Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, праці відомих науковців, можна зробити висновок, що з питань захисту прав дітей наука вже має певні позитивні напрацювання. На сьогодні теоретично обґрунтовано низку питань, які стосуються соціально-правових проблем жорстокого ставлення до дітей.
Жорстоке ставлення до дітей проявляється в різних формах ? від небажання їх доглядати, байдужості до них дорослих і до фізичних покарань. Жорстоке ставлення до дітей - це всі форми фізичного та психічного насильства, вчинення побоїв або образ, неуважне, недбале або жорстоке ставлення. Соціальна педагогіка дає визначення поняття “насильство” та розрізняє фізичне і психічне насильство. Насильство - фізичний або психічний вплив однієї людини на іншу, що є порушенням конституційного права людини на особистісну недоторканість (у фізичному і духовному розумінні). Насильство - це будь-яке приниження людини, це панування волі однієї людини над волею іншої.
Українським Інститутом соціальних досліджень за сприянням ЮНІСЕФ було проведено дослідження “Права дитини в Україні.” Розподіл відповідей юнаків та дівчат віком 15-16 років на запитання: «Як часто Вам доводиться переживати велике нервове напруження, почуття нервового зриву під впливом учиненого насилля (психічного, фізичного)?» показав, що:
«це буває досить часто» - у 17 % дітей цього віку;
«іноді переживаю подібний стан» - 15-ти річні підлітки (29 %),
«іноді переживаю подібний стан» -16-ти річні (43 %)
«дуже рідко, майже ніколи» - тільки 40 % 15-ти річних,
та 30 % 16-ти річних дітей, постійно перебувають у такому стані
12 % осіб 16-ти років, відповідно “ніколи”
13 % 15-ти річних юнаків та дівчат.
Таким чином, стан стресу, нервового напруження, неврівноваженості досить поширене явище у молодіжному середовищі і є впливовим чинником, який детермінує різні зрушення в психічної сфері особистості.
Загальноосвітня школа, як інститут соціалізації молоді, посідає одне з більш помітних місць у житті дитини, формуванні її як особистості. Шкільне оточення - основне соціальне середовище дитини, адже в школі вона проводить значну частину свого часу, тут здобуває навички колективної співпраці, вчиться жити у соціумі. Тому досить важливо для формування багатогранної особистості, щоб дитина почувалася комфортно у стосунках з учителями та дітьми, із якими вона навчається, відчувала емоційну та моральну підтримку з боку шкільного оточення.
На дотримання права на освіту, окрім об'єктивних чинників, що сприяють реалізації цього права (розгалужена система освіти, доступність різних форм освіти для всіх дітей та інше), впливає також суб'єктивне сприйняття дитиною освітнього процесу, наявність у дитини бажання вчитися, що не в останню чергу зумовлюється комфортністю взаємин з учнівським та педагогічним колективом, позитивним сприйняттям дитиною ставлення до себе однолітків, вчителів, та учнів інших класів школи, де навчається дитина.
Результати опитування 200 учнів старших класів міста Київа, показали, що у дитини підліткового віку найчастіше виникають конфлікти з учителями, у цей період частішими є вияви протесту, найгостріше сприймаються навіть найменші похибки у поведінці вчителя, які діти можуть розуміти як жорстоке ставлення щодо себе. В цілому відносно шкільного оточення, певна частина дітей зазначає, що в їхньому житті трапляються випадки жорстокого ставлення та знущання з боку вчителів (28 %). Відповіді були поділені на чотири категорії щодо частоти випадків жорстокого ставлення або знущань щодо школярів із боку вчителів:
дуже часто - 3 %; часто - 5 %; іноді - 32 %; ніколи - 60 %.
