Методика розвитку рухових якостей у дітей дошкільного віку - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Методика розвитку рухових якостей у дітей дошкільного віку

b>1.3.3 Розвиток гнучкості у дітей дошкільного віку

Гнучкість - це здатність виконувати рухи з найбільшою амплітудою. Таким чином, гнучкість характеризує ступінь рухливості в різних ланках опорно-рухового апарату людини. Вона залежить від форми і будови суглобів, еластичності м'язів і зв'язок, а також від функціонального стану центральної нервової системи і рухового апарату [23,95].

Багато дослідників (В.М. Заціорський, Б.В. Сермєєв, В.П. Філін і ін.) цілком справедливо вважають, що гармонійність фізичного розвитку людини багато в чому залежить від рухливості в суглобах і еластичності м'язово-зв'язкового апарату. Оптимальний рівень розвитку гнучкості забезпечує необхідну свободу рухів дитини в повсякденному житті.

У дітей дошкільного віку є всі передумови для успішного розвитку даної якості. Морфологічні особливості опорно-рухового апарату, зокрема висока еластичність м'язів, рухливість хребетного стовпа, сприяють підвищенню ефективності вправ для її розвитку. Показником гнучкості є максимальна амплітуда рухів. Розвиваючи гнучкість у дошкільнят, слід дотримуватися певної міри, чітко дозувати навантаження і не вдаватися до надмірного розтягання м'язів і зв'язок. Рухи на розтягання виконуються з поступовим збільшенням амплітуди так, щоб не викликати больових відчуттів.

Окрім загально розвиваючих вправ, удосконаленню гнучкості сприяють стрибки, метання, лазіння, танцювальні рухи під музичний супровід. Проте необхідно враховувати, що рухливість суглобів, збільшується з підвищенням температури м'язів. Тому перед вправами на гнучкість слід виконати рухи, які допомагають розігріти основні м'язові групи тулуба і кінцівок.

Таким чином, вправи на розтягання у дошкільнят застосовуються в основному в активному руховому режимі. При цьому слід пам'ятати, що розвиток гнучкості не повинен приводити до порушення постави дітей, які можуть викликати розтягування зв'язок, а також недостатній розвиток окремих м'язових груп (спини, живота), які відносяться до "м'язового корсету".

1.3.4 Розвиток витривалості у дітей дошкільного віку
Витривалість характеризує здатність людини виконувати на необхідному рівні інтенсивності тривалу динамічну роботу і протистояти утомленості. Вона в цілому забезпечується підвищеними можливостями функціональних систем організму.

В процесі фізичного виховання дошкільнят найбільш часто доводиться мати справу із загальною утомленістю дітей, викликаною впливом загально розвиваючих вправ, основних рухів, рухомих ігор. Проте розвиток загальної витривалості у дітей при вживанні цих засобів не вимикає також удосконалення спеціальної витривалості до деяких статичних зусиль і рухів, пов'язаних з ходьбою, бігом (швидкісна витривалість) і т.д.

Розвиток витривалості, на відміну від інших рухових якостей вимагає особливого підходу, пов'язаного з певною небезпекою, яка спричинена негативним впливом значних навантажень на організм дітей 3-6 років. В дитячому віці значна частина енергетичних ресурсів витрачається на функціонально-морфологічний розвиток дитини, і дуже великі фізичні навантаження можуть негативно позначитися на його організмі. Рівень витривалості має тісний зв'язок з працездатністю організму людини, як розумовою, так і фізичною. Тому стимулювання розвитку цієї якості в ранній період створює певні передумови для підготовки дитини до школи, більш успішного подолання учбових вантажень, меншої стомлюваності під час уроків і відповідно, кращому засвоєнню знань із загально розвиваючих предметів [18,170].

У дітей 3-6 років доцільно формувати витривалість до роботи постійної і змінної інтенсивності. При цьому фізичні навантаження повинні відповідати анатомо-фізіологічним особливостям організму дитини.

