Кредитування витрат з будівництва, реконструкції або технічного переоснащення здійснюється відкриттям підприємству не поновлюваної кредитної лінії. Кредитування починається лише після використання підприємством-позичальником власних засобів, передбачених на ці заходи.

На третьому етапі банк:

- вивчає формальну і неформальну інформацію про підприємство;

- оцінює його ділову репутацію і імідж;

- аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;

- визначає перспективи розвитку підприємства;

- перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту. Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела оборотних коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфіки і інших чинників.

Під час аналізу кредитоспроможності враховується також наявність або відсутність у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і терміни надання позики.

Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану підприємства перед наданням йому позики, а далі - щокварталу.

У Україні критерії оцінки фінансового стану підприємства - позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно.

Комерційні банки розробляють показники додаткової оцінки підприємств-позичальників залежно від основного виду діяльності і форм власності.

На основі проведеного аналізу системи основних показників діяльності комерційним банком визначається клас надійності підприємства-позичальника.

Для підприємства, що одержує кредит, важливо знати, на які аспекти його діяльності банк звертатиме особливу увагу.

А) Фінансові коефіцієнти

До фінансових коефіцієнтів належать:

- коефіцієнт заборгованості;

- коефіцієнт ліквідності;

- коефіцієнти оборотності;

- коефіцієнти прибутковості.

Коефіцієнт заборгованості показує, наскільки діяльність підприємства фінансується за рахунок позичених засобів. Цей коефіцієнт розраховують діленням загальної заборгованості на власний капітал. Частина позичених коштів дає уявлення про кредитоспроможність підприємства і рівень фінансового ризику, який можуть випробувати кредитори: якщо нижчий коефіцієнт, то краще вони захищені від втрат у разі, коли підприємство різко скоротить об'єм активів або зазнає збитки.

Коефіцієнт ліквідності свідчить про здатність підприємства виконати короткострокові зобов'язання. Розраховують цей коефіцієнт діленням ліквідних активів на короткострокову заборгованість.

Коефіцієнти оборотності свідчать, наскільки ефективніше підприємство використовує свої активи.

«Оборотності дебіторської заборгованості в днях» показує середню кількість днів, необхідних для погашення дебіторської заборгованості.

«Оборотності товарно-матеріальних запасів в днях» показує середню кількість днів, необхідних для того, щоб шляхом реалізації продукції перетворити товарно-матеріальні запаси на гроші.

Коефіцієнти прибутковості показують загальну ефективність (результативність) діяльності підприємства.

Коефіцієнт витрат показує прибутковість підприємства щодо об'ємів реалізації продукції. Для його розрахунку чисту виручку від реалізації після відрахування витрат на основну діяльність ділять на чисту виручку від реалізації. Зниження коефіцієнта витрат може указувати на зниження цін на продукцію або на меншу ефективність виробництва.

Окупність інвестицій або активів свідчить про здатність підприємства ефективніше використовувати активи для отримання прибутку. Для розрахунку показника прибуток після сплати податків ділять на загальні активи.

Окупність власного капіталу показує загальну ефективність отримання прибутку за допомогою капіталу, вкладеного акціонерами в дане підприємство (прибуток акціонерного капіталу, відображеного в балансі). Для розрахунку коефіцієнта прибуток після сплати податків ділять на акціонерний капітал. Якщо підприємство має великий об'єм позичених засобів, високий показник окупності власного капіталу, це свідчить про надмірний фінансовий ризик, який воно узяло на себе.

Аналізуючи стан і ділову активність підприємств, ці коефіцієнти порівнюють з показниками конкурентів і визначають зміни, що відбулися протягом певних періодів (динаміку змін).

Б) Рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів відображає прилив і відтік засобів підприємства за певний період.

Приплив і відтік засобів можна розділити на три «категорії, залежно від видів діяльності підприємства:

- виробнича діяльність;

- інвестиційна діяльність;

- фінансова діяльність.

Дані про рух грошових коштів допомагають:

- оцінити можливість підприємства накопичити в майбутньому засоби для виплати основного боргу за кредитом, відсотків і дивідендів;

- визначити потреба підприємства в зовнішньому фінансуванні.

Дані про рух засобів допомагають зрозуміти суть фінансових операцій підприємства, виявити дисбаланс у використанні ресурсів і вжити відповідні заходи.

Аналіз руху грошових коштів показує, як формувалися грошові потоки у минулому. Але можливість погасити заборгованість залежить від майбутніх грошових потоків. Тому необхідною є система, що дає можливість прогнозувати рух грошових коштів і визначити об'єм необхідного фінансування наступного року.

Негативний рух грошових коштів означає, що підприємству необхідний кредит у межах набутого негативного значення.

