Методика організації і виконання учнями графічних робіт - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Методика організації і виконання учнями графічних робіт

а складальному кресленні виріб зображують у складеному вигляді з усіма деталями, які до нього входять.

На виробництві спочатку виготовляють кожну деталь за її кресленням. Потім з готових деталей за складальним кресленням складають увесь виріб.

Послідовність читання складальних креслень

Можна намітити таку послідовність читання складальних креслень:

1. Прочитують основний напис і з нього дізнаються про назву виробу, його масу, масштаб зображення тощо; назва виробу деякою мірою розкриває його призначення. За конструкторськими документами, які прикладено до кладального креслення, вивчають принцип роботи виробу, його технічну характеристику, вимоги до його виготовлення тощо.

2. Ознайомлюються зі специфікацією, розглядаючи її разом з кресленням виробу. Так дізнаються, з яких деталей складається виріб, яка їх кількість, назва, матеріал. З'ясовують, які саме стандартні деталі входять до виробу (кріпильні деталі, шарикопідшипники, маслянки тощо).

3. Вивчають складальне креслення в цілому, тобто уявляють, які на кресленні виконано вигляди (основні, місцеві, додаткові), розрізи (прості, складні, місцеві), перерізи, виносні елементи і яке призначення кожного з них. З'ясовують положення січних площин, за допомогою яких виконано розрізи та перерізи і напрям поглядів, за якими побудовано місцеві і додаткові вигляди.

4. Визначають розміри (габаритні, монтажні, встановлювальні та ін.), які нанесено на кресленні.

5. Вивчивши проекції виробу в цілому, послідовно виділяють і вивчають форму кожної деталі. Спочатку деталь знаходять на тій проекції, на якій нанесено номер її позиції, потім знаходять її проекції на всіх інших зображеннях. При цьому звертають увагу на напрям і густість штриховки деталі в розрізах, а також на контур, який обмежує цю штриховку. Вивчаючи деталь, слід одночасно розглядати її на різних зображеннях і уявляти собі форму невидимої її частини, бо на складальному кресленні одна деталь перекриває іншу, 6. З'ясувавши форму і призначення кожної деталі зокрема, переходять до вивчення способів поєднання деталей між собою. Слід установити характер взаємодії складових частин виробу в процесі його роботи, тобто які частини рухомі, які нерухомі, спосіб передачі руху, тип з'єднання, що забезпечує нерухомість, посадки спряжених поверхонь тощо.

7. Уявити за кресленням послідовність розбирання і складання виробу, тобто в уяві послідовно відокремити одну деталь за одною, як це роблять при демонтажних роботах, або, навпаки, уявити собі, як з окремих деталей скласти цей виріб.

Оформлення креслень.

Основними елементами оформлення креслень є заповнення специфікації та основного напису, нанесення номерів позицій, виконання текстової частини креслення (примітки, допоміжні написи, технічна характеристика, технічні умови тощо). При цьому передбачається, що зображення, розміри, граничні відхилення та інша інформація, яка може бути виражена графічно або умовними позначеннями, виконана.

Усі частини складових одиниць нумерують відповідно до номерів позицій, зазначених у специфікації.

У технічній характеристиці виробу зазначають його основні параметри, а також габаритні розміри. Записують її на вільному місці креслення колонкою завширшки не більше ніж 185 мм у вигляді заголовка та пунктів з наскрізною нумерацією або без неї [24].

Ескізне креслення

Ескізне креслення визначає конструкцію нетипового виробу, містить спрощене зображення, основні параметри та технічні вимоги до виробу в обсязі вихідних даних (завдання), які необхідні для розробки конструкторської документації.

Ескізні креслення розробляють на вироби (конструкції, пристрої) при відсутності їх серійного виробництва, типових креслень (документації масового застосування), стандартів чи інших документів на ці вироби.

На кожний нетиповий виріб виконують окреме ескізне креслення. Виняток складає група виробів, що мають загальні конструктивні ознаки, на які допускається виконувати групове ескізне креслення.

