7. Експертна оцінка інновацій у теорії та практиці економічної освіти учнів і студентів з метою захисту від псевдоноваторства та ін.

8. Захист інтересів молоді та її підтримка в умовах ринкової економіки.

9. Обґрунтування системи підготовки та перепідготовки кадрів для забезпечення економічною освітою дітей та молоді.

Досліджуючи тенденції розвитку національної теорії економічної освіти, доцільно виділити такі напрями:

-- економізація усіх загальноосвітніх дисциплін, що дозволяє давати економічні знання дітям з першого дня у першому класі (обсяг та глибина цих знань різна на кожному рівні навчання);

-- запровадження спеціальних курсів з основ економіки, бізнесу, підприємництва у ЇХ--X класах загальноосвітніх шкіл;

-- спеціальна допрофесійна і професійна підготовка в школах, коледжах, профтехучилищах, недержавних структурах (класи та школи бізнесу, менеджерів, підприємців і та ін.);

-- економічна освіта й виховання студентів педагогічних вузів.

Системоутворюючим фактором, що визначає упорядкування економічної освіти в різних освітніх структурах, є усвідомлена необхідність економічних знань та умінь. Тому неперервну економічну освіту як динамічний процес можна поділити на такі етапи:

-- емоційно-образне сприйняття, характерне для дітей старшого дошкільного віку (формуються перші уявлення про потреби і можливості їх задоволення, початкові економічні вміння в доступних видах діяльності);

-- пропедевтичний, властивий учням І--IV класів (ознайомлення з найуживанішими економічними термінами і поняттями, формування ощадливості, економічності, творчого ставлення до використання всіх видів ресурсів;

-- пошуково-зондуючий -- учні V--IX класів включаються в економічне життя сім'ї, найближчого оточення і роблять спробу визначити своє місце в економічному просторі;

-- вибір сфери діяльності, розвиток професійної самосвідомості -- надає економічній освіті випускників (XI клас) логічного системного характеру: готує їх до праці в умовах різних видів власності, форм організації і стимулювання праці, ознайомлює з основами соціально-економічного захисту молоді в умовах ринкових відносин, безробіття і конкуренції;

-- уточнення соціально-професійного статусу (допрофесійна або початкова професійна економічна підготовка старшокласників -- набувають максимуму доступних їм спеціальних знань і умінь у вибраній сфері діяльності, включаються в реальне економічне життя);

-- входження в професійну діяльність (учні ПТУ і студенти вищих закладів освіти) на основі вивчення загальних питань економіки і особливостей обраної сфери трудової діяльності .

Основними структурами неперервної економічної освіти є дошкільні заклади (дитячі садки, дитячі інтернати та інші типи дошкільних установ), загальноосвітні школи (початкова, основна і старша), професійно-технічні (ПТУ) і середні спеціальні навчальні заклади (технікуми, медичні, педагогічні, художні та інші училища), ВНЗ. Тут економічна освіта здійснюється або за рахунок економізації всього навчально-виховного процесу, або за рахунок спеціальних навчальних курсів з основ економіки, бізнесу, підприємництва і та ін.

Паралельними структурами є форми економічного навчання на підприємствах та в установах під час практики, підготовчі курси й відділення, різноманітні структури неформальної освіти, клуби, наукові товариства тощо.

Додатковими структурами економічної освіти є школи менеджерів, бізнесу, фінансової і банківської справи, основ маркетингу та ін. Реалізація додаткових освітніх програм дозволяє успішно вирішити завдання поглибленої економічної підготовки і в недержавних освітніх закладах.

Економічна підготовка педагогічних кадрів розпочинається не з ВНЗ, а з випускного класу загальноосвітньої школи. Випускники вже ознайомлені з деякими економічними поняттями і термінами, вміють проводити окремі економічні розрахунки, готові до елементарної економічної діяльності.

— До речі, студенти-першокурсники грунтовніше володіють деякими економічними поняттями, ніж студенти других-третіх курсів, які ще не розпочинали вивчати курс «Економічна теорія». Після опанування його останні вже знають економіку краще, ніж студенти-першокурсники. Дослідження показують, що лише 7,2% студентів-першокурсників мають «нульовий» рівень знань з економіки.

У загальноосвітній школі (довузівський етап) основна увага звертається на професійно-орієнтаційну роботу, спрямовану на розкриття можливостей економічної освіти в професійному самовизначенні учнівської молоді та отримання початкової професійної економічної підготовки, що дозволяє після закінчення навчального закладу працювати в банках, на біржі, у фінансових закладах, податковими інспекторами тощо або в бухгалтерії, фінансовому та плановому відділах, підрозділах маркетингу та ін., брати участь у підприємницькій діяльності.

У ВНЗ студенти вивчають курс «Економічна теорія», в деяких з них програмою передбачений курс «Економіка освіти», на природничо-географічних факультетах -- «Економіка сільського господарства», педагогічно-індустріальних -- «Економіка виробництва». В окремих вузах вивчається курс «Методика економічної освіти й виховання». Таким чином, закінчивши ВНЗ, педагоги можуть проводити уроки з економіки.

