систематичне виявлення й діагностика девіантної поведінки;
психолого-педагогічна корекція важковиховуваних учнів;
освітньо-виховна робота серед школярів (шкода наркотичних речовин, статеве виховання, правильне висвітлення безпритульності і тієї шкоди, якої вона завдає дитині, введення предмета валеології);
співпраця вчителів і батьків;
організація дозвілля дітей;
проведення соціально-психологічних і соціально-педагогічних програм з запобігання девіантній поведінці підлітків;
виявлення груп бездоглядних учнів;
прогнозування шкільним психологом контингенту дітей, які можуть в майбутньому приєднатися до "дітей вулиці".
Перехід до нової освітньої програми доцільний у зв'язку з новими ринковими відносинами, потребами на ринку праці. Отримавши освіту, дитина повинна бути запитана та мати можливість реалізувати себе як особистість. Тобто як навчання, так і виховання повинні відповідати потребам сьогоднішнього і навіть завтрашнього дня. Це потрібно для того, щоб у майбутньому теперішнє покоління не залишилося "за лаштунками життя".
Організація роботи з безпритульними має враховувати такі умови:
кількість, стать і вік безпритульних;
психофізичний стан;
бажання безпритульного набувати вмінь і навичок у певному виді праці;
соціально-економічне становище місцевості та переважний вид праці;
перспективи розвитку господарства даної місцевості для визначення потрібної кількості робочої сили певних спеціальностей і кваліфікацій.
Іще одна проблема сучасності - організація виробничої праці підлітків гальмується нерозвиненістю ринку й безробіттям у країні, коли навіть висококваліфіковані спеціалісти не мають роботи.
З батьками, які перебувають на обліку, треба проводити профілактичну роботу (бесіди, обстеження житлово-побутових умов «додаток 6», подання психологічної, інформаційно-методичної та гуманітарної допомоги), що має на меті поліпшення становища в даній сім'ї. Якщо така профілактична робота мас позитивний результат, то тоді відпадає потреба в застосуванні до батьків адміністративних заходів, якщо ж ні, служби у справах неповнолітніх мають зібрати матеріали як крайній захід, коли всі можливі методи впливу не дали бажаних результатів, подати позивні заяви до суду про позбавлення батьківських прав або відібрання в батьків дітей без такого позбавлення.
У Києві зайнятість неповнолітніх організовується відповідно до комплексної програми "Молодь міста Києва на 2001-2005 роки" та Київської міської програми "Зайнятість населення на 2002-2004 роки".
Робота з неповнолітніми охоплює різні напрямки. Пріоритетними серед них є: контроль за умовами праці неповнолітніх на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності; направлення до центрів зайнятості з метою працевлаштування, навчання на курсах підвищення кваліфікації або перекваліфікації та для роботи на тимчасових робочих місцях у літній період.
Гарантії працевлаштування неповнолітніх забезпечуються бронюванням робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях міста. Наприклад, на 2003 рік райдержадміністрації ухвалили квоти для неповнолітніх, які в загальній сумі становлять 330 робочих місць, з них для випускників загальноосвітніх шкіл та ПТУ - понад 200, для підлітків, які залишилися без піклування батьків - 22, 15-річним підліткам - 19, звільненим з місць відбуття покарання - 42 робочих місця.
Тим неповнолітнім, які перебувають на обліку, також пропонують усякі варіанти тимчасових та громадських робіт. Проте, така робота, як правило, не влаштовує неповнолітніх.
Організація дозвілля неповнолітніх, їхня зайнятість у гуртках і секціях підліткових клубів за місцем проживання є одним із засобів запобігання правопорушенням та злочинам серед неповнолітніх та дитячій бездоглядності.
На 2003 рік у столиці було 166 підліткових клубів та кімнат школяра, в яких працювало 1 246 гуртків і секцій, які відвідували 16 708 неповнолітніх, з них: дітей-сиріт - 1 123, схильних до правопорушень -2 234, з неблагополучних сімей - 2 165, із багатодітних - 3 044 осіб.[1, c.150]
Профілактичну роботу з запобігання бездоглядності й безпритульності неповнолітніх проводить також Управління сім'ї та молоді. Воно підтримує соціально-просвітницьку роботу серед учнівської молоді міста з профілактики вживання наркотиків та захворюваності на СНІД, розробило програму реабілітаційного центру, який опікується соціальною адаптацією колишніх наркоманів у суспільстві.
