Правові питання вищої школи: реалії та перспективи - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Правові питання вищої школи: реалії та перспективи

азом з тим, у ВНЗ МВС IV рівня акредитації (Національна академія внутрішніх справ України, Національний університет внутрішніх справ), ректорат яких розв'язує особливо складні управлінські завдання, утворюються й інші посади проректорів. Так, ректор Київського інституту внутрішніх справ є одночасно проректором НАВСУ, а в Університеті внутрішніх справ існують дві посади першого проректора (з навчально-методичної та наукової роботи), а також посада проректора - начальника Інституту перепідготовки і підвищення кваліфікації слідчих та дізнавачів.

Належну організацію управління вищим закладом освіти МВС, оптимальне поєднання єдиноначальності з колегіальністю забезпечує робота конференції трудового колективу, Вченої ради ВНЗ, оперативної наради при ректорові.

Конференція трудового колективу виступає як вищий орган самоврядування ВНЗ МВС. До її відання належить:

обговорення Статуту вищого закладу освіти, внесення до нього змін, прийняття погоджених з профспілковим комітетом Правил внутрішнього розпорядку;

розгляд і запропонування до реалізації концептуальних питань розвитку навчальної та наукової діяльності ВНЗ;

обговорення і внесення пропозицій з основних питань соціально-економічного розвитку вищого закладу освіти, виконання наказів і вказівок МВС України.

Особливий вплив на діяльність вищого закладу освіти МВС України має його Вчена рада. Вчена рада формується з числа представників професорсько-викладацького складу та керівництва вищого закладу освіти на визначений термін (5 років). До її складу входять: ректор ВНЗ, перші проректори, проректори, начальник фінансово-економічного відділу, начальники факультетів та інших самостійних структурних підрозділів (інститутів чи училищ), начальники окремих кафедр, найбільш визначні та авторитетні члени. До складу Вченої ради також можуть входити і представники громадських організацій, її персональний склад затверджується відповідним наказом ректора вищого навчального закладу.

Вчена рада збирається на свої засідання не рідше, ніж раз на місяць. Головує ректор, або у його відсутності - заступники голови, призначені ним з числа проректорів. У період між засіданнями повноваження Вченої ради реалізує її голова. Обов'язки щодо організаційного забезпечення роботи Вченої ради виконує вчений секретар, призначений з числа осіб, котрі мають наукові ступені та вчені звання. Вчена рада:

розглядає і виносить рішення з усіх основних питань організації навчально-виховного процесу;

затверджує річні та перспективні плани наукових досліджень;

вирішує питання присвоєння вчених звань;

розглядає питання створення і ліквідації структурних підрозділів, а саме кафедр, факультетів, лабораторій, науково-дослідних центрів, інститутів при ВЗО із дотриманням встановленого порядку;

періодично заслуховує звіти начальників факультетів, кафедр і інших структурних підрозділів;

заслуховує наукові доповіді, приймає рішення про роботу наукових конференцій, симпозіумів тощо;

розв'язує питання про надання науковцям творчих відпусток для завершення найбільш актуальних і ґрунтовних наукових досліджень;

затверджує теми кандидатських і докторських дисертацій;

вирішує питання про зарахування до докторантури, заслуховує звіти докторантів;

розглядає і затверджує плани видавничої діяльності ВНЗ.

Рішення Вченої ради набувають чинності після затвердження їх ректором вищого закладу освіти. Роль Вченої ради в житті вищого закладу освіти традиційно велика. Окрім іншого, вона полягає також у тому, що Вчена рада має незаперечний моральний авторитет, до її складу входять, як правило, найбільш знані й шановані у педагогічному, науковому, професійному світі особистості.

Повсякденні питання життєдіяльності вищого закладу освіти МВС розглядаються на оперативній нараді при ректорові Вона збирається під головуванням ректора (а у його відсутності - особи, призначеної ним з числа проректорів), як правило, щотижнево. До складу оперативної наради входять: проректори, начальники окремих структурних підрозділів: (факультетів, кафедр, відділів тощо). На оперативних нарадах розв'язуються поточні питання, відбувається обмін думками, доводяться розпорядження ректора, а також зміст керівних документів МВС України.

