Використання нетрадиційних методів та засобів навчання на уроках фізичної культури - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Використання нетрадиційних методів та засобів навчання на уроках фізичної культури

/b>2.1 Валеодіагностика в системі оцінювання стану здоров'я і резервних можливостей школярів старшого шкільного віку

До життєво важливих проблем усього людства належить і здоров'я людей. Екологічна, соціально-економічна та демографічна кризи в Україні призвели до значного зниження рівня здоров'я населення, особливо дітей та підлітків. Основними причинами зниження можна вважати недбале ставлення до власного здоров'я, поширення шкідливих звичок, санітар-но-гігієнічне безкультур'я та невігластво значної частини населення, гіподинамія, неправильне харчування, недотримання режиму дня, погані Матеріально-побутові умови тощо.

Все більше занепокоєння викликає стан здоров'я, фізичного розвитку та підготовки маленьких українців. Згідно з даними статистики, в дошкільному віці 15 --20 % дітей мають певні хронічні патології, які з віком лише збільшуються. У багатьох регіонах до яких входить і Донецька область) група дітей, що часто хворіють, серед дошкільнят сягає 60-70%.

Практично здоровими можна вважати лише 35 % дітей, що йдуть до 1 класу шкіл і 11 % випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Однією з головних причин такого становища, на думку багатьох дослідників, є низь кий рівень рухової активності школярів.

Тому з метою поліпшення такого становища треба застосовувати різноманітні оздоровчі системи, серед яких значне місце займають фізичні тренування, спрямовані на профілактику та виправлення недоліків на різних стадіях змін в організмі. Для своєчасного виявлення несприятливих змін в організмі використовують лікарсько-педагогічні спостереження, лікарсько-педагогічний контроль, валеодіагностичні методи контрольного вимірювання стану здоров'я.

Сучасна валеологічна наука нині володіє цілою системою валеодіагностичних методів оцінки стану здоров'я та резервних можливостей людини, які дають змогу в умовах сучасної школи спланувати роботу зі зміцнення здоров'я.

Так, Л. А. Попова пропонує оцінювати здоров'я людини з позицій системного підходу, тобто внутрішній стан людини може бути оцінено за ступенями гармонійності системи, тобто внутрішньо-системного порядку. При визначенні здоров'я ключовими словами є лише «міцність» та «гармонія».

М. М. Амосов (1987) звернув увагу на те, що здоров'я організму визначається його кількістю. Оцінити здоров'я можна максимальною продуктивністю органів при збереженні кількісних меж їхніх функцій.

Г. Л. Апанасенко (1988) вважає, що соматичне здоров'я можна оцінювати загальною сумою енергопотенціалу організму, показниками якого можуть бути аеробні можливості, що характеризуються величиною максимального вжитку кисню. Важливим показником соматичного здоров'я пропонується відношення життєвого об'єму легенів до одиниці маси тіла.

Визначення здоров'я Брехманом наближається до поняття про норму «Здоров'я людини -- її здатність зберігати відповідну до віку стійкість в умовах різних змін кількісних і якісних параметрів триєдиного потоку сенсорної, вербальної і структурної інформації».

Поряд з якісними показниками, які визначають стан так званого статистичного здоров'я -- норма спокою, все більшого значення набуває поняття «динамічного здоров'я» -- норма напруги, яка визначається кількісною характеристикою адаптаційних можливостей організму. Щоб отримувати уявлення про динамічне здоров'я, треба обстежувати не лише фізичний стан людини у час спокою, а й її максимальну працездатність, тобто визначати резервні можливості організму.

Третій стан (перший -- здоров'я, другий -- хвороба) -- це коли резерви нормального функціонування систем організму зсунуті в бік виснаження. Він характерний для критичних вікових періодів (статеве дозрівання, перед- і післяпологовий, клімактеричний, старечний), для осіб, які відчувають десинхрози після прийому наркотиків, нікотину, алкоголю, які мають порушення харчування, низьку рухову активність, зайву вагу. У цьому стані організм витрачає енергію не на творчу роботу, а на збереження життя.