Деталювання складальних креслень

Щоб скласти виріб за складальним кресленням, треба спочатку виготовити деталі. А для цього треба забезпечити виробництво кресленнями деталей.

Складання креслень деталей за складальними кресленнями виробів, що складаються з кількох деталей, називають деталюванням.

Щоб полегшити роботу з деталювання, треба дотримуватись певних правил. Рекомендується такий порядок деталювання:

1. Прочитати складальне креслення в послідовності, наведеній у § 34, звернувши особливу увагу на форму деталей, їх призначення і взаємодію.

2. Уявно розчленувати виріб на окремі деталі, з яких він складається.

3. Виділити стандартизовані деталі, на які, як ви знаєте, креслення не складають.

4. Визначити кількість зображень, потрібних при кресленні кожної деталі. Не можна при цьому копіювати кількість виглядів, показаних на кресленні, що підлягає деталюванню.

5. Показати спряжувані поверхні деталей, тобто поверхні, які взаємодіють з поверхнями інших деталей. До таких належать, наприклад, поверхні штифта й отвір, у який він входить; поверхні шпонки й паза, у який її закладають.

Спряжувані поверхні деталі треба обробляти з підвищеною точністю.

1.2 Аналіз програми з креслення для 8-9 класів

Шкільний предмет "Креслення" представляє собою систему законів, закономірностей, взаємопов'язаних понять і термінів, які виражаються словом та зображенням. У процесі вивчення креслення в учнів складається наукова система графічних понять, на основі якої розвивається уміння мислити категоріями даного предмету.

Складний і різноманітний матеріал графічних понять, що входять у зміст шкільного предмета "Креслення", нерідко викликає труднощі в учителя при відборі головного, суттєвого, що спонукає учнів до безсистемного запам'ятовування несуттєвих ознак об'єктів і явищ.

Курс креслення має загальноосвітній характер і сприяє політехнічній освіті учнів, розвиткові у них технічних здібностей та формуванню просторового мислення.

Програма курсу має на меті сформувати в учнів ставлення до креслення як до одного з головних і необхідних засобів спілкування людей у їхній практичній діяльності, навчити свідомо читати креслення та схеми, самостійно виконувати графічні документи для виготовлення предметів трудової навчальної діяльності.

Зміст програми спрямований на вирішення таких завдань:

1) формування в учнів системи знань та вмінь, необхідних для виконання графічних документів;

2) сприяння учням у виконанні навчальних функцій, пов'язаних із читанням графічних матеріалів;

3) забезпечення умов для вивчення учнями основ сучасного виробництва;

4) сприяння тому, щоб учні оволоділи обраним профілем трудового навчання;

5) розвиток в учнів просторового мислення;6) формування здатності до самостійної роботи з навчальним матеріалом;

7) формування в учнів якостей, необхідних для технічної творчості та участі в раціоналізаторській діяльності.

Зміст програми передбачає створення умов для ознайомлення учнів з основами сучасного виробництва та з місцем графічних документів у виробничій діяльності людей. Формуванню в учнів просторового мислення, розвиткові їхніх технічних здібностей сприятимуть різноманітні практичні роботи, пов'язані з аналізом змісту зображень на кресленні та читанням креслень з метою визначення певних відомостей про зображені на них предмети, із застосуванням елементів конструювання та уявних перетворень просторових властивостей предметів.

Програма складається з тематичного плану, змісту навчального матеріалу, основних вимог до рівня навчальних досягнень та їх; критеріїв орієнтовного змісту практичних робіт.

У тематичному плані наведено рекомендований розподіл часу в годинах за навчальними темами. Залежно від конкретних умов, пов'язаних з оволодінням змісту тієї чи іншої теми учнями, вчитель має право перерозподіляти години між окремими темами програми.

Оволодіння навчальними досягненнями з креслення здійснюється на базі вивчення теоретичного матеріалу та виконання практичних робіт.

