Зазначимо результати дослідження на кожному з його етапів.

На констатувальному етапі дослідження, вивчення основних психолого-педагогічних і методичних проблем екологічного виховання молодших школярів проводилось шляхом використання методів соціологічного опитування. А саме анкетування (зміст анкет див. Додаток Г), інтерв'ювання та бесіди.

В ході проведеного опитування було обстежено групу вчителів початкової ланки освіти.

Щоб підтвердити робочу гіпотезу на констатувальному етапі, під час проведення анкетування серед вчителів початкових класів, нашими основними завданнями були:

- визначення рівня обізнаності вчителів з даною проблемою;

- з'ясування актуальності проблеми екологічного виховання школярів на сучасному етапі;

- визначення причин і ефективних прийомів, заходів щодо екологічного учнів молодшого шкільного віку.

В анкетуванні брали участь вчителі початкових класів шкіл м. Тернополя, а також шкіл Тернопільської області.

В результаті анкетування були отримані такі результати щодо визначення ефективності сучасної методики екологічного виховання:

- так, ефективною (10 %);

- ефективною, за умови взаємодії школи, сім'ї та

громадськості (40 %);

- не завжди ефективною(45 %);

- не ефективною (5 %).

Отже, слід звертати увагу на відповіді вчителів. Варто прислухатися до їх порад і змінити, якщо не методику екологічного навчання і виховання, то хоча б підхід до неї.

Викликало розгубленість у вчителів запитання щодо визначення сутності екологічного виховання. Варто сказати, що вчителі у своїй більшості не з'ясували поняття екологічної культури, а в кращому випадку означили його однобічно.

Як видно з відповідей, види робіт (ефективні прийоми, заходи щодо формування екологічної культури учнів), які використовуються вчителем початкових класів у навчально-виховному процесі в роботі зі школярами були зазначені такі:

а) диференційований підхід.

б) індивідуальний підхід.

в) співпраця школи та сім'ї.

г) позакласні заходи екологічного спрямування.

ґ) нетрадиційні форми роботи.

У роботі щодо покращення методики екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку вчителі використовують такі методичні матеріали:

а) журнальні публікації (12 %);

б) газетні матеріали (24,5 %);

в) психологічна література (28,2 %);

г) спеціальна педагогічна література (34,9 %).

Проте, проблема виховання екологічної культури вимагає більшої обізнаності серед вчителів початкової ланки освіти. Зокрема, викликають труднощі такі питання у роботі з дітьми даної категорії. А саме:

1. Немає досить спеціальної педагогічної літератури щодо роботи з дітьми.

2. Бар'єр, які діти психологічно ставлять і не хочуть співпрацювати з вчителем.

3. Небажання самих батьків співпрацювати зі школою.

Ґрунтуючись на результатах дослідження під час опитування вчителів, можна попередньо окреслити такі основні заходи та тенденції у вихованні екологічної культури учнів молодшого шкільного віку:

1. Ґрунтовне вивчення проблеми.

2. Широке ознайомлення вчителів із станом проблеми.

3. Педагогічно-психологічний всеобуч батьків, специфіки роботи з дітьми.

4. Забезпечення єдності дій усього педагогічного колективу щодо вирішення проблеми екологічного виховання в сучасній школі.

5. Узагальнення передового педагогічного досвіду роботи з екологічного навчання та виховання та впровадження в практику.

На формувальному етапі дослідження нами була визначена система роботи щодо формування екологічної культури, запропоновані цікаві форми роботи, такі як ігри і завдання екологічного спрямування (див. додатки).

Дидактичними умовами формування екологічної культури дітей молодшого шкільного віку, які обґрунтовані в нашому науковому дослідженні є:

а) забезпечення індивідуального та диференційованого підходу до екологічного навчання та виховання, цілеспрямоване використання системи дидактичних вправ.

б) самостійна і творча діяльність, її спрямування на формування пізнавального інтересу до навчання.

Що стосується розвитку пізнавальних інтересів та творчої діяльності учнів, нами були апробовані різні види завдань і вправ, які подані в додатках, саме творчого характеру.

Кожне із завдань пропонувалось учням із врахуванням їх індивідуальних і психологічних особливостей:

а) репродуктивні - відтворення фактичних знань, орієнтування на досвід дітей;

б) розвивальні - на розвиток психічних процесів;

в) творчі - розвиток вмінь та навичок діяльності в нестандартних ситуаціях, розвиток самостійності учнів.

