Доповідь №1. «Мінеральні ресурси».

Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність рудних і нерудних (у т. ч. паливних) корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. На даний час в недрах України виявлено близько 20000 родовищ і проявлень 111 видів природних і технолог енних корисних копалин, з яких 9052 родовище. 96 видів корисних копалин мають промислове значення і враховуються Державним балансом запасів, в тому числі: родовищ нафти і газу - 985, метану вугільних родовищ - 126, вугілля - 766, торфу - 1567, сапропелю - 275, металічних корисних копалин - 358, неметалічних корисних копалин - 3907, підземних вод - 1067. До числа розвіданих належать 7895 родовищ 98 видів корисних копалин.

В структурі паливних ресурсів України домінує кам'яне і буре вугілля, запаси якого зосереджені в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах; бурого вугілля - переважно в Дніпропетровському басейні. В Україні виявлено 309 родовищ нафти і газу, які зосереджені переважно на північному сході країни, у Прикарпатті і Причорномор'ї. Крім того, на Державному балансі запасів знаходиться 127 родовищ метану вугільних родовищ. На території України розміщено понад 1,5 тис. родовищ торфу, що зосереджені переважно у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київський, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Сумській та Львівській областях.

У структурі рудних ресурсів України домінують залізні та марганцеві руди, основні родовища залізних руд зосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерському залізорудному районі та Керченському басейні.

Україна має певні запаси руд кольорових металів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській областях; ртуті - у Донбасі і Закарпатті; титану - в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів - у Дніпропетровській області; алунітів - у Закарпатті, нефелінів - у Приазов'ї . Унікальні родовища сировини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов'ї. Розробку золоторудного родовища було свого часу розпочато а Закарпатті.

Україна багата на неметалічні корисні копалини, серед яких виділяються за запасами кухонна сіль (Східний район), вогнетривкі гліни, високоякісний каолін (Полісся та Центральний район), облицювальний камінь тощо (Житомирське Полісся). Великі запаси калійно-магнієвих солей зосереджені в Івано-Франківській та Львівській областях. В усіх регіонах країни є запаси сировини для виготовлення будівельних та конструкційних матеріалів. Помітною є їх частка в структурі мінерального потенціалу Полісся, Карпатського, Центрального та Південного економічних районів.

Доповідь № 2. Земельні ресурси.

Земельні ресурси використовуються за двома основними призначеннями - як просторовий ресурс та як основний засіб сільськогосподарського виробництва та лісові господарства. Земельні ресурси України є основними в структурі її природно-ресурсного потенціалу (44,4% всього природного багатства держави). Земля, являючи собою вичерпний, але відновлювальний ресурс, постійно знаходиться під значним антропогенним навантаженням, що й визначає особливості користування цим видом ресурсів, якими є високий рівень освоєння, екологічна нестійкість ресурсу та пов'язана з цим необхідність постійного відтворення ґрунтів, регіональна диференційованість продуктивності земель.

Найвищою є родючість ґрунтів у Степу (Південний, Донецький та частково - Придніпровський економічний район), Лісостепу (Подільський, Східний, частково Центральний райони), де переважають чорноземи, а найнижчою - у Поліській зоні ( Поліський, частково Карпатській та Східний райони). Значною внутрішньою диференціацією родючості земель, пов'язаною з гірськими природними умовами, відзначається у цілому Карпатський економічний район. Умови землекористування у цілому в Україні є достатньо складними.

Загальна земельна площа суші України становила 57939,8 тис. га; її сільськогосподарська освоєність складала 72,2%, розораність - 57,1%; частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь сягала 79,1%

Для земельних ресурсів України характерною є наявність значної кількості екологічних проблем. Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі.

Доповідь № 3. Водні ресурси.

Водні ресурси знаходять застосування в енергетичній галузі, є джерелом виробничого й побутового водопостачання, а також простором для розміщення підприємств та шляхів водного транспорту. Рівень забезпеченості більшої частини України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю озер, боліт, штучних водоймищ, підземних і морських вод.

Найвищим є рівень водо забезпечення господарства у західних і північних областях України.