Управління вищим закладом освіти системи МВС є складовою частиною управління в органах внутрішніх справ України. Саме органічне поєднання різних форм і методів управління, збалансоване і гармонізоване функціонування керуючих структур - ректорату, Вченої ради тощо дають можливість успішного виконання покладених завдань, забезпечення сталої і ефективної життєдіяльності вищого навчального закладу як системи в цілому, так і кожного її елемента.

Важливим напрямом розвитку системи відомчої освіти є налагодження міжнародного співробітництва у даній галузі, а саме:

забезпечення направлення для вдосконалення фахової підготовки слухачів і викладачів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ до зарубіжних країн;

продовження практики участі ректорів вищих навчальних закладів у Конференціях ректорів поліцейських навчальних закладів Центральної та Східної Європи;

запровадження системи обміну педагогічними та науковими кадрами вищих навчальних закладів;

створення спільних з іноземними державами центрів навчання працівників органів внутрішніх справ та підвищення їх кваліфікації;

запровадження системи обміну необхідними виданнями, створення відповідного банку даних та інформаційної мережі з іноземними державами;

вивчення міжнародного досвіду професійного відбору та підготовки кадрів для правоохоронних органів;

участь представників вищих навчальних закладів у міжнародних семінарах, конференціях, нарадах, присвячених питанням підготовки спеціалістів для правоохоронних органів;

ширше впроваджувати підготовку спеціалістів (в тому числі через ад'юнктуру та докторантуру) для іноземних держав на договірній основі;

використання можливостей спеціалізованих вчених рад, що діють при вищих навчальних закладах, для захисту кандидатських і докторських дисертацій представниками правоохоронних органів іноземних держав;

проведення на договірній основі спільних наукових досліджень, проблем розвитку педагогіки, професійної орієнтації, відбору кандидатів на навчання, удосконалення навчального процесу тощо;

використання відповідно до законодавства різноманітних форм міжнародної допомоги.

Висновки
Як бачимо освіта є дуже важливою сферою життєдіяльності суспільства, і зокрема вища. В результаті аналізу нормативної бази вищої освіти в Україні можна зробити висновок, що завершується формування правового поля як функціонування вищої школи взагалі так і перспектив її реформування.

Але теоретичне закріплення - це одна сторона, потрібно здійснювати практичні заходи спрямовані на реалізацію положень, закріплених в нормативно - правових актах.

Сьогодні немає підстав стверджувати, що реформа вищої школи йде по країні тріумфальним маршем. Безхмарного переможного шляху під фанфари в освіті ніколи не було і не буде. Проблеми тут виникають скоріше ніж вирішуються. Така специфіка галузі. Серед найбільш болючих проблем сьогодні - фінансування. Його відсутність веде не тільки до занепаду наукових шкіл і матеріально - технічної бази, а й до втрати кадрового потенціалу. Низький рівень заробітної плати, яка ще й виплачується нерегулярно, навчальне перевантаження для одних і робочі простої для інших, зниження можливостей для придбання необхідної наукової і методичної літератури, психологічна неготовність до кардинальної перебудови форм і методів - все це на наших очах знищує інтелектуальну еліту країни, понижує її інтелектуальний ценз, здавна визнаний в світі авторитет її системи освіти.

Аналіз ходу реформи освіти в Україні має багато аспектів: політичний, економічний, соціокультурний та ін.

В політичному плані є всі підстави говорити про непослідовність, декларативність, відсутність чітко сформованих конкретних заходів для подальшого розвитку системи освіти. Політична лінія на інтегрування в європейський освітній простір приречена на провал: вона направлена на знищення того, що досягнуто, і не здатна забезпечити достатнього рівня для досягнення світових стандартів, хоча без цього реформування є безперспективним.