Встановлено, що за умови одноманітної м'язової діяльності діти більш швидко стомлюються. Тому дошкільнята краще переносять різноманітні за значенням і короткочасні фізичні навантаження. Таким чином, розвиток витривалості відбувається у взаємозв'язку з іншими якостями: швидкістю, силою і вправністю. Проте в дошкільному віці, якщо процес фізичного виховання здійснюється в різних організаційних формах, важко диференціювати витривалість за видами.

Найпоширенішим засобом розвитку витривалості у дошкільнят є загально розвиваючі вправи. Проте, під час використовування цих вправ, необхідно дотримуватися оптимальних інтервалів для відпочинку між їх виконанням: незначні паузи (15-20 с), необхідні для зміни вихідної позиції і нагадування наступної вправи, дозволяють дошкільнятам здійснювати рухову діяльність при високій активності серцево-судинної і дихальної систем.

Всі ці засоби фізичної культури мають істотний вплив на удосконалення вегетативних функцій і систем організму дитини, підвищують його витривалість до різних м'язових навантажень і загальну працездатність.

1.3.5 Розвиток сили у дітей дошкільного віку

Сила - це здатність людини долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.

Під час виконання різних вікових дій сила вступає у взаємозв'язок з іншими руховими якостями: швидкістю, спритністю, гнучкістю і витривалістю. Тому досить складно виділити "чистий" прояв якості сили у виконанні тих або інших рухів. Слід пам'ятати при цьому, що дошкільнятам, особливо молодших груп, не завжди вдається реалізувати свої можливості в силі шляхом максимальної мобілізації м'язових зусиль [14,45].

Розвиваючи силу у дошкільнят, необхідно дотримуватися таких положень: сприяти гармонійному зміцненню всіх м'язових груп опорно-рухового апарату дитини і формувати у неї уміння раціонально використовувати свою силу у виконанні рухових дій.

Можливості дошкільнят в прояві сили порівняно з дітьми шкільного віку обмежені. Дітей 3-6 років стомлюють тривалі статичні позиції тіла і значні м'язові навантаження. Перевантаження у вправах може викликати негативний вплив на функції внутрішніх органів, привести до розтягання деяких м'язів і, як наслідок цього, викликати порушення постави і опорно-рухового апарату (зниження екскавації зведення стопи).

В дошкільному віці з метою всебічної фізичної підготовки дитини педагогічний вплив спрямований на формування основних м'язових груп. При цьому розвиток сили відбувається за рахунок виконання вправ динамічного характеру, вправ, які мають швидкісно-силову спрямованість, вправ з обмеженням статичних компонентів. Проте слід уникати значних навантажень у виконанні фізичних вправ, тривалих статичних поз, одностороннього навантаження враховуючи швидку стомлюваність нервової і м'язової систем у дитини.

Розвиваючи м'язову силу у дітей дошкільного віку, необхідно особливу увагу приділяти підвищенню їх рухової активності під час прогулянок і занять з фізичної культури, що є необхідною умовою для комплексного розвитку всіх рухових якостей в цей віковий період [15,32].

РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Завдання дослідження

Вивчити особливості загального розвитку дітей дошкільного віку.
З`ясувати фактори, які лежать в основі розвитку фізичних якостей дошкільнят.
Узагальнити особливості методики розвитку фізичних якостей.
Охарактеризувати методичні аспекти розвитку фізичних якостей дітей дошкільного віку.
2.2 Характеристика методів дослідження

Для вирішення поставлених задач були застосовані такі методи дослідження:
Аналіз літературних джерел
Педагогічне спостереження.
2.3 Організація дослідження

Дослідження проводилось в 2 етапи. На першому етапі було проаналізовано літературні джерела за такими напрямами:
Особливості розвитку рухових якостей у дітей дошкільного віку.
Фактори, які впливають на розвиток фізичних якостей дошкільнят.
Система вправ та ігор, які використовуються для розвитку фізичних якостей.
Особливості методики визначення рівня розвитку рухових якостей дошкільнят.
На другому етапі було проведено узагальнення вивченого матеріалу щодо методики розвитку фізичних якостей дітей дошкільного віку.
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
3.1 Загальні відомості про методику розвитку фізичних якостей

