Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому указується мета кредитування, умови, порядок надання і погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, процентні ставки за кредит, права і відповідальність сторін і інші умови.

Відповідно договору банк бере на себе зобов'язання надати підприємству певну суму грошових коштів в обумовлений термін. Підприємство зобов'язується: використовувати одержані кошти на відмічені в договорі цілі; своєчасно погасити позику; сплатити відсотки і надати можливість банку контролювати цільове використання кредиту, а також його забезпечення.

Кредитний договір, як правило, містить такі розділи:

І. Загальні положення.

II. Права і обов'язки позичальника.

III. Права і обов'язки банку.

IV. Відповідальність сторін.

V. Порядок рішення суперечок.

VI. Термін дії договору.

VII. Юридичні адреси сторін.

Загальні положення: найменування сторін; предмет договору - вид кредиту; сума і розмір процентної ставки; умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитом (застава, гарантія, поручительство); порядок надання і погашення кредиту; порядок нарахування і сплати відсотків за кредит.

Права і обов'язки позичальника

2.1 Права підприємства-позичальника:

1) вимагати від банку кредиту в об'ємах і в строк, відмічений в договорі;

2) достроково погасити заборгованість (за наявності фінансових можливостей);

3)упразднить договір у разі невиконання банком умов договору.

2.2 Обов'язки підприємства-позичальника:

1) використовувати одержаний кредит на цілі, обумовлені договором;

2) повернуть наданий кредит у встановлений термін;

3) своєчасно платити банку відсотки за користування кредитом;

4) своєчасно надавати банку баланс і інші документи для здійснення контролю за позикою;

5) забезпечити достовірність даних, наданих для отримання кредиту, і можливість контролю за його використанням;

6) інформувати банк про зміни організаційно-правової форми підприємства;

7) друге (згідно з договором).

Права і обов'язки банку

3.1 Права банку:

1) проводить перевірку забезпечення наданого кредиту і його цільового використання;

2) припиняти видачу нових позик і пред'являти претензії відносно раніше наданих у разі порушення підприємством умов кредитного договору, а також виявлення недостовірної звітності, недоліків у веденні бухгалтерського обліку, затримки сплати відсотків за кредит;

3) стягувати з підприємства за пролонгацію кредиту відповідна комісійна винагорода;

4) переглядати процентні ставки за користування кредитом у разі зміни рівня облікової ставки НБУ;

5) здійснювати нарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (у разі офіційної відмови підприємства від кредиту або його частини протягом терміну дії договору).

3.2 Обов'язки банку:

1) надавати підприємству кредит в об'ємах і в терміни, обумовлені договором;

2) інформувати підприємство про факти і причини дострокового стягнення банком кредиту;

3) інформувати підприємство про зміни в нормативних актах з питань кредитування і розрахунків, введених черговим рішенням Національного банку.

IV Відповідальності сторін

У разі порушення підприємством узятих на себе зобов'язань банк може:

1) припинити подальшу видачу кредиту;

2) вимагати його дострокового повернення;

3) зміньшити суму кредиту, обумовлену договором;

4) збільшити процентну ставку за кредит;

5)за невчасне повернення кредиту і відсотків стягнути пеню в розмірі, обумовленому договором, але не більше двократного розміру офіційної облікової ставки НБУ.

Підприємство може вимагати від банку відшкодування збитків, що виникли в результаті порушення зобов'язання надати кредит або надання його не в повному об'ємі.

При неповному використанні кредиту підприємство сплатить кредитору неустойку у розмірі платні банку за привернуті кредитні ресурси і неодержаної маржі в звітному періоді.

Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховується відповідна сума кредиту.

Кредити надаються підприємствам: у безготівковій формі - оплатою платіжних документів з позикового рахунку як в національній, так і в іноземній валюті, переказом коштів на поточний рахунок підприємства, якщо інше не передбачене кредитним договором; у наявній формі для розрахунків по сільськогосподарській продукції, що здається.

1.4 Принципи банківського кредитування

Якості позичальника. Як підкреслювалося вище, банк оперує в основному позиковим (тобто чужим) капіталом, значна частина якого може бути затребувана власниками (вкладниками) в короткі терміни і без попереднього повідомлення. Розглядаючи заявку на отримання позики, банк завжди повинен враховувати перспективу погашення зобов'язань перед вкладниками. Тому перш ніж видати кредит, необхідно оцінити пов'язаний з ним ризик і, в першу чергу, вірогідність непогашення позики в строк. Збереження основної суми боргу такий один з головних принципів, який завжди повинен дотримуватися при проведенні банком кредитних операцій.

Кожна заявка на отримання кредиту піддається детальному і всесторонньому аналізу для виявлення ступеня ризику, пов'язаного з видачею позики. Ризик по кредиту необхідно оцінити можливо більш повно вже в самий момент звернення позичальника в банк. Якщо в ході попереднього обстеження банк не одержить задовільної відповіді на ключові питання, пов'язані з видачею позики, заявку слід беззастережно відкинути. Ні наявність солідного забезпечення, ні які-небудь інші позитивні чинники не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позика в основі своїй не є обгрунтованою.

