Новий Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року (далі - ЦК України), у порівнянні з ЦК УРСР 1963 року, містить цілу главу про цінні папери, як об'єкти цивільних прав (глава 14 “Цінні папери”). За основу названої глави взято главу 9 “Загальні положення про цінні папери” підрозділу 4 розділу 1 “Загальні положення” Модельного Цивільного кодексу для країн СНД. Це - рекомендаційний законодавчий акт СНД, прийнятий 29 жовтня 1994 року на п'ятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав - учасниць СНД. Однак, українська версія глави про цінні папери не є точною копією Модельного ЦК, а є істотно покращеним її варіантом.

З 1 січня 2004 року набрав чинності також Господарський кодекс України (далі - ГК України), який також регулює статус цінних паперів і діяльність на ринку цінних паперів.

У відповідності із загальними принципами побудови ЦК України глава 14 „Цінні папери” містить норми, що регулюють лише загальні для всіх цінних паперів питання. Особливості розміщення (видачі) та обігу цінних паперів регулюються спеціальними нормами ЦК України та актами законодавства України.

Особливості правового регулювання цінних паперів, як об'єктів цивільних прав визначаються, крім норм глави 14 ЦК України, ще й такими статтями ЦК України:

· ч. 2 ст. 48 “Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою”;

· ч. 2 ст. 115 “Майно господарського товариства”;

· п. 4 ч. 1 ст. 116 “Права учасників господарського товариства”;

· ст. 158 “Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів”;

· ч. 4 ст. 344 “Набувальна давність”;

· ч. 1 ст. 389 “Витребування грошей та цінних паперів”;

· ч. 1 ст. 537 “Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса”;

· ч. 1 ст. 576 “Предмет застави”;

· ч. 4 ст. 656 “Предмет договору купівлі-продажу”;

· ч. 1 ст. 718 “Предмет договору дарування”;

· ч. 1 ст. 729 “Пожертва”;

· ч. 1 та 2 ст. 969 “Зберігання цінностей у банку”;

· ч. 2 ст. 975 “Зберігання речей у готелі”;

· ч. 1 ст. 1030 “Предмет договору управління майном”;

· ст. 1045 “Особливості управління цінними паперами”.

До спеціальних актів законодавства віднесено Господарський кодекс України, що, виходячи з його змісту, додав непорозумінь до функціонування вже більш або менш сформованого ринку цінних паперів та Національної депозитарної системи України. Особливості правового регулювання ринку цінних паперів в ГК України прописані в двох главах - главі 17 „Цінні папери у господарській діяльності” та параграфі 3 „Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа” глави 35 „Особливості правового регулювання фінансової діяльності”, а також у наступних статтях ГК:

· ч. 3 ст. 41 „Антимонопольно-конкурентне законодавство”;

· ч. 3 ст. 58 „Державна реєстрація суб'єкта господарювання”;

· ч.ч. 1, 2 та 6 ст. 66 „Майно підприємства”;

· ч. 2 ст. 83 „Державна реєстрація господарського товариства”;

· ч. 1 ст. 86 „Вклади учасників та засновників господарського товариства”;

· ч. 5 ст. 107 „Господарська діяльність виробничого кооперативу”;

· ч.ч. 1, 2 , 4 та 7 ст. 139 „Майно у сфері господарювання”;

· ч. 1 ст. 140 „Джерела формування майна суб'єктів господарювання”;

· ст. 143 „Цінні папери у складі майна суб'єктів господарювання”;

· ч. 3 ст. 197 „Місце виконання господарського зобов'язання”;

· ст. 201 „Загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов'язань”;

· ч. 1 ст. 392 „Форми здійснення іноземних інвестицій”.

Спеціальними законодавчими актами щодо цінних паперів є Закони України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, “Про обіг векселів в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, “Про іпотеку”, “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” тощо.

1.3. Визначення цінного паперу

Визначення цінного паперу наведено у ч. 1 ст. 194 ЦК України та у абз. 2 ч. 1 ст. 163 ГК України. По суті, ці два визначення є тотожними.

1.4. Фундаментальні вимоги цінних паперів

Цінними паперами визнаються права на ресурси, яківідповідають таким фундаментальним вимогам:

обіговість, доступність для цивільного обігу, стандартність і серійність, документальність, регульованість і визнання державою, ринковість, ліквідність, обов'язковість виконання.