Питомі середні місцеві ресурси України складають 86,8 тис. м3 на 1 км3 і 1,04 тис. м3 на одну людину.

Найбагатшими за запасами водних ресурсів України є річки Дунай, Дніпро, Десна, Південний Буг, Дністер. Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується якраз у місцях зосередження потужних споживачів - Донбасі, Криворіжжі, Автономній Республіці Крим, у південних областях України.

Доповідь № 4. Лісові ресурси.

Лісові ресурси відіграють важливу роль як у збереженні навколишнього середовища, так і в господарській діяльності людей. Зараз головним господарським призначенням лісів є сировинне забезпечення промисловості.

Україна відноситься до країн з порівняно невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду сягає 10,8 млн. га, в тому числі вкрита лісом - 9,4 млн. га. Лісистість території складає всього 15,6 %. Наближеним до оптимального для України вважається показник лісистості на рівні 21-22%. Найвищім є рівень лісистості (43,2%) в Івано-Франківській області, а найнижчим (1,8%) - в Запорізькій області. Загальний запас деревини в лісах становить 1736 млн. куб. м, в тому числі хвойної - 897, твердолистяної - 663, м'яколистяної - 173 млн. куб. м.

Офіційний запис протоколу про гру мав такий висновок:

Всі учні добре підготувалися й підібрали цікаві доповіді. Після жвавої дискусії учнів, що не доповідали у кафедри додому задається домашнє завдання: написати твір та викласти в ньому свої пропозиції щодо покращення економічного становища в країні та основні напрямки розвитку економіки, а також «Що і як потрібно робити Україні аби стати розвиненою країною».

2.2 Ділова гра на тему : «Вивчення транспортно-географічного положення та визначення ринкового потенціалу центрів роздрібної торгівлі»

Як альтернатива пропонується ще одна ділова гра для проведення свята «Тижня економіки» у школах.

Ділова гра під назвою «Вивчення транспортно-географічного положення та визначення ринкового потенціалу центрів роздрібної торгівлі» має в собі також і змагальні риси.

Учням пропонується така виробнича ситуація: уявіть собі, що Ви підприємець і минулого тижня придбали контрольний пакет акцій обласного управління оптової торгівлі споживчими товарами. Райдужні перспективи Вам готує один шлях - організація і розширення роздрібної торгівлі при збереженні великих оптових постачань. Частку своїх коштів Ви вклали у придбання пересувних автокрамниць у найм досвідчених комівояжерів (реалі заторів), а також у будівництво нових крамниць. Для виконання Вашої задачі необхідно знати ринковий потенціал окремих районних центрів адміністративної області для організації роздрібної торгівлі.

Дидактичне забезпечення: карти адміністративних областей України (за кількістю учнів), калька, олівці, лінійки, калькулятори.

Завдання: визначити ймовірний ринковий потенціал центрів роздрібної торгівлі для чого:

1). На кальку, яка накладається на карту адміністративної області (регіону), дані дає вчитель, наносяться обласний і всі районні центри;

2). Обласний і районні центри з'єднуються між собою прямими лініями відповідно до наявних шляхів сполучення, без додержання конфігурації останніх. Ранг шляхів сполучення не має значення.

3). Одержана фігура - граф - є об'єктом подальшого аналізу.

Нумеруються всі вершини графа, але з умовою, що № 1 надається обласному центру, а далі перелік йде у вільній послідовності (мал. 1.);

Мал. 1. Граф транспортно-географічного положення (приклад)

Примітка: Графом зветься фігура певним чином зорієнтована в просторі і яка складається з вершин та ребер. Вивчивши конфігурацію графа, неважко провести аналогію між територіальною структурою будь-якого регіону, яка складається з транспортних вузлів, шляхів сполучення і наявністю в графі ребер (шляхів сполучення) та вершин (транспортних центрів). Таким чином, вивчаючи будь-яку територію по карті, можна формалізувати її територіальну структуру у вигляді графа транспортних шляхів.

