юнаків.

На сучасному етапі у зв'язку зі збільшенням значення рухової активності, участі глухих у Всесвітніх іграх, зміною змісту, методів і засобів освіти, залученням до самостійних систематичних тренувань, підготовкою глухих юнаків до активної і самостійної корисної трудової діяльності суттєво підвищилась актуальність проблеми удосконалення системи корекції рухової сфери з даною категорією юнаків.

Недостатність розробленості проблеми корекції рухової сфери глухих юнаків ігровими засобами на воді стали основою для вибору теми даної статті.

Об'єкт дослідження - рухова сфера глухих юнаків і тих, що чують, у процесі занять іграми на воді.

Предмет дослідження - корекція рухової сфери глухих юнаків на заняттях іграми на воді.

Мета роботи полягає в розробці методики корекції рухової сфери з глухими юнаками на заняттях іграми на воді.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

§ розробити рівні розвитку спеціальних ігрових якостей на воді глухих юнаків і тих, які чують, що займаються плаванням;

§ обґрунтувати методику корекції рухової сфери глухих юнаків ігровими засобами на воді;

§ розробити методичні рекомендації для проведення занять з плавання з глухими юнаками.

Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, порівняння, педагогічні спостереження, педагогічні констатуючий і формуючий експерименти, в процесі яких проводили тестування і використовували інструментальні методики. Проведений математичний аналіз експериментальних даних.

На першому етапі досліджень глухим юнакам у віці 17-19, 19-21 рік були запропоновані тести для визначення рівня розвитку спеціальних ігрових якостей на воді:

§ диференційоване координаційне відтворення заданої амплітуди (градус);

§ кінестетична координаційна здатність (тест "фішки", с);

§ статична координація (проба Ромберга "лелека", с);

§ реагуюча здатність (тест "ловля лінійки", см);

§ плавання на грудях і на спині (м);

§ плавання на 100 м вільним стилем (хв, с);

§ плавання кролем на затримці дихання (м);

§ плавання кролем на затримці дихання (с).

У дослідженні взяли участь 27 юнаків зі втратою слуху, які займаються плаванням та іграми на воді. На етапі констатуючого експерименту у глухих юнаків досліджували слух. Для цього використовували методи тональної і мовної аудіометрії із застосуванням таблиць слів. При визначенні резидуального слуху встановлено, що 1,65% обстежуваних не реагують на звук аудіометра, решта відносяться до різних груп глухоти: 2,2% - до першої, 11,0% - до другої, 20,9% - до третьої і 64,2% - до четвертої групи. Аналіз показав, що слухова чутливість була ушкоджена за звукосприймальним типом у 90,1% обстежуваних, за звуковідновним - у 9,9%. Встановлено, що набута глухота спостерігалась у 51,9% обстежуваних, спадкова - у 24,8%, недиференційована - у 24,1%. Спадкова глухота розвивалась за регресивним типом у 75% обстежуваних, по домінантним - у 25%. Нами було виявлено, що порушення в слуховому аналізаторі виникли у 68% глухих дітей до 2 років, старше 2 років - у 27%, у 45% обстежуваних момент настання глухоти не виявлений.

Кінестетична здатність оцінювалась за допомогою кінематометра М.І. Жуковського. Глухим юнакам пропонували виконати три рази рухи рукою до обмежувача, поставленого експериментатором під кутом 45°.

Юнак запам'ятовує еталон і повертає руку у вихідне положення. Після того як експериментатор забирає обмежувач, юнак три рази відновлює задану амплітуду рухів без зорового контролю. Точність відновлення оцінювалась за величиною відхилень від заданого еталону. Розраховувалась середня величина відхилення із трьох спроб, без урахування знаку помилки.

В обмеженому просторі (у пластмасовій коробочці розміром 15x19 см) розсипались фішки різних діаметрів: великого - 20 мм, середнього - 15 мм, малого - 5 мм. Використовувались по десять фішок кожного діаметра. Після команди "почали" юнак, взявши рукою фішку великого діаметра, повинен покласти її в коробочку, що стоїть поряд. Потім схожу дію він виконував із другою фішкою такого ж розміру і т.д. поки не будуть зібрані всі фішки. Після того, як зібрані всі фішки великого діаметру, вони перемішуються з рештою фішок, і юнак за сигналом починав збирати фішки інших діаметрів. Фіксувався час перекладання фішок кожного діаметра.

Статистичну рівновагу оцінювали за результатами виконання "проби Ромберга" за положенням "лелека". Юнак повинен стати на одній нозі, друга зігнута в коліні, при цьому ступня однієї ноги торкається колінного суглоба опорної ноги, руки витягнуті вперед, очі заплющені. Визначався час стійкості в цьому положенні.

Реагуючу здатність оцінювали за допомогою тесту "ловля лінійки".

