“Грім на початку березня - на шкоду житу і ячменю,

бо буде рання весна”.

Особливе значення надавали люди вперше почутому грому. Вважали, що грім, блискавку, град викликають духи:

“Перший грім при північному вітрі - холодна весна,

при східному - суха й тепла, південному - тепла,

західному - мокра”.

“Вранці чути безперервний грім -

надвечір піде дощ з градом”

“Глухий грім - на тихий дощ”.

Образ води шанувався народом. Вода - колиска людства, першість. Слово “Рус” - означає “вода.”

“Якщо вода дуже шумить у горах - буде непогода”.

“Якщо на воді під час дощу з'являються.

бульбашки, то негода недовго”.

“Вода потемніла в річці - перед грозою”.

Багато народних передбачень становлять прикмети пов'язані зі станом атмосферних змін, різними метеорологічними явищами. Наявність туману, роси вранці вважалося доброю ознакою погоди, а рух хмар проти вітру - вірною прикметою негоди. Зважали також на колір та форму хмар: важкі та сірі - на грозу, червонувате при заході сонце - на вітер.

“Білі зимові хмари - на мороз”

“Якщо після нового року хмари рухаються проти вітру -

падатиме сніг”

До достовірних належали також прикмети пов'язані з певними змінами в атмосфері, які спричиняють зміну стану предметів та явищ:

“Духота в повітрі - на грозу”.

“Зволожується сіль чи хліб - на негоду”.

“Дим стелиться, погано горять дрова - на відлигу”.

Значна група прикмет ґрунтується на спостереженнях за поведінкою тварин, комах, птахів, риб. Перед дощем крила комах зволожуються і комахи опускаються в нижчі шари повітря, де їх ловлять птахи та риби. Через те поширені такі прикмети:

“Ластівки літають низько - на дощ”.

“Риби вискакують з води і ловлять комах - на непогоду”.

“Якщо бджоли не вилізають з вуликів - слід чекати дощу”.

“Перед негодою мурашки закривають більшість ходів у мурашник”

“Горобці літають зграйками - на суху і ясну погоду”.

Значна увага приділялася спостереженням за поведінкою тварин, птахів. Переважали тут свійські тварини і птахи. Кіт дере лапами, собака качається - на вітер. Кури чубаються - на дощ. Качка ховає голову - на холод.

“Голуби розворкотілися - на тепло”.

“Якщо кіт згорнувся в клубочок і лапками приховав писок -

похолодає, а коли вмивається - на суху погоду”.

“Корови лягають спати на дворі - буде гарна погода,

під навісом - занегодить”.

“Худоба збивається докупи - на негоду”.

Достовірними прикметами вважали також зміни у рослинному світі:

“Якщо шишки високо на смереці - на довгу холодну зиму,

а якщо низько навпаки”.

“Рано жовтіє листя - рання зима буде”.

“Багато лушпиння на цибулі - буде люта зима”.

Спостерігаючи за життям рослин люди помічали, що окремі з них розкривають своє листя або квіти в теплу погоду і закривають в холодну.

“Квіти сильно пахнуть перед дощем”

“Квіти пахнуть здалека - на вітер”.

“Багато було пролісків - гарно вродить картопля”.

“Доки не розвилася жовта верба -

не висаджуй у ґрунт будь-якої рослини”.

Образ Місяця часто приваблював увагу людей. Особливо багато прикмет пов'язано з молодим місяцем, його появою на небі (“місяць-молодик”). Матері впевнені: якщо немовля народиться на молодика, то і в старості виглядатиме молодо. Повний місяць приносить багатство немовляті;

“Місяць блідий - буде дощ”.

“Райдужне коло навколо місяця-молодика - буде вітер і хмари”.

“Якщо місяць народився і водою обмився, незабаром задощить”.

“Круті роги взимку - на мороз, влітку на мокру погоду”.

Цікавим виступає у народних прикметах образ веселки. Здається кольори всіх зелених квітів відбилися в ній. Кольори веселки, її розміри та поява у різних кінцях неба багато про що говорить бувалому мандрівнику:

“Висока крута веселка - на погоду, низька і смугаста - на дощ”.

“Вечірня веселка обіцяє добру погоду, а ранкова на заході - мокру”.

“Червона веселка - спека і вітер”.

“Якщо веселку видно і після дощу, але вона швидко зникає -

на погожу днину”.

Річний календар українці поділили на чотири пори року, кожна з яких має свою систему свят. Левова частка цього набутку традиційно припадає на січень. З останнім місяцем зими у хліборобів було пов'язано багато прикмет. Особливо довіряли люди Стрітенню, оскільки в цей день начебто зустрічається зима з літом:

“Відлига на Стрітення - рання і тепла весна”.

“Якщо на стрітення холодно, то вже скоро весна”.

