6. Завдання класного керівника

На ранніх етапах розвитку колективу класний керівник висуває конкретні завдання виховання і, спираючись на учнівський колектив, проводить різноманітну виховну роботу з групою та окремими учнями. При цьому він враховує вікові особливості учнів, рівень їхніх знань та етап успішності, дисципліни в групі, наявність таких якостей, як працьовитість, колективізм, усвідомлення громадського обов'язку.

Конкретні завдання виховної роботи класних керівників залежать і від виробничого оточення, в якому знаходиться навчальний заклад.

Практична реалізація цих завдань покликана зрештою сприяти всебічному розвиткові особистості на основі комплексного підходу до організації виховання.

Завдання:

1) Формувати основи світогляду;

2) Виховувати політичну свідомість та розвивати суспільну активність;

3) Виховувати мораль, свідому дисципліну та культуру поведінки;

4) Виховувати свідоме ставлення до навчання, розвивати пізнавальну активність та культуру розумової праці;

5) Виховувати працьовитість, розширювати політехнічний кругозір, підготувати до свідомого вибору професії;

6) Виховувати громадянську відповідальність;

7) Виховувати основи естетичної культури і розвивати художні здібності;

Фізично вдосконалювати, зміцнювати здоров'я дітей.

Лекція №6

Тема: Методика організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки

План

1. Технологія організації діяльності учнів.

2. Формування навичок і звичок поведінкової сфери особистості.

3. Режим життя і діяльності учнів як умова ефективного формування навичок і звичок поведінки.

4. Методика формування культури поведінки учнів.

Рекомендована література:

1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997. - 304 с.

2. Методика воспитательной работы: Учеб пособие для студенов пед. интов/ Ю.П. Азаров, Л.М. Байтенова и др.; Под ред. Л.И. Рувинского. М.: Просвещение, 1989.-- 316 с.

3. Методичні рекомендації щодо організації та проведення виховної роботи в професійно-технічному навчальному закладі// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України.- №21. -2001. - С. 11-17

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 608 с.

5. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: Навч.-метод. посібник/ Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, Н.М. Розенберг та ін.: За ред. Н.Г. Ничкало. -- К.: Вища школа, 1992. -- 333 с.

1. Технологія організації діяльності учнів

Поведінковий або дієвий компонент особистості формується в залежності від того, що робить людина, як, навіщо, заради чого вона здійснює цю діяльність, як вона ставиться до діяльності і до людей, з якими вона здійснюється.

Учні включені в різноманітні види діяльності: навчально-пізнавальну, громадську, фізично-оздоровчу, професійну та діяльність за інтересами.

Виховна ефективність діяльності залежить від ряду умов:

- визначення конкретної мети і завдань діяльності та усвідомлення їх учнями;

- мотивація участі учнів в діяльності;

- планування діяльності;

- наявність зразку для діяльності (що робити і як робити);

- організація діяльності учнів з урахуванням їх потреб в активності і самостійності;

- контроль за діяльністю учнів;

- аналіз і корегування діяльності;

- підведення підсумків діяльності;

- колективний характер діяльності.

При організації колективної діяльності необхідний особливий підхід.

Добре зарекомендувала себе методика організації колективної діяльності, запропонована І.П. Івановим. Яка отримала назву колективна творча справа (КТС).

У відповідності з КТС діяльність учнів розглядається у вигляді відповідних етапів, кожен з яких відповідає певному етапу КТС. Їх 6.

1. Попередня підготовка КТС: вибір справи, визначення мети і завдань, вибір напрямків діяльності;

2. Збір-старт - вибір ради КТС, колективне планування і утворення творчих груп (3,5,7 чол.), видача завдань на створення проекту проведення колективної творчої справи;

3. Підготовка КТС: кожна творча група пропонує свій проект виконання КТС, відбувається обговорення цих проектів і приймаються рішення;

4. Підготовка до проведення КТС за прийнятим проектом;

5. Проведення КТС;

6. Підведення підсумків.

Прикладом КТС можуть слугувати: КТС «Осінній бал», «Світ твоїх захоплень», «Збережемо місто від екологічного лиха!» тощо.

2. Формування навичок і звичок поведінкової сфери особистості

Поведінка - це діяльність, яка проявляється у взаємодії з оточуючим середовищем і опосередкована зовнішньою (руховою) та внутрішньою (психічною) активністю.

Поведінка - це надто складний феномен, а тому її формування необхідно здійснювати, виділяючи в ній окремі елементи.

Найменшою одиницею поведінки є вчинок (певна дія чи стан особистості).

