Досягнення високої майстерності у навчанні й вихованні дітей великою мірою залежить від особистих якостей вчителя. І в першу чергу від його педагогічних здібностей.
Під здібностями до педагогічної діяльності розуміють певне поєднання психологічних та особистісних якостей вчителя, що забезпечують досягнення високих результатів у навчанні і вихованні дітей. Дослідження психологів показали, що педагогічна діяльність вимагає не тільки спеціальної організації і певних умінь та навичок, але і цілого ряду психологічних особливостей, які належать до категорії педагогічних здібностей.
Педагогічні здібності характеризують як розумову, так і емоційно-вольову сторону особистості. Всі ці якості звісно пов'язані одна з одною і утворюють єдине ціле. Дослідження Ф.М. Гоноболіна, Н.В. Кузьміної, Н.Л. Левітова, Г.В. Страхова, С.В. Кондратьєвої, В.М. Роздобудько, Л.С. Базилевської та інших психологів дозволили представити структуру цього складного і багатогранного утворення. Використовуючи дані цих досліджень можна виділити ряд компонентів, які займають суттєве місце в структурі педагогічних здібностей.
Дидактичні здібності - це здібності передавати учням навчальний матеріал доступно, зрозуміло, викликати в учнів активну самостійну думку, організувати самостійну діяльність учнів, керувати пізнавальною активністю учнів. В основі цих здібностей лежить постійна установка педагога на врахування психології учня, рівня їх розвитку, можливостей тощо. Конкретно ці здібності проявляються у процесі використання методів передачі знань, організації засвоєних знань, умінь і навичок, забезпеченні розвитку особистості, перевірці, контролі, в оцінюванні результатів уміння, управлінні пізнавальною активністю учнів, врахуванні рівня досягнутого розвитку, передбаченні труднощів учнів. г
Академічні здібності - здібності до галузі науки (музики, математики, фізики, біології, літератури), що є предметом викладання вчителя в школі. Здібний педагог добре знає навчальний предмет, досконало, глибоко володіє матеріалом, має до нього, великий пізнавальний інтерес, проводить дослідницьку роботу. Він постійно знайомиться з новими досягненнями у своїй галузі знань, а також у суміжних науках.
Перцептивні здібності - це здібності педагога проникати у внутрішній світ вихованця, психологічна спостережливість, пов'язана з таким розумінням особистості учня і його тимчасових психічних станів. Про такого вчителя учні говорять, що він ніби й не дивиться, а все бачить.
Мовні здібності - це здібності чітко висловлювати свої думки й почуття за допомогою мови, а також з допомогою невербальних засобів (міміки, пантоміміки). Це одна із досить важливих здібностей вчителя. Мовлення вчителя на уроці завжди звернене до учнів. Воно повинно бути переконливим, простим, зрозумілим, образним, виразним та емоційно забарвленим. Для вчителя повинна бути характерна чітка дикція, багатство словникового запасу, відсутність різних помилок.
Організаторські здібності - це вміння організовувати учнівський клас, згуртовувати його, правильно організовувати свою власну діяльність (планування, контроль тощо). Робота вчителя, по суті, завжди включає й себе елемент організації і самоорганізації. Тому розвиток організаторських здібностей має вийнятково важливе значення в його професійній підготовці, вдосконаленні майстерності.
З організаторськими тісно пов'язані експресивні здібності, що виражаються в емоційній насиченості, умінні транслювати себе учням. Правильна дикція, добре підготовлений голос, дихання, узгодженість мови, міміки і жестикуляції - усе це входить у поняття «педагогічна техніка». Добрий вихователь володію мімікою, може надати своєму обличчю необхідного виразу або стримати свій настрій.
І.А. Зязюн та В.О. Сластенін правильно ставлять завдання навчати студентів основ педагогічної техніки: «Вчитель, який професіонально володіє педагогічною технікою, відзначається умінням перетворювати в апарат педагогічного впливу свої емоції, голос, жест, міміку. Мова педагога повинна бути точною, переконливою, яскравою, жвавою, дієвою, образною і захоплюючою.
Сугестивні здібності виражають здатність вчителя до безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів і вміння на цій основі домагатися в них авторитету. Двосторонність педагогічного процесу: «вчитель-учень», «вихователь - вихованець» передбачає необхідність володіння педагогами сугестивними здібностями. Звичайно, це насамперед пов'язано з переконаністю самого педагога, з рівнем його педагогічної свідомості. Велике значення при цьому має цілеспрямованість дій, сформованість вольової сфери педагога. Здатність «читати з обличчя» називають перцептивною здатністю. Розуміння вчителем, вихователем дитячих емоцій, врахування їх в організації навчально-виховного процесу позитивно позначається на його результатах.
Педагогічна уява - спеціальна здатність, яка має вияв у передбаченні результатів своїх дій в проектуванні розвитку особистості учня. Вона пов'язується з педагогічним оптимізмом, з вірою у можливості виховання, вірою в людину.
