"Хто знає, як вирішувати завдання? " - запитала вона. 7 рук злетіло вгору. Катя розгубилася. "Якщо вони вже знають рішення, чим же їх зайняти, поки я буду працювати з іншими?" - Промайнуло в голові. Троє з викликаних учнів сказали всьому класу абсолютно вірне рішення. Катя поколивалася секунду, але потім все-таки зробила вибір на користь більшої частини дітей, які доки не розуміли рішення. Вона дозволила всім, хто знає рішення, записати його в зошит, а тим, хто не знає, продовжувати слухати пояснення. Краєм ока вона встигла відмітити, що число дітей, що кинулися записувати рішення в зошит, було помітно більшим, ніж 7 учнів, які підняли руки із самого початку.

Катя вирішила зробити ілюстрацію на дошці. Спочатку вона поглянула на картинку в підручнику, де була змальована коробка з дванадцятьма олівцями, і вирішила зробити зображення зручнішим. Вона намалювала всі олівці в один ряд. При цьому вона використовувала крейду двох кольорів (8 олівців червоних і 4 білих) і навіть постаралася красиво намалювати гострі кінчики у всіх олівців. "Ось якими мають бути ваші олівці на уроці малювання", - сказала вона дітям. Учні тут же почали обговорювати, чому олівці на дошці не одного розміру (один товще, інший вище.) і чому всі вони не помаранчевого кольору, як в підручнику. "Діти, це не так поважно!" - намагалася заспокоїти їх Катя. Але дітям чомусь це було поважно. Через пару хвилин стало тихіше, і Катя знову запитала: "Хто тепер зрозумів, як потрібно вирішувати задачу?" Діти мовчали. "Ви бачите білі олівці? Хто їх поклав в коробку?" - продовжувала Катя. Із задньої парти донеслося: "І якому дурневі потрібно чотири білі олівці?". Ясно, це знову Морозів. Коли він в класі, працювати Кате важко із-за постійних смішних реплік, які він кидає по ходу уроку. Адже і нічого і нікого не боїться! "Поглянете, скільки олівців було в коробці, скільки додали, і скільки стало! Як же вийшли ті олівці, які були?" - продовжувала Катя свої спроби. Але останнє питання викликало взагалі якесь гальмування в класі і повис в повітрі. Схоже, що діти просто не розуміли Катю. Навіть відмінники, що давно вирішили завдання, задумалися і з сумнівом поглянули на свої записи. "У чому ж справа? Адже завдання таке легке! Що тут вирішувати?!" - у відчаї думала Катя. Нарешті піднялася одна рука. "Поясни, Петя, як вирішити це завдання" - з полегшенням сказала Катя. Петя вийшов до дошки і записав: 8 + 4 = 12. Катя мовчала. Вона так розстроїлася, що навіть не відмітила, як діти стали переписувати це рішення в зошит. Задзвенів дзвінок. Виявилось, що пояснювати прості завдання набагато складніше, ніж самому вирішувати їх. "Напевно, я даремно стала вчителем", - сумно подумала Катя, виходячи на перерву.

- прочитайте кейс. Сформулюйте проблему.

- Як на вашу думку треба було себе поводити викладачу?

- Що треба робити з Морозовим?

10) Уявіть себе шкільним психологом. До вас приходить учень і розповідає свою проблему. Таку,що це може стосуватися його безпеки. Розмова звісно проходить конфіденційно. Але ви розумієте, що вам :

А) треба втрутитися в ситуацію, допомогти учню

Б) не злякати його довіру, не зрадити

Якими будуть ваші дії? Чи треба залучати батьків? Чи треба повідомляти керівництво про дану ситуацію?

Додаток №1

? Навчання заради навчання, без задоволення від діяльності або без інтересу до предмета викладання.

? Навчання без особистих інтересів та користі.

? Навчання для соціальної ідентифікації.

? Навчання заради успіху або страху невдач.

? Навчання з примусу або під тиском.

? Навчання, що ґрунтується на поняттях і моральних зобов'язаннях або на загальноприйнятих нормах.

? Навчання для досягнення мети у повсякденному житті.

? Навчання, що ґрунтується на соціальній меті, вимогах та цінностях.

Додаток №2

Зупинимося на процесійних теоріях мотивації, що ґрунтуються на потребах і пов'язаних з ними чинниками, які визначають поведінку особистостей. Процесійні теорії аналізують те, як людина розподіляє власні зусилля, для досягнення різноманітних цілей, як обирає конкретний вид поведінки. Процесійні теорії не заперечують існування потреб, але вважають, що поведінка людей визначається не лише ними. Відповідно до цих теорій, поведінка особистості є функцією її сприйняття та сподівань, пов'язаних із відповідною ситуацією, і можливих наслідків вибраного людиною типу поведінки.

Є три основні процесійні теорії мотивації: теорія сподівання, теорія справедливості та модель Портера-Лоулера.

Теорія сподівання заснована на припущенні, що людина спрямовує власні зусилля для досягнення певної мети лише тоді, коли впевнена у задоволенні своїх потреб чи досягненні цілі. Мотивація є функцією фактора сподівання “витрати праці задля результатів”, а сподівання “результати - нагорода” і валентності (тобто відносного ступеня задоволення). Найбільш ефективно мотивація досягається, коли люди вірять, що зусилля обов'язково допоможуть досягнути мети і допоможуть отримати цінну винагороду. Мотивація слабшає, якщо ймовірність успіху чи вартість винагороди оцінюється людьми низько.

