Занижена самооцінка також несприятливо позначається на виборі професії й на розвитку особистості.
Е.А.Климов зазначає 3 рівня адекватності самооцінки:
- високий рівень властивий тим учням, у яких самооцінка інтересів, здібностей, особистих якостей повністю збігається з оцінкою вчителів і батьків.
Це підтверджується діяльністю з досягнутими успіхами учня в різних видах занять.
- середній рівень спостерігається в тому випадку, коли учні частково переоцінюють або недооцінюють свої можливості в порівнянні з оцінкою дорослих.
Професію школярі вибирають на основі пізнавального інтересу до шкільних предметів без обліку своєї придатності.
- низький рівень має місце тоді, коли помітна різка переоцінка або недооцінка своїх інтересів, здібностей, особистих якостей у порівнянні з оцінкою вчителів, батьків.
По суті, вибір професії на даному рівні самооцінки відбувається необґрунтовано [14, с. 106].
Самооцінка як феномен самопізнання не дається людині від природи. Вона формується в процесі розвитку особистості й має різний ступінь об'єктивності й повноти. Формування самооцінки, її повноти й адекватності - одне із завдань професійної орієнтації.
В 9-11 класах предметом уваги учнів повинні бути професійно значимі якості. Необхідно практикувати в школі активні форми й методи роботи, які підвищили б рівень знань і уявлень учнів про особистість, про те, що таке здібності, інтереси, потреби, темперамент, риси характеру [22, c. 97].
Озброєння учнів необхідним обсягом профорієнтаційних знань, активізація інтересу до вивчення й розумінню людини як суб'єкта праці, самопізнанню й перевірці своїх можливостей - усе це буде сприяти формуванню об'єктивної самооцінки [18, с. 93].
Поляков В.А. виділяє групи задач професійного самовизначення:
- інформаційно-довідкові, просвітницькі;
- діагностичні, за допомогою самопізнання;
- морально-емоційна підтримка;
- допомога у виборі, прийнятті рішення [18, c. 90].
Головна (ідеальна) мета професійного самовизначення - поступово сформувати у суб'єкта внутрішню готовність самостійно та пізнано планувати, корегувати та реалізовувати перспективи свого розвитку (професійного, життєвого, особистісного) [33, c. 47].
Ідеальною ця мета названа тому, що досягти її вдається дуже рідко, але ідеали, як відомо, існують не для того, щоб їх досягати, а для того, щоб вказувати напрям своїх стрімлень. Поступово формування означає, що швидко такі складні питання не вирішуються.
Профконсультація пропонує не тільки традиційне "планування" , але й своєчасне корегування своїх планів. Реалізація професійних перспектив пропонує хоча б моральне одухотворення суб'єкта для перших кроків на шляху до своєї мети, а також початковий контроль за успіхом цих кроків.
Професійний розвиток повинен обов'язково розглядатися в контексті всього життя і в контексті особистого становлення.
Для теорії й практики професійного самовизначення важливо виділити ті "простори вибору", у яких нерідко виявляються люди, що самовизначаються, які не завжди самі можуть усвідомлювати "що" і "із чого" вони взагалі вибирають.
Е.А. Климов вважав, що професійне самовизначення повинне розглядатися не "в егоїстичному змісті, а в прилученні до суспільства, до цивілізації, до культури" [15, c. 55].
Таким чином, часто людина вибирає не тільки дану професію, але щось більш важливе (те, що дана професія дає йому для більш повного відчуття свого життя).
Цікавими, хоча й нетрадиційними для теорії й практики профконсультування є виділені ще К.Г. Юнгом архітипи.
Сам "архітип" визначається - як колективне несвідоме.
К.Г. Юнг виділяв свідомість, особисте несвідоме й колективне несвідоме [36, c. 57].
"Прорив несвідомого (зокрема, колективного несвідомого) може розширити можливості самовизначення людину у світі, але може й ускладнити для нього життя".
Ще в Петровську епоху відомий державний діяч Росії В.Н. Татищев класифікував усі "науки" (види праці) за критерієм "добра й зла для людини":
- "необхідні" науки (економіка, медицина, право);
- "корисні" науки (риторика, граматика, "математика" - арифметика, механіка, астрономія);
- "франтівські, або звеселяючі" (поезія, танцювання, живопис, "вольтежирование"-гарцювання на коні), службовці більше для одержання положення в суспільстві, чому для справи;
- "аматорські або пошукові" (астрологія, фізіогноміка, алхімія);
- "шкідливі" науки (чаклунство, ворожіння) [31, с. 27].
В 20-ті рр. XIX сторіччя С.П. Струмилін запропонував класифікувати професії по ступеням самостійності людину в праці:
- автоматична рефлекторна праця (наприклад, вертельник ручки віялки, ручного млина і т.д.);
- напівавтоматична звична праця (наприклад, праця друкарки, телеграфіста);
- шаблонно-виконавська праця - по вказівці (наприклад, робота на верстаті, робота тапера, конторника, рахівника);
- самостійна праця в межах завдання (наприклад, робота інженера, учителі, лікаря, журналіста);
- вільна творча праця (наприклад, робота в області мистецтва, робота вченого, організатора господарства, політичного діяча) [29, с. 215].
У сучасній Росії та Україні найбільш відома типологія професій, запропонована Е.А. Климовим, де в якості критерію виступає відношення людини (суб'єкта праці) до предмета праці.
