Лабораторну роботу на читання креслень (ескізів) предметів плоскої форми доцільно здійснювати ланками (по 2-3 учні). Кожна ланка отримує підготовлене вчителем графічне зображення певного предмета із супровідними запитаннями, на які даються письмові відповіді. Проте звіт по виконаній роботі для п'ятикласників доцільно проводити в усній формі. Оцінки виставляти лише добрі та відмінні, від негативних бажано спочатку відмовитися.

Заняття 3. Планування послідовності виготовлення виробів із фанери, ДВП і ДСП.

На початку заняття учнів необхідно підвести до розуміння того, що сконструйований (розроблений) ними виріб, тобто витвір їхньої думки, потрібно втілити в реальний предмет. Це можна здійснити, поступово виконуючи необхідні трудові дії, які називаються операціями. На підприємствах, де виготовляють різноманітні вироби, основні й допоміжні операції складають виробничий процес. Пояснення основних понять виробництва доцільно супроводжувати демонструванням фрагменту діа- чи кінофільму.

Особливу увагу слід звернути на технологічний процес як частину виробничого, вказавши при цьому, що так називають раціональне поєднання основних операцій, які послідовно необхідно виконувати для того, щоб із матеріалу (фанери, ДВП, ДСП чи дошки) отримати готовий виріб. Послідовність операцій та умови їх виконання розробляють спеціалісти, які називаються технологами; вони оформлюють технічну документацію. Основними документами технологічного процесу є спеціальні карти -- маршрутна, технологічна та операційна. Слід наголосити школярам, що вони в процесі виготовлення виробів користуватимуться технологічними картами, -- спочатку готовими, а пізніше їх виконуватимуть самі. Форма і зміст карт залежить від умов, у яких виконуватимуться технологічні операції. Свою розповідь вчитель повинен супроводжувати різноманітними зразками технологічної документації.

Виконанню графічних зображень (креслень, ескізів чи технічних рисунків) повинно передувати вимірювання розмірів предмета. У початкових класах, а також на уроках з математики учні проводили таку операцію, тому необхідно узагальнити їх знання. П'ятикласникам слід задати кілька запитань:

-- Що означає виміряти який-небудь розмір? (Порівняти його з відповідним певним розміром, прийнятим за одиницю вимірювання).

-- Які ви знаєте інструменти для вимірювання? (Лінійка, метр, транспортир).

-- Які розміри можна виміряти лінійкою та метром? (Прямих ліній, відрізків, тобто лінійні).

-- А які розміри визначимо за допомогою транспортира? (Розміри кутів, тобто кутові).

-- Завдяки чому можна виміряти розміри лінійкою, метром чи транспортиром? (На цих інструментах з одного боку (а можливо із двох) нанесені поділки, які вказують певні розміри).

-- Чи можливо здійснити вимірювання за допомогою циркуля? (Різні варіанти відповідей).

Такі або подібні запитання активізують школярів до творчої роботи. Звичайно, що в багатьох випадках учителеві потрібно буде уточнювати висловлені дітьми думки, і це залежатиме від їх загального рівня розвитку. Після бесіди необхідно показати учням безпосередньо на об'єкті праці, як здійснюються вимірювання вищеназваними інструментами.

За допомогою лінійки можна з точністю до 0,5 мм обміряти прямолінійні контури предмета, а також відкладати відрізки заданої величини. Якщо є можливість, то перевагу слід надати металевій лінійці. Перед вимірюванням потрібно наголосити школярам, що нульова поділка металевої лінійки знаходиться з самого краю, на відміну від креслярської. Тому з початку потрібно на лінійці знайти початок відліку. Це особливо важливо, якщо доводиться користуватися різними лінійками.

Часто учні допускаються помилки, вимірюючи довжину не від нуля, а від одиниці. Щоб зафіксувати в їх пам'яті початок відліку на металевій лінійці, можна використати такий досить поширений методичний прийом: спочатку доцільно запропонувати їм розглянути відрізок довжиною 1 см (від 0 до 1), закривши решту лінійки папером або рукою, потім перейти до відрізка в 2 см (від 0 до 2), в 5 см і т.д. Щоб перевірити, як учні засвоїли цей прийом, можна залучити їх до відтворення дій вчителя (запросити до дошки 2-3 школярів).

Після проведених вимірювань лінійкою, можна показати прийоми зняття розмірів за допомогою циркуля. Віддаль між його ніжками визначається лінійкою, тому точність вимірювання також не перевищує 0,5 мм.

Провівши всі необхідні вимірювання об'єкта праці, необхідно зазначити, що точніше знімати розміри школярі зможуть іншим вимірювальним інструментом, працюючи з деревиною та металом у наступних класах.

У залежності від рівня сформованості в п'ятикласників елементів графічної грамоти, можуть бути різні варіанти побудови креслення (ескіза) предмета, який вони виготовлятимуть. Найоптимальніший з них той, коли вимірювання розмірів супроводиться з одночасними паралельними графічними побудовами.