В економічному плані визначальним виступає руйнівний, катастрофічний залишковий принцип фінансування освіти. Серйозними наслідками для вищої школи може повернутись впровадження системи самофінансування державних вищих навчальних закладів, які змушені при такому підході приймати на навчання не тих, хто показав найкращі результати на конкурсних випробуваннях, а тих хто може оплатити подальше навчання.

В соціальному плані можна говорити про суттєві зміни якісних характеристик студентів і викладачів (соціально - демографічний склад студентів, їх політичне спрямування і ціннісні орієнтації), про регіональні особливості вищої школи та ін.

Але, незважаючи на гострі проблеми оновлення, морального і фізичного оздоровлення системи, процес цей іде і приносить відчутні суспільні результати, які вселяють оптимізм і надію. Невирішених проблем наболівши питань дійсно набагато більше ніж хотілось би. Але придає впевненості те, що ці проблеми не приховуються, вони зрозумілі, над їх вирішенням йде постійна і достатньо результативна робота як зверху, так і знизу. І можна з повною впевненістю стверджувати, що українським працівникам сфери освіти, дякуючи якраз такій цілеспрямованій роботі, вдалося не тільки зберегти життєздатність всієї освітньої системи, але й значно про двинути її вперед на шляху до досягнення загально цивілізаційних цілей, до реального входження в світовий освітній простір.

Я вважаю, що для пошуку шляхів розв'язання окреслених вище проблем, які стоять перед вищою школою, необхідне об'єднання зусиль учених. Потрібен координуючий центр, спроможний керувати процесом теоретичного обґрунтування і практичного розв'язання завдань удосконалення освітньої системи в суспільстві. Таким центром може бути Інститут вищої освіти АПН України. Дослідження регіональних вищих навчальних закладів необхідно об'єднати спільною програмою, результатом якої має стати концепція якісної сучасної вищої освіти, теоретичне обґрунтування вищої школи як багатовимірної моделі, орієнтованої на підготовку конкурентоспроможних спеціалістів.

Успішне розв'язання проблем вищої освіти неможливе без дослідження науково-педагогічних питань, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Сьогодні необхідні чіткі методичні рекомендації щодо здійснення єдності духовного і технологічного, інформаційного і процесуального аспектів навчального процесу, моніторингу якості освіти, методики тестування результатів професійної підготовки спеціалістів. Практики давно чекають державних стандартів вищої освіти, грамотних методичних вказівок щодо дотримання етапів їх впровадження.

