Рефераты. Проблема формування лексико-граматичних засобів мови

Проблема формування лексико-граматичних засобів мови

Теоретичне обгрунтовування проблеми:

"Формування граматичної будови мови у дітей старшого дошкільного віку

з ОНР III рівня"

Зміст

Введення 3

1. Словосполучення як одиниця синтаксису 6
2. Особливості оволодіння граматичною будовою мови в онтогенезі і при дизонтогенезе 11
3. Основні напрями формування граматичної будови мови у дітей із загальним недорозвиненням мови III рівня 17
Висновки 25

Введення
З урахуванням постійного збільшення числа дошкільників із загальним недорозвиненням мови проблема формування у них лексико - граматичних засобів мови займає найважливіше місце в сучасній логопедії, а питання про методику їх розвитку і корекції стає одним з найактуальніших. [8; с26]

Відомо, що завдяки зонам, які складені третинними полями кори мозку, рівень яких позначається, як мовний, дитина опановує складно-побудованою мовою, читанням, листом, розуміє переносні значення слів, синоніми, метафори, гумор. Частина нервових кліток символічного рівня дозріває пізно, в старшому дошкільному віці, і дозріває все життя. Без них неможливе свідоме оволодіння складними текстами, граматичними правилами, орфографією. За словник відповідальні скроневі частки спочатку обох півкуль, а потім все більш і більш - лівого. За засвоєння і використовування морфологічних правил - тім'яні частки. Синтаксис - прерогатива задньочолових часток мозку, переважно в лівій півкулі. [5; с8]

Сьогодні достатньо повно представлений аналіз особливостей оволодіння лексичним і граматичними компонентами оформлення мовного вислову при загальному недорозвиненні мови (ОНР).

Розробкою даної проблеми займалися такі фахівці як: Жукова Н.С., Мастюкова Е.М., Филичева Т.Б. (2000 г.), Алексеева М.М., Яшина В.И. (1997 г.), Арушанова А.Г. (2005 г.), Короткова А.В., Дроздова Е.Н. (2004 г.) і багато інших.

Разом з тим, пошук найефективніших шляхів подолання даного порушення робить необхідним ретельний аналіз механізмів становлення даних мовних операцій, [4; с26] що і обгрунтовує актуальність дослідження.

В даній роботі при вивченні граматичної будови мови найбільшу увагу нами надане синтаксису, а зокрема, виявлення характеру сформованості уміння складати словосполучення у дітей із загальним недорозвиненням мови. Стає необхідною розробка теоретичного обгрунтовування включення в логопедичну роботу розділів, зміст яких направлений на розвиток усвідомлених навиків і умінь використовування слів у складі словосполучення і пропозиції. [8; з.58]

Мета: Виявити найефективніші методи і прийоми формування граматичної будови мови (уміння утворювати словосполучення).

Об'єкт: Процес оволодіння граматичною будовою мови дітьми із загальним недорозвиненням мови III рівня.

Предмет: Методи і прийоми формування граматичної будови мови (словосполученнями) у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови III рівня.

Задачі:

1. Вивчити і проаналізувати психолого-педагогічну і лінгвістичну літературу по проблемі дослідження.

2. Розглянути підходи різних дослідників до визначення єства словосполучення.

3. Визначити закономірності і специфіку оволодіння граматичною будовою мови дітьми в нормі і при ОНР.

4. Намітити методику обстеження умінь утворювати словосполучення дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови 3 рівні.

Гіпотеза: Формування уміння складати словосполучення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови 3 рівні проходитиме найбільш ефективно при дотриманні наступних умов:

1. Облік структури дефекту.

2. Облік вікових, мовних, індивідуальних можливостей дошкільників.

3. Цілеспрямованість, систематичність, послідовне ускладнення роботи по формуванню граматичної будови мови.

4. Різноманітність методів і прийомів, що використовуються, по формуванню умінь складати словосполучення.