Та це лише суб'єктивні уявлення про існуюче явище жорстокого ставлення та знущання вчителів над неповнолітніми. Підлітки схильні до перебільшування, і часто просте зауваження можуть трактувати як тяжкий удар по власному самолюбству. Проте загальна незадоволеність учнів своїми стосунками з педагогами не виникає на порожньому місці. Повинні бути певні дії з боку вчителя, що призводять до появи у дитини відчуття відсутності контакту, розуміння, теплоти, тому професія вчителя вимагає терпимості та чутливості у розумінні дитячої психіки, вміння згладжувати гострі моменти прийнятними для обох сторін засобами. Як доводять дані опитування дітей, не завжди це простежується на практиці.
Підлітки також вважають, що порушення їхніх прав щодо захисту від жорстокості, знущання, брутального поводження, залежить від рівня добробуту сім'ї. Розподіл відповідей був проведений за трьома показниками, а саме: в сім'ях з низьким рівнем добробуту, 67 % дітей піддаються випадкам жорстокого ставлення до них з боку шкільного оточення; відповідно до цього - 53 % старшокласників із сімей середньо забезпечених; та 27 % - з сімей з високим рівнем доходу.
За результатами цього дослідження можна простежити зовсім неоптимістичну закономірність, що забезпечення базових прав дітей значною мірою залежить від рівня добробуту сім'ї. Діти з бідних сімей відчувають себе найменш захищеними у шкільному середовищі, вони частіше говорять про випадки знущання, образ та жорстокого ставлення до них із боку однокласників та вчителів. Не задоволення навіть елементарних потреб (харчування, одяг на належному рівні) призводить до психологічного напруження, відчуття уразливості, дискомфорту у спілкуванні, відставання від інших дітей з благополучних родин. В цій ситуації захисною реакцією може бути повна закритість підлітка від оточення, вороже, насторожене ставлення до всіх навколо себе. Можливий також варіант демонстраційної поведінки, коли ображена дитина різними, не завжди соціально прийнятими, засобами виражає свій протест, чим ще більше загострює існуючий конфлікт з оточенням.
Цікаво, що любов і теплоту з боку однокласників діти відчувають рідше, чим емоційну підтримку з боку вчителів. Існує певна категорія дітей, які вважають, що вчителі їх люблять, ставляться до них із теплотою, а однокласники - ні. Дитяча жорстокість відрізняється від жорстокості дорослих, бо дитина не має злих намірів, діє імпульсивно, не уявляє наслідків своїх дій. У поведінці підлітків часто спостерігаються випадки жорстокого ставлення, знущань. Непоодинокі такі випадки і в школі. Третина опитаних дітей (32 %) вказали, що в їхньому житті трапляються випадки, коли однокласники знущаються над ними, ставляться до них жорстоко, причому - 8 % опитаних засвідчили, що “це буває у їхньому житті часто”; 4 % підлітків - “дуже часто”; 26 % старшокласників - “іноді”; та тільки 62 % учнів - “ніколи”.
Причинами появу жорстокості серед шкільного оточення підлітків у існуючій системі виховання можуть бути помилки у системі шкільного виховання: ігнорування думок, образи, психічне й фізичне насилля, необ'єктивне відношення. Тому важливого значення набувають: позитивний особистий приклад вчителів, сприятливий мікроклімат у класі, роз'яснення прикладів позитивної поведінки, вправляння дітей у позитивних учинках, виховання у них чуйності, безкорисливості, душевності, доброти, людяності, милосердя.
Вчителі, яких було опитано в ході дослідження, оцінюють стосунки між педагогами та учнями більш оптимістично у порівнянні з дітьми. Так, дві третини з них зазначили, що діти часто звертаються до них за порадою з приводу проблем, що виникають у них в особистому житті.
