В "Тлумачному словнику іншомовних слів" Л.П. Крисіна читаємо: "Есе - нарис, що трактує які-небудь проблеми не в систематичному науковому виді, а у вільній формі".

"Великий енциклопедичний словник" дає розгорнуте визначення: "Есе - жанр філософської, літературно-критичної, історико-біографічної, публіцистичної прози, що сполучає підкреслено індивідуальну позицію автора з невимушеним, часто парадоксальним викладом, орієнтованим на розмовну мову".

"Коротка літературна енциклопедія" уточнює: "Есе - прозаїчний твір невеликого обсягу й вільної композиції, що трактує приватну тему й представляє спробу передати індивідуальні враження й міркування, так чи інакше, з нею зв'язані".

Таким чином, есе - це твір-міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування по конкретному питанню, проблемі й свідомо що не претендує на повноту й вичерпне трактування предмета.

Есе припускає вираження автором своєї точки зору, суб'єктивної особистої оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій й образність.

Отже, у всіх представлених визначеннях названі деякі ознаки, по яких той або інший текст може бути віднесений до жанру есе. Звернувшись до спеціальної літератури, присвяченій цій проблемі, ми одержимо їх відносно повний перелік.

Дослідники виділяють наступні різновиди есе.

ь З погляду змісту, есе бувають філософськими, літературно-критичними, історичними, художніми, художньо-публіцистичними, духовно-релігійними й ін.

ь За літературною формою есе з'являються у вигляді рецензії, ліричної мініатюри, замітки, сторінки із щоденника, листа, слова й ін.

ь Розрізняють також есе описові, оповідальні, рефлексивні, критичні, аналітичні й ін. У цьому випадку в основу покладені композиційні особливості добутку, виконаного в жанрі есе.

Нарешті, запропонована класифікація есе на дві більші групи: особистісне, суб'єктивне есе, де основним елементом є розкриття тієї або іншої сторони авторської особистості, і есе об'єктивне, де особистісне початок підлеглий предмету опису або якійсь ідеї. Екзаменаційне есе по суспільствознавство, безперечно, належить до другої групи.

Структурна схема есе:

o Введення - визначення основного питання есе

o Основна частина - відповідь на поставлене питання. Один параграф містить: теза, доказ, ілюстрації, під висновок, що є частково відповіддю на поставлене питання

o Висновок - підсумовування вже зроблених під ви висновок й остаточна відповідь на питання есе.

Відзначимо найбільш прийнятну техніку доказу наведених в есе висловлень. Доказ - це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших щирих і пов'язаних з ним суджень. Воно пов'язане з переконанням, але не тотожно йому; аргументація або доказ повинні ґрунтуватися на дані науки й суспільно-історичну практику, переконання ж можуть бути засновані на забобонах непоінформованості людей у питаннях економіки й політики, - видимості доказовості. Інакше кажучи, доказ або аргументація - це міркування, що використає факти, щирі судження, наукові дані й переконуюче нас в істинності того, про що мова йде.

1) Структура будь-якого доказу містить у собі щонайменше три складові: теза, аргументи, висновок або оцінні судження.

a) Теза - це звуження, яку треба довести.

b) Аргументи - це категорії, якими користуються при доказі істинності тези.

c) Висновок - це думка, заснована на аналізі фактів.

d) Оцінні судження - це думки, засновані на наших переконаннях, віруваннях або поглядах.

Аргументи звичайно діляться на наступні групи:

§ Засвідчені факти, до яких ставиться так званий фактичний матеріал, тобто статистичні дані про доходи на душу населення, величині випускає продукції, що, і т. ін., території держави, виконанні плану, кількості озброєння, показання свідків. Факти - це живильне для середовище з'ясування тенденцій, а на їхній підставі - законів у різних областях знань, тому ми часто ілюструємо дію законів на основі фактичних даних.

§ Визначення в процесі аргументації використаються як опис понять, пов'язаних з тезою.

§ Закони науки й раніше доведені теореми теж можуть використатися як аргументи доказу.

Якщо повернутися до вимог, пропонованим до есе, і співвіднести їх з елементами структури доказу, то можна простежити тісний зв'язок між критеріями оцінки й здатністю учня аргументувати своя відповідь, тому що в першу чергу оцінюється здатність мислити не хаотично, а в строгій логіці й використати види аргументів для доказу своєї тези. Але для того щоб розташувати тези й аргументи в логічній послідовності, необхідно знати способи їхнього взаємозв'язку.

2) Види зв'язків у доказі.

Зв'язок припускає взаємодія тези й аргументу. Розглянемо суть прямого доказу - доказу, при якому істинність тези безпосередньо обґрунтовується аргументом. Наприклад: ми не повинні качатися на лижах, тому що сьогодні дуже холодно. Метод прямого доказу можна застосовувати, використовуючи техніку індукції, дедукції, аналогії й причинно-наслідкових зв'язків.

