Організація реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітац - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Організація реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітац

к ні важливий соціум, без школи розвиток особи залишився б неповноцінним, ніким що не компенсується. Вивід банальний: необхідна співпраця - взаємодія в ім'я інтересів дитини, коли кожна сторона, поважаючи зусилля іншої, творить свою справу.

Сучасні процеси змін в шкільній діяльності характеризуються ускладненням позиційного відношення до учня. Таким чином, сьогодні на одному матеріалі працюють, як мінімум, чотири позиційні місця: вчитель, психолог, соціальний педагог і соціальний реабілітолог. Діяльність соціального реабілітолога обернена, перш за все, до особи учня. Безумовно, що розвиток особи дитини не може бути розглянутий поза соціальним контекстом, проте завдання соціального реабілітолога полягає в адаптації учня, в створенні умов для розвитку його активного відношення до світу. [9]

Соціальний реабілітолог, користуючись результатами діяльності психолога, працює з дитиною, перш за все, займаючись безпосередньо розробкою і реалізацією індивідуальної програми розвитку кожної конкретної особи. Головною у всіх цих установах є робота соціального педагога з дитям і сім'єю. Спробуємо виділити основне в діяльності соціального реабілітолога в будь-якому з перечислених соціально-педагогічних і учбово-виховних закладах.

Висновок до І розділу
У чому основне призначення соціального реабілітолога? Це соціальний захист дитини, підлітка, надання йому соціальної або медичної допомоги, уміння організувати його навчання, його реабілітацію і адаптацію.

Для вирішення цих завдань соціальний реабілітолог вивчає дитину, її стан, рівень кризи, планує шляхи її подолання. У цьому одне з найголовніших завдань соціального реабілітолога. Підтримати дитину в скрутну хвилину - справа нелегка.

Соціальний реабілітолог виявляє дітей, що потребують соціальної допомоги. Це, в першу чергу, неуспішні діти, які через свої здібності не можуть засвоїти шкільний курс. Це діти, які переживають стреси або в колективі однолітків, в школі, або в сім'ї. Це діти хворі, з тими або іншими недоліками, школярі, які залучилися до наркотиків або алкоголю. Найчастіше вони перебувають на обліку в комісії у справах неповнолітніх. А також це діти обдаровані. Інколи допомога цим дітям може полягати лише в тому, аби розібратися в їх стосунках з тими, що їх оточують. У іншому випадку - навчити контролювати свої вчинки, бути в собі упевненим. Але в тому і другом випадках від соціального реабілітолога потрібні чуйність і щирість.

Соціальний реабілітолог стає організатором позаурочного часу школяра, об'єднуючись в своїй виховній роботі з батьками. Він організовує різні секції і клуби, шкільні заходи.

Реабілітолог координує роботу педагогічного колективу з важкими дітьми, сім'ями, з довколишнім соціальним мікросередовищем і громадськістю мікрорайону. Він періодично інформує педагогічний колектив школи про психологічний клімат в класах, про кожного важкого учня і про надання йому допомоги. Грає головну роль в підготовці і складанні плану соціальної роботи школи.

Розділ ІІ. Теоретико-методичні аспекти організації реабілітаційної допомоги в школах соціальної реабілітації
2.1 Основні напрямки реабілітаційної роботи у школах соціального спрямування
Якщо розглядати напрями роботи соціального реабілітолога в умовах школи соціальної реабілітації, то можна прийти до наступних висновків: напрями роботи шкільного соціального педагога наступні:

допомога сім'ї в проблемах, пов'язаних з навчанням і вихованням дитини;

допомога дитині в усуненні причин, що негативно впливають на її виховання і навчання;

залучення дітей, батьків, громадськості до організації і проведення соціально-значимих заходів, акцій;

розпізнавання і вирішення конфліктів, що зачіпають інтереси дитини з метою запобігання серйозним наслідкам;

консультування дітей і їх батьків, осіб, замінюючих батьків по питаннях дозволу проблемних життєвих ситуацій;

виявлення запитів, потреб дітей і розробка заходів допомоги, для конкретних учнів із залученням фахівців відповідних установ і організацій;

допомога педагогам у вирішенні конфліктів з дітьми.