Обіговість - це здатність цінних паперів бути предметом цивільних правочинів, обертатися на фондовому ринку згідно із спеціальними, законодавчо визначеними правилами, бути платіжним інструментом. Стандартність та серійність - однойменні цінні папери мають стандартний набір реквізитів, стандартний склад суб'єктів, стандартні правила передачі та обліку прав на них, стандартні права, що з них випливають. Ринковість - цінний папір обертається на своєму ринку цінних паперів з притаманною йому інфраструктурою, суб'єктним складом, правилами роботи. Доступність для цивільного обігу - здатність цінних паперів не тільки купуватися і продаватися, але й бути об'єктом інших видів угод.

Стандартність - стандартний зміст цінного паперу (стандартність прав, які надає цінний папір, стандартність учасників, термінів, місць торгівлі, правил обігу, стандартність правочинів, пов'язаних з передачею цінних паперів з рук в руки, стандартність форми). Тому індивідуальний нестандартний контракт не може перебувати в обігу.

Документальність - тільки документ може зафіксувати стандартні умови обігу і використання, забезпечити перехід цінних паперів з рук у руки. Цінний папір - це завжди документ, незалежно від того чи він у формі сертифіката, чи в безготівковій формі. Відповідно до правової практики цінний папір повинен містити всі передбачені законодавством реквізити. Відсутність хоча б одного з них спричиняє недійсність цінного паперу.

Регульованість і визнання державою _ закріплення на законодавчому рівні.

Ринковість _ цінний папір є особливим товаром, що має свій ринок з притаманними йому правилами роботи.

Ліквідність - здатність цінного паперу бути перетвореним у грошові знаки. Урегульованість і визнання державою - будь-який документ лише тоді визнається цінним папером, якщо він визнаний таким на законодавчому рівні. Фактично ця риса є визначальною. Наприклад, коносамент за законодавством України не є цінним папером, проте є таким за законодавством багатьох європейських країн. За Цивільним кодексом РФ ощадна книжка є цінним папером, тоді як в Україні ощадну книжку не віднесено до цінних паперів.

Цінні папери можуть функціонувати як у документарній, так і в бездокументарній формі. Форма випуску цінних паперів впливає на процедуру їх первинного розміщення, порядок укладення угод, фіксацію прав власності та визначає деякі інші особливості обігу. Розвиток комп'ютерних технологій зумовив функціонування "безтілесних", бездокументарних цінних паперів. Тому характеристика цінного паперу через "поняття" документ певною мірою є умовною. На ринку цінних паперів широко використовують термін "електронні цінні папери".

За Цивільним кодексом України [3] (ст.194) цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Аналогічне за змістом визначення міститься і у ст.163 Господарського кодексу України [4]. Не вдаючись до порівняльного аналізу положень Цивільного та Господарського кодексів і взагалі до оцінки ефективності правового регулювання відносин, пов'язаних з обігом цінних паперів різними нормативними актами - Господарським та Цивільним кодексом - з'ясуємо інші характеристики цінних паперів як важливих інструментів ринкової економіки. Зазначимо, що правове регулювання обігу цінних паперів здійснюється спеціальним законодавством, кодекси містять лише окремі найзагальніші положення щодо обігу цінних паперів

Кожен вид цінного паперу в ринковій економіці виконує певні функції. Цінні папери можуть посвідчувати членство в організації - емітенті та право на частку в його майні. Такими за законодавством України є акції. У світовій практиці до таких пайових цінних паперів відносять крім акцій, дольові сертифікати, пайові свідоцтва.

Значна кількість цінних паперів посвідчує відносини позики між емітентом та власником цінного паперу. Такими, зокрема, є облігації, казначейські зобов'язання, векселі. Такі цінні папери не надають права на членство в організації - емітенті. Власник боргового цінного паперу не має права управляти справами емітента, не набуває з придбанням цінного паперу права на частку у майні емітента. Фактично, оплативши вартість цінного паперу, його власник стає кредитором, а емітент - боржником. Вартість боргового цінного паперу в будь-якому випадку підлягає поверненню як у відносинах з позики. Економічний ефект власника - це отримання відсотків за користування позиченими у нього грошима. У світовій практиці до категорії боргових цінних паперів відносять також комерційні папери, свідоцтва про заборгованість та ін.

Особливим видом державних цінних паперів є приватизаційні папери, правовий режим яких визначається спеціальним законодавством (Закон "Про приватизаційні папери", Закон "Про приватизацію державного житлового фонду" та підзаконними нормативними актами).

Специфічна природа ощадних сертифікатів, що виступають як письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Іменні ощадні сертифікати вільному обігу не підлягають. Угоди з ощадними сертифікатами на пред'явника не характерні для ринку цінних паперів. Природа цього цінного паперу більш індивідуалізована за суб'єктним складом: банк - власник ощадного сертифіката.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14