1.Будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без відсотків і комісій) по всіх видах кредитів (у тому числі консолідованому іпотечному боргу), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою прибутковістю), інших активних банківських операцій, що ставляться до їхньої господарської діяльності відповідно до законодавства.
2. Створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно в розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу по кредитах (іншим видам заборгованості), визнаним нестандартними за методикою, що встановлюється для банків Національним банком України.
3. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати:
для комерційних банків - 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості по кредитах, гарантіям і поручництвам, фактично наданим (виставленим на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду;
4.У випадку якщо за результатами звітного податкового періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їхнім перекладом у стандартну категорію або зі списанням до складу валових витрат платника податку по процедурі або при зменшенні сум боргових вимог, використовуваному як база для визначення обмежень, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за результатами такого звітного періоду.
5. Порядок і джерела утворення й використання резервів (фондів) для страхування внесків (депозитів) фізичних осіб установлюються окремим законом.
6. Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку.
- Основна сума боргу, котрий не може бути примусово стягнений з дебітора внаслідок висновку світової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, не включається до складу валових витрат кредитора, але може бути відшкодований за рахунок його страхових резервів, створених відповідно до справжньої статті.
При цьому валовий дохід векселедавця збільшується на суму опротестованого в неплатежі векселя в податковому періоді, на якому доводиться 30- й календарний день із моменту опротестування такого векселя.
- Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти , отримані кредитором у результаті завершення ліквідаційної процедури й продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їхнього надходження.
При цьому валовий дохід дебітора, оголошеного банкрутом у встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму зазначеної безнадійної заборгованості.
У випадку якщо кредитор не може звернутися в суд із заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що безперечні вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, те така сума вимог включається до складу валових витрат кредитора.
- Заборгованість, забезпечена заставою, погашається в порядку, передбаченому нормами Закону України "Про заставу".
Заставоутримувач має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частина заборгованості, що залишилася непогашеної в результаті недоліку коштів , отриманих кредитором від продажу майна дебітора, переданого в заставу, і за умови, що інші юридичні дії кредитора по примусовому стягненню іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості. Продаж майна, переданого в заставу, здійснюється тільки через аукціони (публічні торги). У випадку відчуження майна, переданого в заставу, іншими способами кредитор покриває збитки за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після оподатковування.
Порядок проведення аукціонів (публічних торгів) установлюється Кабінетом Міністрів України.
- Безнадійна заборгованість, що виникла в результаті нездатності дебітора погасити заборгованість у зв'язку з дією обставин непереборної сили або стихійного лиха ( форс-мажору), відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора при наявності якого - або з нижченазваних документів:
1. Підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили або стихійного лиха на території України або Підтвердження вповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, у випадку настання обставин непереборної сили або стихійного лиха на території такої держави;
- Прострочена заборгованість фізичних осіб, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми або померлими, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за умови, якщо рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими було прийнято пізніше дати висновку кредитної угоди.
При цьому кредитор повинен вжити юридичних заходів по стягненню безнадійної заборгованості зі спадщини такої фізичної особи в межах і по процедурі, певної законодавством.
При цьому валовий дохід дебітора збільшується на суму такої заборгованості в податковий період, на який доводиться рішення суду щодо визнання договорів повністю або частково недійсними з вини дебітора.
При цьому валовий дохід дебітора збільшується на суму такої заборгованості в податковий період, на який доводиться рішення суду про визнання договорів або їхніх частин недійсними з вини обох сторін.
У випадку якщо всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості не привели до позитивного результату, банки відносять на валові витрати таку заборгованість у частині, не відшкодованої за рахунок страхового резерву.
Процес керування витратами підприємства носить комплексний характер і передбачає рішення наступних питань:
- значення того, де, коли й у яких обсягах витрачаються ресурси підприємства;
- прогноз того, де, для чого й у яких обсягах необхідні додаткові фінансові ресурси;
- уміння забезпечити максимально високий рівень віддачі від використання ресурсів.
Керування витратами - це вміння заощаджувати ресурси й максимізувати віддачу від них.
Операційний аналіз є складовою частиною управлінського обліку. Його ключовими елементами є: операційний важіль, поріг рентабельності й запас фінансової міцності. Названі елементи можна доповнити маржинальным доходом.
Якщо аналіз беззбитковості дозволяє визначати й вивчати крапку беззбитковості (поріг рентабельності, критичний обсяг виробництва й продажів), запас фінансової міцності (індекс безпеки), то більше широке використання маржинального доходу в аналізі дозволяє також обсяг доступних послуг і тих що вже надані для одержання планованого прибутку.
Узагальнюючи вищевикладене, варто сказати, що крім оцінки операційного важеля, аналізу беззбитковості до операційного аналізу можна також віднести різні методи маржинально аналізу; метод граничних витрат.
Найважливішої тридцятилітньому операційного аналізу є поділ витрат на змінні й постійні.
Змінні витрати міняються в цілому прямо пропорційно змінам обсягу виробництва товарів (робіт, послуг). До них ставляться витрати основні матеріали, основну заробітну плату основних робітників і т.п.
Критерієм вибору найбільш прибуткової й рентабельної продукції можуть служити наступні показники:
- валова маржа на одиницю продукції(послуги);
- частка валової маржі в ціні одиниці продукції(послуги);
Управлінський облік - це вид облікової діяльності, що характеризується збором, аналізом, підготовкою й надання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень в області планування, контролю, організації й регулювання діяльності підприємства в цілому і його окремих підрозділах. Управлінський облік використовує дані виробничого обліку, у якому акумулюється інформація про витрати собівартості продукції(послуги).
Переваги обліку по усіченій собівартості полягає в наступному:
- порівняльний аналіз прибутковості різних видів продукції;
- визначення крапки беззбитковості й запасу фінансової міцності підприємства й ін.
Страницы: 1, 2, 3, 4