На даному етапі нами використовувався такий метод дослідження: вивчення і аналіз психолого-педагогічної і лінгвістичної літератури по проблемі дослідження.

1. Словосполучення як одиниця синтаксису
Існує декілька визначень словосполучень, запропонованих різними авторами. Так, згідно, визначенню М.Р. Львова, словосполучення - лексико - граматична єдність, що не виражає закінченої думки, а створююче розчленоване позначення єдиного поняття.

Словосполучення - таке з'єднання слів, яке утворює граматичну єдність, що знаходиться залежністю одних з цих слів від інших. . [15; з 274]

Словосполучення - це непредикативне з'єднання двох або більш знаменних слів на основі підрядного зв'язку, яке служить для розчленованого позначення складного явища дійсності. [17; с.281]

Таким чином, можна помітити, що на відміну від перших двох визначень словосполучення, в цьому визначенні відбувається уточнення про кількість слів в словосполученні, об'єднання яких засновано на підрядному зв'язку.

Розрізняються словосполучення синтаксичні і словосполучення фразеології. Перші вивчаються в синтаксисі, другі - у фразеології. [13; с284]

В підручнику Шанского Н.М., Иванова И.И. [24; з 64] дається наступне визначення: "словосполучення - це граматичне і смислове об'єднання на основі підрядного непредикативного зв'язку знаменних слів. Між ними є атрибутивні, об'єктні або обставинні синтаксичні відносини. Окрім них наголошуються ще суб'єктні і комплективні відносини. "

В даному визначенні робиться акцент на смислове об'єднання слів і відношення в словосполученні (атрибутивні, об'єктні і обставинні).

Атрибутивні відносини є в тому словосполученні, в якому головне слово позначає предмет, а залежне - ознака цього предмету. Ознака предмету частіше за все виражається прикметникам, а предмет може бути іменником, займенником, дієприкметником і прислівником: сміливий воїн, кожна мить, оперуючий лікар, удар з розмаху і т.д.

Об'єктні синтаксичні відносини - це ті відносини, де залежне слово позначає предмет, на який переходить дію або до якого направлене, адресована дія, стан, ознака названа головним словом. Словосполучення з об'єктивними відносинами між компонентами представлені двома семантичними моделями:

1. дія і предмет або особа, по відношенню до якої воно виявляється: друкувати книгу, придбання допомог, розповіді про подвиги;

2. ознака і предмет або особа, по відношенню до якої воно відправляється: схильність до аналізу, міцно стали, злегка солодкий.

Обставинні синтаксичні відносини є в тих словосполученнях, в яких залежне слово позначає якість, образ, спосіб дії, ступінь або міру дії або ознаки, місце, час, причину, мету, умову дії, стани або прояви ознаки вони відрекомендовані:

1. моделлю з визначально-обставинними відносинами дія або ознака і його якісна або кількісна характеристика: голосно співати, одягатися із смаком, говорити тихим голосом, багато знати;

2. моделями з власне обставинними відносинами - дія або ознака місце його прояву: бігти по стежині; дія або ознака і час його прояву прийти своєчасно, завжди добрий; дії і мета його прояву: бути відсутній по хворобі; дія і мета його прояву: поїхати вчиться; дія і умова його прояву: працювати за любої погоди; дія умова, всупереч якій воно скоюється: поступить всупереч очікуванням.

При виділенні в пропозиції словосполучень з обставинними відносинами слід враховувати, що більшість з них формується на основі факультативних зв'язків, а залежність одного компоненту від іншого виявляється, а залежність одного компоненту від іншого виявляється як правило, на основі зовнішнього соположення і закріпленого порядку слів. [23; с.458].

Суб'єктивні відносини властиві словосполученням, в яких граматично пануюче слово називає дію або стан, а залежне - суб'єкт дії або носія дії: розповідь викладача, доброта матері. Підставою для виділення словосполучень з такими відносинами в окрему групу є те, що вони співвідносні не з дієслівними, а з предикативними поєднаннями: їх залежна словоформа може бути перетворений в незалежну називну предикативну основу.

