Незважаючи на те, що страховий ринок області розвивається високими темпами, існує ряд проблем, які гальмують розвиток страхової галузі, заважають повному розкриттю її потенціалу.

Так, на рівень конкуренції на ринку страхування значною мірою впливає галузева та функціональна спеціалізація українських страховиків. Дуже часто обов'язкові види страхування пов'язані з окремими спеціалізованими галузями (атомна енергетична, транспортні перевезення тощо). Це дозволяє підприємствам при підтримці органів управління відповідних галузей створювати страхові компанії під конкретні види страхових послуг, що призводить до обмеження конкуренції. В результаті того, що ряд страхових компаній створено під конкретні види страхових послуг, сьогодні більшість ризиків щодо обов'язкових видів страхування страхують на рівні юридичних осіб, міністерств. Це вкрай негативно впливає на роботу на місцях. Відповідно до інформації, отриманої від страхових компаній, немає доступу для нових операторів на страховий ринок залізничного, авіаційного транспорту, обов'язкового страхування відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин. Ця категорія споживачів застрахована в галузевих та відомчих страхових компаніях, таких, як "Інтер-поліс", "Авіоніка", "Гарант-Авто" та інших. Конкуренція тут практично відсутня, що вказує на необхідність обмеження діяльності вузькогалузевих страхових компаній.

Влітку 2007 року “Укрзалізниця” намагалася виступити регулятором страхового ринку на залізниці, зокрема на ринку страхування відповідальності за перевезення небезпечних вантажів. Було проведено тендер серед страхових компаній, однак представники Ліги страховиків зазначають, що переважна більшість страховиків не знали про його проведення. П'ятнадцятого жовтня 2007 року Мінтранс видав наказ, який зобов'язує “Укрзалізницю” здійснювати контроль за наявністю страховок у вантажовідправників, вантажоотримувачів та експедиторів небезпечних вантажів.

У червні цього року до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України звернулася комерційна фірма, якій на залізничних станціях Луцька та Дрогобича не відправляли вагони, оскільки вони не застраховані у АСК "Дністер". З'ясувалося, що 28.05.08 Львівська державна залізниця видала наказ № 402, згідно з яким, вагони, що виділяються понад план під завантаження всіх вантажів, підлягають страхуванню у АСК "Дністер". В таких діях Львівської державної залізниці містилися ознаки порушення абз. 5 част. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку в частині повної відмови від реалізації послуг за відсутності альтернативних джерел.

Відповідно до наданих територіальним відділенням усних рекомендацій Львівська державна залізниця зазначений наказ скасувала.

На сьогодні є проблемою і те, що існує пряме або приховане сприяння органів місцевої влади окремим страховим компаніям (надання пільг чи інших переваг). Так, Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради видав наказ "Про забезпечення страхування орендованого майна комунальної власності м. Львова", в якому делегував управлінню комунального майна "...припинити у встановленому порядку укладені раніше договори про співпрацю зі страховиками..." та розробити умови конкурсу страховиків. Такі дії Департаменту економічної політики та ресурсів містили ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції та Закону України "Про страхування". Відповідно до рекомендацій відділення Комітету зазначений наказ відмінено.

Мають місце у страховій практиці випадки використання іншими страховими компаніями з подібною назвою іміджу самої компанії (відбувається посилка на те, що страхування здійснюється від імені компанії, за її дорученням, або замість неї), чим завдають їй чималих збитків.

Оскільки Львівщина розташована поблизу кордонів з країнами Європи, одним з розповсюджених видів страхування є "Зелена картка". Саме з цього приводу до територіального відділення надходять звернення щодо діяльності окремих страхових компаній, які для заохочення клієнтів при видачі страхового полісу по "Зеленій картці" видають в подарунок миючі засоби, каву, пально-мастильні матеріали та інше, що суперечить Закону України "Про страхування".

Однією з проблем розвитку українського страхового ринку є створення оптимального механізму участі в ньому іноземного капіталу. Шістнадцятого червня минулого року набрала чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Союзом. У зв'язку з цим можна чекати напливу іноземних страхових компаній в Україну. Зокрема, вже дві польські страхові компанії (PZU і Warta) заявили про свою зацікавленість у виході на український ринок страхування. Така зацікавленість західних сусідів пояснюється перспективністю цього бізнесу, а також перенасиченістю ринку страхових послуг у самій Польщі.

Експерти оцінюють можливий прихід польських страховиків в Україну неоднозначно. З однієї сторони, іноземні компанії зацікавлені у виході на нові перспективні ринки, оскільки ринки багатьох європейських держав перенасичені. З іншої - вітчизняні страхові компанії самі шукають інвесторів для розширення бізнесу. Звичайно важко спрогнозувати "наплив" іноземних компаній в Україну, але така ситуація може мати суттєві позитивні наслідки:

зменшаться обсяги перестрахування за межами України, оскільки на її ринку будуть працювати компанії, які мають більші фінансові можливості;

- зросте обсяг страхових резервів, який повинен працювати на внутрішньому ринку інвестицій;

- разом з іноземними компаніями в Україну прийдуть і нові страхові технології;

- значно зменшаться можливості роботи в Україні страхових посередників, які нелегально збирають з населення України немалі кошти.

