У демонстраційному експерименті не відтворюються фізичні явища й закономірності, а лише створюються умови для вичленовування цих явищ і закономірностей з навколишньої природи. Шляхом використання спеціальних прийомів досліджуване явище звільняється від супутніх явищ або, принаймні, вплив супутніх явищ послабляється. В цьому процесі найбільш важливим керівним принципом повинен бути принцип науковості, який означає відповідність того, що демонструють, твердо встановленим у науці положенням. Демонстраційний експеримент має своїм основним призначенням показ зв'язків між фізичними явищами з якісної сторони. Кількісні характеристики досліджуються учнями під час шкільного лабораторного експерименту.

За способом показу досліджуваних явищ і закономірностей демонстраційні досліди можна поділити на три групи:

а) Безпосередній показ досліджуваних явищ і закономірностей - це такий спосіб демонстрування, що дозволяє учням сприймати досліджувані явища безпосередньо за допомогою органів почуттів. Наприклад, спостереження кольорових стрічок, внесених у різні ділянки суцільного спектра;

б) У тих випадках, коли демонструється явище, а учні спостерігають супутні йому ефекти, мова може йти про опосереднений показ. Так органи почуттів людини не сприймають безпосередньо електромагнітні хвилі. Їх можна виявити, спостерігаючи за рухом стрілок на приладах.

в) У модельному експерименті демонструються не фізичні явища й закономірності, що становлять предмет, а їх аналогії. У цьому випадку учні спостерігають не саме явище й навіть не відбиття цього явища в супровідних змінах, а щось зовсім інше, що має лише поверхневу подібність до досліджуваного явища. Умовні образи модельного експерименту виступають замінниками досліджуваних явищ і закономірностей.

Всі три способи показу в демонстраційному експерименті спрямовані на забезпечення того «живого споглядання», з якого починається процес пізнання нових для учнів явищ і закономірностей. Однак демонстрації можуть і повинні виконувати не тільки навчальну, але й розвиваючу функцію, тобто сприяти розвитку мислення, спостережливості, творчої уяви учнів, їх здатностей. Як же використати демонстраційний експеримент із метою розвитку учнів? Насамперед, необхідно звернути увагу на способи залучення учнів до активної роботи з осмислення дослідів. А також указати основні способи активізації пізнавальної діяльності при постановці експерименту. Кожний наступний відповідає більш високому рівню активізації.

Перший рівень:

Демонстраційний експеримент ставиться як ілюстрація до пояснення нового матеріалу, так що учні в обговоренні й поясненні результатів дослідів участі практично не приймають. Найбільше, чого можна домогтися в цій ситуації - це увага учнів до пояснення навчального матеріалу. Він зручний тим, що потребує найменших витрат часу, адже вчитель дуже обмежений у часі. Рівень їхньої активізації при цьому можна назвати «нижчим рівнем».

Він завжди має місце в наступних випадках:

- учні не мають достатньої «бази» для того, щоб взяти участь в обговоренні експерименту й результатів, що були одержані;

- дослід ставиться тільки для ознайомлення учнів з тим або іншим явищем без з'ясування його природи. Тобто він носить констатуючий, ознайомлювальний, але не пояснювальний характер, служить лише ілюстрацією;

- на основі експерименту вводяться нові поняття.

Другий рівень:

Вчитель виконує дослід, а учні або роблять висновки з нього, або пояснюють отримані результати. Цей спосіб активізації учнів можна рекомендувати майже у всіх випадках (крім розглянутого вище), якщо за якимись причинами не можна використати способи, що відповідають більш високому рівню активізації. Застосовуючи його, варто заздалегідь попередити учнів про те, що по закінченні досліду вони повинні будуть самостійно зробити висновки або пояснити результати. Їх судження доцільно враховувати при виставлянні оцінок за урок. У тих випадках, коли на досліді встановлюється нова закономірність, завдання учнів - зробити висновки зі спостережень. Даний спосіб активізації учнів (залучення їх до пояснення результатів досліду) часто виявляється доцільним і в тих випадках, коли учні не в змозі самі повністю пояснити показане явище. Потрібно допомогти їм - це краще, ніж залишати учнів у ролі глядачів і слухачів.

Третій рівень:

Учні прогнозують результат досліду. Перед тим як сформулювати відповідне питання, треба повідомити мету досліду й дати пояснення про улаштування і принцип дії демонстраційної установки. Цей спосіб забезпечує більш високий рівень активізації розумової діяльності учнів, тому що прогнозувати невідомий результат трудніше, ніж пояснити вже показане явище. Включившись у роботу ще до виконання досліду, вони з підвищеним інтересом і увагою очікують його результат, а потім, якщо той передбачений невірно, шукають правильне пояснення. Звичайно, потрібно добиватися, щоб передбачення обґрунтовувалося, підкріплювалося аргументами, а не було немотивованим припущенням. Даний спосіб активізації рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є впевненість, що хоча б декілька учнів з класу зможуть висловити обґрунтовані міркування щодо очікуваних результатів досліду. Природно, що це можливо лише за умови, що необхідний навчальний матеріал уже пройдений і засвоєний. Передбачення результатів досліду або пояснення побаченого можливо при виконанні більшості шкільних демонстрацій. Учні швидко «здобувають смак» до такої роботи, їхня увага й активність помітно підвищуються, а якщо при цьому висловлюються суперечливі судження, то виникають дискусії, що сприяє інтенсивному розвитку мислення й здатностей учнів.

