Ознаки обдарованості дитини важливо спостерігати і вивчати в розвитку. Для їх оцінки потрібне достатньо тривале дослідження змін, що настають при переході від одного вікового періоду до іншого. Таке дослідження називається лонгітюдним. Обдарованість - «справа штучна», це завжди індивідуальна і тут кожен випадок вимагає перш за все індивідуального підходу. Мається на увазі систематичне спостереження за випробовуваним впродовж довгого часу. Спостереження може бути безперервним, день за днем, а може, і з перервами. Великий інтерес для вивчення обдарованості представляє біографічний метод. Вивчення життєвого шляху почало розповсюджуватися як дуже ефективний підхід до з'ясування особливостей випробовуваного в даний період, а частково і до прогнозу на майбутнє. Розробка біографічного методу зв'язана із застосуванням таких способів отримання інформації, як опитувальники, звернені до самої досліджуваної особи, бесіди і інтерв'ю з ним, а також, вивчення продуктів діяльності, щоденників, листів і так далі

Попова Л.В. вказує, що серед нових діагностичних методик на перший план виходить біографічний опитувальник який надійніший, ніж традиційні тести, засіб виявлення творчих можливостей і прогнозу досягнень. Таким чином, недостатність традиційних тестів інтелекту і креативності, що виявилася наслідком підвищення інтересу до менш формалізованих методів діагностики. Біографічний метод почав застосовуватися і до дітей, і до підлітків. (14; с. 192)

Розділ 3. Розумове виховання і навчання обдарованих дітей

3.1 Напрями та форми розумового виховання обдарованих дітей

Гостра практична потреба в методах відбору обдарованих дітей для навчання в спеціалізованих школах з високим розумовим розвитком дитини, або з поглибленим вивченням певного навчального чи творчого спрямування.

Перша з них стосується співвідношення загальної і спеціальної обдарованості. Якщо в психофізіологічному плані при вивченні природних передумов обдарованості: властивостей нервової системи і типів взаємодії сигнальних систем -- ця тенденція успішно долається, то в психологічному плані питання про співвідношення загальних і спеціальних здібностей або про загальні і спеціальні критерії розвитку не лише не вирішується, але навіть рідко ставиться.

Хоча всіма визнається, що видатні досягнення в будь-якій спеціальності можливі лише на основі високого рівня загального психічного розвитку, парадоксальним чином діагностика музичною, художньою і інших видів обдарованості ведеться без врахування загальних здібностей дитини. Проблема полягає в тому, що між загальним і спеціальним розвитком немає взаємно-однозначної відповідності, і можливі випадки, коли високо розвиненими спеціальними здібностями маскується низький рівень загального розвитку. Найбільш виразним прикладом цього є описи окремих дітей-імбецилів, що володіють унікальними музичними здібностями. Такі діти можуть відрізнятися феноменальною музичною пам'яттю і абсолютним слухом, але їх музичність зведена до повторюваності, до відтворення почутої музики без проникнення в її емоційний контекст. Музичність цих дітей не можна в справжньому сенсі назвати творчим і естетично значущим.

З цим зв'язана і проблема соціокультурного маскування. При відборі, орієнтованому на виявлення рівня розвитку спеціальних здібностей, переваги отримують діти, що пройшли попередню спеціальну підготовку по розвитку музичного слуху, навиків володіння іноземною мовою і т. д., внаслідок чого обдаровані діти, що не мали спеціального досвіду, можуть не пройти конкурсу. Звідси напрошується висновок про необхідність включення в систему відбору, окрім діагностики спеціальних здібностей, критеріїв загального розвитку психічних функцій дитини. Перевага повинна віддаватися методикам, що мінімізують ефект соціокультурних впливів, тому вербальні тести і тести загальної обізнаності навряд чи можуть бути засобами діагностики обдарованості у 6-7-річних дітей, що беруть участь в конкурсі.

Найбільший успіх в навчанні і розвитку будь-якої дитини може бути досягнута тоді, коли учбова програма відповідає його потребам і можливостям. У зв'язку з тим, що потреби і можливості обдарованих дошкільників, молодших школярів і підлітків дуже відрізняються від потреб їх однолітків, виникає необхідність диференційованого навчання обдарованих дітей по спеціально розроблених програмах. Багатогранність і складність феномену обдарованості визначає доцільність існування різноманітних напрямів, форм і методів роботи з обдарованими дітьми.

Як основні напрями роботи з обдарованими дітьми слід виділити:

а) систему дошкільних освітніх установ, насамперед дитячих садів загальнорозвиваючого виду, Центрів розвитку дитини, в яких створені найбільш сприятливі умови для формування здібностей дошкільників, а також навчальних установ для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, що забезпечують вибір засобів і методів розвитку дітей при переході в школу;

б) систему загальноосвітніх шкіл, в рамках яких створюються умови для індивідуалізації навчання обдарованих дітей;

в) систему додаткової освіти, призначену для задоволення індивідуальних соціокультурних і освітніх потреб обдарованих дітей, що постійно змінюються, і дозволяють забезпечити виявлення, підтримку і розвиток їх здібностей в рамках позашкільної діяльності;

г) систему шкіл, орієнтованих на роботу з обдарованими дітьми (зокрема ліцеїв, гімназій, нетипових освітніх установ вищої категорії і тому подібне) і покликаних забезпечити підтримку і розвиток можливостей таких дітей в процесі здобування загальної середньої освіти.