А основними завданнями соціального педагога є

запобігання проблемі,

своєчасне виявлення і усунення причини, що породжує її;

забезпечення профілактики різного роду проявів відхилень в поведінці, в спілкуванні і стосунках людей,

і, таким чином, завдання соціального педагога - оздоровлення довкілля дитини.

2.2 Основні функції соціального реабілітолога
Соціальний реабілітолог виконує великий об'єм роботи. Його клієнтами є як учні, так і їх батьки, їх сім'я. Але в цілому він виконує наступні функції:

1. Освітньо-виховна, тобто забезпечення цілеспрямованого педагогічного впливу на поведінку і діяльність дітей і дорослих; сприяння всіх соціальних інститутів, установ фізичної культури і спорту, засобів масової інформації.

2. Діагностична, тобто постановка “соціального діагнозу", для чого проводиться вивчення особових особливостей і соціально-побутових умов життя дітей, сім'ї, соціального оточення; виявлення позитивних і негативних впливів і різного роду проблем.

3. Організаторська, тобто організація суспільно-цінної діяльності дітей і дорослих, педагогів і волонтерів у вирішенні завдань соціально-педагогічної допомоги, підтримка виховання і розвитку реалізації планів і програм.

4. Прогностична і експертна, тобто участь в програмуванні, прогнозуванні, проектуванні процесу соціального розвитку конкретного мікросоціуму, в діяльності різних інститутів по соціальній роботі.

5. Організаційно-комунікативна, тобто включення добровільних помічників, населення мікрорайону в соціально-педагогічну роботу. Організація спільної праці і відпочинку, налагодження взаємодії між різними інститутами в їх роботі з дітьми, з сім'ями.

6. Охоронно-захисна, тобто використання наявного арсеналу правових норм для захисту прав і інтересів особи. Сприяння вживанню заходів державного примусу і реалізації юридичної відповідальності в відносинах осіб, що допускають прямі або непрямі протиправні дії на підопічних соціального педагога.

7. Посередницька, тобто здійснення зв'язку на користь дитини між сім'єю, освітньою установою і найближчим оточенням учнів.

Сюди можна доповнити ще одну функцію - самоосвіту. Для будь-якого професіонала поважно постійно поповнювати свій інтелектуальний багаж. Цей факт стосується і соціального реабілітолога. [3]

2.3 Основні методи соціально-реабілітаційної роботи
Тепер слід зупинитися на методах роботи шкільного соціального реабілітолога. Вивчення стосунків усередині сім'ї і їх обговорення допоможуть педагогові представити положення учня. Після вивчення сім'ї перед соціальним працівником стоїть завдання створити усередині неї нові стосунки. Це можна вирішити, залучаючи сім'ю та дитину в різні клуби, групи здоров'я, поради і побутові об'єднання, організовуючи спільну працю в саду, в городі, в побуті.

Первинна увага при вивченні сім'ї педагог звертає на положення в ній дитини. Разом з сім'єю він розробляє для нього варіанти реабілітаційної програми. Тут поважно разом переконати учня у правильності вибраної дороги виходу з кризи. З ним обговорюється режим дня, його вільний час, його справа. Методом переконання педагог може досягти успіху, якщо він досить володіє правовими знаннями, аби переконати дитину в наслідках його антигромадської поведінки. [11]

За допомогою цього методу реабілітолог може добитися, аби вихованець сам почав шукати дорогу виходу із складної ситуації.

У практиці роботи деякі педагоги складають "карту сім'ї", де дається характеристика кожного члена сім'ї, вказуються дати народження, знаменні події в сім'ї. Визначається статус сім'ї, її релігійна і національна приналежність, житлові умови, сусідство.

"Карту" доповнює вивчення виховання в сім'ї. Як і скільки батьки проводять часу з дитиною, чи є у них загальні справи, яка форма спілкування, чи розмовляє батько з сином, чи проводять разом вільний час, що читають, чи відвідують клуби.