Разом з тим, необхідно мати на увазі, що лише небагато заявок на кредит є бездоганними зі всіх точок зору. Професійна підготовка керівників і рядових працівників банку і полягає в тому, щоб дати зважену оцінку сильних і слабких сторін передбачуваної операції і прийняти обгрунтований ризик, який в тому або іншому ступені присутній в кожній кредитній операції.

Порядність і чесність. Це ключові якості клієнта, що мають для банку першорядне значення. Банк не повинен надавати кредит особі (або компанії), якщо ця особа (або керівництво фірми) не заслуговує довіри, т, е. якщо є ознаки, що позичальник не буде скрупульозний дотримуватися умов кредитної угоди. Чесний клієнт прикладе максимум зусиль, щоб погасити узяті зобов'язання, в якому б скрутному становищі він не опинився. Ненадійний клієнт погашатиме борги банку, якщо у нього є вільні грошові кошти, Коли ж виникають труднощі, він припиняє виплату заборгованості і відсовує банк в кінець черги.

При оцінці позичальника банк приділяє велику увагу його особистому життю, особливостям його «життєвого стилю». Банк вважає за краще мати справу з клієнтом, який володіє будинком і проживає в ньому протягом ряду років; який нечасто міняє місце роботи, одружений, має сім'ю, дітей і т.д. Це служить, як правило, свідоцтвом благонадійності і дає певну гарантію, що клієнт не припинить виплату боргу в не екстремальній ситуації.

При рішенні питання про позику для банку істотно, чи має він справу з своїм колишнім клієнтом, для якого він відкрив рахунок і який вже одержував раніше позику в цьому банку, чи ж це незнайома людина, що вперше звернулася в банк. Якщо клієнт вже одержував позику і у банку не було до нього претензій, це істотно підвищить його шанси на отримання нового кредиту. Якщо він не користувався кредитом, але має депозитний рахунок в банку, то наявність солідного залишку на рахунку і регулярний переклад сум із цього приводу також може свідчити про його високу платоспроможність. При першому зверненні клієнта банк повинен провести ретельне обстеження стану справ майбутнього позичальника і використовувати максимум можливої інформації про його особисті якості і матеріальне положення.

Професійні здібності майбутнього позичальника особливо важливі, якщо йдеться про керівника фірми, охочого одержати позику на ділові цілі. Ці здібності пов'язані з його умінням управляти підприємством, орієнтуватися на ринку і забезпечувати прибутковість фірми.

Компетенція керівника складається з декількох якостей:

- наявність солідної професійної підготовки у вибраній сфері комерційної діяльності;

- організаторські якості;

- здібності ухвалювати обгрунтовані рішення;

- вміння поводитися з людьми, з підлеглими;

- знання роботи всіх ділянок свого підприємства, а також інших підприємств галузі.

Вік і стан здоров'я клієнта. Якщо позичальник молодий і не має достатнього досвіду в комерційній діяльності, видача йому крупної позики пов'язана з підвищеним ризиком. Те ж відноситься до літніх людей, працездатність яких понижена із-за віку або важкої хвороби. У останньому випадку важливо знати, чи є наступник, який зможе прийняти на себе зобов'язання по позиці у разі відходу від справ або смерті клієнта. Ці чинники необхідно враховувати не тільки у разі персональної позики, але і при переговорах з керівництвом фірми: банк повинен бути упевнений, що у старезного глави фірми є заступник, готовий узяти на себе управління справами.

Матеріальний аспект платоспроможності характеризує здатність клієнта погасити борг за рахунок власних засобів. Якщо йдеться про персональну позику, банк спробує оцінити розмір особистого майна клієнта; при діловій позиці, крім особистого стану керівника фірми і його компаньйонів, банк буде ретельним чином аналізувати фінансове положення фірми на основі її балансу і супутніх документів.

Особисте багатство позичальника складається з нерухомого і рухомого майна. Наявність солідної нерухомості (земля, будови) є сприятливим чинником для отримання позики. Відомості про нерухомість містяться в кадастрі де указується вид майна, його статус, стан і місцеположення. При цьому банкіра, природно, цікавить в першу чергу не номінальна вартість нерухомості, а її реальна цінність, бо продаж нерухомості у разі банкрутства часто є непростим завданням. Для оцінки майна банкір може удатися до експертизи фахівця.

Рухоме майно може включати внески (термінові) клієнта, цінні папери, благородні метали, коштовності, картини і т.д. Це майно теж потребує ретельної оцінки.

Зрозуміло, банк більш охоче видає позику клієнту, який володіє солідним станом, має нерухомість і цінні папери, чим особі, яка не має майна і цілком покладається на поточні доходи.

Оцінка матеріального положення фірми (юридичної особи) припускає ретельне обстеження її фінансового стану за декілька років і отримання додаткової інформації про її діяльність. При цьому банк особливо уважно стежить за тим, чи має фірма зобов'язання перед іншими кредитними установами. Наприклад, якщо будівлі, якими володіє фірма, вже закладені, це серйозно підриває її платоспроможність.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9