З метою забезпечення більш доцільного педагогічного керівництва навчальним процесом і досягненням його оптимальних результатів нами була проведена цілеспрямована робота із батьками школярів, яка передбачала формування у них адекватного уявлення про екологію, її прояви та причини.

Форми роботи у цьому випадку були:

ь спільні збори батьків і дітей;

ь індивідуальні бесіди;

ь консультації вчителів з батьками;

ь педагогічні семінари та інше.

На підсумковому етапі дослідження проводилися узагальнення, одержаних на формувальному етапі експерименту даних.

2.2 Авторські пропозиції

Необхідність подолання екологічних проблем сучасності поставила перед педагогічною теорією та шкільною практикою завдання: на основі біосферного підходу підготувати екологічно грамотну людину, яка розуміє значення життя як найвищої цінності, здатна визначати своє місце у світі, брати участь в охороні навколишнього середовища, раціонально використовувати природні багатства, приймати свідомі рішення у сферах життя, де перекриваються інтереси людини як живої істоти, суспільства і довкілля. У системі підготовки екологічно грамотної особистості важлива роль належить початковій школі, яку можна розглядати як початкову ланку збагачення людини знаннями про природне і соціальне середовище, ознайомлення її з цілісною картиною світу і формування науково обґрунтованого, гуманного ставлення до довкілля.

Для успішного здійснення екологічного виховання молодших школярів необхідна відповідна підготовка майбутніх учителів. Від рівня підготовки вчителя значною мірою залежить і рівень сформованості екологічної культури молодших школярів.

Компонентно-структурний аналіз поняття “екологічна культура” дав змогу виділити в його структурі такі компоненти: ціннісно-емоційний, змістовий та діяльнісний.

Емоційно-ціннісний компонент характеризують такі показники:

- розуміння не тільки практичної, а й пізнавальної, естетичної й гігієнічної цінності природного середовища, ролі соціально-економічних факторів як у виникненні соціоекологічної кризи, так і в можливому її подоланні, необхідності докорінних змін у взаємодії людини і природи;

- усвідомлення того, що людина - частина природи, таких пріоритетних цінностей, як чисті повітря, вода, продукти харчування, незруйновані природні ландшафти;

- вияв інтересу до розв'язання екологічних проблем, громадянської позиції щодо випадків порушення правил поведінки в навколишньому середовищі, нетерпимості до безвідповідального ставлення до довкілля;

- відмова від споживацької психології, усвідомлення необхідності участі кожного педагога в екологічній освіті і вихованні школярів.

У складному утворенні, яким є екологічна культура, важливу роль відіграє діяльнісний компонент, пов'язаний з оволодінням особистістю такими вміннями і навичками:

- вивчення природи та її охорона;

- здійснення науково обґрунтованих екологічних дій;

- передбачення наслідків впливу людини на природу;

- підпорядковування всіх видів своєї діяльності вимогам раціонального природокористування;

- співвіднесення власної поведінки і діяльності у навколишньому середовищі із мораллю і нормами права в суспільстві;

- оцінки впливу господарської діяльності людини на довкілля.

Становлення екологічної культури учня початкових класів - це один із складних процесів, оскільки основою екологічної підготовки учнів є розуміння ними законів розвитку та взаємодії природи і суспільства.

Таким чином, процес формування екологічної культури учнів початкових класів спрямований на розвиток і поглиблення системи наукових знань про взаємозв'язок і взаємодію суспільства та природи, розуміння багатогранної цінності природи для суспільства взагалі і кожної людини зокрема; вироблення активної природоохоронної позиції; розвиток потреби у спілкуванні з природою та її пізнанні, прагнення до активної практичної діяльності, удосконалення умінь з вивчення, оцінки, покращення стану навколишнього середовища.

Висновки

Отже, виховання бережливого ставлення до природи - це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в дитини екологічних знань та наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів.

Системна діяльність в галузі охорони природи роботи своїм змістом забезпечує педагогічну цілісність процесу екологічного виховання. Така робота є дієвим моментом комплексного впливу на учнів, забезпечуючи поєднання пошукової активності школярів з громадсько-корисною діяльністю, всебічне осмислення змісту і навчально-виховної віддачі планованої роботи та високий рівень позитивного емоційного насичення процесу реалізації учнями мети і завдань екологічного руху. При цьому пізнавальний пошуковий інтерес виступає як рушійна сила духовного розвитку школяра, стимулює його активність у навчальній, трудовій і громадській роботі.