В рамках теорії справедливості передбачається, що люди суб'єктивно оцінюють відношення винагороди до затрачених зусиль і порівнюють його з тим, що отримали інші працівники за аналогічну працю. Несправедлива винагорода, за їхніми оцінками, приводить до виникнення психологічної напруги. Якщо людина вважає свою працю недооціненою, вона буде зменшувати витратні зусилля. Якщо ж особа вважає власну діяльність переоціненою, то навпаки, залишить обсяг витрачених зусиль на минулому рівні чи навіть збільшить його.

Модель Портера-Лоулера ґрунтується на тому, що мотивація є функцією потреб, сподівань та сприйняття людьми справедливої винагороди. Лаймар Портер та Едвард Лоулер розробили комплексну процесійну теорію мотивації, яка охопила елементи теорії сподівань і теорії справедливості. Результативність праці залежить від затрачених особою зусиль, її характерних особливостей та можливостей, а також оцінки ним власної ролі. Обсяг витрачених зусиль залежить від оцінки цінності винагороди і впевненості в тому, що вона отримається. Згідно моделі Портера-Лоулера результативність праці продовжує задоволення.

Аналіз наукових джерел даної проблематики показав, що першість по праву належить вченим західних країн (В.Зігерт, М. Ланг, Дж.Шоннесі, С.Керролл, Г.Тосі, А.Маслоу, Ф.Герцберг, Д.Макклеланд, В.Врум, К.Левін, Д.Макгрегор та інші ).

Кожна з праць названих авторів і запропоновані ними моделі мотивації мають повне право на детальне дослідження та використання на практиці. Важливе завдання практиків полягає в тому, щоб при правильній організації діяльності індивідів, визначенні потреб віднайти спільність інтересів.

Мотивація не є рівномірним процесом, який від початку до кінця пронизує поведінку індивіда, членів спільноти. Мотивація формується на основі тих різнорідних процесів, які здійснюють функцію саморегуляції на окремих фазах поведінки. Від мотивації залежить, як і в якому напрямку будуть використовуватися різноманітні функціональні здібності. Мотивацією пояснюється вибір між різноманітними можливими діями, між різноманітними варіантами сприйняття і можливим змістом мислення, крім того не пояснюється інтенсивність та наполегливість вибраної діяльності та досягнення її результатів.

Висновок

Глобалізація світової спільноти призводить до якісних змін у всіх сферах життєдіяльності людини, у тому числі і в такій важливій, як загальна освіта. Виховання та підготовка провідника цієї освіти - вчителя, здатного сформувати людську особистість, що відповідала б сучасним вимогам до фахівця і громадянина, вимагає вжиття відповідних заходів щодо удосконаленні системи освіти.

Отже, на мою думку економічна освіта зараз необхідна кожному адже це визначає загальну ерудицію та розвиток людини як особистості. А це я вважаю головним, оскільки саме від того наскільки ви є різносторонньою особистістю, наскільки ви творча особистість залежить ваше майбутнє.

В своїй роботі я роблю акцент на зв'язок теорії з практикою на те, що всі отримані теоретичні знання не мають сенсу,якщо це не закріпити практикою та не вміти правильно їх застосувати. Треба розвивати різні підходи до викладання,освоювати нові методи та займатися інноваційною діяльністю, адже саме за цим майбутнє. Особливе значення я надаю активним методам навчання, оскільки вважаю їх найефективнішими, вони стимулюють інтерес учнів до матеріалу, предмету, дозволяють усім проявити себе. Я вважаю що самореалізація є дуже важливою в процессі навчання, тому переваги активних методів навчання не можна переоцінити.

Ми знаємо основні завадання викладача-менеджера : планування, організація, мотивація,контроль. Але я вважаю, що все-такі найголовніші два- це організація- забезпечити студентів такими видами завдань,щоб вони були зацікавлені в предметі, це значно покращить результативність, а отже і освіченість нації; і мотивація- заходи для підтримки зацікавленості. Ці два фактори найбільше впливають на результати нашого навчання, тому на них треба звертати найбільшу увагу.

Щодо власне курсової роботи- вона складається з вступу, де вкладена моя концепція розвитку економічної освіти в Україні; основної частини- де викладена тема, лекція та семінаські заняття, бізнес гра; кейси- як ще один інноваційний метод навчання; наочність з теми для більшої запам'ятовуваності матеріалу та список використаної літератури.

Список використаної літератури

1 Т.М.Яблонська «проблеми сучасної психології»

2 Аксьонова О. В. Методика викладання економіки: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 1998. -- С. 5--39, 68--83.

3 Стаття Коулмена Пола «Школа: Коли дитину відштовхують однокласники

4 Нэпп, М. Невербальное общение [Текст]: учеб. пособие/ М. Нэпп, Дж. Холл - Спб.: Прайм - ЕВРОЗНАК, 2006.-512с.

5 N 12/7-4, 04.12.2003, Рішення, Концепція, Міністерство освіти і науки України

Про затвердження Концепції розвитку економічної освіти

6 . Гоян Ігор Миколайович. Психолого- педагогічні особливості розвитку моральної поведінки підлітків: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 1997. - 183л. - Бібліогр.: л. 138-150.

7 Волинкін В.І. «Педагогіка у схемах і таблицях»

8 И. В. Гладких Разработка учебных кейсов. Методические рекомендации для преподавателей бизнес-дисциплин

9 Бізнес ресурс http://www.mbastrategy.ua/

10 Головаха Є.І., Паніна Н.В. Психологія людського взаєморозуміння. - Київ, 1989.

11 Вачевський М. Сучасна економічна освіта у країнах Західної Європи: формування професійних компетенцій //Рідна школа. - 2006. - № 3. - C. 71-74.

Страницы: 1, 2, 3, 4