Поведінка - це сукупність вчинків, але вчинок може бути моральним і аморальним, тому за одним зовнішнім проявом поведінки не можна судити про рівень соціально-позитивної поведінки людини.

Формування позитивної поведінки потребує формування суспільно-цінної мотивації.

Можливо 3 співвідношення між суспільно-цінною діяльністю та особистісно-значимим мотивом.

1. Суспільно-цінна діяльність = особистісно-значимому мотиву;

2. Суспільно-цінна діяльність ? особистісно-значимому мотиву, але зовнішня дія буде відповідати соціальним нормам за певних умов;

3. Суспільно-цінна діяльність ? особистісно-значимому мотиву (аморальна поведінка).

Для того, щоб сформувати соціально-ціннісну поведінку необхідно формувати моральні звички поведінки.

Звичка - це друга натура людини - це стійка форма соціально-цінної (нецінної) поведінки, яка стає життєвою потребою людини.

Формування звичок соціально-цінної поведінки починається з формування навичок - автоматизованих дій.

Формується навичка в результаті неодноразового повторення одних і тих же дій, тому основним методом формування навички є метод навчання - організація планомірного і регулярного виконання певних дій з метою перетворення їх на звичні форми поведінки.

Щоб навичка перетворилася у звичку - необхідне тренування в виконанні навичок.

Сформовані звички надзвичайно стійкі, а тому важко піддаються перевихованню.

Методика ефективного формування звичок потребує виконання ряду вимог:

1) опора на наявний життєвий досвід (рівень) учня;

2) єдність впливу на свідомість, почуття і поведінку;

3) формування позитивної мотивації;

4) створення під час формування навичок і звичок позитивної емоційної, зовнішньої атмосфери;

5) зосередженість на формуванні певної звички (системи подібних звичок та доведення цього процесу формування до її повної сформованості);

6) єдність, послідовність у вихованні звичок з боку всіх, хто виховує особистість.

3. Режим життя і діяльності учнів як умова ефективного формування навичок і звичок поведінки

Таким чином, важливою умовою формування навичок та звичок є режим.

Режим - це засіб зовнішньої організації учнів і учнівського колективу за умови заповнення її внутрішнім змістом. Основними ознаками правильного режиму є:

- доцільність режиму: всі норми режиму повинні мати певний сенс для учня;

- точність правил і режиму - у правилах життя і розпорядку не повинно бути винятків, послаблень;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

- загальність - це обов'язковість всіх правил і норм режиму.

Моральні звички людини як стійкі форми поведінки позначаються на її культурі поведінки.

Культура поведінки - це виконання людиною норм, правил співжиття завдяки чому не тільки підтримується загальний порядок, а й відбувається доцільне сприятливе спілкування між людьми, зберігаються і дотримуються нормальні умови праці, відпочинку, творчої діяльності, проявляється турбота, увага людини до людини.

Культура поведінки забезпечується такими основними моральними звичками:

1) звички до ввічливості - це звички, які виражають емоційний тон спілкування з людьми:

- привітно вітатися під час зустрічі;

- привітно прощатися;

- ввічливо звертатися до людини під час спілкування;

- рахуватися в процесі спілкування з інтересами інших.

2) звички виявлення уваги і передбачливості у ставленні до людей, готовності прийти на допомогу;

3) звички, пов'язані з гарними манерами:

- триматися природно-невимушено і гідно;

- бути гостинним хазяїном і нерозв'язним гостем;

- вислуховувати співбесідника, не перебивати його, нав'язуючи свою точку зору;

- шанобливо відповідати на запитання.

4) звички турбуватися про інших;

5) звички до стриманості - уміння гальмувати свої емоційні прояви;

6) звички до точності. Точність - характеристика особистої поведінки, що проявляється в організованості людини.

4. Методика формування культури поведінки учнів

Для формування звичок моральної поведінки майстер виробничого навчання повинен володіти системою методів, серед яких особливе місце посідають такі методи: педагогічна вимога, громадська думка, метод прогнозування, метод змагання, метод використання виховуючи ситуацій.

Педагогічна вимога - це метод впливу, за допомогою якого майстер виробничого навчання викликає, стимулює, гальмує ті чи інші дії учня; або виявлення і формування певних моральних якостей.

Вимога має різні форми прояву:

1) пряма вимога - це вимога до учня, чи колективу, виражена в авторитетній формі (щоб вимога була ефективною необхідно вимовляти її рішучим холодним тоном; речення не повинно включати частки «не»; вимога повинна бути звернена до конкретного учня; кожна пряма вимога повинна враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів щоб бути посильною для виконання; поставивши пряму вимогу, майстер виробничого навчання повинен обов'язково добитися її виконання);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12