(кредити, позики, несплачені податки, кредиторська заборгованість,
видані векселі, розрахунки).
Цей метод дозволяє швидко, просто й ефективно встановити, які активи фактично має підприємство за умови правильної облікової політики. Однак варто мати на увазі, що він базується на даних про активи за цінами їхнього придбання, що непридатні, якщо вартість підприємства визначається в умовах високої інфляції, оскільки вартість матеріальних активів виявляється заниженою. Крім того, частина активів може виявитися нереалізованою на ринку та повинна враховуватися методом справедливої вартості (табл.2).
Метод залишкової скоригованої балансової вартості(скоригованої залишкової вартості витрачених раніше коштів(ресурсів) на придбання активів) на відміну від попереднього методу враховує величину переоцінки фондів підприємства [11]:
СЧЗБВ =А - ЗН -АСУМН + ПА - ЗЗ, (2)
де ПА - величина переоцінки активів підприємства з врахуванням дисконту на інфляцію та зміну ринкової вартості раніше куплених активів.
Об'єкти визначення справедливої вартості
Визначення справедливої вартості
1. Цінні папери
Поточна ринкова вартість на фондовому ринку. За відсутності такої оцінки - експертна оцінка
2. Дебіторська заборгованість
Теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає отриманню, що визначена за відповідною поточною відсотковою ставкою за вирахуванням резерву сумнівних боргів та витрат на отримання дебіторської заборгованості в разі потреби. Дисконтування не здійснюється для короткострокової заборгованості, якщо різниця між номінальною сумою дебіторської заборгованості та дисконтованою сумою несуттєва (менше 5 % номінальної суми)
3. Запаси
3.1. Готова продукція і товари
Ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів
3.2. Незавершене виробництво
Ціна реалізації готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію та надбавки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції
3.3. Матеріали
Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання)
4. Основні засоби
4.1. Земля та будівлі
Ринкова вартість
4.2. Машини та устаткування
Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
4.3. Інші основні засоби
Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
5. Нематеріальні активи
Поточна ринкова вартість. За відсутності такої вартості - оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації
6. Чисті активи або зобо-в'язання за пенсійними програмами з передбач-еними виплатами
Теперішня (дисконтована) сума належних виплат пенсій за вирахуванням справедливої вартості будь-яких активів пенсійної програми
7. Податкові активи та зобов'язання
Сума податкових пільг чи податків, що підлягають сплаті, які виникають унаслідок об'єднання підприємств
8. Поточні та довгострокові зобов'язання
Теперішня (дисконтована) сума, яка має виплачуватися при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками. Дисконтування не здійснюється для короткострокових зобов'язань, якщо різниця між номінальною сумою зобов'язання та дисконтованою сумою є несуттєвою (менше 5 % номінальної вартості)
9. Обтяжливі контракти та інші ідентифіковані зобов'язання
Теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає сплаті при погашенні зобов'язання, визначена за відповідною поточною відсотковою ставкою
Для стабільно працюючого підприємства скоригована чиста балансова вартість досить надійно відбиває нижню межу його ціни. Але головний недолік методів оцінки активів за балансовою і скоригованою балансовою вартістю полягає в тому, що вони не відбивають прибуток, який одержує і може одержати підприємство в майбутньому від використання своїх активів. Тому, якщо як критерій оцінки застосовувати тільки балансову чи скориговану балансову вартість, не виключено, що підприємство, яке має великий обсяг чистих активів, буде оцінено вище, але приносити істотно менший прибуток і навіть бути збитковим. І навпаки, підприємство, що має не дуже високу вартість активів, але виробляє високорентабельну продукцію, буде мати більш низьку вартість.
Метод заміщення дозволяє одержати відповідь на питання: скільки коштів буде потрібно витратити для того, щоб зараз почати такий же бізнес і досягти аналогічного становища на ринку (тобто випустити для реалізації аналогічний обсяг продукції) ? Метод містить у собі визначення економічної вартості майна підприємства шляхом встановлення вартості заміщення оцінюваної власності з урахуванням виправлень на її фізичний і моральний знос (тобто, якщо у нових активів заміщення буде такий же рівень фізичного та морального зносу). Чиста вартість заміщення активів (ЧВЗ) визначається за формулою [11]:
ЧВЗ = Ца - ЗНф - ЗНм, (3)
де Ца - поточна ціна аналогічних активів на ринку;
ЗНф - фізичний знос;
ЗНм - моральний знос.
