Для навчання монологічному мовленню використовую такі завдання:

· опиши малюнок;

· доведи свою думку;

· поясни свій вибір;

· тематичні розповіді.

Здобуті навички знаходять своє застосування й удосконалення на уроках математики, де потрібно лаконічно пояснити задачу та шляхи її вирішення; на уроках природознавства та інших предметів. Отже, навички монологічного та діалогічного мовлення, сформовані на уроках у початковій школі, є основою для розвитку культури спілкування кожного учня в подальшому навчанні й житті, адже існування людини за межами спілкування неможливе.

Третім видом мовленнєвої діяльності є читання. Це такий предмет, який одночасно є дієвим засобом навчання молодших школярів та інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметів. Давно відомо, що велику частину інформації сучасні учні отримують завдяки читанню книг, газет, журналів, з Інтернету. Але в будь-якому випадку необхідно вміти читати, це і є одним з головних завдань учителя початкових класів. Слід навчати дітей не просто читати, а розуміти текст, бачити вказівки до нього, а іноді й «читати між рядками», спираючись на текст, відповідати на запитання за його змістом. Зрозумілим стає велике значення вибіркового читання у процесі аналізу твору, тексту вправи, умови задачі. Саме вибіркове читання сприяє правильному розумінню змісту прочитаного, формуванню свідомого читання, що важливо на всіх уроках, де у процесі навчання застосовуються підручники або додаткова література. При цьому виробляються практичні навички читання мовчки, що сприяє розвитку його швидкості, перевіряється розуміння змісту, це спонукає учня до осмисленого читання. Досить часто діти, намагаючись відповісти на запитання, не заглядають у підручник навіть у тих випадках, коли їм важко висловити думку самостійно. Мені доводилося спостерігати таку ситуацію: при написанні самостійної роботи навмисне не наголошувала на тому, щоб учні закрили підручники, і тільки кілька учнів у процесі виконання завдань здогадуються скористатись ними, знаходячи там відповіді, в яких сумнівались. Звернула увагу на цей факт, тому завжди пояснюю учням, що книга - їх друг, і якщо вони чогось не знають або забули, то варто полистати книжку та знайти необхідну інформацію. Особливу роль відіграє робота над виразністю читання, що дозволяє виділити логічним наголосом важливе для розуміння змісту слово, речення, групу слів. Де зробити паузу, щоби були збережені смислові частини, які полегшують сприйняття змісту в цілому, а також гучність і темп читання. Слід звертати увагу на інтонаційне забарвлення кожного окремого речення, що впливає на загальну грамотність учня, а в подальшому полегшує сприйняття теми «Поділ речень за інтонацією та метою висловлювання».

Викладаючи математику у трьох класах однієї паралелі, мала змогу порівняти, як впливає рівень викладання читання на темп роботи та результат засвоєних знань на моєму уроці. Сучасні підручники настільки насичені друкованими текстами, що діти, в яких невиразне, повільне читання, приречені на розумову відсталість, обмеженість і зубріння. Читаючи повільно, без інтонації та логічних наголосів, наприклад, завдання до вправи, доки учень дочитує до крапки, то забуває, що було спочатку. Він не розуміє загального змісту прочитаного й не знає, що треба робити. Аналогічна неприємна ситуація трапляється з такими учнями й на інших уроках. Це нерозуміння накопичується, і дитина згодом утрачає інтерес до знань і прагнення вчитись. Щоб уникнути такої ситуації, варто особливу увагу в першому класі звернути саме на читання, адже це основа плідної праці на інших уроках. Використовуючи на уроках читання всі види переказів - стислі, вибіркові, творчі, учитель дає можливість учням запам'ятовувати нові слова, звороти мови, фразеологізми, які потім вони використовують на уроках мови при написанні власних творів чи письмових переказів. У перших і других класах навчання усному переказу ведеться паралельно на уроках навчання грамоти та на уроках письма. Одночасно з розширенням словникового запасу ця методика іде в ногу з розвивальними принципами сучасної школи, привчає до самостійності, вміння й бажання кожного учня через слово виразити свою особистість, прищеплює любов до багатої та красивої української мови.

Одним із напрямів своєї роботи вважаю навчання учнів засобами слова розкривати принадність рідної природи, через слово передавати любов до своєї землі, бережливо ставитись до кожної живої істоти, дерева, квітки. Це не лише тематичні уроки мови, а виховання такого стану душі, коли все суще на землі сприймається учнем як частина його буття. Особливо чітко ця мета прослідковується на уроках інтегрованого курсу «Довкілля». Використовую все це як виховний аспект до кожного уроку. Для цього залучаю знання, здобуті учнями на уроках читання, природознавства, музики, охорони здоров'я та малювання. Наприклад, при складанні тексту-опису ялинки у пригоді стануть враження, які отримали учні під час спостереження цього дерева у природі (екскурсію можна провести на уроках природознавства), сюди можна залучити нові слова й вирази, які запам'ятались учням з уроків читання, їм буде легше описати це дерево, якщо вони будуть мати певні знання, отримані на уроках малювання та праці (при малюванні вітальної листівки, де обов'язково присутній головний атрибут новорічних свят - ялинка; виготовлення новорічних прикрас у формі лісової красуні), для створення відповідного емоційно-психологічного настрою можна прослухати звуковий запис пісень про ялинку або проспівати одну з них, вивчених на уроках музики.

Таким чином, правильне використання сучасних методів і міжпредметних зв'язків робить урок цікавим, а головне - діти запам'ятовують і розуміють матеріал краще, бо крок за кроком самі збирають потрібну інформацію та відповіді на запитання, що поставив учитель.