На цьому робота з калькою закінчена. Продовження проходить в зошиті для практичних робіт, де:

4). Складається таблиця, в яку заносяться назви обласного і районних центрів, кількість прямих відрізків та підраховується їхня сума (таблиця 1);

Таблиця 1. Приклад розрахунку Ктгп для Харківської області.

5). Кінцевим розрахунком є визначення Ктгп (коефіцієнту транспортно-географічного положення) для території певної області (таблиця 2). Ктгп розраховують згідно формули:

Ктгп =

Таблиця 2. Приклад розрахунку Ктгп для Харківської області

Примітка. У теорії розміщення є ряд методів визначення транспортного освоєння території і доступу окремих центрів. Один з таких методів - розрахунок коефіцієнта транспортно-географічного положення Ктгп території, де розрахунок Ктгп базується на використанні теорії графів. Значення цього коефіцієнта великою мірою впливають на ринковий потенціал центрів роздрібної торгівлі.

6). Написати висновки, де необхідно оцінити значення Ктгп згідно з критерієм : чим нижче значення Ктгп, тим вище ринковий потенціал населеного пункту.

Офіційний запис протоколу про гру мав такий висновок:

Всім учням були роздані картки з областями України. На виконання завдання було відведено 2 уроки. Всі учні виконали завдання успішно та з інтересом, в кого область має найвищій потенціал. Ділова гра дала змогу учням відчути себе приватними підприємцями, та мотивувати їх до активної діяльності на занятті.

Список використаних джерел

1. Аксьонова О.В. Методика викладання економіки: Навч. Посібник/ Аксьонова О.В. - К.:КНЕУ,1998.

2. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический аспект. - М., 1977.

3. Бабанский Ю.К. Педагогика: навчальний посібник для студентів пед. інститутів - М.: Освіта, 1988.

4. Бабанский Ю.К. Выбор методов обучения в средней школе. - М.,1981.

5. Волкова Н.П. Педагогіка:навчальний посібник. - Київ, 2001.

6. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. - М.:Интор,1996. - 517с.

7. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Словарь по педагогике. - М. - 2005. - 448.

8. Крупська Л.П. Моя економіка: Підручник для учнів 8-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням економіки та для учнів 10 класів загальноосвітніх та гуманітарних пр./Крупська Л.П., Пархоменко І.М., Кириленко Л.М. - К.: АПН, 2001. - 320с.

9. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. - М., 1981.

10. Лук'яноваМ.И. Навчальна діяльність школярів: сутність і можливості формування. Методичні рекомендації для вчителів і шкільних психологів. / Лук'янова М.И., Калініна Н.В. - Ульяновск: ИПК ПРО, 1998.

11. Маршев В.И. Методы активного обучения управлению. / Маршев В.И., Лукаш Е.Н. - М.: МГУ, 1991. - 349с.

12. Мельничук В.Г., Ковальчук Г.О., Огнев'юк В.О. Економіка. Підручник для 10 класу середньої загальноосвітньої школи. - 2-ге вид.

13. Осадчук А.І. Сутність і види контролю перевірки знань учнів // Історія в школі. - 2001 №2 с. 2-7.

14. Петрова О.О., Долганова О.В., Шарохина Е.В.: Педагогика конспект лекции. - М.: ЭКСМО, 1999. - 192

15. Підкосистий П.И. Педагогіка. Навчальний посібник для студ. пед. вузів і пед.. коледжів - М.: Педагогічне суспільство Росії, 1998. - 640.

16. Побірченко Н.А. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з економіки // Географія і Основи економіки у школі. / Побірченко Н.А., Пархоменко І.М. - 2001 №1 с.4-6.

17. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В ІІ к.н. - М.: Гуманий. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1: общие основы. Процес Обучения. - 576.

18. Радіонова І.Ф, Петрова І.Л., Кравченко І.С., Радченко В.В. Загальна економіка. Підручник для 10-11 класів середніх загальноосвітніх закладів. - А.П.Н., Київ, 2000.

19. Смолкин А.М. Методы активного обучения. - М.: Высшая школа, 1991. - 176.

20. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка 8-11 класи. - Київ, 1998.

Страницы: 1, 2