Лише наявність усіх наведених ознак у сукупності дозволяє віднести той чи інший документ до цінних паперів.
Відповідно до п. 3 ст. 195 ЦК України цінні папери можуть випускатися у документарній і бездокументарній формі. Отже, не завжди цінний папір буде матеріалізовано у паперовому документі.
Цінний папір обов'язково повинен містити реквізити, встановлені законом, інакше такий цінний папір може бути визнано нікчемним (ст. 196 ЦК України). Тому, при посвідченні угод з цінними паперами особливу увагу слід приділяти наявності усіх реквізитів, які зазначені у цінному папері (сертифікаті). Перелік обов'язкових реквізитів цінних паперів в залежності від їх виду міститься у Законі України „Про цінні папери і фондову біржу”. Зазначене стосується передусім цінних паперів, випущених в документарній формі. При бездокументарному випуску цінних паперів або у випадку, коли цінні папери були знерухомлені, сертифікати цінних паперів власникам не видаються. Підтвердженням права власності на такі цінні папери є виписка з рахунку у цінних паперів, що видається зберігачем. Водночас виписка з рахунку у цінних паперах не є цінним папером і не може бути предметом угод про відчуження цінних паперів.
Операції з цінними паперами за новими ЦК України і ГК України
Преважне право на придбання акцій закритого акціонерного товариства
В ГК України міститься норма, яка встановлює переважне право акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства (п. 3 ст. 81). При цьому не врегульовано питання про порядок повідомлення інших акціонерів про продаж акціонером своїх акцій. Правила про порядок відчуження частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України) не можуть бути застосовані за аналогією щодо угод купівлі-продажу акцій ЗАТ, оскільки право власності акціонерів на акції не є правом спільної часткової власності.
Крім того, буквальне тлумачення п. 3 ст. 81 ГК України дає підстави зробити висновок, що переважним правом на придбання акцій акціонер ЗАТ може скористатися лише у тому випадку, якщо інший акціонер буде саме продавати, а не відступати у будь-який інший спосіб належні йому акції. На інші способи, у які акціонер може розпорядитися своїми акціями (дарування, обмін, надання в заставу, внесення до статутного фонду іншого господарського товариства тощо), зазначена норма не розповсюджується.
Слід визнати, що правове регулювання питання переважного права на придбання акцій закритого акціонерного товариства далеке від досконалого. Важко робити також будь-які прогнози стосовно шляхів, якими піде практика застосування вказаної норми ГК України. На нашу думку, з часом виникне необхідність внести у законодавство певні корективи, які б дозволили поліпшити механізм відчуження акцій закритих акціонерних товариств.
Обмеження обігу облігацій
При укладенні угод з облігаціями слід пам'ятати, що ці цінні папери можуть бути обмежені в обігу, якщо таке передбачено умовами їх випуску.
Поряд з облігаціями, що вільно обертаються (первинними і наступними власниками можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи), підприємства можуть випускати облігації, власники яких заздалегідь визначені. Коло таких осіб (первинних і наступних власників) зазначається емітентом у рішенні про випуск облігацій. Можливість випуску облігацій з обмеженим колом осіб обігу існувала з 1991 року, але нещодавно процедура випуску таких облігацій була урегульована на рівні підзаконного нормативно правового акта - Рішення ДКЦПФР від 17 липня 2003 року № 322, яким було затверджено Положення про порядок випуску облігацій підприємств
Інформацію про умови випуску облігацій можна отримати принаймні із двох джерел. По-перше, при здійсненні випуску облігацій, призначених для відкритого продажу, емітент зобов'язаний опублікувати інформацію про випуск облігацій, що пропонуються до відкритого продажу в органах преси Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і офіційному виданні фондової біржі. У такій інформації, крім іншого, мають бути зазначені серії та порядкові номери облігацій. Таким чином, із публікацій у вказаних виданнях можна отримати інформацію про відсутність обмежень в обігу облігацій. По-друге, відомості щодо обмеження обігу облігацій повинні міститися у рішенні про випуск облігацій, що приймається уповноваженим органом управління емітента облігацій і оформлюється протоколом, який має бути пронумерований, прошнурований і скріплений печаткою емітента.
Обмеження обігу векселів (заборона формування статутного фонду векселями)
Із прийняттям 5 квітня 2001 року Закону України „Про вексельний обіг в Україні” на законодавчому рівні було закріплено положення про заборону формувати статутні фонди господарських товариств векселями. Отже, при нотаріальному посвідченні установчих документів господарських товариств слід звертати увагу на ті розділи, у яких зазначається порядок формування статутного фонду.
Особливу увагу слід приділяти аналізу змісту договору про заснування господарського товариства, оскільки, як правило, саме в цьому документі засновники товариства прагнуть детально врегулювати умови здійснення діяльності щодо створення товариства, в тому числі порядок і форми внесення учасниками своїх вкладів до статутного фонду товариства. Згідно з п. 2 ст. 153 Цивільного кодексу України договір про створення акціонерного товариства, якщо принаймні одним його учасником є фізична особа, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Включення до такого договору умови про оплату акцій створюваного акціонерного товариства векселями буде суперечити нормам цивільного законодавства.
