Педагогічні умови удосконалення трудового виховання

сільських школярів

2.1 Форми організації трудового виховання сільських школярів

Важлива складова системи трудового виховання -- трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.

На першому етапі (початкові класи) на уроках пра-ці, які нерідко об'єднуються з уроками образотворчого мистецтва і стають уроками художньої праці, учні на-бувають елементарних навичок роботи з папером, кар-тоном, пластиліном, природними матеріалами. Вони бе-руть участь у вирощуванні сільськогосподарських рос-лин на пришкільній ділянці, доглядають домашніх тварин, квіти, ремонтують наочні посібники, виготовля-ють корисні речі, подарунки й іграшки для підшефно-го дитячого садка. Така посильна суспільно корисна праця закладає основи любові до праці, вміння й бажання працювати власними руками, сприяє розвитку інтересів і захоплень, організації корисних занять у вільний час.

На другому етапі (5--9 класи), спираючись на на-бутий у початкових класах досвід, учні здобувають знан-ня, вміння і навички з обробки металу, дерева, основ електротехніки, металознавства, графічної грамоти. У міських школах вони вивчають технічну і обслуговую-чу працю, а в сільських -- сільськогосподарську, об-слуговуючу й технічну.

На третьому етапі (9--12 класи) трудове навчання має професійно орієнтований характер. Програми тру-дового навчання старшокласників передбачають оволо-діння багатьма професіями. Профілі трудової підготов-ки визначають на місці, з урахуванням потреб народно-го господарства і наявної навчально-технічної та виробничої бази. [№ 3]

Трудове і початкове професійне навчання не визна-чають однозначно професійного спрямування юнаків і дівчат. Вони мають загальноосвітній, загальнорозвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями по-чатковий практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої здібності, нахили, інтереси й ос-таточно визначитись у виборі професії.

На всіх етапах трудового навчання вирішуються зав-дання трудового виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії.

Робота школярів у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню ними суспільної користі й виробничої значущості праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для вибору майбутньої професії.

В організації трудового навчання вагома роль нале-жить особистому прикладу вчителя праці, його майстер-ності та культурі праці.

Складовою системи трудового виховання школярів є також організація їх суспільно-корисної праці. За сус-пільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну і побутову.

Продуктивна праця спря-мована на створення матеріальних цінностей, її органі-заційні форми на різних вікових етапах неоднакові. Для молодших школярів продуктивна праця поєднується з грою, використовуються інструменти та обладнання, спе-ціально виготовлене для дітей. Підлітки і старші шко-лярі працюють в однакових умовах з дорослими, кори-стуються тими ж знаряддями праці. Вони самі отриму-ють трудові завдання, планують і намічають порядок ро-боти, контролюють її виконання й оцінюють результа-ти. Продуктивна праця учнів може бути організована в навчальних майстернях, коли виготовляється продук-ція на замовлення, на пришкільних ділянках, під час трудової виробничої практики на підприємствах сфери обслуговування, на фабриках і заводах, у сільськогос-подарських спілках та ін.

Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці виявляються у таких напрямах: по-перше, пра-цюючи поруч з дорослими, учень прилучається до життя суспільства, набуває життєвого досвіду, досвіду спілку-вання у виробничій сфері, навчається ефективних прийо-мів виробничої діяльності; по-друге, виготовляючи про-дукцію власними руками, школяр відчуває, що він на щось здатний, з'являється впевненість у собі, у власних силах, а сам вигляд добре зробленої речі приносить ес-тетичне задоволення; по-третє, плата за роботу переко-нує школяра в значущості його праці, самостійно зароб-лені гроші вчать бережливості, господарського підходу до організації власного життя, вміння співвідносити за-доволення потреб з реальними можливостями; по-чет-верте, продуктивна праця вдосконалює трудові вміння і навички, привчає до трудових зусиль, розвиває суспіль-ну активність, волю й такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, відповідальність, ініціатива, точність і ретельність.

Суспільна корисна праця учнів може виражатися у збиранні макулатури, лікарських рослин, дарів лісу, на-дання допомоги ветеранам війни і праці, хворим і лю-дям похилого віку. Такій роботі надають змагального ха-рактеру, що пробуджує бажання дітей робити добрі спра-ви не заради винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро. До суспільно корисної праці від-носять і виготовлення іграшок для дошкільнят, створен-ня і ремонт наочних посібників, упорядкування книжок у шкільній бібліотеці та ін.

Виховна цінність суспільне корисної праці в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інтересів, міцніє почуття обов'язку перед людьми.

Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового самообслуговування. Учні ремонтують нав-чальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в кла-сах, шкільних майстернях, рекреаціях на шкільному подвір'ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю до-рослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготов-лено меблі й навчальне обладнання, у них розвиваєть-ся бережливе ставлення до створеного.

Роботу із самообслуговування учні мають виконува-ти і вдома (прибирання ліжка, чищення одягу і взуття, допомога старшим у прибиранні квартири, у приготуванні їжі, в заготівлі дров та ін.). В окремих сім'ях батьки обе-рігають дітей від домашньої роботи, роблять за них те, що вони спроможні зробити самі. В таких сім'ях виро-стають діти, які намагаються уникати фізичної праці, не вміють трудитися і не цінують працю інших. Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати са-мообслуговування дітей в сім'ї. Одна з форм праці із са-мообслуговування -- чергування учнів у класі та в шко-лі, виконання різних організаторських функцій у класному і в загальношкільному колективі.

Завдання кожного виду праці -- сприяти фізичному, розумовому і моральному вихованню школярів.

Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином організована, тобто відповідати певним вимогам.

Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні по-винні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до неї.

Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчаль-ною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти пра-ці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно по-в'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практично-му застосуванню і поглибленню знань, допомагала фор-муванню в них високих моральних якостей, підвищу-вала суспільну активність і сприяла підготовці до про-дуктивної праці в різних галузях виробництва. А.Макаренко стверджував, що праця без освіти, без політичного і морального виховання, що йдуть поряд, -- нейтральний процес. [19]

Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні самі е її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вихованці будуть заці-кавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, само-стійність і відповідальність.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послі-довність, усвідомити, якого виховного ефекту вони праг-нуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці.

Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконан-ня і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати по-чату справу, особливо у молодших класах.

Виховання любові до праці потребує підбору ці-кавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Проте їх слід психологічно готувати до то-го, що в житті нерідко доводиться виконувати й неці-каву роботу.

Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це сприяє формуванню у них куль-тури праці, під якою розуміють продуманий порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструмен-ту, матеріалів, готової продукції), ефективне викори-стання робочого часу, раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів, електроенергії, есте-тичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, то-вариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля. “Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного... любов і дружбу у відношенні до кожного трудівника, обурення і засудження у відношенні до ледаря. До людини, що ухиляється від праці... У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, - це вже буде моральна підготовка”. [19]

Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту.

Вплив оцінки результатів праці школярів та ефективність трудового виховання. Участь вихованців у праці, досягнення ними певних трудових результатів викликає в них задоволення, радість і гордість за досягнуті успіхи, особисті й колективні. Педагог повинне не тільки порівняти й оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при цьому на Індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих результатів.

Критерієм трудової вихованості школярів є: висока особиста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналізаторське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, працелюбство.

Вибір професії - один з головних у житті людини. Це, вибір по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Від нього багато залежить, наскільки людина зможе реалізувати себе і різних сферах життя діяльності, якими будуть її власні набутки та віддача від неї суспільству. Тому вибір професії - точка, в якій схрещуються інтереси особистості та суспільства.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5