В методиці фізичного виховання дітей дошкільного віку повинні бути присутні засоби, методи і прийоми навчання рухам, розвитку фізичних якостей і здібностей, які ґрунтується на принципах свідомості і активності, наочності, доступності, обліку індивідуальних можливостей дітей, систематичності, поступовості, підвищення вимог. Специфікою методики фізичного виховання є те, що в основі всіх способів вживання фізичних вправ лежать регулювання навантаження, а також варіативність поєднання навантаження з відпочинком. В залежності від дії на організм навантаження може бути постійним і змінним, мати безперервний або переривистий характер [22,105].
У фізичному вихованні дітей дошкільного віку як основні використовують наступні методи: метод вправ з чітко заданою програмою дій, порядком їх повторень, точним дозуванням навантаження і встановленими інтервалами відпочинку; ігровий метод; метод змагання.
Широко, застосовується у фізичному вихованні дошкільників словесний метод і наочний. В роботі з дітьми молодшого дошкільного віку переважають прийоми опосередкованого навчання, пояснення, що супроводжується показом, виконання дітьми вправ разом з вихователем. Засоби, методи, і прийоми навчання, вправи, виховання, а також способи організації дітей на заняттях спираються на ведучу для кожного вікового періоду розвитку дітей діяльність.
Особливості методики фізичного виховання дітей молодшого, середнього і старшого дошкільного віку обумовлені ступенем самостійності дитини, його свідомим відношенням до занять, до повторення засвоєного [19,520].
3.2 Основні методичні аспекти розвитку фізичних якостей
3.2.1 Методика розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку
Гнучкість характеризує ступінь рухливості в різних ланках опорно-рухового апарату людини. Вона залежить від форми і будови суглобів, від еластичності м'язів і зв'язок, від функціонального стану центральної нервової системи і рухового апарату.
Рухливість в суглобах має певний вплив на функціональну діяльність дитини. З нею також пов'язані амплітуда, точність, швидкість його рухів. Тому розвитку гнучкості у дітей починаючи з дошкільним віком слід надавати певну увагу в процесі їх фізичного виховання.
Для, оптимізації гнучкості у дітей 3-6 років використовують вправи, які сприяють розтягненню м'язів і зв'язок опорно-рухового апарату. Вони виконуються з великою амплітудою і дають максимальний ефект за умови систематичного виконання в комплексах ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинках, на заняттях фізичної культури. Найраціональнішими є пружинисті (нахили і випрямляння тулуба, напівприсідання) і махові рухи (верхніми і нижніми кінцівками) з різноманітними початковими положеннями [32, 55].
Під час виконання цих вправ дітям потрібно давати цільову установку: доторкнуться м'ячиком або прапорцями підлоги, не згинаючи ніг в колінах, зробити мах ногою так, щоб доторкнутися носком витягнутої руки. Це підвищує активність дошкільнят всіх вікових груп, стимулює їх проявляти свої рухові здібності.
Основною методичною умовою, якої потрібно дотримуватися в роботі над розвитком рухливості в суглобах, є обов'язкова розминка перед виконанням вправ на розтягування. Вправи на розтягнення необхідно виконувати серіями в певній послідовності: вправи для суглобів верхніх кінцівок, тулуба і нижніх кінцівок; між серіями - вправи на розслаблення. Комплекс може складатися з 8-10 вправ пасивного або активного характеру. Перерви у вправах на гнучкість навіть в межах 2-3 тижнів негативно позначаються на рівні розвитку гнучкості.
Вправи і ігри для дітей 3-4 років.
1. В.п.: ноги на ширині плечей, руки внизу. 1-руки в сторони; 2-нахил до правої (лівої) нозі, торкнутися пальцями носка ніг; 3-випрямитися, руки в сторони; 4-повернутися у вихідне положення.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5