Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку

.М. Заціорський, В.І. Лях і ін. розділяють координаційні здібності на два основні класи: класи тілесної і ручної спритності. У кожному з класів виділяють по вісім однорідних груп координаційних здібностей. Розвиток ручної спритності має велике значення для розвитку розумових здібностей, розвитку мови і підготовки руки до оволодіння графікою письма. [35]

Оскільки структура будь-якого руху завжди характеризується тимчасовими, просторовими і динамічними параметрами, важливо добре орієнтуватися в цих параметрах і на цій основі ефективно управляти своїми рухами. Слід відмітити, що за даними ряду дослідників розмах рухів відтворюється з меншою помилкою, чим тривалість, швидкість або зусилля.

У роботах, присвячених дослідженню відтворення просторових параметрів рухів, встановлено, що точність оцінки цієї ознаки може бути підвищена за допомогою фізичних вправ [8,22,35], оскільки більшість з них є переміщенням в просторі різних тіл (метання снарядів та інші) або власного тіла і його ланок [8]. Рецепція простору в ході занять все більш удосконалюється.

До теперішнього часу відсутня єдина класифікація координаційних здібностей, яка була б загальновизнаною в теорії і практиці фізичної культури.

На думку групи авторів, можна виділити три види координації: нервову, м'язову, рухову [8,22,35]. Під нервовою координацією, слід розуміти поєднання нервових процесів, що приводять до рішення рухової задачі; під м'язовою координацією - узгодження напруги і розслаблення м'язів, внаслідок чого стає можливим рух; під руховою координацією - узгоджене поєднання рухів окремих ланок тіла в просторі і в часі, відповідність руховому завданню, поточній ситуації і функціональному стану організму.

Певний інтерес викликає класифікація рухів на мікро- і макрорухи, запропонована Л.П. Матвєєвим [35]. Під мікрорухами автор має на увазі, головним чином, рухи вироблювані кистю і пальцями, тоді як макрорухи виконуються з активною участю крупних м'язів рук і верхнього плечового поясу.

Ряд дослідників в своїх роботах застосовує термін "тонка рухова координація пальців рук". Вони розглядають її як показник шкільної зрілості, тобто готовності здорової дитини до навчання в школі [22.].

Величезне значення в житті дітей молодшого шкільного віку має розвиток "ручної умілості" або тонко координованих рухів, які сприяють розумовому розвитку і розвитку мови. В той же час ручна умілість сприяє підготовки дітей до оволодіння графікою письма. Серед інших рухових функцій рухи пальців руки мають особливе значення, оскільки називають величезний вплив на розвиток вищої нервової діяльності дитини [22].

Координаційні здібності, як і будь-які інші, формуються в процесі індивідуального розвитку і піддаються змінам під впливом тренувань. Основним засобом, що удосконалює координаційні здібності, є фізичні вправи.

Ряд дослідників відзначає, що координація рухів рук розвивається за допомогою спеціальних вправ - як з предметами, так і без них [22,44, 55]. Автори указують на те, що вправам з предметами необхідно віддавати перевагу, оскільки вони пред'являють підвищені вимоги до швидкості і точності рухових дій, розвивають координацію дрібних рухів рук, тонке м'язове відчуття, пов'язане з функціями тримання хапання, кидання і лову. Крім того, за даними ряду дослідників, вправи з предметами сприяють швидшому формування важливих координаційних здібностей (КЗ): до диференціювання, орієнтування, ритму, реакцій і рівноваги [8,22, 35].

Засобом для формування КЗ рук є спеціальні вправи, що входять в основну гімнастику. Автор на підставі численних досліджень систематизував ці вправи, що виконуються руками в різних суглобах, по ступеню складності їх освоєння. До першої групи (перший ступінь складності) входять вправи, що не вимагають спеціального розучування і легко освоювані дітьми з першої спроби. До другої групи (другий ступінь складності) віднесені вправи, що хоча і вимагають спеціального навчання, але що легко піддаються розучуванню. Третя група (третій ступінь складності) складається з вправ, які вимагають спеціального розучування і насилу освоюються дітьми. Автор указує, що у міру зростання дітей відбувається перерозподіл ступенів складності освоєння вправ. Даний факт пояснюється підвищенням рухових можливостей дітей за рахунок збільшення умовних зв'язків на базі постійного досвіду, що росте, який не рівноцінний по відношенню до різних вправ. Так, вправи, схожі з побутовими діями, засвоюються швидше за інших.

Ряд авторів відзначає методичні прийоми, за допомогою яких можна підвищити координаційну складність тренувальних засобів: варіювання способів виконання рухів, зміна зовнішніх умов, комбінування рухових навиків, виконання вправ при недоліку часу, варіювання інформації, що приймається: зоровій, слуховій, вестибулярній. Ефективним шляхом розвитку КЗ є виконання вправ з ситуацією, що раптово змінюється, вимагає швидкого реагування і ухвалення оптимального рішення [22,35].