Комплетівні відносини характерні для словосполучень з максимальним ступенем спаяності компонентів. В більшості випадків такі одиниці виступають як синтаксично нероздільні словосполучення, оскільки головний компонент з причини його смислової недостатності або невизначеності не може, вживається без розповсюджувача в строго певній формі: зграя качок, стакан води, стати героєм. [19; з.179].

На основу граматичного значення словосполучення досить часто нашаровується додаткове значення. Так визначальні відносини в словосполученнях, утворюваних конкретно - предметами іменниками із залежними словосполученнями, що не погоджують, ускладнюється об'єктивними або обставинними відтінками значень. І навпаки, об'єктивні або обставинні відносини в словосполученнях, утворені віддієслівними іменниками, під впливом їх наочного значення ускладнюються визначальними відносинами. . [18; с.284]

Словосполучення як мовні утворення і як лежачі в їх основі одиниці мови - структурні системи - по характеру синтаксичного зв'язку діляться на два типи сурядні і підрядні. [23; з.276]

Сурядні словосполучення є з'єднаннями одно функціональних форм слів на основі сурядного зв'язку. Їх загальна формула - форма слова і одно функціональна їй і пов'язана з нею сурядним зв'язком форма іншого слова.

Підрядні словосполучення є засновані на підрядному зв'язку з'єднаннями слова (головний компонент).

З певною формою слова (залежний компонент). Загальна формула підрядних словосполучень - слово і пов'язана з ним підрядним зв'язком форма іншого слова. [17; з.410]

В пропозиції використовуються обидва види зв'язку - твір і підкорення, в словосполученні тільки підрядний зв'язок. Розенталь Д.Э., Маловіцкий Л.Я., Валгина Н.С., Шахматов А.А. і Шанский Н.М. виділяють наступні види підрядного зв'язку: узгодження, управління і примикання. [15; с289]

Узгодження - це такий зв'язок, при якому форми залежного імені додавального або іншого слова, співпадаючого формою з прикметником, рідше - імені іменника уподібнюються формам головного слова. При узгодженні зв'язок виражається закінченнями: безсмертний подвиг, безсмертна ідея. Зміна форми головного слова приводить до зміни форми залежного слова: безсмертного подвигу, безсмертному подвигу, безсмертним подвигом.

Узгодження буває двох видів повне і неповне.

Повне узгодження - це такий зв'язок, при якому всі можливості уподібнення форм одного слова формам іншого слова вичерпані. (глибока ущелина, город - новобудова). Підрядне слово підпорядковує всі форми слова, що підпорядковує. [16; с.301]

Неповне узгодження - це такий зв'язок, при якому використані не всі можливості уподібнення форм залежного слова формам головного слова (зустріти друга щасливим, побачити спортсмена тим, що біжать).

Управління - це такий зв'язок, при якому відмінкова форма залежного імені іменника або іншого слова з субстантивним значенням в більшому або меншому ступені обумовлена лексико-граматичним значенням головного слова. При управлінні залежне слово в непрямому відмінку зв'язується з головним словом закінченням або закінченням з приводом, при цьому головне слово може бути дієсловом, іменником, додавальним, прислівником і числівником. На відміну від узгодження при управлінні зміна форми головного слова не викликає зміни форми залежного слова (сутінок лісу, сутінку лісу, сутінком лісу).

Розрізняють два види управління: сильне і слабе. При сильному управлінні наявність залежного слова обов'язково в тому значенні, що, якщо таке словосполучення стає компонентом пропозиції, залежне слово не можна опустити, щоб не поруйнувати пропозицію як цілісну одиницю спілкування.

При слабому управлінні відмінкова форма залежного слова у меншій мірі обумовлена головним словом. При слабому управлінні відмінкова форма залежного імені визначається лексико-граматичним значенням головного слова і тим значенням, яке вноситься залежним словом в словосполучення.

Страницы: 1, 2, 3