Метод оцінки вартості заміщення більш реалістичний, ніж метод балансової вартості, тому що базується на поточній вартості активів і тому в більшому ступені придатний для оцінки підприємств в умовах інфляції. Крім цього, даний підхід найбільш прийнятний при встановленні вартості об'єктів для цілей страхування. Його можна також застосовувати для оцінки окремих видів активів. Однак сучасні активи, як правило, технічно більш досконалі, що затруднює пряме порівняння зі старими і вимагає використання відповідних поправочних коефіцієнтів. Крім того, як і методи балансової і скоригованої балансової вартості, він не відбиває здатність активів приносити прибуток.
4 Основні ризики використання майна підприємства як застави при банківському кредитуванні
Значення застави як забезпечувального зобов'язання полягає в тому, що кредитор-заставоутримувач у випадку невиконання зобов'язання боржником вправі одержати переважне перед іншими кредиторами задоволення з вартості заставленого майна. У інших випадках кредитори задовольняють свої вимоги в порядку черговості, що встановлена законодавством України.
Ризикованим моментом для банку у випадку стягнення заборгованості за рахунок вартості майна боржника або поручителя, як найбільш розповсюджу-ного засобу задоволення вимог, є можливість недоотримання належних йому коштів через витрати на проведення виконавчих дій, виконавчий збір та комі-сійну винагороду спеціалізованої торгівельної організації, яка здійснює реалі-зацію арештованого майна.
Необхідно відзначити, що рівень обов'язкових утримань від вартості ре-алізації майна може суттєво змінюватися в залежності від його виду та певних обставин проведення виконавчих дій. Наприклад, для виконання судового рі-шення про стягнення визначеної суми боргу арешт може накладатися держав-ним виконавцем на все майно боржника і комісійна винагорода спеціалізованої торгівельної організації в цьому випадку може сягати 20 % від вартості прода-жу. Додатково враховуючи витрати на підготовку і проведення торгів, 10 % ви-конавчого збору та витрати на проведення виконавчих дій, отримаємо, що банк-стягувач може отримати близько 65-69% вартості реалізованого майна. На практиці винагорода торгівельної організації, як правило, дорівнює 13-18 % вартості арештованого майна і тому саме такий відсоток пропонується закла-дати у розрахунки рівня ризику кредитів без забезпечення або забезпечених порукою. Найбільший рівень обов'язкових фінансових втрат при примусовому стягненні боргу, відсутність обмежень у боржника або фінансового поручителя здійснити відчуження або заставити своє майно та кошти впродовж дії кредит-ного зобов'язання обумовлюють найвищий ризик таких операцій для банків-ських установ.
Таблиця 3
Зниження вартості заставного майна в банках України з врахуванням ризиків його можливої реалізації
Назва банку
Яка застава потрібна під кредит готівкою
Сума кредиту, % вартості застави
Укрсоцбанк
Нерухомість, авто, земельні ділянки, депозити, сертифікати та акції ІСІ (готові розглянути)
58-80
Діамантбанк
Нерухомість
До 70
Укргазбанк
Нерухомість, автомобілі, депозити
85-95
Укрсиббанк
Нерухомість, автомобілі, земельні ділянки
70-80
Правекс-банк
Нерухомість, автомобілі, земельні ділянки, нежитлові приміщення
Від 50-70
"СЕБ банк"
Нерухомість, авто, цінні папери (готові розглянути)
До 70%
"Райффайзен Банк Аваль"
Нерухомість, авто
Робітники банку, працюючи з одним або іншим засобом гарантування повернення кредиту, для здійснення ефективного управління кредитним ризиком мають аналізувати якісні характеристики забезпечення та зіставляти його вартісну оцінку не тільки з заборгованістю перед банком, але й забезпечити за її рахунок компенсування додаткових витрат, рівень яких залежить від обставин наведених вище.
Основну якісну характеристику забезпечення відзначимо як можливість застосувати його банком для задоволення власних вимог. Суть вказаної можливості полягає в різних рівнях ризику, які несе в собі така перспектива: вірогідність успішного застосування для погашення проблемного боргу коштів та цінностей, розміщених в банку-кредитору, або нерухомості боржника значно перевищує вірогідність використання для цього, наприклад, товарів у обігу чи транспортного засобу.
