КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Аналіз банківської діяльності”
на тему
“Аналіз зовнішньоекономічної діяльності банку ВАТ «Міжнародний комерційний банк»”
Зміст
Вступ
1.3.1 Активні банківські операції на зовнішніх ринках
1.3.2 Пасивні банківські операції з іноземною валютою
1.4 Економічна діагностика ефективності діяльності ВАТ „Міжнародний комерційний банк”
Розділ 2. Основні напрямки розвитку бізнесу ВАТ «Міжнародний комерційний банк» на зовнішніх ринках
2.1 SWOT- аналіз та матриця привабливості сегментів міжнародного бізнесу ВАТ «Міжнародний комерційний банк»
2.2 Основні напрямки розвитку бізнесу ВАТ „Міжнародний комерційний банк” на зовнішніх ринках
2.3 Оцінка економічного ефекту розширення міжнародного кредитування по лінії ЕБРР на підвищення рентабельності роботи ВАТ “Міжнародний комерційний банк”
Висновки
Перелік використаної літератури
Додатки
В число основних видів зовнішньоекономічної діяльності(ЗЕД), обслуговуємих комерційними банками, можна включити:
- міжнародну торгівлю;
- міжнародний лізинг;
- використання активів з-за кордону;
- контрактні форми ЗЕД;
- міжнародні інвестиції.
Актуальність дослідження діяльності фінансових установ на зовнішніх ринках полягає в тому, що основний принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього принципу не просто через значну кількість часу, необхідного для виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв'язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат.
Мета курсової роботи полягає в проведенні аналізу діяльності в комерційному банку ВАТ “Міжнародний комерційний банк” на зовнішніх ринках та розробці перспективної стратегії розширення обсягів його діяльності на зовнішніх ринках.
Предметом дослідження є портфель банківських продуктів та послуг комерційних банків, призначених для обслуговування ЗЕД суб'єктів господарської діяльності та приватних осіб, а також для власних операцій банку на зовнішніх ринках.
Об'єктом дослідження є діяльність ВАТ “Міжнародний комерційний банк” на зовнішніх фінансових ринках.
Методи дослідження, застосовані в курсовій роботі - кількісні та якісні методи оцінки ефективності роботи комерційних банків, методи ретроспективного економічного аналізу результатів діяльності банку (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи), методи побудування економетричних регресійних моделей на ПЕОМ.
Інформаційно-методологічна база досліджень курсової роботи -- звітні документи ВАТ “Міжнародний комерційний банк” за 2001-2006 роки, інформаційні аналітичні бази Національного банку України та Асоціації українських банків, розташовані в глобальній мережі Інтернет, Закони України та нормативні документи Національного банку України з довідкової комп'ютерної бази “Ліга-Закон”.
Практичне значення отриманих результатів курсової роботи - в наданні ВАТ “Міжнародний комерційний банк” рекомендацій та практичних пропозицій по стратегії концентрації зовнішньоекономічних послуг банку в посередницькій діяльності по залученню на міжнародних фінансових ринках та наданню кредитів Європейського банку реконструкції та розвитку(ЄБРР) національним суб'єктам господарської діяльності під гарантію ВАТ “Міжнародний комерційний банк”.
Основні види зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [3] і до них в банківській діяльності можна віднести:
- міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
- кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономіч-ної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності;
- створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України;
- операції по покупці, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому числі лізингові, операції;
- операції на валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;
Міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими зобов'язаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин [22]. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі з зовнішньої торгівлі, кредитів та інвестицій. Міжнародні розрахунки в основному провадяться через банки за допомогою кореспондентських відносин, що обумовлюють ведення кредитними установами кореспондентських рахунків. Ці рахунки провадяться переважно у безготівковому порядку.
Кореспондентськими відносинами [23] називається традиційна форма банківських зв'язків, яка використовується в основному при обслуговуванні зовнішньої торгівлі і включає в себе сукупність усіх можливих форм співробітництва між банками. Встановлення кореспондентських відносин між двома банками припускає заключення кореспондентської угоди, що у свою чергу означає, що банки, обмінявшися контрольними документами (альбомами зразків підписів осіб, уповноважених підписувати банківську документацію і ключем для ідентифікації телеграфного переписування), виконують різні операції з доручення один одного в межах встановлених один одному лімітів на проведення тих чи інших операцій.
До форм розрахунків, які використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі:
- 100%-ний авансовий платіж;
- оплата після відвантаження;
- оплата після отримання товару(торгівля по відкритому рахунку)
- документарний акредитив;
- документарне інкасо;
- міжнародний факторинг;
- міжнародний форфейтинг;
Банківський факторинг - це придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з наступним одержанням платежів по них. При цьому мова йде, як правило, про короткострокові вимоги. Міжнародний факторинг дозволяє імпортеру на постійній основі одержувати товар з відстрочкою платежу (звичайно до трьох місяців). Зобов'язання оплати покладається на імпортера після приймання товарного постачання по якості і кількості. Факторинг відкриває унікальні можливості для підприємств, що імпортують товари, будучи не чим іншим, як товарним кредитом.
Форфейтингові операції банка [26, c.302] - це покупка боргу, вираженого в оборотному документі, у кредитора на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) приймає на себе зобов'язання про відмовлення - форфейтінгу - від звертання регресивної вимоги до кредитора при неможливості одержання задоволення в боржника. Купівля оборотного зобов'язання відбувається, природно, зі знижкою.
Банківський, як і всякий інший бізнес, немислимий без ризику. Ризик присутній у будь-якій операції, тільки він може бути різних масштабів і по-різному компенсуватися [29]. Отже, для банківської діяльності важливим є не запобігання ризику взагалі, а передбачення і зниження його до мінімального рівня.
Валютний ризик в діяльності банку на зовнішніх ринках - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, що виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали.
Валютний ризик можна розділити на:
- ризик трансакції;
- ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик);
- економічний валютний ризик.
Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій. Проте оскільки він, як правило, випливає з операцій маркетмейкерства, дилинга і прийняття позицій в іноземних валютах, цей ризик розглядається в як один з видів ринкового ризику.
Ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний) полягає в тому, що величина еквівалента валютної позиції в звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, що використовуються для перерахунку залишків в іноземних валютах у базову (національну) валюту.
Економічний валютний ризик складається в змінах конкурентноздатності фінансової установи або його структур на зовнішньому ринку через істотні зміни обмінних курсів.
Система керування валютним ризиком банка складається з регламентних документів - політики, положень, процедур, процесів і т.п., - які затверджуються наглядацькою радою або правлінням банку відповідно обраній ними форми корпоративного керування, з урахуванням розміру банку і складності його операцій.
Для більш ефективного керування валютним ризиком рекомендується:
- здійснювати періодичний аналіз відкритої валютної позиції банку за допомогою ризику-моделі "вартість/надходження" для виміру чутливості до змін валютних курсів;
- застосовувати для зменшення величини валютного ризику методи хеджирования.
Для зниження валютного ризику банк може використовувати наступні прийоми [30]:
1. Видача позичок в одній валюті з умовою її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу, зафіксованого в кредитному договорі.
2. Форвардні валютні контракти.
3. Валютні ф'ючерсні контракти.
4. Валютні опціони.
5. Валютні свопи.
6. Прискорення або затримка платежів.
7. Диверсифікованість валютних засобів банку в іноземній валюті.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
