Суттєво реформується мережа вищих навчальних закладів. Значна частина вищих навчальних закладів передається до сфери управління Міністерства освіти й науки України. Нині система вищої освіти нараховує 966 вищих навчальних закладів І-І рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети), з їх 670 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, у тому числі 586 державної форми власності та 84 інших форм власності. Загальна чисельність студентів таких закладів становить 593 тис., або в розрахунку на 10 тис. населення -125 осіб.

Мережа вищих навчальних закладів ПІ-ІУ рівнів акредитації налічує 339 закладів, у тому числі 235 державної форми власності й 104 - недержавної форми власності. Серед їх функціонує 141 університет, 63 академії, 135 інститутів. Зазначимо, що усі ці типи вищих навчальних закладів за своїм статусом відповідають статусу європейських університетів.

Статус національного має 82 вищих навчальних закладів. Мережа забезпечує навчання 387 студентів на 10 тис. населення. В університетах, академіях, інститутах навчається 1,8 млн. студентів. Підготовка фахівців з вищою освітою в Україні здійснюється за 76 напрямами, що включають майже 600 спеціальностей.

Навчально-виховний процес і науково-дослідницьку діяльність у вищій школі ведуть 90,5 тисяч викладачів, серед них 7,9 тис. докторів та 42,2 тис. кандидатів наук, 7,5 тис. професорів і 31,6 тис. доцентів. У вищих навчальних заставах діє розгалужена мережа аспірантури й докторантури.

Систему післядипломної освіти складають майже 600 навчальних закладів. Щорічно в них навчається понад 330 тис. фахівців, у тому числі біля 30 тис. отримують другові вищу освіту.

Прагнучи статусу розвиненої, Україна сприяє й всіма заходами підтримує розвиток освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства. У контексті стратегічного значення для вищої школи України буде мати приєднання до Болонської декларації, яку передбачається реалізувати в 2005 році.

Протягом 2003 - 2004 років бачено за державне фінансування для студентів вищих навчальних закладів 111 назв підручників і навчальних посібників накладом 548712 тис. прим. Для середньої школи протягом 2003 - 2004 років бачено 316 назв підручників і навчальних посібників накладом 22,6 млн. примірників.

Усвідомлюючи роль міжнародної співпраці та необхідність широкої інтеграції до світового науково-освітнього простору Міністерство освіти й науки України приділяє зазначеному напрямку діяльності особливу увагу й постійно розширює та вдосконалює нормативно - правову базу міжнародного співробітництва.

Якщо в 1992 році співпраця в галузі освіти на договірній основі здійснювалася лише з однією країною (Республіка Польща), те на сьогодні вже укладено 88 міжурядових і 46 міжвідомчих угод про співробітництво в галузі освіти й науки з 62 країнами світу.

З метою встановлення норм взаємного визнання документів про освіту, наукові ступені й вчені звання, що видаються в Україні й за кордоном, дотримання міжнародних принципів визнання документів про освіту укладено міжурядові догоди з 17 країнами світу (Азербайджан, Білорусь, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Китай, Лівія, Молдова, Перу, Росія, Румунія, Словаччина, Туркменістан, Угорщина, Узбекистан).

Однак, найбільш важливою є Угода про науково-технічне співробітництво між Україною та Європейським співтовариством, яка надає можливість інтегрувати вітчизняну науку в загальноєвропейський науковий простір.

Усього на сьогодні розроблено й передано на узгодження до зарубіжних країн близько 90 проектів міжурядових і міжвідомчих угод, третя частина з яких - це міжурядові догоди про взаємне визнання документів про освіту, наукові ступені й вчені звання

Міністерство освіти й науки України - центральний орган державної виконавчої влади, який здійснює керівництво в сфері освіти й науки. Міністерство бере доля у визначенні державної політики в галузі освіти та науки й здійснює її реалізацію, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти, встановлює державні стандарти знань з шкірного предмету, визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти та наукових установ, забезпечує зв'язок з навчальними заставами та державними органами освіти інших країн з питань, що входять до його компетенції.

Міністерство активно працює й готується вступити до Болонського процесу в 2005 році. Міністерство розробляє проекти положень про запоклажі освіти, проводити акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування, видає їм ліцензії та сертифікати, формує й розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою, розробляє умови прийому та здійснює керівництво заставами освіти, контроль за виконанням законодавчих актів в усіх типах навчальних закладів незалежно від форм власності й підлеглості. Забезпечує випуск підручників, навчальних посібників, методичної літератури. Організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань. Акти Міністерства освіти й науки України, прийняті в межах його повноважень є обов'язковими для міністерств і відомств, Яким підпорядковані навчальні заклади.

Науково-методична діяльність навчальних закладів та інших освітніх структур координується Науково-методичними центрами середньої освіти, професійно-технічної освіти, вищої освіти Міністерства освіти й науки України. Виконавська структура апарату міністерства складається йз департаментів, управлінь та відділів.

1.3 Аналіз минулих етапів розвитку Явища Освіти та прогноз майбутніх, необхідних.

