Роль терморегуляції в загартуванні організму дитини - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Роль терморегуляції в загартуванні організму дитини

ривалість першої процедури не має перевищувати 15 -- 20 хв. Надалі, залежно від індивідуальних особливостей кожного, тривалість повітряного "купання" можна поступово збільшувати до кількох годин. Повітряні ванни найкраще приймати у ранкові та вечірні години, але в жодному разі людина не повинна переохолоджуватись або перегріватись.

Перші повітряні ванни, як правило, приймають під час ранкової гімнастики, для занять якою хлопчикам бажано виходити тільки в трусах, а дівчаткам -- у купальниках. Повітряні процедури можна продовжувати і під час ранкового туалету, прогулянок, рухливих і спортивних ігор кілька разів на день.

Найкраще місце для повітряних ванн -- лісові галявини, пляж тощо. Тривалість їх визначається насамперед самопочуттям кожного: якщо морозить, процедуру слід припинити. Протипоказанням для повітряного "купання" може бути тільки негода, а також захворювання дитини.

2.3.2 Загартовування сонцем
Вплив сонця на організм багатогранний. Його проміння посилює обмін речовин, стимулює діяльність ендокринних залоз, тонізує нервову систему, що дуже важливо для нормального розвитку молодого організму. Крім того, ультрафіолетове випромінювання вбиває бактерії, сприяє виробленню вітаміну D. Ось чому особи, які загартовуються сонцем, менше хворіють на інфекційні хвороби, рахіт. Якщо розумно користуватися сонячними ваннами, в крові збільшується кількість гемоглобіну, дихання стає повільнішим, але глибшим, що сприяє насиченню організму киснем. Усе це разом зміцнює здоров'я.

Але неправильне користування сонячним промінням шкідливо впливає на організм людини, зокрема, може призвести до опіків, сонячного або теплового удару.

Опіки, як правило, виявляються через кілька годин після опромінювання. Характерні ознаки: почервоніння і припухання шкіри. пухирі, загальне нездужання, головний біль, підвищення температури тіла.

Основною причиною виникнення сонячного удару є пряма дія на головний мозок переважно інфрачервоних променів. Ознаки: гострий головний біль, різке почервоніння обличчя, запаморочення, а в тяжких випадках -- блювання, судоми, непритомність. Наслідком загального перегрівання організму є тепловий удар.

Протипоказаннями для приймання сонячних ванн можуть бути: гострі форми туберкульозу легенів; туберкульоз кісток, суглобів і залоз; підвищена нервова збудливість; сильне виснаження й різка анемія. Не рекомендують перебувати на сонці безпосередню перед вживанням їжі або одразу після нього.

Щоб акліматизуватися, діти спочатку протягом трьох--чотирьох днів щодня приймають повітряні ванни по 30 -- 40 хв. і тільки після цього переходять до приймання сонячних ванн. Тривалість першої сонячної ванни -- 4--5 хв. (по одній хвилині на спину, груди, лівий і правий боки). Поступово тривалість сеансів збільшують (додають через кожні два дні про 2 хв.), доводячи їх до 40 хв. Очі бажано захищати темними окулярами. Лежати треба на підстилці або топчані, захищаючи голову від сонця. Слід нагадати, що світловолосі й рудоволосі, а також блондини із світлою шкірою чутливіші до сонячного проміння, ніж брюнети. Через це в перших швидше можуть виникнути сонячні опіки.

Приймати сонячні ванни найкраще: о 10 -- 12-й год. у середній смузі та о 8 -- 10-й год. -- у південнихрайонах країни. Робити це не раніше як через 1 -- 1,5 год. після вживання їжі, але в жодному разі не натщесерце. Доцільно раз на тиждень робити одноденну перерву, під час якої приймають повітряні ванни.

2.3.3 Загартовування водою
Загартування водою слід починати з обтирань. При цьому спочатку температура води має бути не нижчою від + 26°С. Знижуючи щодня приблизно на 1° С, її доводять до + 22°С для дітей молодшого віку і до + 18--20°С -- для старшого. Обтираються губкою або мокрим рушником, починаючи з рук, шиї, тулуба.

Привчивши організм до низьких температур, можна через 7--8 днів перейти до обливання водою або душу. Спочатку температура води для цього не має бути нижчою від + 25 С, але знижувати її нижче + 18° не рекомендується.

