Методика наукових досліджень студентів.
Вступ.
Потреби суспільства, загальноосвітніх закладів у розвитку наукової культури майбутніх педагогів зумовлюють доцільність короткого огляду окресленого виду діяльності в історико - педагогічному аспекті.
Окремі аспекти студентської науково-дослідної роботи розглядали А. Алексюк, Н. Дем'яненко, І. Зязюн, В. Майборода. Нещодавно Н. Пузирьовою захищено дисертаційне дослідження, присвячене теорії і практиці організації науково-дослідної роботи студентів (на матеріалах університетів України ХІХ ст, з'явилось монографічне дослідження О. Микитюк, присвячене розвитку і становленню наукової роботи у вищих педагогічних закладах України.
Дослідники аналізують форми і методи роботи провідних науковців і викладачів ХІХ-ХХ століття, зокрема зазначають, що в навчально-виховний процес вищої школи впроваджувались форми науково-дослідної роботи, які стимулювали розвиток інтелектуального творчого мислення студентів: “елементи бесіди ”, “короткі диспути ”, “діалоги на лекціях ”, повторення з розмірковуванням ”, “порпання в наукових книгах ”, “репетиції ”, “співбесіди”, “наукові бесіди ” тощо.
У ”правилах ” університету Св. Володимира від 1844р. (тепер - Національного університету імені Т.Г.Шевченка) вказувалось на обов'язкове написання студентами наукових творів (курсових, дисертацій), починаючи з першого курсу. Завдання студентської науково-дослідної роботи полягали у “формуванні вмінь вільно висловлювати думки латинською мовою ”, в “оволодінні ґрунтовними знаннями з основ наук ”. Студенти історико-філологічних факультетів університету Св. Володимира, Харківського університету брали участь у колоквіумах (“критично розбирали першоджерела”), виконували письмові завдання з порівняльної граматики, слов'янської філології, здійснювали граматичний розбір стародавніх текстів.
Підготовка до занять передбачала не лише відтворення записаного в конспекті матеріалу, а й роздум над прочитаним, доповнення додатковою літературою. Практичні заняття мали на меті “розвинути, загострити розум слухачів”: студенти читали, аналізували, розмірковували над текстами творів російської, грецької, латинської літератури, таким чином, формувались як мовні особистості того часу.
На вибір тематики наукових досліджень суттєво впливали літературні вечори, де тривали наукові бесіди про історію, літературні традиції рідного краю, мистецтво. Уже в 1817 р. вийшов збірник “Сочинения студентов и вольнослушателей Харьковского университета”, пізніше з?явився “Український журнал”, де друкувались студентські літературні твори наукового характеру.
Вища школа турбувалась про наукову зміну. Серед тих, хто вважав науково-дослідну роботу головною умовою підготовки майбутнього фахівця, ефективним засобом формування вченого, допомагав становленню студентів як науковців, навчав методиці наукових пошуків були відомі літературознавці, мовознавці, етнографи, педагоги І.Галятовський, І.Гізель, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка, М. Максимович, О. Потебня, Ф. Прокопович, Г. Сковорода, І. Срезневський.
У колишньому Радянському Союзі, зокрема в Україні науково-дослідна робота студентів була започаткована у тридцятих роках ХХ ст., але до початку п?ятдесятих років відзначалась непослідовністю і стихійністю. В архівах бібліотек університетів України зберігаються документи, що характеризують наукову діяльність вищих навчальних закладів, звіти про науково-дослідну роботу студентів, аспірантів, докторантів.
Отже, цілісна система організації науково-дослідної роботи студентів формувалась поступово, на ґрунті інтенсивного розвитку наукової роботи у вищих навчальних закладах, зміцнення творчих зв'язків зі школами тощо і виконувала частково функцію удосконалення навчального процесу, виховувала риси дослідника, підвищувала якість професійної підготовки фахівців.
Якісне проведення НДРС забезпечується нормативно-законодавчими документами, серед яких - Державна національна програма “Освіта“ (Україна ХХІ століття)”, Закони України “Про наукову і науково-технічну діяльність“, “Про вищу освіту”, “Національна доктрина розвитку освіти” та ін. За останнє десятиріччя з'явилася низка ґрунтовних праць, автори яких з'ясовують особливості організації та методики науково-дослідницької діяльності у вищій школі та загальноосвітніх закладах нового типу, розвиток науково-дослідницької культури педагога в умовах вищої школи, вплив інтеграції навчальної і наукової діяльності викладача вищої школи на якість підготовки фахівців, аналізуються форми колективної наукової творчості. Організовуючи науково-дослідну роботу студентів на факультетах української філології, вважаємо за доцільне враховувати й історико-педагогічний досвід, відображений у працях А.Алексюка, В.Майбороди, О.Микитюка.
Важливу роль у її належній організації та проведенні відіграють скоординовані навчальні плани спеціальності, реалізація положення про систему НДРС в університеті, орієнтація на потребу науково-методичного забезпечення самостійної роботи студентів.
Проблеми студентської науково-дослідної роботи в педагогічному університеті.
Вітчизняний і зарубіжний досвід має допомогти у становленні і розвитку студентської науково-дослідної роботи на філологічних факультетах педуніверситетів, мета якої - через систематизацію теоретичних і практичних знань із фундаментальних (сучасної української літературної мови, історії української літератури, історії зарубіжної літератури, українознавство) та професійно-орієнтованих дисциплін (методики викладання української мови, української, зарубіжної літератури, українознавства) глибше і повніше розкрити світ рідної мови, рідного слова, допомогти молодим дослідникам оволодіти методикою наукових досліджень, розвинути навички самостійної пошукової роботи, виховувати творче ставлення, прищеплювати смак до наукового пошуку, підвищувати власну наукову активність, розумові здібності, проявляти інтелектуальну ініціативу.