Проведений аналіз літературних і методичних матеріалів з питання стану здоров'я і резервних можливостей організму дітей і підлітків на сучасному етапі розвитку суспільства дав змогу стверджувати, що це питання дуже актуальне і потребує поглибленого вивчення. Оцінка стану здоров'я в контексті пошуків шляхів його поліпшення вимагає подальшого вивчення та вдосконалення в науковій практиці.

У результаті аналізу, здоров'я школярів старшого віку школи № 33 м. Чернігова встановлено, що рівень здоров'я школярів взагалі дуже низький (Рис. 1).

Рис. 2.1. Стан здоров'я школярів старшого віку школи № 33 м. Чернігова на 1.10.2007 % від загальної кількості дітей

Особливу небезпеку викликає рівень здоров'я школярів старшого шкільного віку (10 -- 11 класи), що зумовило вибір саме цієї категорії школярів. Адже вони, сьогоднішні випускники школи, -- це вже завтрашні абітурієнти, призовники, а в недалекому майбутньому і батьки малюків нового покоління. Цей аспект спрямував нас на впровадження нової загальнооздоровчої системи, яка включила в себе методично розроблений комплекс спеціально організованих занять, прийоми релаксації, точкового масажу, а також спеціальні дихальні вправи, які були застосовані у навчально-тренувальних заняттях.

2.2 Організація та проведення дослідження

Дослідження проводилось протягом 6 місяців -- з жовтня 2007 р. по березень 2008 р. Діагностика рівня здоров'я за вибраними методами проводилась в три етапи: І -- жовтень 2007 р., II -- січень 2008 р., III -- березень 2008 р.

Основною метою дослідження було визначення стану здоров'я школярів з різним рівнем рухової активності і вплив на їхнє здоров'я спеціальної комплексної загальнооздоровчої методики.

Для діагностичного обстеження дітей у ході експерименту використано такі методи:

Для проведення експерименту були сформовані три групи школярів: I група -- по 10 дівчат і юнаків віком 16 -- 17 років, які займалися за звичайною програмою (контрольна група);

II група -- по 10 дівчат і юнаків віком 16 -- 17 років, яким, крім звичайної програми, додавалася комплексна загальнооздоровча система;

ІІІ група -- по 10 дівчат і юнаків віком 16 -- 17 років, які, крім звичайної програми і комплексної загальнооздоровчої системи, додатково займалися у спортивних секціях (футбол, східні бойові мистецтва, легка атлетика, ОФТ тощо).

Кількість хворих дітей постійно зростала по всіх групах захворювань. У рамках експерименту проведено валеодіагностичну оцінку стану здоров'я учнів та їхньої фізичної працездатності на початку експерименту. Показники в трьох групах були приблизно однакові. Це зумовлено тим, що в усіх групах були діти 16--17 років, які мали приблизно однаковий рівень соматичного здоров'я, адаптаційного потенціалу, біологічного віку та фізичної працездатності.

Для підтвердження достовірності одержаних даних проведено математичну обробку результатів з визначенням основних статистичних показників на підставі загальноприйнятих методик. Визначено середньоарифметичні величини, середні квадратичні відхилення, коефіцієнт кореляції, критерії Ст'юдента для всього варіаційного ряду. Одержані показники однозначно свідчать про достовірність усіх отриманих даних. У рамках експерименту застосовано програму із збереження та зміцнення здоров'я дітей, яка включала два основні напрями: діагностику здоров'я за допомогою валеодіагностичних методів і реалізацію комплексної загальнооздоровчої системи для школярів старшого шкільного віку.

2.3 Результати дослідження

Одержані в ході валеодіагностичного обстеження школярів результати фізичної підготовленості та фізичної працездатності (тест Купера, Гарвардський Степ-тест).