Влітку основною загартувальною процедурою має бути, звичайно, купання у відкритих водоймах або у басейні, яке проводиться в теплу погоду щодня з дозволу лікаря. Купатися рекомендують при температурі води не нижчій + 18°С.

Роздягнувшись, треба 5--7 хв. побути в затінку, щоб тіло охололо. У перші дні краще купатися раз на день, перебуваючи у воді не більше 10 хв. З часом тривалість перебування у воді збільшується до 20--30 хв., залежно від індивідуальних особливостей організму. Коли організм звикне до води, можна купатись і двічі на день.

Купання посилює апетит, поліпшує травлення та обмін речовин, тренує терморегуляторні механізми. Якщо ж методика купання неправильна, можуть з'явитися безсоння, головний біль, розлад шлунку, збуджений стан і навіть підвищення температури. Однак усі ці ознаки, як правило, короткочасні. Якщо ж вони не зникають і наступного дня, то слід тимчасово припинити купатися. У жодному разі не можна дозволяти купатися дітям, якщо вони нездужають. Діти, що за станом здоров'я зараховані до спеціальної медичної групи, можуть купатися тільки з дозволу лікаря.

2.3.4 Ходіння босоніж
Дуже ефективний спосіб загартовування -- ходити і бігати босоніж. А щоб уникнути можливого переохолодження, слід привчатися на ніч мити ноги холодною водою.

Ходьба босоніж як засіб загартовувати та зміцнювати здоров'я і навіть лікування деяких захворювань використовувалася з давніх часів.

За даними давньогрецьких істориків, у спартанських і афінських навчальних закладах, де загартовуванню майбутніх воїнів приділялася величезна увага, вихованці цілий рік ходили босоніж. Право носіння взуття вони одержували лише з вісімнадцятирічного віку. Відомо, що учасники перших Олімпійських ігор змагалися босоніж.

За свідченням давньогрецького письменника Плутарха, філософ Сократ "з метою загострення мислення" постійно ходив босоніж і вимагав цього від своїх дітив.

Відомо, що давньоримський лікар Антоній Муза вилікував від тяжкої хвороби поета Горація тим, що змушував його ходити босими ногами по гострому камінні.

Олександр Васильович Суворов, який до глибокої старості зберігав бадьорість і високу працездатність, щоденно зранку, навіть у сильні морози, здійснював прогулянку босоніж, після чого обливався холодною водою.

А ще існує легенда. Якось у сиву давнину якийсь чоловік боляче вдарив палець ступні об великий камінь. Через деякий час з подивом переконався, що разом із болем у нозі минув і головний біль, який довго дошкуляв йому. Маючи, як кажуть, світлу голову, ця спостережлива й допитлива людина зуміла пов'язати в єдине причину і наслідок. Він знову з'явився біля чудо-каменя, коли у нього вкотре заболіла голова. І знову, як першого разу, вдарив ступнею об камінь. Біль відступив. Тоді він перекотив "зцілюючий" камінь ближче до свого помешкання. Потім додумався, що з лікувальною метою можна використовувати і невеликий плоский камінець, натискуючи ним у певну точку передньої частини ступні.

Звідси і пішла ступнетерапія або, як кажуть лікарі, акупресура біологічно активних точок ступні. Так воно було насправді чи ні, але факт залишається фактом: цей феномен був відомий в давнину багатьом народам. З'явились цілі системи лікування різних захворювань засобами акупресури активних точок ступні. Річ у тім, що на підошві ступні існує безліч зон, прямо пов'язаних з різними органами людини. Натискуючи на них, можна зняти біль, піддати лікувальній дії ті або інші органи. Але без консультації лікаря тут не обійтися, а тому краще просто ходити босоніж -- дома, на природі, на пляжі і т.д. Тоді обов'язково натрапиш на потрібну точку.

Бажано мати лікувально-оздоровчий інструментарій для ступні, який дуже просто виготовити або пристосувати для цього. Наприклад, можна покласти у ванній звичайний килимок з пуп'яшками, що кладуть перед вхідними дверима, і регулярно вранці, умиваючись, потоптатись по ньому. Одразу прийде відчуття бадьорості після сну, миттєво включаються всі органи, готові до розумової та фізичної роботи.

