Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Інституту історичної освіти та Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Всього дослідженням на різних етапах було охоплено 445 студентів ІІІ-V курсів.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовки майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства, в основу якої покладено взаємозв'язок цільового, змістового і мотиваційного компонентів, що охоплюють необхідну суму знань, умінь і навичок і проявляються у професійній діяльності, творчій активності, прагненні до самовдосконалення та саморозвитку; розкрито структуру підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства, принципи добору змісту та оцінки ефективності цього процесу; з'ясовано критерії готовності студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін.
Удосконалено вимоги до змісту і методики навчання учнів суспільствознавчих дисциплін у загальноосвітньому навчальному закладі.
Подальшого розвитку набули положення педагогічної науки про професійну підготовку вчителів, що забезпечують високий рівень викладання шкільного суспільствознавства.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці науково-методичного забезпечення (програми, підручники, методичні посібники) підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін, яке доцільно використовувати в практиці вищих педагогічних навчальних закладів.
Результати дослідження можуть бути використані в процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів, у практичній роботі вчителів, на курсах фахового вдосконалення педагогічних працівників у системі післядипломної освіти, а також при створенні нових навчальних програм, написанні підручників та навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закладів.
Наукові положення дослідження, підготовлені навчально-методичні матеріали впроваджено у практику роботи Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова (довідка № 27 від 31-05-07 р.) та Інституту політології і права НПУ імені М. П. Драгоманова (довідка № 280 від 19.12.2007 р.) та (довідка № 2/1-14-23-87 від 21.12.2007 р.) Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова; курсів підвищення кваліфікації вчителів історії та правознавства інститутів післядипломної педагогічної освіти ряду регіонів України (Автономної республіки Крим, Київської, Житомирської, Сумської, Кіровоградської, Луганської, Миколаївської областей), (довідка № 04-10/2394 від 20.12.07 р.).
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням підходів до розв'язання порушеної проблеми, використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету і завданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу теоретичного та емпіричного матеріалу, наслідками дослідно-експериментальної роботи.
Особистий внесок здобувача полягає в розробці методики підготовки вчителя шкільного суспільствознавства; розробці та обґрунтуванні структурних компонентів, критеріїв, показників, рівнів сформованості досліджуваних якостей; розробці та апробації моделі підготовки вчителя шкільного суспільствознавства; розробці та впровадженні у практику методичних рекомендацій щодо підготовки вчителя шкільного суспільствознавства. В опублікованому в співавторстві з Т.Ладиченко, О. Желібою навчальному посібнику для вчителів суспільствознавства та студентів ВНЗ “Методика викладання навчального курсу “Людина і світ”: 11 кл.: Книга для вчителя” (рекомендовано Міністерством освіти і науки України, лист № 1/11-4165 від 2.10.2003 р.) особистий внесок полягає в розробленні та теоретичному обґрунтуванні науково-методичної структури уроку з курсу “Людина і світ”, підготовці завдань для тематичного оцінювання навчальних досягнень школярів, розробці ефективних методів проведення уроків суспільствознавства.
В опублікованих у співавторстві з Т. Ладиченко статтях особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах інтегрованого курсу “Людина і світ”.
Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри методики викладання історії та суспільно-політичних дисциплін Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (Київ, 1999, 2000-2007). Матеріали дослідження висвітлювалися у виступах на звітних та науково-практичних конференціях Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, на всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування міжетнічної та міжконфесійної толерантності засобами суспільних дисциплін у системі освіти України” (Київ, 2002), міжнародній науково-практичній конференції „Професійна підготовка вчителів історії та суспільствознавства в умовах переходу загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання” (Київ, 2005), четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Ялта, 2006), п'ятій міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Київ, 2007).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 9 працях, серед них 5 статей, опублікованих у провідних наукових виданнях, затверджених ВАК України, 2- у збірниках тез конференцій. 1 навчально-методичній посібник, 1 брошура. Одноосібних публікацій 5.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків 7 додатків на 38 сторінках, списку використаних джерел (237 найменувань). Загальний обсяг дисертації 225 сторінок, з них основного тексту - 167 сторінок. Робота містить 15 таблиць на 5 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу і завдання дисертаційної роботи, розкрито теоретико-методологічні основи, методи й етапи педагогічного дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію та впровадження результатів наукової роботи.
У першому розділі - „Теоретичні засади дослідження” - на основі розгляду психолого-педагогічної літератури проаналізовано шкільне суспільствознавство як педагогічну проблему, зміст сучасних суспільствознавчих курсів, досліджено теорію і практику підготовки майбутніх учителів суспільствознавства в системі вищої педагогічної освіти.
