1. По характеру - природні, соціальні, ситуаційні, особові.
2. По ступеню реальності - реальні та вигадані.
3. По ступеню інтенсивності - гострі та хронічні.
Хоча страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природній або віковий характер. Звичайно страх короткочасний, зворотній, зникає з віком, не чіпає глибокі цінності людини, суттєво не впливає на характер, поведінку та взаємовідносини з оточуючими людьми.Деякі форми страху мають захисне значення, так як дозволяють уникнути об'єкту страху. [Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. - М.: Просвещение, 1993. - c. 123].
Ситуативний страх з'являється в незвичайній, дуже небезпечній або шоковій дорослого та дитину ситуації, наприклад, при нападі собаки. Часто він з'являється в результаті психічного зараження панікою в групі людей, тривожних передчуттів зі сторони членів родини, конфліктів та життєвих провалів.
Особовий страх залежить від характеру людини, наприклад, від підвищеної емоціональності, здатен проявлятися в новій обстановці або при контактах з незнайомими людьми.
Ситуаційний та особовий страх часто змішуються та доповнюють один одного.
Страх реальний та вигаданий, гострий та хронічний. Реальний та гострий страхи залежать від ситуацій, а вигаданий та хронічний - від особливостей особистості.
1.3 Характеристика страхів у дітей молодшого шкільного віку
У дітей молодшого шкільного віку, так само як і в дітей дошкільного віку розвивається абстрактне мислення, здатність до спілкування, діти молодшого шкільного віку також шукають відповіді на питання: «Навіщо люди живуть», «Звідки все з'явилось», але вже не так інтенсивно. У більшості дітей молодшого шкільного віку вже сформувались життєві цінності, відчуття дому, родини. Діти переходять на новий етап життя, в їхньому житті з'являється школа. На цьому етапі діти починають вчитись, виконувати домашні завдання, в них з'являється відчуття відповідальності за свою поведінку, вчинки, а разом з новими відчуттями з'являються нові страхи. В першому класі діти прагнуть навчатись - їм це цікаво, цікаво виконувати завдання вчителя, відповідати на різноманітні запитання. Але поступово прагнення вчитись зменшується, в деяких дітей швидше, в деяких повільніше, але воно зменшується. Наприклад порівняйте бажання вчитись першокласника та десятикласника, в першокласника бажання буде більшим, хоча бувають й вийняти, коли бажання вчитись не змінюється (зустрічається рідко), або ж зростає (таких людей - одиниці). На те, як саме буде змінюватись прагнення вчитись впливає багато факторів, наведу лише основні:
1.Новизна. В першому класі навчання - щось нове, а значить цікаве. З часом до навчання звикають, воно починає набридати.
2. Темперамент дитини, її характер. Так наприклад є діти котрі можуть цілий день просидіти за однією справою, у таких дітей майже завжди є улюблена справа, захоплення (колекціонування, вишивання, малювання) яким вони будуть займатись і коли виростуть. У таких дітей швидкість набридання дуже низька, тому бажання вчитись буде змінюватись непомітно. Інші ж діти не можуть довго всидіти на місці, у них не має постійного захоплення. Вони можуть займатись малювання, а через кілька тижнів, місяців кинути його й почати займатись вишиванням, можуть кинути майже закінчену справу тільки тому, що вона їм більше не цікава - набридла. Такі діти в основному легко засвоюють новий матеріал, але при поглибленні тема починає набридати. У таких дітей швидкість набридання дуже висока,
3.Батьки та вчителі. Якщо батьки та вчителі зможуть кожен раз поновному зацікавлювати учнів з високою швидкістю набридання, то продуктивність їх праці буде надзвичайно високою.
4. Колектив. На навчання впливає також колектив, тобто учні класу. Стосовно цього пункту не має виражених закономірностей, все знову ж таки залежить від особливостей характеру дитини та від страхів. Так ,наприклад, один учень краще навчається, коли з класом у нього гарні стосунки, а інший навпаки - коли стосунки з класом гарні - оцінки погані, коли стосунки погані - підвищуються оцінки. Чому саме відбуваються такі стосунки я спробую пояснити в наступному пункті.
5. Страхи. В цьому пункті я склала схему появи декількох страхів, які утворились в зв'язку з початком шкільного життя.
З початком шкільного життя батьки починають розмовляти з дітьми на теми «Як важливо гарно вчитись», «Навіщо вчитись», головною суттю цих розмов є тема «Без освіти ти ніхто». І через невпевненість у собі, з'являється страх бути недостойним своїх батьків та страх бути невдахою. Крім того впливає також поява нових контактів, та через ту ж саму невпевненість у собі дитина боїться зіпсувати відносини з однокласниками, що також сприяє появі страху бути невдахою. Через принцип виховання котрій передається століттями «Ти хороший учень якщо в тебе хороші оцінки» та через драматичне ставлення батьків до поганих оцінок, з'являється страх отримати двійку. А через нашу систему освіти «Чим більше помилок тим менша оцінка» - страх робити помилки. Потім уже малюк на несвідомому рівні робить висновки: «Помиляється той хто відповідає», тому з'являється новий страх - відповідати, виходити до дошки, а потім і страх йти до школи.
1.4 Технологія профілактики та корекції дитячих страхів
В психолого-педагогічній літературі описані різноманітні способи корекції страхів. В цілому, всі пропонуючи способи умовно поділені на три групи:
1. гра зі страхом;
2. малювання страху;
3. вербалізація страху (казки, розповіді, страшні історії).