Кожна людина має усвідомити, що її ступня -- це своєрідне джерело здоров'я. А звідси й те, що ступню необхідно загартовувати, частіше використовувати для оновлення і збереження здоров'я. Тому й треба частіше ходити босоніж.

2.3.5 Загартовування холодом ("'моржування'")
Купання в холодній воді корисно всім. Але, приступаючи до загартовування, треба врахувати свій стан здоров'я, вік, стать, індивідуальні особливості організму. Починати в будь-якому віці найкраще з вологого обтирання, прохолодного душу, купання влітку в природних водоймах, прогулянок босоніж, особливо по росі. Найпростіший, безпечний і ефективний перший крок у цій справі -- після гарячого душу або ванни вилити ковшик холодної води на ділянку шийних хребців, потім, не витираючись рушником, по-масажувати тіло кульковим дерев'яним масажером до почервоніння і вдягатися на дещо вологу шкіру.

Для дітей і людей похилого віку холодне навантаження залежить від віку: чим молодша дитина і чим старша доросла людина, тим меншим воно має бути. Якщо вирішили загартовуватись ходьбою босоніж по снігу, слід збільшувати швидкість ходьби, а ще краще -- бігти, аніж ходити.

Визначити, чи достатнє холодове навантаження, можна у такий спосіб: якщо після або під часпроцедури почервоніла шкіра, то це означає, що все гаразд. Закінчувати сеанс загартовування рекомендується, коли відчувається, що починаєш мерзнути.

Вік у "моржуванні" не на заваді. Є й зовсім юні плавці, яких батьки з самого раннього дитинства привчили до холодної води. Наші поради початківцям задля їхньої ж безпеки такі. Перед тим як заходити у воду, треба розігрітися, найкраще пробігти пару кілометрів. Але й занадто розігрітому пірнати в ополонку не рекомендується. Необхідно спочатку намочити тіло, а потім зайти у воду.

Якщо людина вже не новачок у цій справі, то слід обсихати після купання, не витираючись рушником. І одягатися треба, доки шкіра дещо волога.

Тривалість купання у крижаній воді (приблизно + 5°С) -- від 30 секунд до 3 хвилин. Плаваючи, слід одягати гумову шапочку, волосся змочувати не рекомендується.

Лікарі, які обстежують "моржів", запевняють, що користь зимового купання не лише в тому, що воно підвищує морозостійкість і перешкоджає застудним захворюванням. За їхніми словами, навіть досить хворі люди через рік чи два після початку "моржування" вже не скаржилися на свій стан здоров'я. Від занурення в ополонці у них покращується настрій, після купання вони можуть підвищувати навантаження на себе. За медичними даними, у них збільшується розмір (обсяг) легенів, ростуть м'язи, підвищується життєвий тонус, покращується стан шкіри.

2.4 Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання

Реалізація принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання можлива тільки за умови, якщо заняття фізичними вправами стануть органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку, фізичні вправи дадуть належний ефект тільки при дотриманні необхідних гігієнічних норм. Будучи неспецифічними засобами фізичного виховання, гігієнічні фактори здобувають велике значення для повноцінного рішення задач фізичного виховання. Як би добре ні був організований педагогічний процес, він ніколи не дасть бажаного результату при порушенні, наприклад, режиму харчування і сну, якщо заняття будуть проходити в антисанітарних умовах. От чому в програмі з фізичного виховання існує розділ теоретичних відомостей, що містить обсяг гігієнічних знань дітей в дошкільному закладі.

Гігієнічні фактори являють собою велику групу різноманітних засобів, умовно поділюваних на дві підгрупи. У першу підгрупу входять засобу, що забезпечують життєдіяльність людини поза процесом фізичного виховання: норми особистої і суспільної гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто умови для повноцінних занять фізичними вправами.

Другу підгрупу складають засобу, що включаються в процес фізичного виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, забезпечення раціонального харчування на дистанції, створення зовнішніх умов для занять фізичними вправами (чистота повітря, достатня освітленість, штучна аероіонізація, справність інвентарю, відповідність одягу і т.д.) і відновлення після них (масаж, баня, ультрафіолетове опромінення і т.п.).