Проведене дослідження засвідчило наявність певних проблем щодо дотримання прав дітей у школі. У межах шкільного оточення треба усунути причини посилення конфліктів через майнову нерівність учнів за матеріальним достатком батьків. Це ускладнює стосунки як між дітьми, так і між педагогами. Виявлена пряма залежність між відчуттям теплоти з боку однокласників та матеріальним становищем дітей: чим вищий рівень добробуту, тим впевненіше діти почуваються у стосунках зі своїм шкільними однолітками. Отже, забезпечення базових прав дітей, передовсім неможливе без підвищення рівня життя населення. Звичайно, вирішення цієї проблеми залежить, в першу чергу, від зміни економічної ситуації в країні, надання реальної матеріальної та соціально-психологічної допомоги малозабезпеченим сім'ям із дітьми. Варіантом зміни проявів жорстокого ставлення до дітей з найбільш соціально незахищених груп може бути створення в школах певних учнівських організацій, які б допомагали захищати права кожної дитини.
Виходячи з найбільш узагальненого формулювання основного права дітей - права на життя в гармонії _ суспільство повинно прагнути створити сприятливі умови для реалізації цього права у всіх сферах життя дитини, а особливо у школі.
5. Соціально-педагогічна діяльність соціального педагога в дитячому будинку
Розглянемо соціально-педагогічну діяльність соціального педагога в дитячому будинку. Мета соціально-педагогічної діяльності - соціалізація вихованців дитячого будинку.
Діяльність соціального педагога починається з визначення соціального статусу дитини. Шляхом вивчення документів, бесід, тестування соціальний педагог вивчає дитину, виділяє проблеми, які повинні бути вирішені. Чим точніше визначається «діагноз соціального захворювання» дитини, тим легше визначити види допомоги, які може надати соціальний педагог вихованцю. Виховання дитини в дитячому будинку відбувається в колективі, тому нарівні з вивченням кожної дитини соціальний педагог вивчає і дитячий колектив загалом.
Наступна задача соціального педагога - скласти індивідуальну програму розвитку вихованців, тобто фактично представити, яким повинен бути випускник дитячого будинку, враховуючи його потенціальні можливості. Для цього соціальний педагог разом з вихователем аналізує всі документи, які є у дитини, визначає спектр її проблем, шукає шляхи виходу з ситуації, що склалася. Складний виховний процес в дитячому будинку вимагає від вихователів вирішення не тільки сьогоднішніх, поточних задач, але і розкриття потенційних можливостей і тенденцій розвитку як дитини, так і колективу в цілому.
Одна з головних задач при цьому - формування гуманних відносин, які виражаються в безкорисливій моральній допомозі всім, хто в цьому має потребу, в повазі іншої людини, в чуйності, емоційності, в дбайливому ставленні до людської особистості.
Проблеми адаптації дитини, що попала в дитячий будинок, реабілітації дітей девіантної поведінки, інтеграції вихованців в суспільство є важливими в діяльності соціального педагога.
6. Соціально-педагогічна діяльність соціального педагога в школі
Підлітковий вік - гострий і напружений період переходу від дитинства до дорослості. Його часто називають критичним, оскільки організм має підвищену сенситивність (чутливість) до якихось певних зовнішніх і внутрішніх впливів, які саме в цей час призводять до дуже важливих, безповоротних наслідків. Соціальному педагогу в школі більш ніж комусь іншому доводиться зустрічатися з негативним відношенням до навчання, школи, грубими порушеннями дисципліни, бродяжництвом, хуліганством, різними асоціальними поступками і навіть серйозними правопорушеннями. Необхідно памґятати, що ні в якому разі неприпустимо приниження підлітків, нагадувань про те, що вони ще діти, це може привести до озлобленості та поганого ставлення до вчителя, негативне копіювання дорослих (паління, вживання алкоголю, вживання нецензурних слів та інше). Не можна відокремлювати дітей на “хороших” та “поганих”, а навпаки, необхідно заохочувати прагнення до самостійності, по можливості не втручатися у взаємовідносини між дівчатками та хлопцями. При проведенні різних конкурсів, змагань, художньої самодіяльності залучати всіх учнів за здібностями, памґятати про індивідуальний підхід до кожної дитини, поважати їхні інтереси, субкультуру, нові прагнення щодо популярної музики, дружбу між підлітками.
Страницы: 1, 2, 3, 4