На основі цих даних можна створити комплекс методик, котрий буде в себе включати:
Методики основані на використанні ігрового: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянки в сліпу», «Відгадай кого я боюсь» (по першій та останній букві).
Методики, основані на використанні ізотерапії: «Поквитатись зі страхом», «Мені не страшно».
Методики, основані на використанні казкотерапіїх: «Казка про страх».
Корекційна робота може проводитись як з підгрупами дітей так і індивідуально. Спочатку я пропоную використовувати методики, основані на використанні ігрового методу. Основна задача цього методу: навчить дитину відчувати позитивні емоції, що добре впливає на її психіку. Різновид на ігрова діяльність, котра підвищує загальний рівень переживань дитини, допомагає їй встановити довірливі відносини з дорослими та однолітками. Для гри «В страх» підбирається сюжет предмети, символізуючи те чого дитина боїться (собака, вовк, вампіри, Баба - Яга), розігруючи сюжет з цими предметами. Діти квитаються зі своїм страхом [Рогов Е.И. Настольная книга психолога. М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1998. - c. 123].
Я підібрала наступні ігрові методики: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянки в сліпу»
В «Грі з темрявою» дитина жестами показує чого вона боїться, а інші відгадують страх. У дітей можуть з'явитись труднощі зобразити, наприклад, страх темряви та самотності. Тому зявляються труднощі з відгадуванням. Але це не знижує колекційної сили цієї методики. [Крутецкий В.А. Психология. Учебник для учащихся пед. училищ. - М.: Просвещение, 1980. - c. 278].
В грі «Купа мала» беруть участь 3 - 5 дітей. Один стоїть на четвереньках. Наступний розбігається й намагається його перепригнути. Якщо застряє на спині, тоді там і залишається. Наступний теж розбігається й пригає на створену і т.д. Гра знімає страх ударів, робкість у дітей, допомагає укріпити опору та розширити свободу руху. [Популярная психология: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ. пед. институтов. / Сост. В.В.Мираненко. - М.: Просвещение, 1990. - c. 305].
В грі «Чого я боюсь?» діти називають першу й останню букву заданого слова, те, чого вони бояться. Інші діти відгадують.
В грі «Прогулянка в сліпу» одна дитина закриває очі, а інша слугує провідником. Перегородами, слугують стільці, розставлені по кімнаті, класу. [Изгард К. Эмоции человека. - М.: Просвещение, 1980. - c. 22].
Корекційна робота проводиться не зі страхом, а з особистим відношенням дитини до причин страху.
Використання даних методик допомагає дітям встановити довірливі відносини з однолітками, побороти відчуття самотності, покину тості, тривоги.
Потім я рекомендую використати методики, основані на ізотерапії з метою зняти у дітей відчуття постійної загрози, від оточуючого світу; переборення тривоги, страху за допомогою малювання страху. Зображення страхів вимагає вольових зусиль та знімає тривожне очікування їх реалізації.[18, c. 246].
Також я пропоную методики, основані на казкотерапії з метою пониження рівня страху у дітей. [Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. - М.: Педагогика, 1986. - c. 115].
Як відомо «страшилки» різноманітного змісту - один з видів дитячого фольклору. Коли дитина вигадуй й розповідає «Страшилку», вона самостійно контролює емоції переборення своїх страхів.
Вербализация страхов вызывает чувственный ответ, эмоциональное переключение, которое выступает в роли психологической защиты.
Можна використати методику Вигадай закінчення казки». Дітям пропонується закінчити казку по запропонованому початку: «Жили-були хлопчик та дівчинка, котрі всього боялись. Одного разу потрапили вони в страшний ліс. І на їхній дорозі…»
В кінці роботи діти починають розуміти, що казкові персонажі уявні і їх можна зробити такими, якими хочеш сам, тобто добрими смішними, веселими. [18, c. 245].
Таким чином, підібраний мною комплекс методик допомагає зниженню кількості страхів у дітей молодшого шкільного віку, зняття відчуття постійної загрози з оточуючого світу.
Висновки
Життя без емоцій неможливе. Емоції, стверджував Ч.Дарвін, з'явились в процесі еволюції як засіб, за допомогою котрого живі істоти встановлюють важливість тих чи інших умов для задоволень потреб. Одним з емоціональних станів дітей молодшого шкільного віку є страх. Поняття страху розроблялось багатьма ученими. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважає страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмування кори великих півкуль. Страх оснований на інстинкту самозбереження. Має захисній рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенням травного соку. Найбільш повною можна вважати класифікацію А.Захарова.
Відомо, що страх є причиною багатьох порушень здоров'я в фізико-психічній сфері і тим самим - причиною багатьох захворювань: нервових порушень в фізичному та духовному розвитку, болі в животі, головні болі. Страх також впливає й на розвиток дитини як особистості, спостерігається підвищена агресивність, порушення сну, емоціональне гальмування, депресивні стани. Мислення втрачає свою гнучкість, стає скованим безкінечними небезпеками, передчуттями та ваганнями. Зменшується пізнавальна активність, цікавість.
В психолого-педагогічній літературі пропонується багато різноманітних методик по корекції та профілактиці дитячих страхів. В своїй роботі я склала комплекс корекційних та профілактичних методик.
Страницы: 1, 2, 3