За результатами фізичної підготовленості (тест Купера) були отримані результати, які свідчать про те, що спостерігаються значні позитивні зрушення особливо в учнів III експериментальної групи з максимальним рівнем рухової активності. Наприкінці експерименту кількість учнів, віднесених до групи ризику (оцінки «незадовільно» і «дуже незадовільно») зменшилася з 40 % до 7 % (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Кількість учнів за результатами визначення фізичної підготовленості (тест Купера) %

Також відповідно збільшилася кількість учнів, які за оцінкою можуть бути віднесені до групи безпеки і цей показник склав: 40 % -- І група; 52 % -- II група; 64 % -- ІІІ група

За допомогою проведеного комплексного валеодіагностичного обстеження визначено, що в результаті впровадження комплексної загальнооздоровчої методики найбільших змін зазнала НІ експериментальна група, учні якої займалися за стандартною програмою і спеціальною методикою та додатково відвідували спортивні секції. Це дає змогу стверджувати, що підвищення рівня рухової активності учнів із застосуванням оздоровчих методик сприятливо діють на стан здоров'я дітей старшого шкільного віку, що і підтверджують результати нашого дослідження.

Після проведення Гарвардського степ-тесту, відповідно у групах порівняно з початком експерименту збільшилася кількість учнів у кожній групі: І група на 13 %; II -- 20 %; III - 39 % (рис. 3).

Рис. 2.3. Кількість учнів за результатами Гарвардського тесту %

ВИСНОВКИ

Кожен урок фізичної культури має свою специфіку та використовується з певною метою. Досить важливе місце у структурі уроку займає підготовча частина уроку, вона визначає ефективність наступного етапу уроку. Уроки фізичної культури мають багато характеристик. Кожна з них може бути покладена в основу їх класифікації. Усі уроки за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметні та комплексні. Залежно від переважного розв'язання завдань на уроці розрізняють: навчальні, тренувальні, контрольні та змішані (комбіновані) уроки.

Висунення проблеми здоров'я в число пріоритетних завдань суспільного і соціального розвитку зумовлює актуальність теоретичної і практичної її розробки, необхідність розгортання відповідних наукових досліджень і відпрацювання методичних і організаційних підходів до збереження здоров'я, його формування і розвитку.

У зв'язку з цим одним з пріоритетних завдань нового етапу реформування системи освіти має стати збереження і зміцнення здоров'я учнів, формування у них цінностей здоров'я і здорового способу життя.

У розробці нової стратегії здоров'я мас бути передбачено зміщення акценту з лікувальної медицини на профілактичні спрямування, яке включає подолання чинників ризику і активне виховання людини у гігієнічному режимі з моменту народження. Для своєчасного виявлення можливих негативних змін у здоров'ї, визначення відповідності способу життя та навчального або тренувального навантаження індивідуальним особливостям організму школяра, прогнозу щодо можливих захворювань за умов недотримання принципів здорового способу життя, оперативного його коригування в разі потреби та своєчасного вживання відповідних профілактичних і оздоровчих заходів, -- особливої актуальності набуває застосування.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ, ВЧИТЕЛЯМ

Основні напрями оздоровчої роботи зображено на схемі.

1) Комплекс загальнооздоровчої системи спрямований на зниження рівня захворюваності, зниження рівня функціональної напруженості, підвищення рівня рухової активності, регламентацію режимів життєдіяльності з урахуванням індивідуальних особливостей дітей.

2) Для проведення експерименту з метою з'ясування ефективності пропонованих експериментом школярам II і ІІІ груп оздоровчих заходів застосовувалась така комплексна методика:

1. Спеціальні організовані заняття оздоровчо-фізичного тренування (у формі ранкової гігієнічної гімнастики, гімнастики до уроків, оздоровчою бігу і ходьби) за принципами раціональної організації рухової активності дітей.

2. Релаксація. Є декілька прийомів, які допоможуть оволодіти технікою релаксації, а саме:

* метод наслідування (імітації);

* метод зміни напруження і розслаблення м'язів.

3. Спеціальні дихальні вправи. Застосовують для розвитку дихального апарату, активізації функції зовнішнього дихання, а також для відпочинку між фізичними вправами.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6