Список використаних джерел
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року.
Конституція України. - К., - 1996.
Закон України „Про освіту” від 20 грудня 2001 року.
Закон України „Про вищу освіту” від 17 січня 2003 року.
Закон України „Про професійно - технічну освіту” від 13.05.99 року.
Закон України „Про наукову і науково - технічну діяльність” від 7 лютого 2002 року.
Закон України „Про міліцію" від 20 грудня 1990 року.
Указ Президента України „Про надання Українській академії внутрішніх справ статусу національної” від 20 грудня 1996 року.
Указ Президента України „Про Національну доктрину розвитку освіти” від 17 квітня 2002 року.
Указ Президента України „Про основні напрямки реформування вищої освіти в Україні" від 12 вересня 1995 року.
Указ Президента України „Про Міністерство освіти і науки України" від 7 червня 200 року.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про розроблення державних стандартів вищої освіти” від 7 серпня 1998 року.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально - виховних закладів” від 12 лютого 1996 року.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про освітньо - кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) від 20 січня 1999 року.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про підготовку науково - педагогічних і наукових кадрів” від 1 березня 1999 року.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної національної програми „Освіта" („Україна ХХІ століття”) ” від 3 листопада 1993 року.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Заходів щодо реалізації Державної національної програми „Освіта" („Україна ХХІ століття”) ” від 3 листопада 1993 року.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року” від 10 квітня 2001 року.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад” від 5 вересня 1996 року.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної програми „Вчитель” від 28 березня 2002 року.
Наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження Умов прийому до вищих навчальних закладів України" від 7 квітня 2003 року.
Наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” від 23 листопада 1993 року.
Концепція розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр. Додаток №4 до рішення Колегії Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2000 року.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 356 від 11.05.2001 року „Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр."
Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 660 від 30 серпня 1999 року „Про затвердження Порядку підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, осіб рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування”.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 231 від 1 квітня 1998 року „Про затвердження Положення про вищий навчальний заклад Міністерства внутрішніх справ України".
Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 555 від 17 липня 2001 року „Про затвердження статуту Національної академії внутрішніх справ України".
Ануфрієв М.І., Бандурка О.М., Ярмиш О.Н. „Вищий навчальний заклад МВС України": Науково - практичний посібник. - Харків: УВС, 1999. - 369с.
Бартошова Г. „Перспективы развития полицейской высшей школы" // Полиция (милиция) ХХІ века. Роль учебных заведений в ее формировании: Сборник материалов Х международной конференции руководителей ВУЗ полиции (милиции) стран Центральной и Восточной Европы/ МВД РФ. Академия Управления. - М., 2003. - с.38-43.
Герасіна Л.М. „Оновлення сучасної вищої школи в контексті глобальних проблем освіти”/ Автореф. дис. доктора. соц. наук: ХДУ.: Х. - 1994. - 20с.
Дудка М.І. Вища школа України: стратегія управління і проблеми реформування: Монографія. - Харків: Основа, 2002. - 272 с.
Жук П.Ф., Слюсар М.А. „Відомча освіта та службова підготовка у системі МВС України: шляхи вдосконалення" // Вісник ЛІВС. - Львів, 2002. - Вип. №2/1/. - с.136-142
Закон України „Про вищу освіту”. Науково - практичний коментар. За загальною редакцією Кременя В.Г. - К., - 2002.
Коваленко А. „Тенденции профессиональной подготовки полицейских (милицейских) кадров в ХХІ веке” ” // Полиция (милиция) ХХІ века. Роль учебных заведений в ее формировании: Сборник материалов Х международной конференции руководителей ВУЗ полиции (милиции) стран Центральной и Восточной Европы/ МВД РФ. Академия Управления. - М., 2003. - с.15-17.
Кондрашова Л. „Проблеми вищої школи у світлі національної доктрини розвитку освіти України". // Вища освіта України. - 2003. - №1. - с.39-43.
Корсак К. „Приватний сектор світової вищої освіти у вирі суперечливих тенденцій" // Вища освіта України. - 2003. - №1. - с.111-117.
Кузь О.М. „Вища школа України напередодні ХХІ століття: стан та перспективи розвитку” ”/ Автореф. дис. канд. соц. наук: ХДУ.: Х. - 1995. - 21с.
Лігоцький А.О. „Освіта і суспільство": Монографія. - К.: НВТ Правник, 1998. - 310с.
„Правила добору та прийняття до ВНЗ МВС України" // Організація роботи з персоналом в ОВС: Метод. Посіб. / МВС України. Департамент по роботі з персоналом. - К., 2002. - с.53-72.
Приватная высшая школа в объективе времени: украинский вариант: Монография/ Под общ. ред.В.И. Астаховой. - Х.: ХГИ „НУА", 2000. - 461с.
Руданський Ю.К. „Досвід підготовки фахівців освітньо - кваліфікаційних рівнів „спеціаліст" і „магістр” // Інновації у вищій освіті (за матеріалами регіональних нарад): Збірник доповідей. - Київ, Національно - методичний центр вищої освіти, 2003. - 68с.
Становлення національної системи вищої освіти в Україні в контексті загальної тенденції цивілізаційного розвитку // Доповідь міністра освіти і науки України Кременя В. Г.: Всеукраїнська науково - методична конференція „Сучасний стан вищої освіти в Україні: проблеми та перспективи" /. - К., - 2000.
Червякова О.В. „Організаційно - правові аспекти управління вищим навчальним закладом МВС України". ”/ Автореф. дис. канд. юр. наук: НУВС.: Х. - 2002. - 17с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10