2.7 Ознайомлення молодших школярів з прийменником
Як самостійна частина мови прийменник вивчається в 2 класі. Однак ще в букварний період навчання грамоти діти практично знайомляться з цією частиною мови під час читання вміщених у букварі текстів і запису речень. Отже, ще в цей час у вчителя з'являється нагода пояснити дітям роздільне написання прийменників (“маленьких слів”) з іншими словами [Додаток 13].
У 3 і 4 класах учні знову повертаються до вивчення прийменників з метою зіставлення їх із префіксами, на основі чого закріплюються навички роздільного написання прийменників і злитого - префіксів. Крім того, вивчаючи відмінювання іменників, діти дізнаються, з якими прийменниками вживаються окремі відмінки.
Головне завдання вчителя під час опрацювання прийменника полягає у: формуванні уміння виділяти прийменники з мовного потоку; показі ролі прийменників у реченні; формування навичок роздільного написання прийменників із словами [10, с. 88].
Уміння виділити прийменники з мовного потоку учитель прищеплює ще в період навчання грамоти, коли учні ділять речення на слова або читають речення, до складу яких входять прийменники.
На цьому етапі ознайомлення дітей з прийменниками учитель ще не показує їх ролі у реченні. У 2 класі цьому завданню підпорядковуються вся робота над засвоєнням прийменника. Тут слід підвести дітей до усвідомлення того, що:
слова у, до, на, над та інші називаються прийменниками;
прийменники служать для зв'язку слів у реченні.
Крім того, удосконалюються вміння учнів писати прийменники окремо від інших слів. Термін “прийменник” учитель вводить після того, як діти усвідомлять функцію цієї частини мови.
У 3 класі робота над вивченнями прийменника спрямовується на розвиток в учнів уміння розрізняти прийменники і префікси.
Учні повинні з'ясувати, що:
прийменники служать для зв'язку слів у реченні, а префікси - для утворення слів;
прийменники пишуться окремо із словами, а префікси - разом (вони є частиною слова);
між прийменником і словом можна постановити допоміжне слово, а між префіксом і коренем - ні [20, с. 38].
Найважливішим у початкових класах є те, щоб учні здобули практичні знання, усвідомили функціональну роль кожної частини мови та їх найважливіших граматичних категорій у мовленні. На вивчення частин мови вчитель повинен звертати особливу увагу, адже в ході опрацювання цих тем в учнів закріплюються та вдосконалюються вміння граматично правильно будувати словосполучення і речення, вводити їх у зв'язні висловлювання, продовжують формуватися орфоепічні уміння і навички.
Надзвичайно важливим є підбір цікавих вправ, мовних ігор, загадок, ребусів на уроках вивчення частин мови. Вчитель повинен завжди пам'ятати про це, адже цікаві вправи та ігри з словами полегшують розуміння нового матеріалу, його закріплення, сприяють розвитку в дітей вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати, порівнювати, робити нові висновки, вони активізують, поширюють словниковий запас в дітей, прищеплюють інтерес і любов до мови.
ВИСНОВКИ
Викладаючи рідну мову, вчителі повинні дбати не так про засвоєння граматичних правил, як про те, щоб дитина правильно, не перекручено відчула і сприйняла її „внутрішні закони”.
Щоб реалізувати можливості, які дає рідна мова для правильного формування підсвідомості дитини, потрібно насамперед, щоб мовний матеріал розглядався системно, у строгій логічній послідовності, у його логічних зв'язках.
Авторами програм української мови визначено такі навчальні завдання курсу: дати учням певні знання про українську мову (її лексичний склад та граматичну систему) як основу для формування мовних і мовленнєвих умінь та навичок; навчити школярів користуватися всіма багатствами мовних засобів (сприяти постійному збагаченню словникового запасу, розвитку та вдосконаленню граматичної будови мовлення); забезпечити засвоєння учнями орфоепічних і граматичних норм української літературної мови; сформувати в школярів уміння й навички комунікативне виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань з дотриманням українського мовленнєвого етикету; виробити в учнів міцні орфографічні та пунктуаційні навички.
Щоб учні по-справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити - зазначити, що вони не знають того, без чого далі не зможуть. Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання, - згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: „Чого я навчився?”.
Важливу роль на уроках української мови у початкових класах відіграє гра.
Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: “зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності. З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні”.
Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.
У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Арсірій А. Відмінюємо прикметники ... граючись// Урок української. - 2000. - №3. - С. 14-18.
2. Арсірій А. Гра зі словом-дієсловом// Урок української. - 2000. - №9. - С. 11-12.
3. Арсірій А. Прислівник у лінгвістичних іграх// Урок української. - 2000. - №1. - С. 5-7.