У цей час іде інтенсивний розвиток комп'ютеризації загальноосвітніх установ. Однакої розвиток машинного парку на даний момент спрямовано в основному на навчальні цілі. У той же самий час практично не задіяні можливості машинного парку в школах на адміністративні цілі. Можна виділити, зокрема , дві причини такого положення. Перша - практична відсутність зручного програмного забезпечення, здатного вирішувати весь спектр адміністративних завдань, що враховує всі вимоги до шкільної звітності і її стандартизації, при цьому необхідність використання додаткових програмних засобів приведе до утрудненості або навіть неможливості обміну даними між різними інформаційними системами. Друга - нерозв'язаність як у технічному, так і програмно-концептуальному аспектах проблеми зв'язку інформаційних систем шкіл і районних структур.

Очевидно, що необхідно створення єдиного інформаційного простору освітніх закладів району, складовою частиною якого була б інформаційна система школи (ШИС). У свою чергу, єдиний інформаційний простір освітніх закладів району створюється в рамках загального інформаційного простору району.

У цей час у школі N 534 Санкт-Петербурга розроблений програмний комплекс, що дозволяє вирішити ряд найбільш актуальних адміністративних завдань, що також можна розглядати і як один з базисних комплексного програмного забезпечення єдиного освітнього простору сукупності освітніх установ (наприклад, районних).

Шкільна інформаційна система (ШИС) ґрунтується на двох основних об'єктах: "учні школи" і "співробітники школи". На цих двох об'єктах вибудувані всі основні, зв'язані між собою, бази даних. Перший з них містить основні, що зберігаються в особистій справі, відомості про учня, відомості про його успішність. До неї підключається база бібліотеки, медичного кабінету, а також база випускників і база руху контингенту. Другий містить всі дані особистої справи й дані необхідні для тарифікації співробітника й обліку робочого часу. Наявність електронного класного журналу забезпечує додатковий зв'язок між базами даних.

ШИС містить ряд додаткових баз даних: базу предметів, базу класів, види навчальних періодів (чверті, триместри, семестри) для молодшої, середньої й старшої шкіл, адресну базу, що містить список районів і вулиць міста. Всі бази представляють із себе складну зв'язну структуру, що в остаточному підсумку дозволяє зв'язувати об'єкт "Учні" і об'єкт "Співробітники".

На основі цих об'єктів і побудованих баз сформований набір утиліт, що дозволяють вирішувати широкий спектр адміністративних завдань.

Здійснення зв'язку між навчальними закладами й районними структурами будується на основі телекомунікаційних мереж, що дозволить також вирішити завдання верифікації даних.

Дана телекомунікаційна мережа будується на базі серверів районної адміністрації, які зберігають загальні дані й координують передачу інформації між навчальними закладами й державними структурами. Наявність районного сервера дозволить вирішити питання, пов'язані з рівнями доступу до інформаційних ресурсів.

Одним з достоїнств даного комплексу є можливість роботи в многопользовательском режимі (у цей час підтримується локальна обчислювальна мережа Novell NetWare). Надалі передбачається адаптувати програмний комплекс для роботи в локальних мережах інших фірм.

Розділ 2. Концепція безперервної освіти як головна умова життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

2.1 Болонська система освіти

Розвиток національної освіти тісно пов'язаний з побудуванням державності у суверенній Україні. Освіта в Україні позбавилась від ідеалізації радянських часів і почала орієнтуватися на світові суспільні багатства. Українська освіта почала розвиватися в загальноосвітній нормативності згідно з європейськими освітніми процесами.

Процес об'єднання Європи, її розповсюдження на схід і на прибалтійські держави супроводжується формуванням загального освітнього та научного простору і розробкою загальних вимог і стандартів у цій сфері у масштабах усього континенту.

Проблеми європейської інтеграції поступово охвачують нові сфери і аспекти суспільного життя. Освіта в Україні не стоїть осторонь від цього процесу. Найважливішим є -- Болонський процес. Саме такі інновації в учбовому процесі будуть повністю розкриті на нашому сайті.

Важливим кроком на шляху євроінтеграції України стало приєднання України до держав - учасників Болонського процесу. Це процес європейських реформ, котрий спрямований на заснування загального простору європейського вищої освіти.

Болонський процес налаштований на збільшення взаємодій поміж різними освітніми системами країн.

Навчання згідно Болонського процесу припускає 50% самостійної роботи студента. Навчання і оцінка студента проходить по кредитно-модульной системі. Кредити Ї умовні одиниці, в котрих визначається об'єм знань. За кожною такою одиницею стоїть визначена кількість вивчених понять, зв'язків поміж поняттями, напрацьовані навики, самостійна робота, здача іспитів та інші типи праць. Кредитна система дає можливість урахувати всі досягнення студента Ї не тільки навчальне навантаження, але й участь у наукових дослідах, конференціях, олімпіадах, участь у суспільних організаціях. Основою технології кредитно-модульної системи є структура із модулів, частин учбового процесу.

Страницы: 1, 2, 3, 4