Індукція - розумовий процес, у результаті якого ми приходимо до висновків, що базується на фактах. Ми рухаємося у своїх міркуваннях від особливого до загального, від припущення до твердження. Загальне правило індукції говорить: чим більше фактів, тим впевнена аргументація. Як приклад можна привести досить широко відомі розробки уроків із введенням понять "попит" й "пропозиція", коли учні становлять опитний аркуш і пропонують як можна більшому числу людей внести в нього свої думки із приводу ціни й кількості, що купує по даній ціні товару. На основі зібраних фактів будується шкала попиту та пропозиції, що відбиває залежність величини попиту та пропозиції від установлюваної ціни.

Дедукція - процес міркування, де висновок звичайно будується з опорою на дві передумови. Наприклад, всі люди, що ставлять перед собою ясні цілі й зберігаючи присутність духу під час критичних ситуацій, є великими лідерами. За свідченням численних сучасників, такими якостями володів А. Лінкольн - один із самих яскравих лідерів в історії Америки.

Аналогія - спосіб міркувань, побудований на порівнянні. Аналогія припускає, що якщо об'єкти А и Б схожі по декількох напрямках, то вони повинні мати однакові властивості. Необхідно пам'ятати про деякі особливості даного виду аргументації: напрямку порівняння повинні стосуватися найбільш значних рис двох порівнюваних об'єктів, інакше можна прийти до зовсім абсурдного висновку.

І, нарешті, причинно-наслідкова аргументація, що широко використається в освітніх програмах по всіх шкільних предметах.

На відміну від інших методів контролю й перевірки знань, метою есе є діагностика продуктивної, творчої складової пізнавальної діяльності що навчаються, котра припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку автора й т.п.

Застосування есе на уроках сприяє більше чіткому й грамотному формулюванню думок, допомагає розташовувати думки в строгій логічній послідовності, припускає вільне володіння мовою економічних термінів і понять, розкриває глибину й широту навчального матеріалу, учить використати приклади, цитати, необхідні аргументи по відповідній темі.

Успішність формування вмінь і навичок, необхідних для написання есе, проявляється в тім, що учні: на усвідомленому рівні володіють теоретичними знаннями й понятійним апаратом в області суспільствознавство; володіють на високому рівні прийомами аналізу, порівняння, синтезу, навичками аргументації власної позиції й ведення дискусії; розуміють, чим есе по суспільствознавству істотно відрізняється від твору по літературі; розуміють, у чому складаються особливості суспільствознавчого есе; володіють практичними навичками, у тому числі стилем, властивим есе по суспільствознавству.

У статті Н. Забродіній Що таке есе по економіці?[4]. Дається наступна характеристика вмінь і навичок учнів, які оцінює викладач в есе: знання економічних понять і теорій; використання відповідній темі інформації; здатність аналізувати представлену інформацію; логічне структурування доказів; графічну ілюстрацію пропонованої інформації; здатність пояснити альтернативні погляди на розглянуту проблему й прийти до збалансованого висновку.

Процес написання есе складається з наступних етапів:

1) Перший крок досягнення успіху у виконанні такого виду роботи - формулювання теми есе. Деякою мірою це мистецтво. Чому? Тема не повинна ініціювати виклад лише визначень понять, її ціль - спонукати до міркування

Есе - це єдине завдання, що є альтернативним: випускник самостійно вибирає із шести запропонованих тем ту, котра представляється йому найцікавішої.

2) Корисно на чернетці у вільній формі виписати все, що може знадобитися в есе: поняття, протиріччя, асоціації, цитати, приклади, тези, думки, аргументи, імена, події. Словом, "дати собі волю", записати все, що здається потрібним, цікавим, що має відношення до теми. Є раціональне зерно у твердженні: "Письменство не в голові, а в кінчиках пальців".

Наступне завдання - привести весь цей "хаос" у порядок, співвіднести з темою, вибрати ефектну цитату, точну думку, цікавий факт, переконливий аргумент.

3) Відповідальна частини роботи - вступ і висновок. Вступ фокусує проблематику есе, ставить ключові питання, указує на протиріччя, виявляє суспільствознавчі аспекти теми. Почати есе необхідно із введення, що розкриває тему й містить визначення основних понять, що зустрічаються. На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на який потрібно відповісти.

4) Увагу потрібно звернути й на стиль викладу. Не можна забувати, що есе властиві емоційність, експресивність, художність.

Фахівці думають, що належний ефект забезпечують короткі, прості, різноманітні по інтонації пропозиції, уміле використання "найсучаснішого " розділового знака - тире. Втім, стиль відбиває особливості особистості, про цьому теж корисно пам'ятати.

Структуру есе можна зобразити за допомогою таблиці № 2.2.1.

Таблиця № 2.2.1.

Структура есе

Вимоги, пропоновані до есе:

1. Есе повинне сприйматися як єдине ціле, ідея повинна бути ясної й зрозумілої.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9