Отже, розвиток рухів руки, підвищення її чутливості, гнучкості, проходить у процесі довгого і систематичного тренування. Вході вправ діти повинні навчатися не напружувати руки і пальці, тримати олівець, пензлик або фломастер, вільно виконувати рухи в різних напрямках, неодноразово повторюючи та закріплюючи їх, і це повинно їм подобатися.

Проблему підготовки руки дошкільників до письма на сьогоднішній день майже вдосконалено. З цього важливого питання є багато психологічних і педагогічних досліджень, хоч те аж ніяк не означає, що вже вичерпано всі можливості для підвищення ефективності роботи. Навпаки, є всі підстави поставити до методики підвищені вимоги. А чому? Насамперед тому, що читання і письмо -- найскладніші предмети для першокласників. Саме з цих предметів у учнів найбільше незадовільних оцінок. Звичайно, не варто переобтяжувати маленьких дітей тим, що потім може зробити школа, тобто учити їх читати і писати, але розумно підготувати малят до цього -- обов'язок дошкільних закладів і батьків, чиї діти виховуються тільки вдома.

Зрозуміло, що традиційним методом вдається навчити дитину письму, але це веде до значних витрат сил дитини, її розумовому та нервовому перевантаженню. До чого ж практики свідчать, що у процесі навчання написанню елементів букв та їх з'єднань дитина майже не розвивається бо монотонні одноманітні дії її стомлюють, не викликають у неї інтересу, не активізують розумових, творчих здібностей.

Вивчення основних програм, за якими працюють зараз у дошкільних навчальних закладах України, свідчить про те, що підготовці руки дитини до навчання письму відведено значне місце. Так, програмою “Малятко”(1991р.) запропоновано починати цю підготовку у старшій групі, де рекомендується “... розвивати дрібні м'язи пальців та кисті руки, окомір (визначаючи центр, середину паперу), просторові уявлення (ліворуч, праворуч, внизу, вгорі). Тренувати дітей у різних видах штрихування готових контурів: штрихування прямими лініями, похилими лініями, уривчастими лініями, напівовалами, крапками.”[42,с.122]

Програма “Дитина” (1993р.), окрім названих завдань, рекомендує вихователям вчити дитину писати знайомі літери, склади, слова друкованими шрифтом на основі попереднього звуко-літерного аналізу, викладати склади і слова на набірному полотні, на столах із букв розрізаної азбуки.

В діючих програмах перевага віддається зображувальним способам підготовки дитини до письма. І все ж таки головна мета дошкільного закладу полягає не втому, щоб навчити дитину писати, а в тому щоб підготувати її до засвоєння навичок письма, створити як рухові, так і мотиваційно-вольові передумови оволодіння цим видом діяльності. Тому рішення цього питання не вичерпується вказаними напрямками і вимагає пошуку інших шляхів, які забезпечували б готовність кожної дитини до письма, до більш активної участі в навчальній, трудовій і творчій діяльності. Ми вважаємо що найбільш ефективним під час формування початкових навичок письма буде саме особистісно-орієнтоване навчання.

Оскільки Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Базовий компонент дошкільної освіти та Закон України про дошкільну освіту визначили пріоритет особистісно-орієнтованої моделі, проблема розвитку дитини як суб'єкта власного життя набуває сьогодні особливого значення, вимагає посилення уваги до питань життєвої компетентності, формування базових якостей особистості, соціального розвитку дитини (не лише її соціалізації - типізації, засвоєння соціальних норм і правил, але й індивідуалізації - здатності зберігати своє обличчя, не розчинятися в соціальній групі), розвитку її активного начала [50, 51].

Особистість виступає провідною в модернізації дошкільної освіти, розкриває сенс особистісно-орієнтованої моделі, привертає увагу педагога до дитини як цінності, заради якої здійснюється розвиток суспільства, трансформуються та реформуються всі освітні ланки. Під час підготовки руки дитини до письма, оперуючи поняттям “особистість”, педагог повинен мати на увазі дитину як активний суб'єкт навчально-виховного процесу, самостійну істоту, здатну повноцінно жити, реалізувати потенційні можливості, займати небезсторонню життєву позицію.

Під час підготовки руки дитини до письма в умовах особистісно-орієнтованого навчання вихователь повинен враховувати індивідуальні особливості, зацікавленість та бажання дитини до тієї чи іншої діяльності, надавати можливість їй вибирати, що вона буде робити на заняттях, яким способом підготовки до письма вона буде користуватися. В умовах особистісно-орієнтованого навчання вихователь повинен знати інтереси кожної дитини її можливості, чим вона займається у вільний час, чим цікавиться, що любить і вміє робити. Заняття з підготовки руки дитини до письма в умовах особистісно-орієнтованого навчання проводяться при атмосфері вільного вибору діяльності дитиною. Група сама, майже без участі вихователя ділиться на ланки, кожна з яких займається своїм завданням. Склад ланки постійно повинен змінюватись залежно від інтересів дитини. Завдяки особистісно-орієнтованому навчанню дитина сама обирає собі завдання за інтересом і це не травмує її психіку.

При навчанні дітей письму в умовах особистісно-орієнтованого навчання вихователь повинен знати баланс між тим як контролювати дії дітей та дозволом робити все, чого вони забажають. Знайти точку рівноваги є важливою частиною у плануванні кожного заняття по підготовці руки дитини до письма. Якщо вихователь вказує дітям яким чином вони мають виконувати кожний крок та пропонує копію того, що вона очікує від дітей після завершення роботи, це вже більш ніж контролювання. У такому випадку діти не навчаться вирішувати проблему для себе. Кожний успішний крок при виконанні завдань для розвитку руки до письма відкриває нові індивідуальні рішення проблем.