Практичні роботи передбачають: читання креслень, виконання графічних вправ у робочих зошитах, виконання креслень та ескізів на аркушах креслярського паперу.

Конкретний матеріал для практичних робіт учитель добирає самостійно, виходячи зі змісту навчального матеріалу та орієнтуючись на наведені в підручнику з креслення зразки завдань. У процесі добору завдань перевагу слід віддавати таким, які активізують навчально-пізнавальну діяльність учнів: роботі з довідковим матеріалом, завданням творчого характеру тощо. Необхідно намагатися, щоб завдання для вправ і графічних робіт мали індивідуальний характер.

Практичні роботи слід виконувати безпосередньо на уроці, але обмежену кількість деяких із них (на розсуд учителя) можна виконувати як домашні завдання. Усі практичні роботи повинні виконуватись тільки олівцем із застосуванням креслярських інструментів.

Під час вивчення курсу необхідно широко використовувати навчальні наочні посібники: таблиці, зразки креслень, моделей, роздатковий матеріал, екранні посібники тощо. Самостійна робота учнів з підручником та наочними посібниками має стати невід'ємною складовою процесу навчання.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів здійснюється шляхом тематичного та підсумкового контролю.

У залежності від можливостей для розумової діяльності учнів, з усіх графічних понять, які формуються на уроках креслення, можна виділити чотири групи понять, кожна з яких має свої відмінні специфічні особливості: 1-а група - поняття, формування яких пов'язано з розумовими діями, характерними для зорового сприймання графічного зображення на площині; 2-а група - поняття, формування яких відбувається в процесі мисленнєвих перетворень і практичних побудов на площині; 3-а група - поняття, формування яких пов'язано з зоровим сприйманням графічного зображення, при цьому розумові і предметні дії відбуваються в тривимірному просторі (перекодування образів, діяльність уявлення в елементарній формі; 4-а група - поняття, формування яких відбувається в процесі мисленнєвих перетворень і практичних побудов, характерних для тривимірного простору (діяльність уявлення в більш складній формі).

Розглядаючи педагогічну основу процесу формування графічних понять на уроках креслення, можемо сказати, що в ньому на кожному рівні виразно прослідковується необхідність послідовного використання логічних взаємозв'язків, як між поняттями усередині теми, так і між темами. З цією метою нами проведено та обґрунтовано структурно-логічний аналіз змісту та послідовності їх вивчення. Застосування методу матричного аналізу графічних понять всіх тем шкільного предмета "Креслення" дало можливість впорядкувати їх взаєморозміщення всередині кожної теми в процесі їх формування.

2. Методика проведення уроків з виконання графічних робіт

2.1 Особливості організації виконання учнями графічних завдань

Графічна підготовка учнів - складова частина їх політехнічної освіти - сприяє раціональному засвоєнню елементів техніки, допомагає глибше виконати будову об'єктів і засобів праці, які не можна безпосередньо спостерігати. Необхідність вивчення креслення у середній школі зумовлена не тільки його винятковим значенням у сучасному житті, а й тією величезною роллю, яку відіграє графічна діяльність у розвитку мислення та пізнавальної активності учнів, їх творчих здібностей і самостійності, у формуванні спеціальних знань, умінь, навичок. Під час виконання графічних завдань у учнів формуються знання та уміння, які необхідні під час виконання геометричних побудов. Знання про елементи креслення включають три головних компоненти.

По-перше, точне представлення кожного елементу, тобто деталізований образ, що відображає в наочній формі основні характеристики елементу, саме: лінії, з яких він утворюється, їх просторові співвідношення і розміри. Так, компонентом знання про типові лінії є точне представлення їх структури (суцільна або переривчаста), товщини і довжини штрихів, якщо йдеться про штрихову і штрих - пунктирну по лініях, учень повинен не тільки знати про рівні довжини штрихів і відстані між ними, але й представляти ці величини, уміти визначати їх "на око".

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5