Педагогічна рефлексія - здатність оцінити свою діяльність, її результати, свою концепцію, свій індивідуальний стиль.
Одним з компонентів педагогічних здібностей є розподіл, обсяг і переключення уваги (педагогічна спостережливість).
Педагогічні здібності тісно пов'язані із спеціальними здібностями, наприклад, артистичними, музичними, технічними і т.д. Талановиті педагоги захоплюються музикою, літературою, сценою. Важливим є те, що ці здібності включаються в педагогічну діяльність, підпорядковуються їй.
Останніми роками дедалі частіше проводяться спеціальні експериментальні дослідження, присвячені ролі окремих перелічених вище здібностей у професійній діяльності педагога Так, наприклад, досліджувалися перспективні здібності - розуміння школяра вчителем (С.В. Кондратьева, В.М. Роздобудько). Одержано деякі цікаві дані: жінки-вчителі в цілому, точніше розуміють школяра, ніж чоловіки, викладачі гуманітарних предметів краще, ніж вчителі точних дисциплін. Впливає на цю здатність також інтелектуальний рівень і конструктивне уявлення, Комунікативні здібності - це здібності до спілкування з дітьми, вміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ним правильні взаємовідносини, наявність педагогічного такту (Я.В. Страхов, Н.В. Кузьміна).
Педагогічний такт пронизує всю діяльність і поведінку вчителя. Він проявляється в умінні знаходити найбільш ефективні засоби впливу на учня, дотриманні міри у використанні виховних впливів, уважності і чуйності, врахуванні індивідуально-психологічних особливостей дітей.
Отже, педагогічні здібності проявляються в особливій чутливості до педагогічних цілей, засобів і результатів міжособистісних стосунків педагога та учнів. Базисним компонентом педагогічних здібностей виступає здатність протидіяти розвитку втоми при роботі з людьми і витримувати емоційні навантаження в процесі спілкування (соціальна працездатність і саморегуляція).
3. Психолого-педагогічні умови формування особистісних цінностей майбутнього вчителя
Духовно-інтелектуальні цінності, що стали надбанням люди, класифікують за найрізноманітнішими ознаками і, таким чином, ділять їх на декілька груп. Так, наприклад проф. Вишневський О.І. в окремі групи відносить вартості особистого життя, сімейного, громадянські вартості, національні та ін. [2, 127-129]. Подібні класифікації знаходимо в інших авторів. Але оскільки найбільшу частину свого життя людина витрачає на трудову діяльність, у якій вона формується і розвивається як особистість, то найчастіше для її характеристики використовують особистісні та професійні цінності.
У системі особистісних цінностей дослідники найчастіше виділяють ті якості особистості, котрі зумовлюють характер її взаємин з людьми, що складають для неї соціальне мікросередовище (члени неформальних об'єднань, навчальні, трудові, спортивні об'єднання, громадські організації тощо).
Особистісні цінності людини відіграють неабияку роль у професійній діяльності фахівця будь-якого профілю. Але значущість їх у різних видах професійної діяльності неоднакова. Так, наприклад, висока культура спілкування є особистісною цінністю людини. Але коли особистість реалізує себе в системі «людина - людина», то ця цінність більшою мірою набуває чинності професійно значущої, ніж, скажімо, у випадку її реалізації у таких системах, як «людина - техніка», «людина - природа» та ін. Це, зокрема, стосується педагогічної професії. Як засвідчують численні дослідження учні сприймають та оцінюють вчителя передусім як людину, особистість. І тільки після цього - як професійного педагога, фахівця. Тому в процесі формування учителя особистісні та професійні цінності за своєю значущістю для навчально-виховної роботи з дітьми можемо розглядати як рівнозначні, тобто однаково важливі, а їх формування та розвиток - як актуальну проблему педагогічної науки і практики.
Для забезпечення повноцінної професійної підготовки вчителя необхідно мати досить повне уявлення про склад і структуру ти цінностей, що є психолого-педагогічними передумовами творчої педагогічної діяльності [4, 72]. Таке уявлення конче потрібне наставникам майбутніх педагогів, тобто викладачам, бо без нього неможливо забезпечити цілеспрямоване формування особистості вчителя, передусім педагогічне керівництво цим процесом. Воно потрібне й самим майбутнім педагогам, бо без такого уявлення неможлива повноцінна організація їх професійного самовиховання.
Вивчаючи цінності майбутніх педагогів, проф. Скульський виявив, що переважна їх більшість усвідомлює себе виключно в якості з властивими їй загальнолюдськими цінностями. Водночас дані про усвідомлення ними своєї ролі майбутніх вчителів практично не виявлено. Тому серед пріоритетних цінностей не бачимо тих. що свідчили б про професійну орієнтацію майбутніх учителів на відповідні цінності (наприклад, на професійні знання, вміння, здібності тощо). А значить майбутній учитель належним чином не усвідомлює свій професійний ідеал як своєрідну модель, на яку він мав би орієнтуватися в процесі навчання, самоосвіти, виховання та самовиховання [5, 201].