Доцільність застосування того або іншого способу активізації пізнавальної діяльності учнів залежить від багатьох обставин: ліміту часу, підготовленості й розвитку учнів класу, конкретного дидактичного завдання, що розв'язується на уроці, тощо. Важливо при підготовці демонстрацій завжди мати на увазі необхідність активізації учнів і застосовувати той або інший спосіб, в залежності від конкретних обставин.

Немає сумнівів у тому, що раціонально підібрана система демонстраційних дослідів дозволяє вчителеві істотно скоротити час на ясний та такий, що запам'ятовується, виклад навчального матеріалу на уроці. Але ясно також і те, що підготовка вчителя до уроку з демонстрацією дослідів вимагає великої й різноманітної роботи у фізичному кабінеті до уроку. І саме ця підготовча робота визначає успіх уроку, його ефективність. Погано підготовлений демонстраційний експеримент не тільки не допомагає, але навіть заважає і вчителеві, і учням. Саме через це ступінь володіння методикою й технікою демонстраційного експерименту є визначальним показником професійного рівня вчителя.

У загальному виді підготовка демонстраційного експерименту складається з наступних етапів:

- вивчення або розробка системи навчального демонстраційного експерименту;

- вибір схеми демонстрації для кожного демонстраційного досліду в наявній літературі або самостійне визначення шляхів і способів показу;

- орієнтовна оцінка необхідних технічних параметрів приладів, визначення, які прилади шкільного фізичного кабінету відповідають цим параметрам;

- виготовлення відсутніх деталей або виготовлення відсутніх приладів;

- збірка практичної схеми демонстрації, перевірка її працездатності;

- оцінка методичних якостей демонстраційної установки (видимість, виразність, відповідність змісту демонстрації змісту матеріалу, що вивчається);

- визначення умов успішності демонстрації, її надійності; пошук нових шляхів підвищення виразності, ефектності демонстрації;

- запис практичної схеми демонстрації й технології її виконання у картотеку демонстраційного експерименту (якщо демонстрація ставиться вперше);

- тренування у постановці демонстраційного досліду; багаторазове повторення демонстрації до уроку вселяють вчителеві впевненість в успіху на уроці, надає його рукам ту чіткість дій, ту легкість, які є ознакою будь-якої майстерності, ознакою високого професіоналізму.

Підготовка демонстраційних дослідів - це дослідницька робота у справжньому значенні цього поняття. Робота, що не терпить шаблону, але потребує мобілізації творчої енергії, вигадки, спритності, винахідливості, володіння певною сумою знань, практичних умінь і навичок у конструюванні демонстраційних установок і фізичних приладів [16]. При підготовці до демонстрації дослідів необхідно також пам'ятати, що існує ряд вимог, що пред'являються до постановки експериментів.

2.2 Основні вимоги до демонстраційного експерименту

Демонстраційні досліди проводяться у класі з 30 - 40 учнями. Зміст дослідів повинен з повною ясністю доводитись до розуміння кожного із присутніх на уроці. Це змушує пред'являти до таких дослідів методичні й технічні вимоги, які в основному зводяться до наступного [4].

а) На демонстраційному столі не повинно бути нічого, крім того, що показується в цей момент.

Демонстраційні прилади виставляються на стіл тільки з початком підготовки до показу даного досліду й негайно прибираються зі столу після завершення показу. Це правило обумовлене тим, що прилади, підготовлені вчителем до уроку й виставлені на видному місці, привертають увагу учнів, відволікають від ходу уроку. А до початку демонстрації учні вже значною мірою втрачають інтерес до цих приладів [16].

б) Досліди повинні бути завжди переконливими.

Вони не повинні викликати яких-небудь сумнівів у їхній справедливості й не давати приводу до неправильного тлумачення. Тому всі побічні явища, що супроводжують основне, повинні бути зведені до мінімуму, зроблені непомітними й не відволікаючими увагу від головного.

в) Демонстрації повинні бути чітко видні, щоб кожний учень неодмінно помітив явище, яке демонструється [4].

Прилади, що виставляються для демонстрації, розташовуються у центральній частині столу, на самому видному місці. Якщо демонстраційна установка складається з декількох приладів, то вони розташовуються так, щоб не загороджувати один одного. Із цією метою розміщують прилади на різних рівнях, вдаючись до допомоги різного роду підставок і піднімальних пристроїв [16].

г) Варто подбати про наочність і виразність.

Для цього варто збирати по можливості найбільш прості установки, у яких чітко, як би саме собою, виділялися б основні частини. Треба застосовувати яскраве пофарбування деталей приладів і проводів, вибирати для кожного випадку найбільш підходящі індикатори, підфарбовувати безбарвні рідини. Прагнути до одержання максимальної інтенсивності явищ, що демонструються [4].

Страницы: 1, 2, 3, 4