Міністерство освіти та науки України
Запорізький Національний Технічний Університет
З/к №7071696
Контрольна робота
По курсу: Безпека життєдіяльності
Студентки V курсу заочного факультета гр. №747
Спеціальність: Менеджмент у виробничій сфері
Єрошенко Оксани Миколаївни.
м. Запоріжжя,
2001 рік
ПЛАН:
1. (4) Суспільні екологічні проблеми. Атмосфера та здоров'я людини.
2. (21) Психологічні властивості людини. Мислення.
3. (27) Вплив електричного струму на організм людини.
4. (44) Дії населення і правила поведінки при аваріях на АЕС.
5. (50) Перша допомога при пораненнях та кровотечах.
Література
1. Суспільні екологічні проблеми. Атмосфера та здоров'я людини.
Розвиток людської цивілізації неможливий без раціональної взаємодії з
природою. Людина отримує все необхідне для життя: енергію, продукти
харчування, матеріали, бере від природи емоційну та естетичну наснагу.
Цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює не тільки позитивний
вплив, а й призводить і до негативних наслідків. Тому сьогодні вкрай
необхідна стратегія охорони довкілля, широке екологічне виховання
населення.
Екологія — це наука про відносини між рослинними і тваринними
організмами та навколишнім середовищем.
Атмосфера — це зовнішня газоподібна оболонка планети, яка
безпосередньо прилягає до космічного вакууму і захищає все живе на Землі
від згубного впливу космічного випромінювання. Хімічний склад атмосфери:
78,1 відсотка — азот, 20 — кисень, 0,9 — аргон, решта — вуглекислий газ,
водяна пара, водень, гелій, неон. Кожний компонент по-своєму важливий для
життя.
Азот (N2) — газ без кольору і запаху, є обов'язковим компонентом
отримання білкових сполук. Складні білкові сполуки започаткували життя на
Землі. Азот входить до складу всіх видів білків в організмі людини. Ось
чому високий вміст азоту в атмосфері є необхідною умовою життя. Кисень (О2)
— активний окислювач в усіх життєвих процесах, обов'язковий учасник будь-
якого горіння. Зниження кількості кисню в атмосфері (нижче 15 відсотків)
становить небезпеку для життя. Кисень забезпечує фізіологічні процеси
організму людини.
Газ без кольору і запаху, густина — 1,23 г/л, хімічно найактивніший
(після фтору) неметал, взаємодіє з більшістю інших елементів (процес
окислення). При підвищенні температури окислення може перейти в горіння.
Люди, тварини, рослини отримують необхідну для життя енергію за
рахунок біологічного окислення різних речовин киснем, який надходить в
організм різними шляхами (легені, шкіра).
Кисень — найрозповсюдженіший на Землі елемент. У вигляді складових він
становить 1/2 маси Земної кори, входить до складу води. живих організмів. У
вільному стані — 21%. Завдяки фотосинтезу рослини продукують кисень.
Формула фотосинтезу:
[pic]
При цьому близько 80% кисню надходить в атмосферу при фотосинтезі
океанського планктону і 20% — від земних рослин.
Аргон (А2) — інертний газ з густиною 1,73 г/л. Використовується в
промисловості (аргонове зварювання) при хімічних процесах, для наповнення
електричних ламп і газорозрядних трубок.
Озон (О3) — модифікація кисню. Газ синього кольору з різким запахом.
Утворюється із О2 при електричних розрядах в атмосфері на висотах 20 — 25
км. Озон охороняє все живе на Землі від шкідливого впливу короткохвильової
УФ — радіації Сонця. У техніці використовується як озонатори для
знезараження води та збагачення повітря.
Вуглекислий газ (СО2) — основний газовий компонент у процесі
фотосинтезу зелених рослин. Важливість цього процесу в тому, що рослини
виділяють у повітря кисень. Ось чому нестача вуглекислого газу становить
небезпеку. Підвищений вміст газу в атмосфері призводить до іншої глобальної
небезпеки для людей — парникового ефекту. Вуглекислий газ як парникове скло
пропускає сонячні промені, але затримує тепло нагрітої поверхні землі. В
результаті цього підвищується середня температура повітря, погіршується
мікроклімат, що впливає на здоров'я людини.
Щорічно в результаті фотосинтезу поглинається 300 млрд. т СО2,
виділяється 200 млрд. тонн О2, утворюється 150 млрд. тонн органічних
речовин.