Усі професії співвідносяться з 5 основними групами:
- людина - природа;
- людина - техніка;
- людина - людина;
- людина - знакова система;
- людина - художній образ [14, c. 115].
Ще в 1922 р. Є. Шпрангер у своїй роботі "Основні ідеальні типи індивідуальності" виділив наступні цікаві для профконсультанта типи відповідно до переважних установок людей:
1) теоретична людина;
2) економічна людина;
3) естетичний;
4) соціальний;
5) політичний;
6) релігійний [34, c. 55-59].
При порівнянні різних типологій стає помітно, що в основі них лежить не тільки позиція автора, але й те культурно-історичне середовище, те суспільство, яке й визначає часта наявність різних типів людей, що реалізують себе в конкретній трудовій і суспільній діяльності.
Таким чином, типології професійної діяльності й відповідно простору самовизначення багато в чому залежать від культурно-історичного середовища.
Виникає цікаве питання: на які типології спиратися профконсультанту в умовах нестабільності загальної соціально-економічної (і духовної) ситуації, наприклад в умовах України "перехідного періоду"?
Складність питання в тому, що застарілі типології вітчизняних авторів уже багато в чому не відповідають даній ситуації, а побудова нових типологій може суттєво відстати від самого процесу змін у країні.
Відомі закордонні типології тим більше часто не враховують специфіку нашої країни. У цих умовах можливим виходом є або побудова якоїсь "універсальної" типології, застосованої для різних країн, народів і епох, або спроби все-таки усвідомити, що відбувається в країні за назвою Україна, тим більше, що "перехідний період" до "світлого життя" сильно затягнувся.
Цікаву типологію самовизначення запропонував М.Р. Гінзбург, який виділяє життєве поле особистості, у рамках якого й розвертається професійне й життєве самовизначення. При цьому саме життєве поле визначається їм як "сукупність індивідуальних цінностей, змістів і простору реальних дій - актуального й потенційного, -, що охоплює минуле, сьогодення й майбутнє" [6, c. 21-22].
Аналогічно виділяються психологічні простори для минулого й майбутнього. Зокрема, минуле, що існує як "досвід", по вертикалі (у ціннісно - значеннєвої площини) представлене установками й відносинами, а в горизонтальній площині (просторово-тимчасовий) - досвідом у його традиційнім розумінні. Відповідно психологічне майбутнє ціннісно - значеннєвої площини презентовано уявною проекцією себе в майбутнє, а в просторово-тимчасовій площині - конкретним плануванням своєму життя в часі, тобто життєвими й професійними планами [6, c. 23].
Типи особистості вченого, виділені Г. Селье [30,c. 35-45]:
1. "Делатели", які підрозділяються на:
а) "збиральників фактів" (звичайно вони начисто позбавлені уяви, але їх праця корисна для інших вчених);
б) "удосконалювачів" (постійно намагаються "поліпшити" апаратуру й методи дослідження, вони досить оригінальні й захоплені своєю роботою).
2. "Думатели" підрозділяються на:
а) "книжкових хробаків" (чиста форма теоретика, власника енциклопедичними пізнаннями, звичайно безжалісні на іспитах, які використовують в основному для демонстрації своїх пізнань);
б) "класифікаторів" (на відміну від "збирача фактів" прагнуть вибудувати із цих фактів систему);
в) "аналітиків" (намагаються докопатися до "першооснови", але часто забувають як знову "зібрати" речі й досліджувані об'єкти, тільки що розібрані на складові).
3. "Чувствователи" підрозділяються на:
а) "великих босів" (головна мета - успіх заради успіху, у тому числі й у науці; люблять працювати в "співавторстві", уміють "натискати на важелі" і перекладати свою роботу на інших; звичайно постійно беруть участь у застіллях "із сильними миру цього" і засідають у різних комісіях);
б) "клопотунів" (прагнуть зробити усе швидше; часто вони не люблять Природу, а "лише насилують її");
в) людей типу "риб'яча кров" (демонстративно незворушні скептики, епітафією кінця їх професійного шляху могла б служити напис: "Ні досягнень, ні спроб, ні помилок");
г) "висушених лабораторних дам" (різкі, недружелюбні, владні й позбавлені уяви жіночі двійники "риб'ячої крові");
д) "самолюбователей" (втілення чистого егоцентризму, що перебувають у постійному захваті від своїх талантів і готові на будь-які жертви для їхньої реалізації);
е) "агресивних суперечників" (у школі вони були "розумними багатознаними", а в науці - це небезпечний різновид "самолюбователя");
є) "першорядних акул" (головна їх ціль - вставити своє прізвище в можливо більше число публікацій);
ж) "святих" (це воістину Лицарі Добра й Справедливості, але нерідко їх "самозневажливий альтруїзм" перешкоджає успіхам у науці, хоча в практиці вони могли б виявитися досить корисними працівниками);
з) "священника" (це митецька святенницька імітація справді "святого" типу);
и) "добрячков" (у школі це звичайно мазунчики вчителя, але їх "прісна безвинність, повна відсутність уяви й ініціативи роблять їхніми непридатними для творчого наукового дослідження".
4. "Ідеальні" типи:
а) "Фаусти - ідеальні вчителі й керівники";
б) "фамулуси" - ідеальні учні й співробітники (на відміну від Фаустів у них усе ще попереду).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10