“Сніг на Стрітення - весна дощова, хурделиця - пізня та холодна”.

“Похмуро і без сонця - дошкулятимуть морози”.

“На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга”.

Існує багато прикмет, які підтверджуються науковими даними. Помічено, що людина, хвора на ревматизм, з підвищеною нервозністю, хворим серцем або легенями краще за інших відчуває зміну погоди:

“Коли руки або коліна ломить - буде переміна погоди”.

“Здорову людину опівдні знемагає сон - буде дощ”.

Цікавим і по-своєму мудрим є календарне регламентування шлюбних обрядів. Знавці весільних церемоній знають, що народна мораль чітко визначала строки їх проведення. Зокрема, заборонялося шлюбувати молодят у другій половині весни і протягом літа:

“Хто у травні звінчається, то буде вік маятися”.

“У травні оженився, то вік журився”.

“У маю розумний жениться, а дурна заміж йде

а в жовтні розумна заміж йде, а дурний жениться”.

Весілля, традиційно на Україні являло значну подію. Тому жовтень називали “весільником”, починаючи з Покрови (14 жовтня), дозволялося справляти весілля:

“Прийшла Пречиста - несе старостів нечиста,

а як прийде Покрова - зареве дівка, як корова”

“Покрова накриває траву листям, землю снігом,

воду льодом, а дівчат - шлюбним вінцем”.

Система народних прикмет має своєрідну струнку історичну структуру, яка включає в себе два головних історичних шари традиційної побутової культури, які визначають два типи української ментальності - землеробську:

“Сівбу визначають так: зацвіла ліщина - час сіяти моркву, мак;

запахтіла калина - сій огірки, гарбузи”

“З'явилися квіти на бузині - прийшла пора висівати льон”.

“Зацвіла горобина - пора братися за огірки й помідори”.

Козацький тип ментальності формувався на пріоритеті чоловіка-сильного, мужнього “лицаря”, на ідеї дороги, походу - на відміну від прив'язаності до землі та статусу жінки - символу стабільності й землеробської праці:

“У поле вирушай, козаче, вже весна соколом плаче”.

“Прийшла Покрова - сиди, козак, дома”.

“Копита в коней потіють - на тепло”.

“Коні жадібно їдять траву, форкають і хропуть - погода зіпсується”.

“Якщо кожух став гнучким і м'яким - чекай тепло й опадів”.

“Кінь лягає на землю - перед снігопадом”.

Аналізуючи зміст народних прикмет природознавчого характеру можна виділити такі загальні образи: космічні (зірки, місяць, хмари, небо, сонце); метеорологічні (туман, роса, веселка, дощ, вітер, гроза, грім); поведінка тварин, комах, риб, птахів; рослинний світ (квіти, дерева, кущі); спостереження за неживою природою (земля, вода, роса); пори року, місяці; людина і здоров'я; землеробські роботи.

1.2 Педагогічні можливості народних прикмет природознавчого характеру в умовах початкової школи

Народні прикмети природознавчого характеру - це сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змін пір року пов'язуються з кліматичними чи погодними змінами [6].

В них відображені зміст і особливості народного світосприймання, знання, які виконують у житті орієнтуючу, регулюючу і прогнозуючу функції. Такі згустки народних спостережень, передбачень часто зафіксовані в крилатих виразах, усталених висловлюваннях. У прикметах та віруваннях сконцентровані результати багаторічних спостережень дідів і прадідів над явищами природи, порами року, флорою і фауною рідного краю. Наприклад: "Багато хрущів весною -- на жарке літо", "Не руйнуй гнізда ластівки, бо будеш з ластовинням" та ін.

Прикмети погоди, що передавалися з покоління в покоління, постійно перевірялися та доповнювалися безпосереднім досвідом людей. Про те, що люди дуже уважно і вдумливо спостерігали найменші зміни погоди, свідчить різноманітна народна термінологія. Так, “годиною” називали ясну і сонячну погоду, “негодою” - погану погоду. Відповідно зиму називали “погожою”, “хазяйською”, “сирітською”, “гнилою”.

При цьому під педагогічним потенціалом народних прикмет розуміємо сукупність можливостей педагогічного впливу на особистість, що формується й розвивається, а також їх можливостей цілеспрямованого використання в навчально-виховному процесі. Народні прикмети одухотворяють природу, вчать дітей берегти, примножувати та пізнавати її особливості, закони розвитку. Вони є складовою частиною багатьох галузей народних знань -- народної біології, астрономії, медицини, метеорології, хліборобської справи тощо. Народні прикмети у цікавій, нерідко дотепній і кмітливій формі розкривають важливі грані життя природи, людей. Глибоке знання народних прикмет сприяє підготовці молоді до самостійного життя, успішної трудової, господарської діяльності в майбутньому [5].

Страницы: 1, 2, 3, 4