6
В.О. Сухомлинський про значення початкової школи в системі освіти
План
Назва принципу
Зміст принципу
природовідповідність
орієнтує розвиток людини у напрямку особистішої досконалості;
найбільш доцільний у сфері педагогіки;
належить до головних пріоритетів
педагогічної системи В. Сухомлинського;
ґрунтується на підставі системного наукового підходу до трактування природи;
визначає багатогранність впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на особистість дитини, необхідність використання уроків мислення як засобу формування особистості з раннього дитинства.
цілісність
реалізується через наявність спільних інтересів та сумісної діяльності людей, через співчуття ближньому.
неперервність
передбачає єдність півкульових стратегій обробки інформації;
визначає важливу роль наочно-образного мислення у здатності до емпіричних узагальнень у дитини;
"виростає" з багатозначного метафоричного ("казкового") освоєння дійсності людиною.
цілеспрямованість
виховання на соціально значущих ідеях, формування справжніх патріотів України;
чітке усвідомлення вихователями цілей і завдань виховання Людини, розвивальної спрямованості всіх виховних заходів і впливів; виховання на кращих традиціях та ідеалах українського народу;
спрямованість виховної роботи на якісне вирішення завдань, які стоять перед українським суспільством; підпорядкування всієї виховної роботи гармонійному формуванню і всебічному розвитку особистості вихованця, допомога в її самоактуалізації та самореалізації;
виховання на загальнолюдських і національних цінностях тощо.
гуманізм і демократизм в поєднанні з високою вимогливістю й повагою до особистості вихованця
гуманізм взаємин у колективі, між вихователем і вихованцем, між старшими і дітьми, який тримається на їхній духовній спільності;
утвердження людини найвищою соціальною цінністю;
прагнення задовольнити різноманітні потреби людини;
виховання у дітей моральної культури, загальнолюдських норм поведінки;
уміння педагога цінувати дитячу довіру, оберігати беззахисність дитини, бути для неї прикладом добра й справедливості; милосердя тощо.
Педагогічна творчість Сухомлинського розкриває методику проектування розвитку особистості дитини на тривалу перспективу, підкреслює самостійність дитячого життя, показує цілісну педагогічну систему розвиваючого навчання, в якій гармонійно представлені різні напрями, але системоутворюючу роль відіграє розумове виховання. "Повноцінне навчання, тобто навчання, яке розвиває розумові сили і здібності, було б немислимим, якби не спеціальна спрямованість, скерованість навчання - розвивати розум, виховувати розумну людину навіть за умови відносної незалежності розумового розвитку, творчих сил розуму від обсягу знань" [20, с.139].
"Розумове виховання необхідне людині не тільки для праці, а й для повноти духовного життя. Уміти творчо мислити, бути розумним повинен і майбутній математик, і майбутній тракторист. Розум повинен давати щастя насолоди культурними й естетичними цінностями" [2, с.76].
Він писав, що школа має бути "царством допитливої і наполегливої думки" [22, с.31]. Але ввести у це царство примусово - це зламати дитину. Отже, головне завдання педагога - будувати його разом з дітьми. Розвиваючи теорію активного, самостійного уміння, В. Сухомлинський поєднував свою теорію з конкретними пошуками методик, які цілеспрямовано формують розум дитини.
Страницы: 1, 2, 3, 4