4. Артемова Л.В. Вчися граючись. - К.: Знання, 2000. - 257 с.
5. Бадер В. Розвиток мовлення під час роботи над реченням// Урок української. - 2001. - № 6. - С. 15-16.
6. Бігич О.Б. Вправи з навчання техніки читання та письма українською мовою у початкових класах. - К.: Ленвіт, 2006. - 64 с.
7. Біляєв О.М. Концепція інтенсивного навчання мови// УМЛШ. - 2001. - №6. - С. 26-30.
8. Біляєв О.М. Методика вивчення української мови в школі. - К.: Знання, 2002. - 214 с.
9. Бондаренко А.К. Дидактические игры в школе. - М.: Наука, 2001. - 201 с.
10. Варзацька Л.О. Методика розвитку зв'язного мовлення молодших школярів. - К.: РНМК, 2002. - 127 с.
11. Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. - К.: Знання, 2001. - 112 с.
12. Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання// Початкова школа. - 2001. - №1. - С. 2-4.
13. Вельямінова Т. Розвиток пізнавальних здібностей на урокам мови// Урок української. - 2000. - №7. - С. 22-23.
14. Вірнієнко О.М. Диференційований підхід до навчання школярів рідної мови// Початкова школа. - 2001. - №3. - С. 16-18.
15. Гац Н.А. Ознайомлення молодших школярів із засобами зв'язності тексту. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 64 с.
16. Грибан Г. Взаємозв'язок у вивченні мови та літератури// Урок української. - 2000. - №4. - С. 25-27.
17. Дівакова І. Уроки української мови у 2 класі. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - 304 с.
18. Донченко Т.К. Мета одна, уроки - різні// Урок української. - 2000. - № 11-12. - С. 14-16.
19. Донченко Т.К. Урок мови: більше навчальних дій - вищий результат// Урок української. - 2001. - №6. - С. 17-18.
20. Донченко Т.К. Уроки мови мають стати уроками словесності// Дивослово. - 2005. - №4. - С. 36-38.
21. Дорошенко С.І. Методика викладання української мови в початкових класах. - К.: Вища школа, 2002. - 398 с.
22. Дорошенко С.І. Методика викладання української мови: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 2002. - 296 с.
23. Жуковская Р.И. Игра и ее педагогическое значение. - М.: Наука, 2005. - 266 с.
24. Ільяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації// Школа. - 2004. - №7. - С. 27-28.
25. Каніщенко А. Розвиток зв'язного мовлення першокласників. - К.: Знання, 2001. - 50 с.
26. Караман С.О. Методика навчання української мови в гімназіях: Навч. посіб. - К.: Ленвіт, 2000. - 272 с.
27. Космакова-Братушенко Т. Як викладати українську мову// Українська мова та література. - 2007. - №12 (28). - С. 36-37.
28. Львов М.Р. Методика развития речи младших школьников. - М.: Наука, 2005. - 176 с.
29. Наумчук М.М. Уроки рідної мови в початковій школі. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. - 48 с.
30. Ничкало Н. Мова як мета і засіб// Урок української. - 2001. - №2. - С. 14-15.
31. Павленко С. Ламаймо голови над головоломками// Урок української. - 2000. - №8. - С. 19-21.
32. Парасюк С. Психолого-педагогічні основи викладання мови: застереження та пропозиції// Українська мова та література. - 2001. - №44. - С. 1-2.
33. Пензлик М. Особливості технології уроку мови// Дивослово. - 2003. - №4. - С. 17-18.
34. Пентилюк М.І. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах. - К.: Ленвіт, 2000. - 267 с.
35. Потапенко О.І. Методика викладання української мови. - К.: Вища школа, 2002. - 126 с.
36. Тоцька Н.І. Фонетика української мови та її вивчення в початкових клисах. - К.: Знання, 2003. - 176 с.
37. Ульяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації// Початкова школа. - 2006. - № 9. - С. 27-28.
38. Чумак Т. Ігрові елементи на уроках мови// Дивослово. - 2001. - №7. - С. 44-46.
39. Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі// Початкова школа. - 2005. - № 9. - С. 18.
Додаток 1
Вправи на формування загального поняття про іменник
Гра “Хто? Що?”
Учитель показує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, речей, рослин і т.ін. У відповідь учні, сигналізують картками “Хто?” “Що?”
Гра “Хто більше?”
Клас поділяться на дві команди. Перша команда придумує іменники, які містять один склад із трьох звуків, один з них - м'який приголосний, відповідають на питання що?. Друга команда добирає такі ж за звуко-складною будовою іменники, але відповідати вони мають на питання хто? (Що ? - ліс, йод, лід, ніс, рік, дім. Хто? - дід, віл, кіт, рись).
Гра “Істота чи неістота”.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