Формування навичок письма має велике значення. Привчаючи першокласників до чіткого, акуратного, усталеного письма, я виховую в них старанне ставлення до виконання будь-якої роботи. Учні, які старанно пишуть, так само старанно виконують завдання й на інших уроках. Особливу увагу приділяю виконанню дітьми правил гігієни письма - одному з основних факторів навчання. У формуванні цих навичок велику роль відіграє аналіз допущених помилок (у букварний період - правила написання букв і з'єднань, а у 2, 3, 4_х класах при роботі над орфографічними помилками). Паралельно з цим учні вчаться співставляти, порівнювати, аналізувати, розвивається самокритичність, самооцінка. Уроки письма в період навчання грамоти надзвичайно складні за своєю структурою та навчальним навантаженням. Ураховуючи вимоги чинної програми, згідно з якою першокласники пишуть не більше 7_и хвилин протягом уроку, добираю додатковий матеріал із розвитку мовлення, формую початкові навички читання, забезпечую підготовчі вправи до письма (малювання, штрихування, обведення), розвиваю логіко-мовленнєву діяльність. Як відомо, увага молодших школярів нестійка, а тому потрібно постійно змінювати види діяльності, створювати ігрові ситуації, сюжетно-рольові ігри, виконувати творчі завдання. Початки логічного мислення й абстрагування, аналізу й синтезу, що отримують учні на уроках математики, мають своє продовження та вдосконалюються на уроках письма, а у 2-4_х класах і на уроках української мови завдяки виконанню творчих завдань з логічним навантаженням. Про необхідність розвитку логічного мислення йдеться в пояснювальних записках до навчальних програм, у методичних посібниках. Неволодіння прийомами логічного мислення призводить до неповноцінного засвоєння навчального матеріалу. Ми кажемо: «порівняй», «проаналізуй», «запиши за аналогією», а дитина не знає, як це робиться, учень не розуміє, що від нього вимагають, як виконати завдання. Саме творчі завдання сприяють розвитку в кожного учня пам'яті, уваги, уяви, мислення. Вони також можуть застосовуватись на уроках як тренувальні вправи з різним дидактичним навантаженням.

1.2 Роль і значення дидактичної гри у формування математичних знань у молодших школярів

Гра широко захоплює всю особу дитяти - розумову, емоційну, рухову, вольову сферу, звідси і різносторонній вплив її на розвиток дитяти.

Гра - один з найважливіших засобів розумового і етичного виховання дітей. А.С. Макаренко, говорив: «Яке дитя в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі».

У дошкільному віці гра є провідною діяльністю. У ній відбувається розвиток найважливіших психічних новоутворень дитяти: засвоєння мотивів суспільне значимій діяльності, розвиток розумових дій з символами і значеннями, становлення елементів довільної поведінки, формування уяви.

З приходом дитини в школу змінюється його соціальна позиція, що веде діяльність з ігрової перетворюється на учбову і основним видом його діяльності повинне стати учення. Тому в початковій школі необхідно закласти в учнів основи учбової діяльності. Проте цей процес ускладнюється віковими особливостями молодших школярів: слабкою перемиканню уваги, його нестійкістю, мимовільністю пам'яті і мислення. Для подолання цього і в ученні повинні широко використовуватися ігрові форми активності дітей - учбова діяльність молодшого школяра має бути пронизана ігровими моментами.

Гра - це засіб, що знімає неприємні або заборонені для особи школяра переживання.

Тому навчання має бути організоване так, щоб воно виступало як вільна форма активності учнів, і такою формою активності, вже освоєної молодшими школярами, є гра.

Для молодших школярів навчання - нова і незвична справа. Тому при знайомстві з шкільним життям гра сприяє зняттю бар'єру між «зовнішнім світом знання» і психікою дитяти. Ігрова дія дозволяє освоювати те, що заздалегідь викликає у молодшого школяра страх невідомості, пошану, що постійно вселяється, до шкільної премудрості, що заважає вільному освоєнню знань. Окрім, того установка на виконання учбової роботи у дітей ще не сформована. Тому основним типом дидактичних ігор, використовуваних на початкових етапах, є ігри, що формують стійкий інтерес до учення і знімають напругу, яка виникає в період адаптації дитяти до шкільного режиму. Гра є одним із засобів формування психологічних утворень, украй необхідних для учбового процесу, - мислення, уваги, пам'яті і так далі

Оскільки провідний тип діяльності молодших школярів - учбова діяльність, дидактичні ігри повинні забезпечувати формування навиків учбової роботи і формування власне учбової діяльності. В процесі гри створюються умови для освоєння соціальних ролей і того середовища, в якому відбувається навчання дитяти (роль вчителя, роль контролера, роль оцінювача результатів учбової роботи і так далі).

Як правило, гра направлена на рішення не однієї задачі, а цілого круга завдань, причому провідна функція гри визначається її дидактичними цілями. Наприклад, функція освоєння соціальних ролей може реалізовуватися в більшості ігор, оскільки дидактичні ігри найчастіше носять колективний характер і передбачають те або інше розділення ролей.

Гра - це «дитя праці». Дитя, спостерігаючи за діяльністю дорослих, переносить її в гру.

Дитина грає спочатку з реальними предметами, що оточують його, а потім з уявними, які для нього фізично недоступні. У цих іграх він опановує предмети навколишнього світу.

Виникаюча потреба діяти і поступати, як дорослий, не завжди задовольняється. Граючи, дитина переймає на себе соціальну функцію дорослого і відтворює її в своїх діях. Ігри дітей найчастіше відображають професійну діяльність дорослих. У них діти вступають у різні відносини: співпраці, супідрядності, взаємного контролю. Норми людських взаємин через гру стають джерелом розвитку моралі самого дитяти; діти дістають можливість для становлення як особи в цілому, так і окремих психічних процесів.

Страницы: 1, 2, 3, 4