Проведені теоретичні дослідження свідчать, що цілеспрямоване формування особистості та її світогляду відбувається в умовах соціальних інститутів, вагоме місце з-поміж яких посідають загальноосвітні навчальні заклади. Одним із провідних засобів формування особистості школярів є шкільне суспільствознавство.
Аналіз джерел з проблеми дозволяє стверджувати, що як навчальна дисципліна шкільне суспільствознавство мало тривалу й неоднозначну історію. Перші спроби його викладання було здійснено в 20-30-і роки минулого століття, що характеризувались активними пошуками в напрямі оновлення системи національної освіти. Однак звужене розуміння сутності цього предмета у подальшому призвело до його вилучення з навчальних програм.
Знову до навчальних планів загальноосвітніх шкіл суспільствознавство було введене лише у 1962/63 навчальному році. Зважаючи на тогочасні реалії, його мета вбачалася у забезпеченні засвоєння учнями основ політичних знань, навчанні їх розуміти політику КПРС і сприянні залученню школярів до впровадження її у життя. Досягнення цієї мети відбувалося завдяки застосуванню у загальноосвітніх закладах вузівських форм навчання - лекцій та семінарів, проведенню соціологічних опитувань, організації теоретичних конференцій. В основу змісту покладалося ознайомлення учнів з умовами діяльності виробничих колективів, колгоспів, радгоспів, його опрацювання також відбувалося в гуртках та на факультативах з етики, естетики, логіки тощо.
Наступний етап розвитку шкільного суспільствознавства припадає на 80-і роки, коли були спроби, які, однак, не дали належного ефекту, реформувати систему освіти. Пануючі цінності та ідеали зазнають руйнації, все виразніше починають розходитися з реально існуючими в суспільстві. Школа поступово усувається від ідеологічної пропаганди, а суспільствознавство вилучається з навчальних програм.
На початку 90-х років на заміну курсу “Суспільствознавство” у випускних класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів вводиться курс “Людина і суспільство”. Проте його програма була досить складною для використання, що зумовлювалося не лише запропонованим змістом, а й непідготовленістю вчителів до роботи з ним.
Проведені дослідження свідчать, що нинішнє шкільне суспільствознавство є комплексом навчальних дисциплін, що мають на меті закласти в свідомості учнів основи філософських, культурологічних, правових, економічних, політологічних, громадянознавчих знань. Пріоритетні напрями шкільного суспільствознавства, а отже, і структура його змісту віддзеркалюються насамперед в інтеграції таких елементів знань, як основи філософії, культури, економіки, права і Конституції України, політології і громадянознавства. Його головна функція вбачається у забезпеченні належної соціалізації молодого покоління, формуванні у нього системи загальнолюдських, національних та особистісних цінностей і ціннісних орієнтацій, можливостей для свідомого вибору молодою людиною моделей поведінки, що відповідають потребам і викликам молодої української держави, демократії, інформаційного суспільства.
Належне викладання шкільного суспільствознавства потребує підготовки фахівців, яким притаманний високий рівень компетентності в галузі людинознавства і спілкування, що забезпечує адекватне відображення реальності, які мають власну думку щодо явищ дійсності та вміють її висловлювати, мають знання й уміння, необхідні для виховання духовності та громадянських якостей в учнів.
Аналіз літератури з проблеми дисертації свідчить, що в педагогіці вищої школи нагромаджено значну кількість досліджень, які аналізують проблеми формування професійних умінь та особистісних якостей майбутніх учителів, визначають їхню готовність до педагогічної діяльності студентів, формулюють науково-теоретичні основи професійного становлення, підвищення рівня професійної кваліфікації шляхом удосконалення навчально-виховного процесу. Більшість авторів вбачають результат професійної підготовки вчителя у належному рівні його психолого-педагогічної, спеціальної і загальноосвітньої підготовки та формуванні індивідуальних рис особистості вчителя.
Для вчителя суспільствознавства спеціальна підготовка має вміщувати перелік необхідних спеціальних дисциплін, елементи інформації яких інтегруються у відповідні шкільні курси. Найбільш важливими особистісними характеристиками його є суспільна спрямованість, науковий світогляд та соціальні потреби, загальнолюдські моральні риси та якості, громадянські ціннісні орієнтації, усвідомлення громадського обов'язку, суспільна активність і обізнаність з подіями світового і місцевого життя. Важливою є також пізнавальна спрямованість студента на вивчення подій і явищ суспільного життя, прагнення до пошуку шляхів розв'язання важливих проблем держави, суспільства й особистості.
Страницы: 1, 2, 3, 4