Не стоїть осторонь цієї роботи і Молодіжний інформаційний центр. Він випускає єдину в українському телепросторі щотижневу інформаційно-публіцистичну програму "Молодіжна телевізійна служба", в якій висвітлює актуальні для молоді теми: працевлаштування, освіта, студентське життя молоді, громадські, політичні й профспілкові організації, допомога молодим сім'ям. Активно працює і Київський молодіжний центр праці, який є структурним підрозділом Управління у справах сім'ї та молоді і спеціалізується на працевлаштуванні молоді. Основне завдання центру -надання молоді ефективної допомоги з питань тимчасового, сезонного й постійного працевлаштування, правового та економічного захисту, створення нових робочих місць тощо. Вся ця інформація може бути використана вчителем і включена як компонент роботи з важкими учнями. Але необхідний індивідуальний підхід, щоб вирішити, в яку саме організацію необхідно звернутись.
Для окремих категорій учнів встановлено пільги з оплати за навчання в школах естетичного виховання, обслуговування в кінотеатрах, музеях, парках культури та відпочинку за рахунок виділення дотацій з відповідних бюджетів. Діти-сироти, діти-інваліди, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей в мистецьких навчальних закладах навчаються безплатно.
З 20 березня 2000 року для дітей, підлітків та юнацтва в рамках програми служби у справах неповнолітніх працює "Телефон довіри". Щодня з 09.00 до 21.00 він анонімно й безкоштовно подає:
невідкладну консультативну допомогу підліткам, які перебувають у кризовому стані чи проблемній ситуації;
консультативно-психологічну, психотерапевтичну та психокорекційну допомогу дітям, батькам і вчителям у кризових ситуаціях;
консультативну допомогу педагогам шкіл, шкільним психологам. "Телефоном довіри" користуються щодня не менш як 50 дітей.
Міський психологічний центр проводить психологічну діагностику, індивідуальні й сімейні консультації; тренінги з профілактики й вирішення конфліктів, особистісного зростання, спілкування, ділового спілкування, тренінги для сімейних пар, а також проводить тематичні семінари-практикуми для батьків і спеціалістів, які працюють з дітьми.
Учням шкіл міста Центр надає психологічну й психокорекційну допомогу. Під час психологічних консультацій неповнолітніх і дорослих найтиповішими є такі проблеми:
- у дітей: страхи - 6,8%; комп'ютерна залежність - 5,3; агресія - 4,5;
проблема спілкування з однолітками - 4; крадіжки - 4;
внутрішньоособистісні проблеми - 3; втеча з домівки - 3;
профорієнтація - 2,9; конфлікти з батьками - 2,7; конфлікти з
вчителями - 2,6; порушення поведінки - 2,4; занижена мотивація навчання або її відсутність - 2,1; знижений життєвий тонус - 2,1; вади пізнавальної сфери - 2%;
- у батьків, опікунів, піклувальників: проблема взаємовідносин з дітьми - 16%; психотравма в сім'ї - 8; насилля в сім'ї - 3%.[1, c.152]
На перший погляд ця інформація не відповідає темі курсової, але її необхідно знати. І це ще одна специфіка роботи з важкими дітьми - якщо вчителю не вдається розв'язати певні проблеми соціального становища дитини, її психічного стану, треба неодмінно звернутись за допомогою до спеціальних служб. План індивідуальної роботи з важкими дітьми передбачає такі міри виховання.
Висновок
Підводячи підсумок роботи хочу зазначити, що поставлена мета була досягнута - досліджені і вивчені методи і принципи роботи з «важкими» дітьми, встановлена необхідність індивідуального підходу, визначена специфіка такої роботи. І ось найголовніше, що я зрозуміла: вся педагогічна діяльність повинна бути пронизана мажором, оптимізмом, і в боротьбі з поганим треба спиратися на добрі початки в душі дітей.
Я повністю погоджуюсь з твердженням, що необхідно не тільки ретельно вивчити своїх вихованців, а й вміти розділити їх проблеми, «відчути» дитину, «розуміти рухи дитячого серця.. А цьому неможливо навчитись за допомогою якихось спеціальних прийомів. Це дається лише завдяки високій емоційно - етичній культурі педагога.»[21,с.23]. Я переконана, що основним джерелом успіху процесу виховання і перевиховання є радість оптимістичного переконання дитини в своїх силах. Ніякий вихователь не зможе затвердити в душі дитини гарне, якщо сама дитина не прагне до цього [21,с.23-27].