Зауважимо, то в науці немає чітких критеріїв розмежування особистісних і професійних якостей вчителя. Та воно й не завжди потрібне. Важливо знати склад них цінностей з тим. щоб можна було підбирати адекватні педагогічні засоби й способи їх формування.
Справді, дна з цінностей людини, незалежно від її професії - це справедливість. З іншого боку, справедливість є також важливою професійною якістю вчителя і, якщо існують певні педагогічні засоби формування справедливості як особистісної цінності, то немає жодної потреби у пошуках засобів формування цієї ж якості як професійної цінності. Натомість дуже важливо навчити майбутніх педагогів властиві їм особистісні якості «трансформувати» у площину професійної діяльності з тим, щоб усвідомити їх професійну значущість.
У намаганні «розвести» поняття «особистісні» та «професійні» цінності деякі дослідники до перших відносять: любов, терпимість, повагу, співпереживання, відповідальність, розуміння людини (емпатію), добро, щирість, чесність, порядність, справедливість, а до професійно-педагогічних - розвинену емпатію, високий рівень культури спілкування, педагогічні знання, вміння, здібності (комунікативні, гностичні та ін.), педагогічну уяву, вміння впливати на розум, почуття і поведінку інших, педагогічну техніку, інтереси, нахили тощо.
Формування особистісних і професійних цінностей вчителя зміщене в часі. Зокрема, особистісні якості людини формуються з раннього дитинства і є предметом розвитку на протязі всього її життя. Формування професійних якостей людини частково відбувається в процесі профорієнтаційної роботи, а далі - в процесі професійної підготовки та професійної діяльності. Зокрема, в процесі професійної підготовки особливу увагу слід приділити формуванню таких якостей майбутніх учителів, як професійна спрямованість, увага, пам'ять, педагогічне мислення, здібності. Особливе значення в педагогічній діяльності мають професійно специфічні здібності вчителя, а саме: організаторсько-педагогічні; дидактичні; перцептивні; комунікативні; сугестивні; гностично-дослідницькі; науково-пізнавальні здібності.
Поряд із спрямованістю особистості, її інтересами і емоційно-вольовими якостями здібності розглядаються як передумови успішної діяльності. Кожен з компонентів здібностей при їх актуалізації виступає й передумовою ефективної педагогічної діяльності. [4. 79-80]. Педагогічні здібності можна розділити на дві групи: власне педагогічні здібності та інші якості особистості, які с необхідною умовою ефективної професійної діяльності вчителя. Вирішальним фактором на шляху до досягнення успіху в даній діяльності є загальна спрямованість особистості майбутнього вчителя. Тому, при підготовці молоді до педагогічної діяльності потрібно знати, на які цінності вона орієнтується, до чого прагне а житті, що хоче змінити, створити чи отримати, в чому бачить особистісний смисл.
Система ціннісних орієнтацій визначає змістовний аспект спрямованості особистості і створює основу її ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світосприйняття і ядро мотивації життєвої активності, основу «життєвої філософії». Тому, в процесі професійної підготовки вчителя вкрай важливо зосередитись на формуванні особистості спеціаліста, оскільки від того, який зміст має для нього професія, яка основа його життєвої концепції, залежить успішного професіоналізму.
Проблему «індивідуальність-професія» можна розглядати в трьох аспектах, а саме: індивідуальність і вибір професії, індивідуальність і своєрідність професійного становлення та, індивідуальність як результат професіоналізації особистості. Останнє слід розуміти як вплив самої професійної діяльності та формування індивідуальності. Вимоги професії до людини формують специфічні професійно важливі якості, особливості особистості. Тому, основою професійно-важливих якостей є спеціальні здібності, які, на відміну від загальних, забезпечують успішність діяльності в конкретних її видах [1, 10-12].
Бібліографія
1. Борисова E.М., Логинова Г.П. Индивидуальность и профессия. - М.: Знание, 1991. - 80 с.
2. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. - Львів, 1996 - 236 с.
3. Кондрашева Л.B. Морально-психологічна готовність студента до вчительської діяльності. - К.: Вища школа, 1987. - 53 с.
4. Скульський Р.П. Підготовка майбутніх учителів до педагогічної творчості. - К.: Вища школа, 1992. - 124 с.
5. Скульський Р.П. Цінності освіти і виховання. Наук.-метод. збірник за ред. Сухомлинської. - К., 1997.
6. Смирнова Е.Э. Пути формирования модели специалиста с высшим образованием. - Л.: Изд-во Ленинг. Ун-та, 1977. - 112 с.
7. Фонарев А.Р. Формы становления личности в процессе ее профессионализации. // Вопр. психол. - 1997. - №2. - С 88-93.
Страницы: 1, 2