Багато невирішених проблем залишається і в законодавстві.

Насамперед - це система оподаткування. Відповідно до чинного законодавства тільки по окремих видах страхування страхові платежі можна відносити на собівартість продукції. Аналогічна ситуація і з платежами громадян: страхові платежі, які отримують громадяни, оподатковуються.

Чинне законодавство також не сприяє скеровуванню страхових резервів на інвестування економіки. Згідно із Законом України "Про страхування" всім страховикам, крім тих, які займаються страхуванням життя, забороняється здійснення інвестиційної діяльності. Резерви із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників. Інші види кредитної діяльності страховикам здійснювати заборонено.

Для вирішення всіх цих проблем необхідно забезпечити проведення активної державної політики, спрямованої на подальший розвиток системи регулювання страхового ринку та нагляду за діяльністю страхових організацій, приведення страхового законодавства України у відповідність до європейських правових документів.

Проект стратегії розвитку фінансового сектору України до 2015 року, який внесено на обговорення учасників фінансового форуму містить практично всі основні напрями розвитку страхового ринку України, а тому може бути прийнятий за основу.

Проте, у цьому документі немає відповідей на питання: «Як реалізувати поставлені цілі?» і «Коли, звичайно дуже укрупнено, мають бути здійснені ті чи інші заходи?». Тому цей документ може спіткати доля «Концепції розвитку страхового ринку», прийнятої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 369-р від 23 серпня 2005 року на 2010 р. Якщо ми співставимо ці два документи, то побачимо їх спільні риси в частині страхового ринку.

Водночас упродовж трьох років дії Концепції не реалізовано жодного з передбачуваних нею, принаймні з числа основних і дійсно системоутворюючих, положень, наприклад:

- закон «Про страхування» у новій редакції не прийнято, робота над узгодженням позицій держави і страховиків практично припинена;

- закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» запроваджено далеко не в повному обсязі внаслідок не здійснення державою контролю за наявністю полісів у водіїв;

- аграрне страхування за державної підтримки все більше формалізується і нас не повинні вводити в оману показники «бурхливого розвитку»;

- у питанні оподаткування максимум, що нам вдалося досягти - це запобігти прийняттю хибних рішень. Однак конструктивна робота над розв'язанням цього питання заморожена.

Цей перелік можна було б продовжувати проблемами покриття страхових резервів неліквідними активами, перестрахування за межами України у зв'язку зі вступом України в СОТ.

Безумовно, що всі ми перебуваємо у значній залежності від загальної політичної та економічної ситуації. З одного боку ця ситуація сприяє динамічному розвитку страхового ринку: зростає ВВП, реальна заробітна плата, деструктивне втручання у функціонування страхового сектору не виходить за припустимі межі. Динаміці зростання страхового ринку України може позаздрити будь-яка інша галузь.

Однак, ми повинні усвідомлювати, що сьогодні цей ріст зумовлений, передусім, зовнішніми факторам, головним з яких є зростання обсягів кредитування, перш за все авто та іпотечного.

Саме завдяки такій ситуації, серйозні проблеми непрозорості, неплатоспроможності, не конкурентоспроможності значної кількості страхових компаній, непрозорого, неефективного державного регулювання страхових компаній, залишаються прихованими.

Це дозволяє до певного часу усім робити вигляд, що все добре, що так буде завжди. Насправді, сприятливий вплив зовнішніх факторів не може довго зберігатися. Події останніх місяців це тільки підтверджують.

Тому надзвичайно важливо розставити в стратегії розвитку фінансового сектору відповідні акценти, виділити, зокрема, у загальному переліку напрямків розвитку страхового ринку, ті напрямки та заходи, реалізацію яких необхідно здійснити уже цього року, не очікуючи на реанімацію роботи Верховної Ради та прийняття необхідних законів.

Ці напрямки та заходи повинні забезпечувати оздоровлення страхового ринку України на основі тих повноважень органів виконавчої влади, які уже сьогодні передбачені законами України, зокрема: поетапне скорочення термінів звітного періоду від 1-го кварталу до 1-го місяця, а далі до 1-го тижня та до 1 -го дня; відновлення вимог щодо диференціації активів, якими покриваються страхові резерви; впровадження нормативів достатності капіталу у спосіб, що утруднює псевдострахування; створення режиму найбільшого сприяння для страховиків, які добровільно дотримуються стандартів прозорості та підвищених вимог до платоспроможності; запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності.

Однак, невідкладне вжиття цих заходів не означає, що відповідні нормативно-правові акти повинні прийматися і вводитися в дію одразу. Очевидно, що необхідно передбачити перехідний період, після закінчення якого протягом певного часу можна зберегти принцип надання індивідуальних дозволів за наявності певних обставин.

Головне - це запровадження постійно діючого механізму оздоровлення ринку, який спонукатиме і керівників страхових компаній, і їх власників до постійної роботи з визначених напрямків.

Страницы: 1, 2, 3, 4