Послідовність виконання креслення (ескізу) предмета може бути такою:

а) вивчення об'єкта праці, мислене розділення його на окремі геометричні тіла (тобто аналіз геометричної форми предмета);

б) визначення необхідної кількості зображень і вибір головного; оскільки учні 5-го класу виготовлятимуть, в основному, предмети плоскої форми, то виконання зображення обмежується виконанням фронтального вигляду;

в) вибір масштабу (мірила) для графічного зображення;

г) побудова креслення (ескіза); п'ятикласникам слід наголосити, що зображення предмета симетричної форми розпочинається із нанесення на папір осьових та центрових ліній; для зображення деталей несиметричної форми попередньо намічають базову (базові) сторону;

ґ) нанесення виносних та розмірних ліній;

д) вимірювання предмета й нанесення числових розмірів з необхідними буквеними позначеннями (знаків товщини деталі S, діаметра D, радіуса заокруглень R та ін.);

е) заповнення основного напису.

При проведенні відповідної роботи вчитель узагальнює та розширює знання учнів про масштаб, лінії креслення, нанесення розмірів з використанням певних умовностей та ін.

Після перевірки засвоєних знань школярі приступають до виконання практичних робіт.

Заняття 4. Розмічання і розкрій заготовок.

Розроблену на попередньому занятті технологію виготовлення виробу потрібно втілювати на практиці. Першим кроком у здісненні цього завдання є вибір та підготовка необхідного матеріалу. З самого початку школярів необхідно привчати до використання технологічних карт, на основі яких можна визначити розміри заготовок, сортамент матеріалу тощо. Підібрану заготовку потрібно розмітити. Розмічання деревини (чи деревних матеріалів) полягає в тому, що на її поверхні проводять лінії, які відтворюють форму майбутнього виробу. Виконуючи цю операцію, завжди необхідно враховувати наявність сучків, тріщин та інших дефектів, які можуть бути на заготовці.

Розмічання плоских деталей можна здійснювати за допомогою відповідних інструментів, за шаблоном та через копірку. До основного розмічального інструменту належить лінійка, кутник, рейсмус, малка, єрунок, циркуль; лінії розмітки проводять за допомогою олівця.

Від правильності й точності проведення ліній в основному залежить якість виробу. Тому учням слід наголошувати, що порівняно невеликі помилки при нанесенні розмічальних ліній можуть привести до його браку. Через те, лінії побудови спершу доцільно виконати на папері.

При проведенні прямих ліній на папері й відповідно на фанері, ДПВ, ДСП, а також дошці користуються дерев'яною, рідше пластмасовою чи металевою, лінійкою, трикутником та акуратно загостреним олівцем. Чим щільніший папір і деревина, й тим тоншими повинні бути лінії розмітки, тим твердішим має бути олівець. Для твердих порід дерева доцільно використовувати олівці 2Т або Т, для м'яких, наприклад, липи чи ялини - олівці ТМ або М.

Приступаючи до роботи з лінійкою, треба перевірити прямолінійність її кромок. Спочатку, тримаючи лінійку проти світла, необхідно підняти її на висоту очей і проглянути вздовж ребер та граней. Такий огляд дозволяє побачити перекошення лінійки, зазубрення, тріщини тощо. Потім проводять точнішу перевірку: вздовж одного краю проводять лінію на всю довжину інструмента (відрізок АБ). Після цього лінійку повертають (міняють місцями початок і кінець) і вздовж того ж краю проводять іншу лінію. Якщо обидві лінії, маючи співпадаючі кінці (точки А і Б), зливаються по всій своїй довжині, то цей бік лінійки прямолінійний. Аналогічно перевіряють прямолінійність іншого краю. Цю операцію на перевірку інструмента учні можуть виконувати разом з учителем.

При виконанні геометричних побудов використовуються прямокутні рівнобедрені трикутники з кутами 45 та з кутами 30 і 60. Перевірка трикутників продиться аналогічно до процедури визначення прямолінійності лінійки.

Виконання геометричних побудов на папері необхідно обмежити найпоширенішими з них, тобто тими, які мають найбільше використання при розмічанні деталей плоскої форми. А саме: побудова відрізків різної величини та їх ділення; проведення паралельних прямих і прямих розташованих під певними кутами між собою; побудова кіл і їх ділення, виконання спряжень (заокруглень). При цьому слід наголошувати, що наприклад, кут 90 на фанері, ДВП чи ДСП можна виконати за допомогою столярного кутника, кут 45 (і відповідно 135) - за допомогою єрунка, кути різних величин можна отримати з використанням малки; паралельні прямі на заготовках отримують за допомогою рейсмуса.

Якщо розмічання заготовок п'ятикласники проводитимуть за допомогою інструментів, то після виконання геометричних побудов на папері доцільно перейти до реалізації зазначеної операції на матеріалі. Якщо розмічання проводитиметься за допомогою шаблонів, то можна спочатку залучати школярів до їх виготовлення на картоні, а пізніше здійснювати розмітку.

Важливим засобом виховного впливу на школярів є постійне загострення їхньої уваги щодо раціонального використання матеріалів. З цією метою їм можна пропонувати певні технологічні задачі.

Розмічаючи деталі, учні повинні знати, що основні розміри заготовки завжди беруть трохи більшими від розмірів деталей. Таке збільшення розмірів оброблюваного матеріалу стосовно розмірів повністю виготовлених деталей називається припуском на обробку. Він може бути різним для окремих операцій; для пиляння він становить до 10 мм.

Завершальним етапом заняття має бути розкрій заготовок. Він здійснюється дрібнозубою ножівкою. П'ятикласникам слід дати загальні поняття про ножівку та прийоми роботи нею. Детальніше ознайомлення з її будовою слід проводити при роботі з лобзиком; на аналогіях інформація застосовується краще.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15