Отже , під час підготовки руки дитини до письма в умовах особистісно-орієнтованого навчання враховуються всі необхідні для її розвитку умови, які сприяють її гармонійному, індивідуальному розвитку.

Розділ ІІ Дослідження використання особистісно-орієнтованого навчання під час підготовки руки дитини до письма

2.1 Визначення показників первинного рівня готовності руки дитини до письма

Мета експериментального дослідження: Виявити рівень готовності дітей до письма та грамоті в цілому, в залежності від їх індивідуальних можливостей та інтересів.

Завдання дослідження:

створити матеріальну базу в дитячому навчальному закладі;

провести експериментальну перевірку рівня готовності руки дошкільника до письма;

зробити кількісний і якісний аналіз експериментальних даних;

перевірити рівень навчання дітей дошкільного віку грамоті;

перевірити ефективність використання методики Є. Є. Шулешко до навчання дітей грамоті.

Аналіз наукових досліджень, літературних джерел з проблеми підготовки руки дошкільника до письма та вивчення стану цієї проблеми в практиці дають підставу вважати, що її вирішення може досягтися тільки за допомогою особистісно-орієнтованого навчання. Під цим способом підготовки дошкільника до письма та грамоти взагалі слід розуміти цілісну систему розумових і практичних дій дитини, яка забезпечує формування у неї навичок та умінь, необхідних для оволодіння письмом. При підготовці руки дитини до письма та грамоти в умовах навчання можна виділити такі способи: графічний, образотворчий, ігровий, рухово-діяльнісний, практично-діяльнісний, комплексний. Завдяки цим способам дитина оволодіває усіма навичками, які необхідні їй при оволодіванні письмом для подальшого розвитку та навчання у школі.

Графічний спосіб існує і в основних способах підготовки руки дитини до письма. Науковцями графічний спосіб вважається основним, він широко використовується в дошкільних навчальних закладах та батьками в домашніх умовах. При проведенні експерименту цей спосіб використовувався в контрольній групі на тому ж рівні, який був до проведення експерименту. Для дослідження підготовки руки дитини до письма в умовах особистісно-орієнтованого навчання була визначена експериментальна група.

Дослідження було проведено на базі 136 дитячого навчального закладу. Експериментатором охоплено 32 дитини віком 5 - 6 років.

Для проведення експериментальної роботи необхідно було створити матеріальну базу в дитячому навчальному закладі, де педагогічний колектив і батьки дітей виявили бажання займатися проблемою підготовки руки старших дошкільників до письма в умовах особистісно-орієнтованого навчання.

Вихователі, старші вихователі, завідувач дитячим навчальним закладом здійснювали суттєву допомогу у ході експерименту. Вони проводили бесіду з батьками, приймали участь у виготовленні різних матеріалів для дослідження, організували дітей для проведення занять.

У процесі велись дослідження з метою визначення впливу віку, схильності дитини до того чи іншого типу темпераменту на дієвість особистісно-орієнтованого навчання під час підготовки руки дитини до письма. При цьому враховувались індивідуальні можливості та інтереси дітей. Вони мали змогу самостійно вибрати цікаве для них заняття і при бажанні без перешкод його змінити. Фактично діти самі обирали спосіб підготовки до письма.

На початку експерименту в усіх групах проводився контроль готовності дошкільника до письма за допомогою графічних тестів. За основу графічних вправ тестів прийняті вправи, які використовувались В.А. Силівон [48]. Тестові завдання зведені в одну діагностичну карту і включають десять графічних вправ різної складності. Вони апробовані в різних умовах і доказана ефективність їх використання при контролі готовності дошкільника до письма віком 5-7 років.

Перед проведенням експерименту вказана діагностична карта була перевірена при тестуванні дітей контрольної та експериментальної групи /всього 32 дітей/. Перевірка показала, що діти дійсно успішно справляються з завданнями і результати дають достатню інформативність про рівень готовності дитини до письма. Разом з тим не всі діти вірно розташували свої малюнки на карті і тому експериментатору потрібно було значній частині дітей послідовно закривати аркушем паперу ту чи іншу частину діагностичної карти. Це обумовлено часто не стільки нерозумінням дитиною завдання, скільки природньою цікавістю дитини та бажанням скоріше виконати вправи. Тому при проведенні основного експерименту дітям послідовно видавались картки з одним малюнком, які один за одним дитина повинна була зобразити на окремих картках-аркушах.

Оцінка виконаної дитиною роботи велась по таких основних критеріях:

- точність - відповідність зображення зразку (форма, напрямок, розмір, кількість деталей предметних зображень, ліній, знаків);

- плавність - вміння невідривно проводити лінію потрібної форми;

- сила натиску (відповідність натиску на інструмент письма змісту малюнка, що зображується);

- обсяг виконаної роботи (всі малюнки зображені чи якась їх частина);

- швидкість роботи.

У понятті "точність" враховувалось також вміння дитини вірно розмістити малюнок на аркуші, передати розміри фігури і співвідношення розмірів її окремих елементів,

Критерієм "плавність" враховувалась також чіткість, округлість або прямолінійність відповідних ліній, їх хвилястість і т.п. Ці параметри (точність і плавність) оцінювались візуально при аналізі робіт.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8