В результаті проведеного теоретичного аналізу виявлено функції виховання в учнів бережливого ставлення до природи: теоретико-методологічна, що зумовлює наявність фундаментальних основ, з позицій яких дається пояснення взаємозв'язку предметів та явищ навколишнього середовища; соціально-культурна, що виявляється в екологічній свідомості особистості, здатності помічати та реагувати на екологічні проблеми; дидактична, пов'язана із забезпеченням школярів системою екологічно спрямованих знань у сфері охорони природи; практична, що пов'язана із практичною допомогою у вирішенні екологічних проблем, участю в активній природоохоронній діяльності.

Визначено основні принципи екологічного виховання учнів і формування їх екологічної культури. До них належать: принцип міждисциплінарного підходу, що вимагає точного визначення місця і ролі кожного предмета в загальній системі екологічної освіти; взаємне погодження змісту, форм і методів роботи; логіку розвитку провідних ідей і понять, їх постійне вивчення і поглиблення; принцип систематичності і безперервності вивчення екологічного матеріалу, що реалізується за умови урахування ступенів навчання (початкової, базової, повної загальної середньої освіти), вікових та індивідуальних особливостей учнів; принцип єдності інтелектуального і емоційно-вольового компонентів у вивченні і поліпшенні учнями навколишнього середовища; принцип взаємозв'язку глобального, національного і регіонального розкриття екологічних проблем у навчальному процесі.

Виявлено, що основними джерелами формування екологічної культури молодших школярів виступають: а) пізнавальна діяльність учнів, пов'язана із спостереженням навколишнього середовища; б) дослідницька діяльність, що передбачає різноманітну активну природоохоронну роботу; в) практична (прикладна) діяльність, що виникає і розвивається під впливом цілеспрямованого дослідницького пошуку і формує активне ставлення до навколишньої дійсності, перетворюючи здобуті в процесі пошуку екологічні знання у практичні навички природоохоронної роботи.

Таким чином, використання екологічного принципу при вивченні навчальних дисциплін забезпечує тісний зв'язок шкільного навчання та виховання з життям, дає можливість краще зрозуміти явища природи, їх взаємозв'язки, залучає дітей до активної участі в охороні природи та активно формує екологічну культуру молодших школярів.

Список використаної літератури

1. Бойко Е. Екологічні ігри // Поч. школа. - 1997. - № 3. - С. 15-16.

2. Бойко М. Гуртківці закохані в рідний край // Поч. школа. - 1997. - № 3. - С. 41-43.

3. Бровдій В.М. Екологія як наука // Охорона природи. - 1997. - К., 2000

4. Васильченко І. Екологічне виховання у початковій школі // Початкова освіта. - 2005. - № 11. - С. 36-48

5. Дерев'яненко В.О. Екологічне виховання учнів // Поч. школа. - 1989. - № 11. - С. 27-29.

6. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття") - К., 1994.

7. Іванова О. Формування екологічної культури // Поч. школа. - 1998. - № 8. - С. 40-42.

8. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні // Поч. школа. - 1998. - №9. - С. 31-34.

9. Картель М., Голуб В., Біда О. Матеріал до вивчення природних зон України // Поч. школа. - 1998. - № 6. - С.32-40.

10. Коваль Н.С. Люби і бережи рідну природу // Поч. школа. - 1991. - № 1. -С. 14-18.

11. Кондратюк О. Методика екологічного виховання у початковій школі // Початкова освіта. - 2003. - № 6. - С. 18-22

12. Маршицька В. Виховання ціннісного ставлення до природи // Початкова школа. - 2002. - № 2. - С. 26-34

13. Маценко. Ж. Мальовнича стежина до людяності // Початкова школа. - 2005. - № 7. - С. 46-50

14. Маценко. Ж. Основи дбайливого ставлення до природи у молодших школярів // Рідна школа. - 2004. - № 8. - С. 121-124

15. Н.Н. Лєтошенко. Екоігри // Початкова освіта. - 2004. - № 6. - С. 12-20

16. Осипенко Н. Особливості еколого-натуралістичного виховання школярів // Поч. школа. - 1997. - № 13. - С. 19-20.

17. Основи екології та соціекології / за ред. М.М. Назарука. - Львів: За вільну Україну, 1997. - 184 с.

18. Печерська Е. Василь Сухомлинський і музичне виховання дітей // Поч. школа. - 1998. - № 4. - С. 26-30.

19. Радченко Т., Кудлай С. Екологічне навчання і виховання молодих школярів // Поч. школа. - 1997. - № 3. - С. 14-15.

Страницы: 1, 2, 3, 4