Форми навчання обдарованих дітей:

1. Форми навчання дітей в умовах загальноосвітньої школи

Навчання обдарованих дітей в умовах загальноосвітньої школи повинне проходити на основі принципів індивідуалізації і диференціації учбово-виховного процесу.

2. Форми навчання дітей в системі додаткової освіти

Додаткова освіта надає кожній дитині можливість вільного вибору освітньої області, профілю програм, часу їх освоєння, включення в різноманітні види діяльності з урахуванням їх індивідуальних схильностей. Особистісно-діяльнісний характер освітнього процесу дозволяє вирішувати одне з основних завдань додаткової освіти - виявлення, розвиток і підтримку обдарованих дітей.

Індивідуально-особистісна основа діяльності установ цього типу дозволяє задовольняти запити конкретних дітей, використовуючи потенціал їх вільного часу.

У системі додаткової освіти можуть бути виділені наступні форми навчання обдарованих дітей:

1) навчання індивідуальне або в малих групах по програмах творчого розвитку в певній області;

2) робота по дослідницьких і творчих проектах в режимі наставництва (як наставник виступають, як правило, учений, діяч науки або культури, фахівець високого класу);

3) очно-заочні школи;

4) канікулярні збори, табори, мастер-класи, творчі лабораторії;

5) система творчих конкурсів, фестивалів, олімпіад;

6) дитячі науково-практичні конференції і семінари.

3. Форми навчання в умовах шкіл, орієнтованих на роботу з обдарованими дітьми

Якщо доцільність навчання дітей із спеціальними видами обдарованості в спеціальних школах і класах не береться під сумнів, то питання про необхідність створення спеціальних класів і шкіл для навчання дітей із загальною (розумовою) обдарованістю продовжує залишатися предметом гострих дискусій. При ухваленні рішення про створення особливих шкіл і класів слід виходити з аналізу досвіду зарубіжної і вітчизняної практики роздільного навчання обдарованих дітей.

Учбові програми, орієнтовані на навчання обдарованих дітей із загальною (розумовою) обдарованістю (і деякими видами спеціальної обдарованості, наприклад, лінгвістичною, математичною і так далі), повинні відповідати цілому ряду специфічних вимог. Ці вимоги сформульовані з урахуванням виділення найбільш загальних психологічних особливостей інтелектуально обдарованих дітей, а також цілей навчання, що пред'являються суспільством до цієї категорії дітей. Слід підкреслити, що саме на цих дітей, насамперед, суспільство покладає надію на вирішення актуальних проблем сучасної цивілізації.

Програми навчання для розумово обдарованих дітей повинні:

1) включати вивчення широких (глобальних) тим і проблем, що дозволяє враховувати інтерес обдарованих дітей до універсального і загального, їх підвищене прагнення до узагальнення, теоретичну орієнтацію і інтерес до майбутнього;

2) використовувати в навчанні міждисциплінарний підхід на основі інтеграції тем і проблем, що відносяться до різних областей знань. Це дозволить стимулювати прагнення обдарованих дітей до розширення і поглиблення своїх знань, а також розвивати їх здібності до співвідношення різнорідних явищ і пошуку рішень на “стику” різних типів знань;

3) припускати вивчення проблем “відкритого типу”, що дозволяють враховувати схильність дітей до дослідницького типу поведінки, проблемній навчання і так далі, а також формувати навики і методи дослідницької роботи;

4) у максимальній мірі враховувати інтереси обдарованої дитини і заохочувати поглиблене вивчення тим, вибраних самою дитиною;

5) підтримувати і розвивати самостійність в ученні;

6) забезпечувати гнучкість і варіативну учбового процесу з погляду змісту, форм і методів навчання, аж до можливості їх коректування самими дітьми з урахуванням характеру їх змінних потреб і специфіки їх індивідуальних способів діяльності;

7) передбачати наявність і вільне використання різноманітних джерел і способів отримання інформації (зокрема через комп'ютерні мережі);

8) включати якісну зміну самої учбової ситуації і учбового матеріалу аж до створення спеціальних учбових кімнат з необхідним устаткуванням, підготовки спеціальних навчальних посібників, організації польових досліджень, створення “робочих місць” при лабораторіях, музеях і т.п.;

9) навчати дітей оцінювати результати своєї роботи за допомогою змістовних критеріїв, формувати у них навики публічного обговорення і відстоювання своїх ідей і результатів художньої творчості;

10) сприяти розвитку самопізнання, а також розумінню індивідуальних особливостей інших людей;

11) включати елементи індивідуалізованої психологічної підтримки і допомоги з урахуванням індивідуальної своєрідності особистості кожної обдарованої дитини.

Однією з найважливіших умов ефективного навчання дітей з різними типами обдарованості є розробка таких учбових програм, які б в максимальній мірі відповідали якісній специфіці конкретного типу обдарованості і враховували внутрішні психологічні закономірності її формування.

Можна виділити чотири стратегії навчання, які можуть застосовуватися в різних комбінаціях. Кожна стратегія дозволяє різною мірою врахувати вимоги до учбових програм для обдарованих дітей.

Страницы: 1, 2, 3, 4