Позитивний рух грошових коштів означає, що підприємство буде потенційне мати можливість зменшити існуючу заборгованість.

Рішення про надання або відмову в наданні кредиту залежить від того, наскільки банк довіряє підприємству і наскільки він задоволений прогнозом.

В) Оцінка ділового середовища підприємства

В процесі кредитування банк проводить аналіз ділового середовища, що в ньому працює підприємство, і пов'язаного з цим ризику.

Деякі підприємства працюють в нестійкий секторах економіки і, можливо, в результаті цього знаходяться на межі банкрутства. Інші підприємства працюють в стабільних секторах економіки.

Аналіз інформації про ділове середовище підприємства-позичальника здійснюється з урахуванням таких показників:

- форма власності;

- вид діяльності;

- ринки і клієнти позичальника;

- конкуренція;

- поставщики;

- виробничі потужності;

- керівництво і організація;

- сильні і слабкі сторони підприємства-позичальника.

1.Форма власності Форма власності указує на міру ризику у разі втрати платоспроможності або банкрутства підприємства, а також на те, хто при цьому нестиме фінансову відповідальність (наприклад у вигляді гарантії).

2.Вид діяльності. Вивчаються перспективи розвитку галузі, в якій працює підприємство-позичальник.

Тривалий успіх певного роду діяльності залежить від терміну випуску продукції, використання нових технологій або розширення ринку збуту.

3.Ринки і клієнти позичальника. Визначаються сильні і слабкі сторони позиції підприємства на ринку порівнянням результатів декількох минулих років і оцінкою перспектив розвитку в майбутньому.

Товари і послуги, що проводяться підприємством-позичальником, реалізуються на певних ринках відповідним клієнтам. Від них залежить майбутній рух грошових коштів підприємства-позичальника.

4.Конкуренция. Підприємств позичальника повинно мати уявлення про свою конкурентоспроможність.

Діяльність конкурентів робитиме вплив на майбутнє положення на ринку, на розмір власної частини ринку і прибутковість діяльності підприємства-позичальника.

Підприємства - позичальника повинно мати таку інформацію:

- назви основних вітчизняних і закордонних конкурентів;

- сильні і слабкі сторони їх продукції, цін, їх позиції на

ринку;

- порівняльна позиція підприємства-позичальника і його конкурентів на ринку: сильна - середня - слабка;

- зміни продукції або технологій, що очікуються на підприємстві позичальника;

- концентрація підприємств на ринку, де працює позичальник.

5.Поставщики. Для виробництва товарів і послуг підприємству необхідна сировина і що комплектують, які купують у постачальників.

Банки звертають увагу на надійність постачальників і наявність в

підприємства сировини.

6.Виробничі потужності. Виробничі потужності - це основні засоби, необхідні підприємству для ведення основної діяльності.

Банк може вимагати даних про виробничі потужності позичальника з метою оцінки їх якості.

7.Керівництво і організація.

Банк може вимагати від підприємства такої інформації:

Керівництво

- основні обов'язки керівників підприємств;

- кваліфікація і професійний досвід;

- наявність вакансій серед керівних посад підприємства;

- вживання сучасних методів управління, наприклад, наявність бізнес-плану і маркетингової концепції, налагодженої системи ведення бухгалтерського обліку і методів контролю, порядок ухвалення рішень і звітності.

8.Сильні і слабкі сторони підприємства-позичальника.

Сильні сторони:

- добре відоме на ринку, має високий імідж і власну торгову марку;

- продукція і послуги має стійкий попит, мають

добрі перспективи на майбутнє;

- сучасне устаткування і технології і тому подібне.

Слабкі сторони:

- неконкурентоспособні ціни;

- традиційно невисока якість продукції;

- продукція і послуги має невеликий попит і має не дуже добрі перспективи на майбутнє;

- дуже сильна конкуренція;

- труднощі у отриманні сировини або велика залежність від одного постачальника і тому подібне.

На підставі оцінки кредитоспроможності позичальника і ефективності комерційної угоди (проекту) банк ухвалює рішення про доцільність видачі підприємству кредиту і укладає з ним кредитний договір.

Неодмінною умовою висновку банком кредитного договору є надання підприємством застави. Перевага віддається заставі рухомого і нерухомого майна. Угода про заставу полягає між підприємства - заставника і банком-заставодержателем у письмовій формі і передбачає деталізацію заставних вимог: їх розмір, терміни виконання зобов'язань з повернення кредиту і сплати відсотків за нього, склад (опис) і вартість заставленого майна, вид застави (заставлене майно залишається в заставник або передається у володіння заставодержателя), місце знаходження предмету застави, зобов'язання із страхування заставленого майна і тому подібне.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9