Існують різноманітні шляхи створення проблемної ситуації:
постановка проблемних завдань;
організація дискусії на уроці;
організація пошукової роботи школярів.
Проблемна ситуація на уроці залежить від:
характеру навчального матеріалу;
актуальних проблем сучасності;
життєвого досвіду школярів.
При оцінюванні проблемних завдань високо оцінюються використання учнями:
знань з історії;
знань з літератури;
довідкових джерел;
засобів масової інформації.
2.2 Засоби навчання на уроках історії
Засоби навчання - це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання [2, с. 90].
До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ЕОМ, ТБ та інші засоби масової комунікації. Засобами навчання можуть також слугувати реальні об'єкти, виробництво, споруди [2, с. 91].
Дидактичні засоби, як і методи, форми, є частиною педагогічної системи. Вони виконують такі основні функції: інформаційну, засвоєння нового матеріалу, контрольну. Вибір засобів навчання залежить від дидактичної концепції, мети, змісту, методів і умов навчального процесу.
В науці немає загальноприйнятої класифікації дидактичних засобів. Ми послуговуємося класифікацією польського дидакта В.Оконя, в якій засоби навчання розташовані відповідно до наростання можливості замінювати дії учителя й автоматизувати дії учня.
Прості засоби.
1. Словесні: підручники, навчальні посібники і под.
2. Прості візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини і под.
Складні засоби.
1. Механічні візуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші.
2. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо.
3. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.
4. Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі [2, с. 93].
Прості словесні і візуальні (наочні) засоби навчання мають давню історію. Головними з них є підручники, навчальні посібники. Підручник - це навчальна книга, яка детально відображає зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню. Цю інформацію він передає не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах.
Прості візуальні засоби (наочні засоби) допомагають повноцінному розкриттю і засвоєнню змісту навчального матеріалу. Інколи вони слугують самостійним джерелом інформації.
Основною функцією засобів наочності є ілюстрація, допомога у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища.
Наочні засоби, що використовуються у процесі навчання, поділяються на два види:
1) зображення предметів і явищ,
2) самі предмети, макети, моделі, що діють.
До першого виду відносять схеми, діаграми, малюнки, картини, репродукції, креслення, фотографії, карти, глобуси, ноти. До другого виду належать реальні предмети: живі або засушені рослини, живі або законсервовані тварини, гербарії, колекції, прилади, інструменти, апарати, вироби, будь-яке виробництво, моделі (наприклад, мотор, парова машина), макети, до діють, (наприклад, пластична репродукція земної поверхні, рельєф місцевості).
Технічні засоби навчання (ТЗН). Основними функціями ТЗН є забезпечення інформаційної насиченості навчальновиховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань. ТЗН мають змогу долати часові і просторові межі, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці; реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію [2, с. 94].
За способами впливу на учнів ТЗН поділяються на три групи: візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові).
Візуальні ТЗН - це засоби, в яких носіями інформації є діафільми, діапозитиви, епіпосібники і транспаранти, що подаються учням за допомогою діапроекторів, епіпроекторів і графопроекторів (кодоскопів) у вигляді нерухомих зображень предметів [2, с. 95].
Висновки
Сьогодні вчитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формального поєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чи інших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків.
У сучасній школі класно-урочна форма є головною (основною), її ключовим компонентом є урок. Урок - це «відрізок» навчального процесу, який є викінченим у смисловому, часовому й організаційному відношенні. Незважаючи на малу тривалість, уроки мають ті структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний та оцінно-результативний. Тому від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.
Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:
1) комбіновані (змішані);
2) уроки засвоєння нових знань;
3) уроки засвоєння навичок і умінь;
4) уроки застосування знань, навичок і умінь;
5) уроки узагальнення і систематизації знань;
6) уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь (В.О. Онищук, М.А Сорокін, М.І. Махмутов та ін.) [2, с. 76].
На уроках історії різних типів учитель використовує фронтальну, індивідуальну і групову форми навчальної роботи.