Оформлення угод з цінними паперами
Правова природа цінного паперу дозволяє виділити дві визначальні його характеристики. По-перше, цінний папір - це документ, який посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила, і власником, тобто фіксує зобов'язальні відносини (ст. 194 ЦК України). По-друге, цінний папір Цивільним кодексом України віднесено до категорії речей, які є самостійними об'єктами цивільного обороту.
З точки зору двоїстої природи цінного паперу, який, з одного боку, є об'єктом матеріального світу (річчю), а з іншого, - фіксує майнові права його володільця, у Цивільному кодексі України передбачена можливість передачі прав із цінного паперу в порядку цесії.
Права із цінного паперу на пред'явника передаються шляхом вручення цінного паперу, права із іменного цінного паперу - у порядку цесії, права за ордерним цінним папером - шляхом вчинення індосаменту (пункти 3 - 5 ст. 197 ЦК України).
Водночас, у Господарському кодексі України питання передачі цінних паперів вирішено інакше. Відповідно до ГК України правовий режим обігу цінних паперів на пред'явника не відрізняється від режиму, встановленого у ЦК України. Такі цінні папери обертаються вільно. Іменні ж цінні папери згідно з п. 3 ст. 163 ГК України передаються шляхом повного індосаменту, тобто шляхом вчинення передавального напису, який засвідчує перехід прав за цінним папером.
Таким чином, між ст. 197 ЦК України і ст. 163 ГК України існує протиріччя, усунути яке вбачається можливим тільки шляхом прийняття відповідних змін до одного з кодексів.
На практиці операції по відчуженню цінних паперів супроводжуються укладенням відповідних цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, дарування, міни тощо) з одночасним оформленням передавального розпорядження реєстратору (при здійсненні операцій з іменними цінними паперами) і розпорядження зберігачу (при відчуженні знерухомлених цінних паперів або цінних паперів, випущених в бездокументарній формі) відповідно до вимог рішень ДКЦПФР № 60 і № 61 про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів і про депозитарну діяльність.
При посвідченні угод з цінними паперами нотаріусам слід звертати увагу на наступне.
Документом, що підтверджує право власності продавця на цінний папір, випущений в документарній формі, в залежності від його виду може бути сертифікат акцій, облігація, вексель тощо. При переданні прав, посвідчених цінними паперами на пред'явника, випущеними в документарній формі, іншій особі достатньо вручення цінного паперу.
При здійсненні операцій із знерухомленими цінними паперами або випущеними в бездокументарній формі від продавця слід вимагати документ, що підтверджує його право власності на такі цінні папери. Документом, що підтверджує право власності особи на цінні папери у такому випадку є виписка з рахунку у цінних паперах, видана зберігачем (ч. 4 ст. 5 Закону України „Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”). Для оформлення у зберігача операції щодо відчуження цінних паперів, випущених в бездокументарній формі або знерухомлених, продавець має оформити відповідне розпорядження (п. 5.10 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 26 травня 1998 р. № 61). Засвідчення справжності підпису продавця на такому розпорядженні нотаріусом чинним законодавством не передбачено.
Незважаючи на те, що відповідно до ЦК України права із іменних цінних паперів передаються у порядку цесії (а не індосаменту), вочевидь, при здійсненні операцій з такими цінними паперами буде також оформлюватися і передавальне розпорядження _ письмове розпорядження власника, який дає розпорядження реєстроутримувачу внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв'язку з передачею іменних цінних паперів іншій особі. Нагадаємо, що свого часу ДКЦПФР дала роз'яснення, відповідно до якого іменні цінні папери передаються новому власнику шляхом повного індосаменту, який здійснюється через заповнення передавального розпорядження (роз'яснення від 04.08.99 р. № 16). Дію Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (рішення ДКЦПФР від 26 травня 1998 р. № 60) наразі ніхто не відміняв. Тому при укладенні угод з іменними цінними паперами, випущеними в документарній формі, слід також оформлювати передавальне розпорядження. При цьому справжність підпису фізичної особи на передавальному розпорядженні має бути обов'язково посвідчена нотаріусом, якщо загальна номінальна вартість цінних паперів перевищує 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2550 грн.).
Участь посередників при здійсненні операцій з цінними паперами
Відповідно до п. 3 ст. 165 ГК України операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.
Приведена норма Господарського кодексу України означає, що емітенти цінних паперів та їх власники (як первинні так і ті, що придбали цінні папери на вторинному ринку) можуть вільно розпоряджатися належними їм цінними паперами самостійно, не вдаючись до послуг професійних учасників фондового ринку - ліцензованих торговців цінними паперами. Тобто, залучення торговців цінними паперами до укладання договорів купівлі-продажу акцій, облігацій, векселів та інших цінних паперів не є обов'язковим. Принагідно, слід нагадати, що ДКЦПФР здійснювала неодноразові спроби обмежити коло суб'єктів, що оперують на ринку цінних паперів, професійними учасниками або принаймні зменшити кількість угод, які укладаються без їх участі (рішення ДКЦПФР від 14.05.1997 р. № 7, від 29.10.2002 р. № 321).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14