Вихідне положення: стійка, сильніша рука зігнута в ліктьовому суглобі (кут 90), долонею всередину, пальці вирівняні. Експериментатор встановлював лінійку довжиною 40 см на відстані 1-2 см від долоні паралельно її площині. Нульова відмітка лінійки знаходиться на рівні нижнього (зовнішнього) краю долоні. Експериментатор без сигналу опускав лінійку. Перед юнаком стояло завдання як можна швидше піймати падаючу лінійку. Вимірювалась відстань у сантиметрах від нульової відмітки до нижнього краю долоні. Визначали середній результат із трьох спроб.

При проведенні спеціальних тестів були виявлені такі дані у глухих юнаків 17-19 років - плавання на грудях і на спині (м) 10,0 ± 1,0, плавання на 100 м вільним стилем (хв., сек.) 144,0 ±12,0, плавання кролем на затримці дихання (м) 29,0 ± 5,9, (сек.) 22,9 ± 6,0.

Таким чином, на етапі констатуючого експерименту нам удалось встановити, що глухі юнаки показали більш низькі результати порівняно з їх однолітками, які чують. Проте в тестах, де вимагалось проявити координацію, спритність, глухі юнаки гірше справлялись із завданням порівняно з тими тестами, які пропонувались у стані відносного спокою.

Перед проведенням формуючого експерименту нами була висунута гіпотеза про те, що корекційно-розвивальні ігри на воді будуть сприяти створенню близьких відносин між учасниками групи (команди), знімуть напруженість, тривожність, страх перед оточуючими, підвищать їх самооцінку, дозволять перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімуть небезпеку соціальне значимих наслідків.

Крім того, для глухих юнаків надзвичайно важливі психологічні механізми корекційного впливу гри на воді. Ігри на воді були пріоритетними перед іншими фізичними вправами за такими критеріями:

§ моделювання системи ігрових відношень у наочно-дійовій формі в особливих умовах на воді, наслідування їх глухими юнаками та орієнтування в цих відносинах;

§ зміна позиції глухих юнаків у напрямку подолання пізнавального і особистісного егоцентризму і послідовної децентралізації, зростання міри соціальної компетентності і здатності до вирішення проблемних ситуацій;

§ формування (поряд з ігровими) реальності відношень як рівноправних партнерських відношень співробітництва і кооперації між глухими і тими, що чують, однолітками, які забезпечують можливість позитивного особистісного розвитку;

§ організація поетапного відпрацювання у грі нових, особливо в незвичайному водному середовищі більш адекватних способів орієнтування юнаків у проблемних ситуаціях, їх інтеріоризація і засвоєння;

§ формування здатності глухих юнаків до довільної регуляції діяльності на основі підкорення поведінки системі правил, регулюючих виконання ролі і правил, а також поведінки їх під час ігор на воді. Крім того, ігри на воді є найбільш дійовим методом корекції рухової сфери для глухих юнаків.

Заняття плаванням у поєднанні з ігровими засобами сприяють корекції психічного розвитку і засвоєнню одного із основних життєво важливих навичок - пересуванню у воді. Заняття в басейні упорядковують поведінкові реакції, виробляють самодисципліну, зібраність, виховують працелюбність, формують навички колективної взаємодії. Виконання рухів у воді сприяє покращанню діяльності вегетативної нервової системи, стимулює розвиток дихальних м'язів і м'язів пояса верхніх кінцівок.

Програма корекції рухової сфери у глухих юнаків включала 2 етапи: підготовчий та основний.

Введення підготовчого етапу для глухих юнаків було пов'язане з підготовкою опорно-рухового апарату, покращанням функціонального стану м'язів і суглобів, кардіореспіраторної системи. Створювались мотиваційні настанови на заняття плаванням, вирішувались завдання формування навичок роботи в групі з підвищеною увагою і дисциплінованістю, що забезпечувало ефективність проведення занять з даною категорією юнаків. На другому основному етапі глухих юнаків навчали вправам для освоєння з водою і плаванням на грудях і на спині, а також вправам на оволодіння м'ячем.

Корекція рухової сфери у глухих юнаків засобами плавання реалізовувалась у такій послідовності: вправи для освоєння у воді і плавання, на дихання, оволодіння основами техніки плавання, розвиток фізичних якостей з використанням ігор, естафет, ігрових вправ. У процесі проведення експерименту глухим юнакам пропонували такі методи: практичні, наочні, словесні.

Слід вказати, що на підготовчому етапі з глухими юнаками використовували ігровий метод. При цьому їм пропонували сюжетні завдання, естафети, образні порівняння. Не застосовували імітаційних вправ, оскільки позитивного переносу навичок при навчанні у воді не відбувається.

При заняттях здійснювали опору на збережену пропріоцептивну чутливість. Глухі юнаки краше засвоювали плавання на грудях, оскільки так вони легше орієнтуються в просторі. На заняттях глухих юнаків ділили на 2 підгрупи. При цьому на заняттях були присутні 2 вчителі. Слід проводити відкриті заняття з елементами ігрових дій на воді.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6