Поважно уявити, що знають батьки про своїх дітей, чим дитя цікавиться, що читає, які його мрії, з ким він дружить; які у нього стосунки в класі, в школі, його улюблений учитель, предмет; здоров'я учня, його проблеми.

Слід з'ясувати, і що знають діти про своїх батьків: їх смаки і інтереси, друзі і авторитет на роботі, турботи, проблеми, здоров'я. [12]

Чи можлива співпраця усередині сім'ї, або всі відносини зводяться до наказів дорослих. Соціальному педагогові поважно врахувати всі стосунки усередині сім'ї; відношення дорослих між собою, дорослих і дітей, рідних і інших людей, які живуть в сім'ї.

Робота соціального педагога з батьками може здійснюватися при відвідинах сімей, проведенні групових консультацій, а також консультацій з окремими батьками в центрах.

По дослідженнях американських учених, неповноцінні діти є в кожній сьомій сім'ї, діти, що мають від рідної плями на обличчі до функціональних недоліків, сліпоти, глухоти, уповільненого розумового розвитку.

Для соціального реабілітолога поважно з'ясувати стосунки дитни і батьків і реагування дорослих членів сім'ї на міру неповноцінності дитяти. Для одних батьків пляма на обличчі - трагедія, для інших - важке усвідомлення, що дитя буде все життя безпорадним.

Тут необхідна чуйність соціального педагога, сьогодні сім'я переживає величезні труднощі, але якщо до всіх соціальних і економічних бід додається і хвора дитина - це дуже важко та складно.

Найчастіше в такій сім'ї мати або батько працювати не можуть. Це викликає трагедію, батьки розлучаються, кінчають життя самогубством, стають алкоголіками.

Окрім допомоги дитині, соціальний педагог звертає свою увагу на батьків. Їм, частенько, потрібна допомога нітрохи не менше, чим хворому учневі.

Потрібно переконати батьків шукати вихід з горя і озлоблення, знайти позитивні риси у дитяти і направити всі сили на їх розвиток. Потрібно знайти дороги і можливості догляду за хворим учнем, його виховання і навчання. Поважно при цьому не прагнути "нормалізувати" дитину, оскільки невдача приведе до трагедії.

Також, найпоширенішим і природнішим є метод спостереження. Саме він дає педагогові більш всього матеріал для виховної роботи. Педагог спостерігає за спілкуванням дитини, його поведінкою в сім'ї, в школі, на уроці, з однолітками, його працею. Не кожному педагогові удається досягти успіху в спілкуванні з дітьми. Але цю здатність можна розвинути. Початкуючому педагогові допоможуть записи своїх спостережень, а спілкування ближче потрібно починати з двома-трьома хлопцями, постаратися взнати їх. [22]

Найчастіше соціальний педагог удається до методу бесіди. Поважно, аби до бесіди соціальний реабілітолог готувався. У цьому йому допоможе анкетування, складений заздалегідь запитальник або результати комісії, яка зробила висновок під час вступу дитини до даної установи.

При вивченні дитини педагог не може обійтися без аналізу його психологічного і соціального стану, того, що дослідники називають "ядром дитяти".

2.4 Основна документація соціального реабілітолога
Соціальний реабілітолог, що працює в спеціального спрямування реабілітаційній школі, в своїй діяльності повинен керуватися наступною документацією:

1. Тексти адміністративних документів по соціально-реабілітаційній роботі. Законів і підзаконних актів по здійсненню прав дитини;

2. Посадова інструкція;

3. Перспективний, календарний план роботи на рік, місяць, тиждень;

4. Циклограма або графік роботи на тиждень, місяць, затверджений керівником установи;

5. Графік тематичних групових консультацій, графік індивідуальних консультацій для окремих груп населення;

6. Проекти або програми по окремих найбільш актуальним напрямам соціально-педагогічної роботи;

7. Документація: по обліку правопорушень, відхилень в розвитку, конфліктів в колективі; по освоєнню індивідуальних освітніх маршрутів дітьми, що стоять на внутрішньо-шкільному контролі;

8. Документація по питаннях опіки, реєстрації за місцем проживання і працевлаштуванню, захисту прав дитини в органах МВС і судових органах;

Страницы: 1, 2, 3, 4