Відображення розподілу видів забезпечення відповідно до ступеню ризикованості операції, заснованого на рівні безпеки і наявності можливості задовольнити вимоги банку за його рахунок та середнього рівня втрат, визначених законодавством, надає передумови для формування ефективної системи відстеження наявності і схоронності предметів забезпечення, удосконалення політики визначення кредитоспроможності позичальника через сумарне врахування фінансово-майнового стану боржника з небезпеками того чи іншого виду забезпечення з огляду його надійності та необхідного рівня перевищення вартісної характеристики над заборгованістю.
Таблиця 4
Ризикованість операцій відносно виду забезпечення і рівня встановлених законом відрахувань при примусовому стягненні боргу
Ступінь ризику застосування
Забезпечення
Середній рівень відрахувань, передбачених законом при примусовому стягненні боргу
Найменший
Депозитні вклади, дорогоцінні метали, гарантія фінансової установи
Примусове стягнення практично не використовується, діє механізм позасудового (договірного) врегулювання
3-5 %
Допустимий
Транспортні засоби
13-15 %
Інше рухоме майно
Страхування кредиту
Невиплата відшкодування не розповсюджене явище, хоча спірні ситуації можливі і вирішуються в судовому порядку. Рішенням суду страховика або зобов'язують здійснити виплату в межах відповідальності, або звільняють від неї.
Надзвичайний
Порука
24-33%
Майнові права вимоги
Відсутнє
Висновки
Підсумовуючи вищевикладене відзначимо, що в юридичному аспек-ті кредитно-забезпечувальні відносини не врегульовані відповідним чином, і, як наслідок, банківські установи змушені для захисту власних економічних інтере-сів здійснювати непритаманні їм функції, такі як посередництво при реалізації застави, дослідження кон'юнктури ринку тих чи інших матеріальних цінностей, здійснення контролювання повноти та об'єктивності заходів суб'єктів владних повноважень і залучених ними третіх сторін, інше. Необхідність виконання заз-начених дій пов'язана з недосконалістю нормативної бази, недостатністю необ-хідної правозастосовної практики та дієвих засобів впливу на учасників загаль-ного процесу управління проблемними кредитами, визначення рівня відпо-відальності кожного з них.
Аналіз засобів забезпечення виконання зобов'язань показав наявність суттєвих проблем у цій сфері, і для їх нівелювання банкам необхідно пристосовуватися до існуючих умов, у противному випадку - підвищена вірогідність отримання збитків по операціям, визнаним проблемними. У цьому випадку виникає проблема управління кредитним ризиком з метою мінімізації ступеню його впливу на діяльність банку через інші ризики. Власне кажучи, управління кредитним ризиком через заставно-забезпечувальну політику є також й інструментом управління прибутковістю й ліквідністю банку. Дане положення і обумовлює той факт, що кредитний ризик серед багатьох банківських ризиків займає першорядне значення.
Перспективними напрямками удосконалення засобів керування кредит-ним ризиком через заставно-забезпечувальний механізм виглядають процес незалежного експертного оцінювання застави, визначення достатності тієї чи іншої форми забезпечення для гарантування повернення кредитів, узагальнення досвіду діяльності банків по вирішенню ситуацій з проблемними кредитами.
Список використаної літератури
2. Методика оцінки майна // Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 грудня 2003 р. № 1891.
3. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» // Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440.
4. Банківські операції: Підручник: - 3- тє видання, перероб., і доп. / За заг. ред. проф. А.М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2008. -- 608 с.
5.Гавва В.Н., Божко Є.А. Потенціал підприємства: формування та оцінювання, К. ЦНЛ, 2004, 224с.
6. Гроші та кредит: Підручник. - 4-те вид., перероб., і доп. / За заг. ред. проф. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 744 с.
7.Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч.посібник для студентів вищих навч.закладів, К. ЦНЛ, 2005, 352с.
8. Организация и методы оценки предприятия (бизнеса) : Учебник / Под ред. В.И. Кошкина. - М.: ИКФ «ЭКМОС», 2002.
9. Оценка бизнеса: Учебник / Под ред. А.Г. Грязновой, М.А. Федотовой. - М.: Финансы и статистика, 2003.
10. Попов Е.В. Рыночный потенциал предприятия, М, «Экономика»,2002 -559с.
11. Сосненко Л.С. Анализ экономического потенциала действующего предприятия. - М.: Экономическая литература, 2004.
12. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.Т. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2006. - 316 с.
13. Шевченко Р.І. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Кредитування і контроль», 2002. -- 183 с.
Страницы: 1, 2, 3, 4