Методологія цілісного підходу до взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів у навчанні передбачає виділення методів навчання у великі групи:
- методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності,
- методи стимулювання і мотивації учіння,
- методи контролю і самоконтролю у навчанні,
- бінарні методи навчання [11, с. 179].
Під проблемним навчанням розуміють сукупність методів, за допомогою яких перед учнями створюється проблемна ситуація, формуються проблеми, шукаються шляхи їх вирішення та саме рішення [2, с. 130]. Умовою для створення проблемної ситуації є включення в урок кількох, часом суперечливих поглядів щодо проблеми, яка вивчається. Учні повинні вибрати правильну точку зору та обґрунтувати її.
Рішення проблемних завдань на уроці історії є найвищим етапом організації роботи з учнями. На відміну від звичайних уроків, проблемне навчання спитається не тільки на пізнання історичних фактів та подій, а на розкриття причинно-наслідкових зв'язків. Чітке формулювання навчальної проблеми - одне із головних завдань, від якого залежить успіх та результативність уроку.
Список використаних джерел
1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи : Навчально-методичний посібник: Інтерактивні технології в курсах навчальних дисциплін. - К. : Кондор, 2008. - 272, с.
2. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія. - Запоріжжя: Просвіта, 2000. - 160 с.: іл.
3. Баханов К.О. Ла бораторно-практичні роботи з історії України (методичний посібник для вчителів) - К.: Генеза, 1996 . - 208 с.
4. Баханов К.О. Методичний посібник з історії України. 7 клас. Традиції та інновації у навчанні історії в школі. - К.: Генеза, 2001. - 296 с.: іл.
5. Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник. - Запоріжжя: Просвіта, 2002. - 108 с.: іл.
6. Бех І. Д. Педагогіка і психологія // Педагогічна думка. - 1996. - №4. - С. 136-141
7. Бойко О.Д. Історія України. Тести. Запитання. Завдання. - К.: Видав. центр “Академія”, 1998. - 256 с.
8. Бордовская Н.В. Педагогика: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2000. - 299 с.
9. Історія України від найдавніших часів до початку ХХ ст.: Запитання. Відповіді. Методичні рекомендації. / М.Г. Тараненко, Ф.Л. Левітас. - К.: Магістр-S, 1999. -160 с.
10. Камбалова Я. Навчаємося у грі: (нетрадиційні види уроків узагальнюваного повторення з історії стародавнього світу на прикладі теми " Давній Рим у VIII-І cт. до н.е.") // Історія в школі. - 2007. - № 2. - С. 33-36
11. Левітас Ф.Л. Методика викладання історії: Практикум для вчителя. - Харків : Основа, 2007. - 109 с.
12. Мартиненко С.М., Хоружа Л.Л. Загальна педагогіка: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002. - 167 с.
13. Охредько О. Гра "Римська імперія". 6 клас // Історія та правознавство. - 2007. - № 14. - С. 21-26
14. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учебник для вузов: В 2 кн. - М.: Владос, 1999 - Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. -1999. - 573, с.
15. Смирнов С.Г. Задачник по истории Росии: Учебное пособие для средней школы. - 2-е изд., перераб. - М.: МИРОС - Междунар. отношения, 1995. - 208 с.
16. Смирнов С.Г. Задачник по истории средних веков: Для средних учебных заведений. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: МИРОС - Междунар. отношения, 1995. - 288 с.: ил.
17. Спекторук В. Римська республіка. Урок-гра. 6 клас // Історія та правознавство. - 2008. - № 12. - С. 9-10
18. Сучасний учитель та сучасний урок (методичні рекомендації щодо вивчення історії України та всесвітньої історії в школі).: укладач Левітас Ф.Л. - 2-е видання, стереотипне. - К.: КМІУВ імені Б. Грінченка, 2002. - 15 с.
19. Харламов И.Ф.Педагогика: Учебник для вузов. - М.: Гардарики, 2002. - 516, с.
20. Шоган В.В. Методика преподавания истории в школе: Уроки истории нового поколения. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2005. - 124, с.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
