У словнику з педагогіки йде мова про виховання як: 1) цілеспрямована змістовна діяльність педагога, який сприяє максимальному розвитку особистості дитини, входженню в контекст сучасної культури, становленню його як суб'єкта власного життя, формування його мотивів та цінностей; 2) цілісний, свідомо організований педагогічний процес формування особистості в навчально-виховних установах спеціально-підготовленими спеціалістами; 3) цілесрямована, управляєма і відкрита система виховної взаємодії дітей і дорослих, націлена на підготовку покоління, що підростає до життя, розвитку і саморозвитку людини у визначенихкультурних і соціально-економічних умовах; 4) надання вихованцю альтернативних способів поведінки в різних ситуаціях, залишаючи за ним право вибору і пошук свого шляху; 5) процес і результат цілеспрямованого впливу на розвиток особистості, її відносин, рис, якостей, поглядів; 6) цілеспрямоване створення умов для засвоєння людиною досвіду культури [38, 234].
З усіх вище зазначених трактувань можна стверджувати, що виховання являє собою складний, цілісний процес під час якого відбувається вплив спеціаліста з галузі педагогіки на свідомість вихованця з метою формування культурно-освічченої особистості.
Оскільки головний суб'єкт педагогічної праці - вчитель, тому зосередимо увагу на визначенні даного поняття.
Згідно твердження А.С. Макаренка, учитель - це наставник, це людина, яка хоче передати дітям свої знання, свій життєвий досвід, свої думки, дати своїм вихованцям правильне спрямування [18, 46].
Як зазначає К.Д. Ушинський, вчитель - не найменша ланка, а головна управлінська особа в навчально-виховному процесі. Сама професія спонукає постійно ставати кращим, вдосконалюватися. К.Д.Ушинський вважав вплив особистості вихователя на вихованців. На його думку, педагог-вихователь мав стояти на рівні з сучасним ходом виховання і бути «живою ланкою між минулим та майбутнім, могутнім ратоборцем істини й добра [19, 18].
На думку Ю. Дзюркевича, прикметами вчителя-майстра повинні бути: педагогічний хист, педагогічний досвід, сформованість педагогічних якостей (чуйність, любов до дітей, дисциплінованість тощо) [12, 232].
В. Пачковський, говорить про те що вчитель - це «дослідник, громадянин, людина на весь ріст в кожній справі, в кожнім слові, тому що саме ця особа реалізує місію апостола» [12, 233].
У словнику з педагогіки знаходимо визначення педагога-психолога та соціального педагога, зокрема в задачі першого входить забезпечення психічного здоров'я і розвитку особистості дітей і підлітків, виявлення умов, які ускладнюють становлення особистості. Соціальний педагог же спеціаліст по роботі з дітьми і дорослим населенням в соціо-культурній і сімейно-побутовій сферах [38, 234].
У філософському словнику педагог (від. лат. рedagogus - дитина, виховую, веду) 1) фахівець із педагогіки; 2) особа, яка навчає і виховує дітей, молодь тощо, маючи при цьому відповідну спеціальну підготовку; 3) вчитель, викладач, вихователь [40, 460].
Л.В. Савула стверджує, що вчитель - людина, скерована в майбутнє. Він формує у молоді активне і відповідальне прагнення оновити світ [37, 49].
О. С. Падалка, вважає, що педагог - це фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно провадить навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховних системах [27, 83].
Отже, під поняттям «педагог», будемо розуміти особу, що займається викладацькою чи виховною роботою з метою передачі знань та досвіду молодому поколінню.
Одне з основних понять, яке нам необхідно також з'ясувати «престиж», тому використовуючи наявність науково-практичної літератури, ми зуміли прослідкувати трактування цього поняття з різних позицій.
У словнику з педагогіки «престиж» (від. фр. prestige - авторитет, вплив) - міра визнання суспільством заслуг індивіда; результат співвідношення соціально-значимих характеристик суб'єкта зі шкалою цінностей, які склалися в данному суспільстві. Для вихованця в процесі становлення його особистості дуже важливо його престиж як в очах дорослих, так і в очах ровесників. Аналогічно для вчителя рівень престижу професії в суспільній свідомості [38, 263].
У філософському словнику знаходимо поняття «престиж» (від фр. prestige - авторитет, вплив), яке свідчить про авторитет, вплив, яким користується хто - не-будь чи що-небудь [40, 460].
У роботі О.О. Бабакіної знаходимо визначення прести?жу як авторитету, поваги, довіри; визнання досягнень індивіда суспільством [3, 9].
Престиж (від фр. prestige, першочергове значення - чарівність, від лат. praestigium - ілюзія, обман почуттів) -- відомість кого-небудь або чого небудь, основана на високій оцінці і поваги в суспільстві [23, 1310].
В іншій літературі під поняттям «престиж» розуміється функція оціночних відношень суб'єкта, що посідає певну позицію в суспільній та міжособовій соціальній структурі, тому він змінюється залежно від зміни характеру і спрямованості цієї структури.