Вправи на розвиток і вдосконалення координації рук можна ускладнити трьома шляхами: перший шлях - збільшення темпу виконуваних рухів; другий шлях - зміна напряму, виконання рухів в двох, три і із зміною площин; третій шлях - поєднання рухів рук з рухами ногами [35].

Тренування пальців рук підвищує узгодженість в роботі м'язів, дає можливість виконувати складні рухи одним або декількома пальцями.

Багато авторів указують на те, що при розвитку і вдосконаленні координаційних здібностей дітей широке застосування отримали ігровий і змагання методи. Більшість вправ, рекомендованих для розвитку КЗ, можна провести цими методами [5,9,21,26,31,43,44,55]. Ряд авторів вважає, що для формування ручної умілості можуть бути успішно використані вправи і ігри з пальчиками, зокрема супроводжувані читанням народних жартівливих віршів. Ці ігри створюють сприятливий емоційний фон, забезпечують хороше тренування пальців, сприяють розвитку уміння слухати і розуміти зміст жартів, учать уловлювати ритм мови. [21]

Розвиток ручної умілості може здійснюватися на різних заняттях (малювання, ліплення, рідна мова). Проте із-за слабкого розвитку дрібних м'язів руки, незавершеного окостеніння кісток зап'ястя і фаланг пальців будь-які графічні дії швидко приводять до стомлення. Часто діти відмовляються від такої діяльності, мотивуючи відмову сильною втомою руки.

У цих умовах зростає роль фізкультурних занять, оскільки на цих заняттях є широкі можливості підключати дрібні м'язи кисті до різних видів діяльності, що носять більшою чистиною ігровий характер (рухомі ігри з жартівливими віршиками, речитативно-фізкультурні композиції, перекладання дрібних предметів в естафетах, кидки і піймання м'яча, багато інших). При такому підході навіть при включенні достатньо великої кількості вправ, безпосередньо направлених на розвиток дрібних м'язів і координації рухів ланок руки, діти ніколи не скаржаться на втому рук. Саме в процесі занять фізичними вправами включаються механізми перенесення, сприяючі оволодінню графічним навиком листа за рахунок вже придбаного рухового досвіду. Ефект перенесення буде тим вище, чим значніше розвинені рухові якості, необхідні для становлення графіки листа. Важливо також, щоб структура сформованих рухових умінь відповідала структурі рухів, що виконуються дитиною в процесі писання.

Таким чином, необхідно розвивати якості, які допоможуть дитині в оволодінні навикам писання. А оскільки розвиток всіх цих якостей є завданням фізичного виховання, то природно припустити, що саме фізкультурні заняття, будь-які форми рухової активності можуть внести значний внесок до справи підготовки дітей до школи.

Слід пам'ятати, що тренувальні вправи використовувані для розвитку або формування точності рухів, ефективні до тих пір, поки не виконуватимуться автоматично. Потім вони втрачають свою цінність. Підвищенню точності рухових дій сприяє добре продуманий підбір загально розвиваючих вправ (як з предметами, так і без них), при виконанні яких учні ознайомлюються з основними поняттями і компонентами, що характеризують будь-який рух, - напрямом, амплітудою, швидкістю, силою, часом [44].

У літературі підтверджується велике скупчення біологічно активних точок (БАТ) на кистях і стопах. БАТ - невелика ділянка шкіри і підшкірної основи в якому є комплекс взаємопов'язаних мікроструктур (судини, нерви, клітини сполучної тканини), завдяки чому створюється біологічно активна зона, що робить вплив на терміналії і зв'язок між ділянкою шкіри і внутрішнім органом.

Десятирічний досвід роботи відомого фахівця з масажу Юргена Кайзера [20] показує, що щоденний профілактичний масаж рефлекторних зон рук сприяє зміцненню здоров'я.

Всі учені, що вивчали діяльність дитячого мозку, психіку дітей, відзначають великий стимулюючий вплив функції руки. Невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев писав, що рухи руки завжди були пов'язані з мовою і сприяли її розвитку. Англійський психолог Д Селмі також надавав дуже велике значення "Творчій роботі рук" для розвитку мислення і мови дітей.

Дослідження підтвердили, що при стимуляції тонких маніпуляторних рухів пальцями відбувається розвиток мовної функції і мислення. Це пояснюється законами взаємодії кіркових кінців рухового і мовного аналізаторів.

У лабораторії в електрофізіологічному дослідженні, проведеному Т.П. Хрізман і М.І. Звонарьовою [20] було виявлено, що коли дитина проводить ритмічні рухи пальцями, у нього різко посилюється узгоджена діяльність лобових і скроневих відділів мозку. Фундаментальні медичні дослідження підтверджують, що в корі головного мозку проекція шкірної чутливості кисті, особливо долонній поверхні, представлена ширше, ніж проекція шкірної чутливості проксимального відділу руки і тим більше тулубу. Дрібні м'язи кожного пальця руки мають окреме представництво в передній центральній звивині, тоді як великі м'язові групи ноги і тулуба представлені сумарно.