Слід зазначити, хоча відповідна робота в педагогічних університетах проводиться активно (студенти є учасниками Всеукраїнських наукових конкурсів та предметних олімпіад, виступають на Міжнародних конференціях), все ж частка студентського набутку в цілому залишається недостатньою. Частина студентів філологічного факультету Глухівського державного педагогічного університету, наприклад, указує на серйозне бажання займатись науковою роботою і в той же час нарікає на відсутність вільного поза аудиторного часу для задоволення своїх наукових інтересів, що гальмує розвиток особистості майбутнього спеціаліста, його професійних якостей.
На сьогодні існує також нагальна потреба у забезпеченні наступності творчої наукової роботи з обдарованими учнями, особливо представниками шкіл з поглибленим вивченням філологічних предметів, які невдовзі отримають статус студента. Залучення школярів до науково-дослідницької діяльності є одним із головних завдань освітньо-виховного процесу інноваційних і багатьох звичайних загальноосвітніх шкіл. Це дозволяє якомога швидше, результативніше виявляти учнів, котрі мають здібності до самостійного наукового пошуку. У м. Глухові, Глухівському районі Сумської області значну роботу в цьому напрямку проводять учителі Т. Дятленко, Л. Костюченко, С. Привалова, І. Радченко, Н. Тащук та ін.
Маємо погодитись, що досить часто університетське викладання, так звана стандартизованість змісту і методів аудиторних занять, розраховане на середній рівень студентів, обмежений доступ до науково-методичної інформації, зовнішня мотивація науково-пізнавальної діяльності “сприяє” зниженню наукового потенціалу студентської молоді.
Прикро констатувати також, що й статус викладача, котрий займається науковою роботою зі студентами, є “генератором нових ідей, вихователем нових поколінь учених”, і викладача, який не працює в цьому напрямку, здебільшого, однаковий. Наукова робота в університеті продовжує залишатись своєрідним додатком, а не основним інтегративним компонентом навчального процесу, а, отже, майбутній учитель-дослідник не спрямований на творчість, на новаторство. (Примітка: у французьких університетах на виконання курсової роботи відводиться сімдесят годин самостійної роботи і дванадцять - тридцять годин консультацій з науковим керівником; уже кількість годин вказує на вагомість наукової підготовки вчителя, її значення у практичній діяльності школи).
З цим слід згадати В.Вернадського, котрий, характеризуючи роботу викладача вищої школи в “Листах про вищу освіту” (1913 р.), наголошував: “У вузі наукова робота така ж важлива, як і навчальна, і з цією останньою взаємопов'язана і переплетена...Лише поступово усвідомлення нерозривності наукової роботи з правильно поставленим викладанням у вищій школі стає пануючим в академічному середовищі”. На жаль, період “поступового усвідомлення нерозривності” достатньо затягнувся.
Причина - у невідпрацьованому дійовому організаційно-економічному механізмі залучення до наукової роботи талановитої молоді, забезпечення розвитку студентської наукової діяльності (див. проект «Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної політики в системі вищої освіти України»). Сучасна система навчально-наукової діяльності вищого педагогічного закладу повинна бути особистісно-зорієнтованою, тобто виховання наукової культури особистості з максимально можливою індивідуалізацією, створенням умов для саморозвитку, утвердженням педагогічної етики. У педагогічному університеті має бути створене наукове середовище, яке б сприяло формуванню і розвитку у студентів науково-дослідницьких умінь, залучення їх до активної самостійної наукової діяльності.
У належній організації та проведенні науково-дослідної роботи упродовж усіх років навчання майбутніх учителів-словесників у педагогічному університеті важливу роль має відігравати системний підхід, суть якого - у скоординованих чітких навчальних планах спеціальності, переорієнтації вищого навчального закладу на потребу науково-методичного забезпечення фахових, професійно-орієнтованих, психолого-педагогічних дисциплін, самостійної роботи студентів, створенні положення про науково-дослідницьку роботу студентів (далі НДРС) з визначенням функцій структурних підрозділів в університеті, на факультетах, дієвому організаційно-економічному механізмі залучення талановитої студентської молоді до наукової роботи.
Система НДРС в університеті повинна реалізуватися Радою з науково-дослідної роботи студентів і здійснюватися за органічно поєднаними напрямами: науково-дослідницька робота студентів у навчальному процесі та науково-дослідна робота студентів у позанавчальний період, котрі в комплексі забезпечують підготовку спеціалістів-дослідників. Окреслені напрями включаються в загальні плани навчально-виховної, наукової роботи університету, факультету, кафедри.
Навчально-дослідницька робота студентів
Навчально-дослідницька (або науково-навчальна) робота студентів є обов'язковою і визначається навчальними планами спеціальності.
Мета цього виду діяльності, обов'язкової на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях, - формувати науковий світогляд, сприяти молодим дослідникам в опануванні методології і методів наукового пошуку. Її ефективність залежить від скоординованості всіх компонентів системи професійної підготовки, спрямованості потребово-мотиваційної сфери студента на дослідницький пошук з першого до випускного курсу, особистісно-діяльнісного підходу до навчання. Виконання науково-навчальної роботи у процесі навчальних дисциплін відбувається при оптимальному співвідношенні репродуктивних і творчих завдань, індивідуальних і колективних форм організації процесу навчання, максимальному насиченні занять ситуаціями спільної творчої діяльності.
Страницы: 1, 2