Отже, під поняттям престижу в подальшому дослідженні, будемо розуміти значущість тих чи інших об'єктів та явищ, як результат співвідносної оцінки членів суспільства відповідно до прийнятих норм та цінностей, в нашому випадку це значущість педагогічної праці.
Оскільки наше дослідження потребує з'ясування не тільки престижу педагогічної праці, а відповідно і характеру, тому спробуємо зупинитися на вище зазначеному понятті та уточнити його сутність.
Варто зазначити, що аналіз словників та трактувань різних вчених з приводу з'ясування сутності поняття, дав змогу зрозуміти, що у всіх джерелах в основному зустрічається поняття характеру, що свідчить про людину, от наприклад в словнику з педагогіки «характер» (від грец. сharacter - «печать») - сукупність усталених психічних рис особистості, які впливають на всі сторони поведінки людини, які обумовлюють її стійке відношення до оточуючого світу та самого себе [38, 379].
Філософський словник розглядає поняття «характер», як сукупність стійких психічних властивостей людини. Що формуються в процесі її виховання , навчання, праці. У цьому ж словнику розглядається поняття «характеристика», що ближче до нашого дослідження. Під поняттям розуміється опис, аналіз, оцінка певних явищ, особливостей кого, чого-небудь [40, 460].
Оскільки, у вище зазначених поняттях, ми не помітили чистого відшліфованого трактування «характер», тому у нашому дослідженні, під поняттям характер, будемо розуміти сукупність особливих рис, певний каркас чогось, когось, в нашому випадку це визначальні риси саме педагогічної праці.
Отже, виходячи з вище зазначених понять, під поняттям престиж та характер педагогічної праці, будемо розуміти - значимість, важливість та характерні риси особливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачає передачу знань від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цей цікавий та непередбачуваний світ.
Висновки до першого розділу
Таким чином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новим періодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до наших днів, - педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства та суб'єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання, яке передбачає передачу набутих знань старшими поколіннями молодому поколінню, а також виховання моральних цінностей та пріоритетів, якими керується кожна культурно-освітня людина. Варто зазначити, що давня професія учителя на теперішній час набуває новий розвиток, який відображає потреби сучасної школи на шляху її гуманізації і демократизації.
Оскільки, дослідження престижу та характеру педагогічної праці, неможливе без застосування інструментарію, тому нами буде використано системний підхід, а також такі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного, принцип системності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідження престижу та характеру педагогічної праці потребуватиме наявності таких теоретичних методів як історичний метод, метод аналізу, метод класифікації, абстракції, узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод.
Під поняттям «престиж та характер педагогічної праці», будемо розуміти - значимість, важливість та характерні риси особливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачає передачу знань від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цей цікавий та непередбачуваний світ.
2. Теоретичний аналіз дослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці
2.1 Зміст, сутність та особливості педагогічної праці
Як зазначалось вище педагогічна праця, являє собою складний процес під час якого відбувається взаємодія вихователя та вихованця, що передбачає передачу знань та умінь, а також вихований вплив.
Варто зазначити, що педагогічна праця втілюється в педагогічному процесі, який включає ціль, завдання, зміст, діяльність та результат. Вище зазанчені компонентии утворюють систему.
Говорячи про педагогічний процес, не варто забувати про закономірності, які домінують: закономірність зумовленості педагогічного процессу потребами суспільства й особистості, закономірність розвитку особистості, закономірність управління педагогічним процессом, закномірність стимулювання, закономірність єдності чуттєвого, логічногого і практичного, закономірність єдності зовнішньої і внутрішньої діяльності, єдність завдання, змісту і організаційних форм, методів і результатів виховання [19, 122].
Основними принципами педагогічного процесу виступають: принцип цілеспрямованості, принцип зв'язку школи з життям, принцип науковості змісту виховання і навчання, принцип доступності, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, принцип послідовності, систематичності. Принцип наочності, колективного характеру виховання, принцип вибору оптимальних методів, форм, засобів навчання і виховання [41, 73].
З моменту виникнення педагогічної професії за учителем закріпилась передусім виховна функція. Учитель - це вихователь, наставник. Тому виховна робота єпедагогічною діяльністю, спрямованою на розв'язання завдань усебічного гармоійного розвитку особистості шляхом організації виховного средовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців [19, 131].
Виховання - процес цілеспрямованого формування особистоті дитини. Передусім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків, набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини [41, 50]
Метою виховання є сукупність властивостей особистості, яких прагне суспільство. Мета виховання має об'єктивний характер і узагальнено виражає ідеал людини [41, 55]
Основними напрямками всебічного розвитку особистості є розумове виховання, моральне виховання, трудове виховання, естетичне виховання, фізичне [19, 96]
Основний зміст педагогічної професії складають взаємовідносини з людьми. Діяльність представників інших професій типу «людина - людина» також вимагає взаємодії з людьми, але у педагогічній діяльності це пов'язано з тим, щоб найкращим чином зрозуміти, задовольнити запити учня, допомогти йому у становленні його особистості. Педагогічна діяльність спочатку й до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічному процесі і підкреслює важливість моральних аспектів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