Максимальний ефект можна одержати тільки при систематичному і комплексному застосуванні цих засобів.

Висновок

Терморегуляція в організмі дитини протікає за кількома механізмами. Досить важливо не одягати на дитину якомога більше одягу, щоб вона пітніла, а намагатися виробити в організмі „загартувальні" властивості.

Виходячи з того, що порушення здоров'я є наслідком розладу діяльності терморегуляційних центрів, практичні дії по заргартуванню повинні бути спрямовані на адаптацію їх до зниження температур навколишнього середовища і швидке переключення між центрами теплопродукції і тепловіддачі.

Зміст загартовування полягає в тому, що під впливом зовнішніх подразників організм пристосовується до змін умов життя -- дощу, вітру, снігу, коливань зовнішньої температури тощо. Загартована людина значно легше переносить негоду, відзначається високою працездатністю.

Почати загартовування ніколи не пізно, але найкраща пора для цього - літо, коли можна використати весь комплекс загартовуючих факторів: сонце, повітря, воду. Процедури слід проводити регулярно, адже загартовування -- умовнорефлекторна функція організму, в її основу покладено тренування, тобто багаторазовий, систематичний вплив загартовуючих факторів. Загартовувальні процедури мають міцно увійти до режиму дня людини, органічно поєднуватися із звичайними щоденними обов'язками.

Система загартовувальних процедур, наприклад, у дитячому садку передбачає повітряні та сонячні ванни, а також водні процедури -- обтирання тіла холодною водою, обливання і купання, ходіння босоніж. Вельми важливо поєднувати процедури загартовування з різними фізичними вправами. Завдяки цьому ефективність загартовування, як одного із засобів фізичного виховання, значно підвищується.

Література

1. Абаскалова Н.П. Теорія і практика формування здорового способу життя учнів і студентів у системі "школа-вуз": Автореф. докт. дис. Барнаул, 2000. -- 48 с.

2. Больсевич В.К., Лубышева Л.И. Фізична культура;молодь і сучасність //Теор. і практ. фіз. культ., 1995, № 4, с. 2-7.

3. Валеология: Програма для учнів 1 -- 11-х класів загальноосвітніх шкіл /Під общ. ред. О.Л. Трещевой Омськ, 1999. - 70 с.

4. Вакулов А.Д., Бутин И.М. Развитие физических способностей детей: книга для малишей и их родителей. - М., 1996.

5. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся: Пособие для учителей. - М., 1988. - 360 с.

6. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини: Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2000. - 248 с.

7. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / За ред. Є. Г. Гончарука. - К., 1995.

8. Єрмолаєва В. Виховання фізично здорових дітей природними засобами загартування. // Початкова школа. - 2004. - № 5. - С. 56 - 57.

9. Леонов О. Оздоровчі засоби загартування. // Початкова школа. - 2004. - № 12. - С. 60 - 62.

10. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. - Лівів, 2000.

11. Новосельский В.Ф. Азбука физической закалки детей. - К., 1991.

12. Методика физического воспитания школьников./ Под ред. Г.Б. Мейксона, Л.Е. Любомирского. - М.: Просвещение, 1989. - 143 с.

13. Павлова И.В. Удосконалювання валеологического утворення студентів фізкультурного вузу; Автореф канд. дис. Омськ, 1999. - 20 с.

14. Столярів В.И., Биховська И.М., Лубишева Л.И. Концепція фізичної культури і фізкультурного виховання (інноваційний підхід) //Теор. і практ. фіз. культ., 1998, № 5, с. 11-15.

15. Татарникова Л.Г. із соавт. Валеология -- основа безпеки життя дитини. -- СПб: Петрос, 1997. -- 240 з

16. Свириденко С. Дбаємо про здоров'я дітей: Програма основ здорового способу життя. Початкова школа, - 1998, №9.

17. Теория и методика физического воспитания: Учедное пособие для студентов./ под ред. Б.А.Ашмарина. - М.: Просвещение, 1979. - 360 с.

18. Трещева О.Л. Програмно-методические основы обучения здоровому образу жизни учащихся. Теория и практика физической культуры. 2000. № 10.

19. Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Пособие для учителя. /Под ред. А.М.Шлемина. - М., 1988.

Страницы: 1, 2, 3, 4