Причин для інтересу до процесу розвитку координаційних здібностей у дітей у віці 5-7 років декілька, назвемо деякі з них.

По-перше, це величезний вплив КЗ на ефективність процесу формування рухових умінь і навиків. У ряді робіт наголошується необхідність цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей, які довготривалі по своєму характеру і позначаються впродовж всього періоду навчання. По-друге, КЗ у віці 6-7 років є фундаментом для розвитку інших рухових якостей [8].В.І. Пилипович указує, що якщо координація обумовлює точне дозування рухів в часі, в просторі, по величині м'язових зусиль, то тим самим вона визначає можливості раціонального прояву інших рухових якостей [35]. По-третє, вік 6-7 років є сприятливим періодом для розвитку більшості КЗ.

Слід зазначити і той факт, що сенситивний період КЗ обмежений віком статевого дозрівання, що обумовлює необхідність ефективного використання молодшого шкільного віку для поліпшення координації рухів.

Вітчизняні і зарубіжні автори відзначають, що в молодшому шкільному віці є великі можливості для цілеспрямованого розвитку КЗ [8,22,32,53].

Відмітною особливістю формування КЗ у дітей молодшого шкільного віку є їх тісний взаємозв'язок з оволодінням новими руховими діями. У цьому віці необхідно створювати у дітей широкий координаційний базис шляхом оволодіння новими рухами.

В.І. Лях вважає що основним засобом виховання КЗ є фізичні вправи, в яких присутня новизна, необхідність, складність, "хитрість" [35].

Виходячи з вищевикладеного, можна припустити, що комплекси складно координаційних рухів з варіативною умовою сприятимуть як розвитку координаційних здібностей, так і розвитку рухових якостей дітей старшого дошкільного віку.

2. Завдання, методи і організація дослідження

2.1 Завдання дослідження
Виходячи з мети дослідження сформульовані наступні завдання:

Виявити рівень здоров'я, рівень фізичного розвитку і продуктивність розумової працездатності дітей 6-7 років.

Розробити комплекс фізкультурно-оздоровчих заходів для молодших класів шкільних установ.

Експериментально обґрунтувати ефективність використання розробленого комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі дня молодших класів.

2.2 Методи дослідження
Вказаними завданнями обумовлений вибір методів дослідження:

Аналіз і узагальнення літературних даних.

Методика дослідження фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку.

Методи дослідження фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Метод дослідження рівня продуктивності розумової діяльності.

Організація дослідження.

Аналіз літературних даних проводився з метою вивчення і ознайомлення з сучасним станом питання про зміст, методи і форми проведення занять по фізичному вихованню дітей молодшого шкільного віку, зокрема навчанню складно-координаційним і дрібно-координаційним рухам за допомогою різних методик.

Аналізу піддавалися літературні джерела вітчизняних і зарубіжних авторів, навчально-методична література, автореферати дисертацій і інші матеріали по проблемах дослідження. Аналіз сприяв обґрунтуванню актуальності теми дослідження, постановці і конкретизації завдань по вибору адекватних методів дослідження.

В процесі роботи з літературними джерелами вивчалися шляхи вдосконалення фізкультурно-оздоровчого процесу дітей молодшого шкільного віку, програми по фізичній культурі для дітей молодшого шкільного віку. Матеріали з літературних джерел безпосередньо відбиті в роботі.

2.3 Методи дослідження рівня фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку
Для визначення рівня соматичного здоров'я використовувались тести, розроблені Г.А. Апанасенко [41,42,44,60,61,62]. Вони засновані на фізіологічних закономірностях, які дозволяють оцінити резерви енергетики у людини в стані спокою. Накопичення енергії в клітці відбуваються за рахунок окислювальних процесів з використанням кисню. Високий енергопотенціал системи знаходить віддзеркалення у високій життєвій ємкості легенів (ЖЕЛ), високому тонусі м'язової системи. Створена Г.А. Апанасенко методика експрес-оцінки рівня фізичного здоров'я дітей і підлітків, формалізована на основі простих клініко-фізіологічних показників діагностична шкала фізичного здоров'я, дозволяє на долікарському етапі огляду проводити первинний скринінг, виділяючи групи здорових, ослаблених і хворих. Згідно цій діагностиці виявляються три рівні фізичного здоров'я, які відповідають певній сумі балів. Експрес - скринінг включає сім тестів і проб, (життєва ємкість легенів, динамометрія кисті, артеріальний тиск (систола), частота серцевих скорочень, зростання, маса тіла), а також стан серцево-судинної системи, які входять у формули для підрахунку, що дають певний показник, що вимірюється в балах.

Порядок дослідження

1. Визначення резерву функції зовнішнього дихання: ЖЄЛ / маса тіла, мл/кг.

Страницы: 1, 2, 3, 4