Особисто для мене ця тема виявилась дуже цікавою. Всі свої думки і пропозиції були висловлені в основній частині роботи. Хочу запропонувати впровадити для вчителів положення про обов'язкове ознайомлення з психологічними методиками роботи з важкими учнями, детальне знання розвитку і становлення психіки в дітей, усвідомлення правил роботи з дітьми з порушеннями психічного стану та поведінки.
Хотілося б зазначити, що за наших часів деякі засоби майже втрачені. Одним з них є змагання. Але ж його розумне використання може привести до непоганих результатів. Тож я б запропонувала розглянути це як альтернативний засіб чіткому оцінювання, тобто повернення його в практику як одного з методів стимулювання і заохочення.
А взагалі хочеться повернутися до виразу, згаданому у вступі: не має «важких» дітей, а є важкі дорослі. Тож перше ніж братися за таку важку і відповідальну працю, необхідно почати з роботи над собою, адже, якщо вдасться привернути увагу вихованця, зрушити з мертвої точки моральної запущеності, то на довгий час вчитель стає прикладам для наслідування.
Виховати людину - значить виховати в нього перспективні шляхи, по яких розташовується його завтрашня радість.[13, c.562] Виховувати озлоблених, хворих, що жили тривалий час у важких умовах тваринної боротьби за існування дітей не легко. Важким дітям і самим важко. Потрібні велика чуткість, такт спостережливість, готовність прийти на допомогу, підтримати. Де в нас такі педагоги, які б були гідні до цього? «Треба допомогти дітям, на яких всією важкістю пали негоди життя, треба допомогти їм піднятися. На цю роботу повинні йти найкращі люди»[9,c. 235].
Закінчити роботу я б хотіла таким висловом видатного українського педагога і письменника В.А. Сухомлинського: «дитинство - найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє блискуче, самобутне, неповторне життя. І від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло в його розум і серце з оточуючого світу, - від цього в визначний степені залежить, якої людиною стане сьогоднішній малюк.».[21, c.12]
Використана література
Академія педагогічних наук України. Інститут проблем виховання. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки. Оржеховська В.М., Виноградов В.Є., Бондаренко - К. 2004
Воспитание школьников - М. 1988, «Педагогика», март -апрель с.13-23
Воспитание школьников - М.,1989, «Педагогика», ноябрь - декабрь, с3-12
Гарри Шенфельдер - Должны ли дети быть трудными? - М. 1982. «Знание»
Довідник класного керівника, с.3 - 6.
Елена Волкова - Трудные дети или трудные родители? - М. 1992 «Профиздат»
Кочетов А.И. - Мастерство перевоспитания - М.,1986, «Просвещение»
Кочетов А.И., Верцинская Н.Н. - Работа с трудными детьми - М., 1986, «Просвещение»
Крупская Н.К.- Избранные педагогические произведения - М. 1955, Издательство Академии педагогических наук РСФСР
Кузин В.С. - Психология - М.,1974, «Высшая школа»
Лозова В.І.,.Троцко Г.В. - Теоретичні основи виховання - Харків, 2002, «ОВС»
Макаренко А. - Педагогическая поэма - М., 1977, «Молодая гвардия»
Макаренко А.С. - О воспитании - М.1990 Издательство политической литературы. Издание второе
Натанзон Э.Ш. - Трудный школьник и педагогический коллектив - М.,1984, «Просвещение»
Невский И.А. - Трудный успех - М.,1981
Никитин А.Ф. - Проблемы общения и воспитания - Тарту, 1975, т.1 с.49-60
Освіта України №92-93(589) 30 листопада 2004 р. с.10
Павлова М.В. - Педагогическая система А.С.Макаренко и современность - М., 1980, «Высшая школа»
Петрунек В.П., Л.Н.Таран - Нервные дети - М., 1971, «Знание»
Рідна школа №12 грудень 2003р. с.34
Сухомлинский В.А. - О воспитании - М.,1982, Издательство политической литературы, Издание четвёртое
Трудный подросток: причины и следствия - под ред. Татенко - К. «Радянська школа», 1985
Уильям Глассер - Школы без неудачников - М., 1991, «Прогресс»
Щекочихин Ю. - Трудный подросток - М., 1979, «Знание»
Щоденник роботи оперативної групи з дітьми асоціальної поведінки за 2003-2004 навчальний рік зош№90 м. Харкова
Дані з бесіди з завучем з виховної роботи зош № 90 Демочко О.З
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