Економічною підготовкою учнів займаються різні категорії педагогів: учителі-предметники, класні керівники, керівники школи. Проте, на жаль, економічна компетентність педагогів, як переконують дослідження й багаторічний досвід шкільної практики, не відповідає вимогам сьогодення. Переважна більшість з них не намагаються переосмислити цільові функції системи неперервної економічної освіти, уточнити її соціальну та особистісну сутність (постійний розвиток людини як об'єкта економічної діяльності протягом усього її життя).

Це відбувається тому, що організаційна й методична підготовка педагогів до економічної освіти й виховання учнів є низькою, матеріально-технічна база шкіл -- недостатньою, а в окремих випадках школи ігнорують цей важливий напрям освітянської діяльності. Саме тому й потрібна післядипломна освіта підвищення кваліфікації з питань економічної підготовки.

- Однак дослідження й аналіз практики багатьох післявузівських навчальних закладів {інститути вдосконалення кваліфікації вчителів, інститути і факультети післядипломної освіти, постійно діючі семінари тощо) засвідчують, що в професійній перекваліфікації питанням економічної підготовки педагогічних кадрів не приділяється належної уваги.

Серйозним прорахунком є те, що тут немає науково обґрунтованої проблеми наступності, що сприяло б, на нашу думку, вдосконаленню цілісної системи економічної освіти й виховання. У цій системі можна виділити такі позиції:

-- пізнавально-розвивальну, зміст якої полягає є розширенні пізнавального діапазону економічних уявлень учня на основі інтересу до розважальних (ігрових) елементів навчання;

-- пізнавально-формуючу (розширення та поглиблення економічних уявлень, розвиток економічного мислення, формування базисних економічних знань у ключових галузях прикладної економіки;

-- систематизацію економічного навчання, спрямованого на поетапне розкриття та розвиток задатків і здібностей тих, хто навчається, їхніх професійних планів у динамічно мінливій економіці та набуття систематичних економічних знань;

-- виховну, що передбачає поєднання, взаємозв'язок та взаємозумовленість економічного, трудового та морального виховання, формування заповзятливості, розважливості, діловитості, відповідальності та інших морально-економічних якостей особистості;

-- пізнавально-діяльнісну, тобто використання економічних знань та умінь у реальній трудовій діяльності для підвищення її результативності;

-- професійно-орієнтовну (значення економічної освіти у виборі, осмисленні й певній адаптації професійного самовизначення особистості.)

Даючи наукову характеристику етапам (дошкільне виховання, економічна освіта в школі зі своїми трьома рівнями, в закладах середньої спеціальної І професійно-технічної освіти, вузівська професійна освіта), ми дійшли висновку, що вони не пов'язані між собою структурою, внутрішнім зв'язком, причинно-наслідковими зв'язками, немає їх аналітичної характеристики.

Аналізуючи наукові роботи з проблем економічної освіти й виховання передусім про засвоєння учнями на різних етапах понятійного й термінологічного характеру економіки, ми помітили, що в них не вистачає ґрунтовного педагогічного аналізу; недостатньо висвітлені роль і місце цього поняття в системі економічних знань учня, тим більше в практичній площині. В чому ж причина?

Одна з найважливіших: недостатнє методичне забезпечення. Ми поділяємо думку професора І.Ф. Родіонової, що методики викладання економіки в школі нас ніхто не навчав. А сучасні технології навчання, окрім усього іншого, потребують ще й певного матеріального забезпечення, наприклад, комп'ютерних програм. Іноді одна комп'ютерна гра, на зразок гри «Ефективний менеджер», якою сьогодні захоплені сотні учнів, може дати для розуміння природи ринкових явищ більше, ніж багато розповідей чи підручників. Настав час, коли слід змінювати не лише підходи до організації економічної освіти й виховання, а й ЇЇ систему.

Як підкреслювалося вище, в цій суттєвій справі слід більше уваги приділяти організаційному забезпеченню навчання. Перевага тут повинна надаватися активно-творчим, проблемним, пошуковим методам дидактичних економічних ігор для школярів молодшого віку, ділових економічних ігор, пошукової й виробничо-економічної діяльності для старших; слід брати на озброєння як класні форми і методики, так і сучасні інформаційно-аналітичні, що включають в себе комп'ютерну технологію навчання.

Таким чином, успішність запровадження неперервної економічної підготовки педагогічних кадрів залежить від вирішення багатьох взаємопов'язаних теоретичних проблем, до яких передусім слід віднести;

-- визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень, спрямованих на забезпечення умов професійного самовизначення учнівської молоді в сучасних соціально-економічних умовах;

-- забезпечення варіативного підходу до економічної освіти вдержав! з урахуванням вертикальної (базова освіта) і горизонтальної (додаткові та неформальні види) освітянських структур;

-- психолого-педагогічне забезпечення змісту, форм і методів неперервної економічної освіти, спрямованої на розвиток ініціативної, заповзятливої особистості з новим економічним мисленням;

-- стандартизацію структури і змісту всіх елементів системи неперервної економічної освіти на державному рівні;

-- наукове обґрунтування системи підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів для здійснення економічної освіти й виховання учнівської молоді.

Неперервна економічна освіта потребує також психологічного, фінансового, правового і особливо кадрового забезпечення.

Література

1. Бондар В.І. Теоретичні основи і технологія педагогічного аналізу: управлінський аспект. - К., 1996.

2. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К., 1996.

3. Валкова Н.П. Педагогіка: Посібник. - К., 2001.

4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: Теорія та історія. - К., 1995.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7