Атмосфера Землі включає:
тропосферу (до 15 км)
стратосферу (15—100 км)
іоносферу (100 — 500 км).
Між тропосферою і стратосферою розміщується перехідний шар —
тропопауза. У глибинах стратосфери під впливом сонячного світла створюється
озоновий екран, який захищає живі організми від космічного випромінювання.
Вище — мезо-, термо- й екзосфери. Значного впливу науково-технічного
прогресу зазнає атмосфера Землі. Близько 300 млн. автомобілів щорічно
викидають в атмосферу 400 млн. т оксидів вуглецю, понад 100 млн. т
вуглеводів, сотні тисяч тонн свинцю. Найпотужніші виробники викидів в
атмосферу: ТЕС, металургійна, хімічна, нафтохімічна, целюлозна та інші
галузі промисловості, автотранспорт.
Систематичне вдихання забрудненого повітря помітно погіршує здоров'я
людей. Газоподібні і пилові домішки можуть надавати повітрю неприємного
запаху, подразнювати слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів і тим
самим знижувати їхні захисні функції, бути причиною хронічних бронхітів та
захворювань легенів. Численні дослідження показали, що на фоні патологічних
відхилень в організмі (захворювання легенів, серця, печінки, нирок та інших
органів) шкідлива дія атмосферного забруднення проявляється сильніше.
Важливою екологічною проблемою стало випадання кислотних дощів. Щорічно при
спалюванні палива в атмосферу надходить до 15 млн. т двоокису сірки, який,
сполучаючись з водою, утворює слабкий розчин сірчаної кислоти, що разом з
дощем випадає на землю. Кислотні дощі негативно впливають на людей, врожай,
споруди і т. ін.
Забруднення атмосферного повітря може також опосередковано впливати на
здоров'я і санітарні умови життя людей.
Накопичення в атмосфері вуглекислого газу може викликати потепління
клімату в результаті парникового ефекту. Суть його полягає в тому, що шар
двоокису вуглекислого газу, який вільно пропускає сонячну радіацію до
Землі, буде затримувати повернення у верхні шари атмосфери теплового
забруднення. У зв'язку з цим у нижніх шарах атмосфери підвищуватиметься
температура, що, у свою чергу, призведе до танення льодовиків, снігів,
підйому рівня океанів і морів, затоплення значної частини суші.
2. Психологічні властивості людини. Мислення.
Мислення - це процес пізнання. Наслідком мислення є думка. Здатність
мислити - властивість людини.
Мислення - процес відтворення загальних властивостей предметів і явищ,
знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними.
Мислення дає змогу пізнавати те, чого ми безпосередньо не
спостерігаємо, передбачити хід подій, результати наших власних дій,
прогнозувати розвиток процесу і результати майбутніх дій; це здатність
людини правильно і швидко виносити судження і приймати рішення.
Мислительні дії та операції. Мислення (розумові операції) складається
з таких процесів, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування,
конкретизація, узагальнення, які взаємозв'язані та існують як система
операцій, у якій дія кожної з них є зворотною операцією.
Порівняння визначає подібні і відмінні ознаки, властивості певних
об'єктів. Все в світі пізнається не інакше, як через порівняння.
Аналіз - мислене розчленування об'єктів свідомості, виділення окремих
їх частин, елементів, ознак і властивостей.
Синтез - мислене об'єднання окремих частин, ознак і властивостей
об'єктів у єдине ціле. Аналіз і синтез є протилежними і водночас нерозривно
пов'язаними між собою процесами.
Аналіз і синтез - протилежні і водночас нерозривно пов'язані між
собою, постійно чергуються і переплітаються. Це основні операції мислення.
Абстрагування - мислене відокремлення одних ознак і властивостей від
інших і від предметів, яким вони притаманні. Абстрактним є наукове
мислення, тому що абстракція відіграє провідну роль в утворенні тих понять,
у яких воно виявляється і якими оперує; абстракція готує основу для широких
і ґрунтовних узагальнень.
Пізнання являє собою рух думки від конкретного до абстрактного і знову
до конкретного.
Конкретизація - це перехід від абстрактного до конкретного.
Узагальнення - розкриття загальних властивостей і відношень, що
існують в реальній дійсності. Від глибини узагальнень залежить і коло
передбачень, які може зробити людина.
Форми мислення. Розрізняють три форми мислення: судження, умовиводи,
поняття.
Судження - це рух нашого мислення, ототожнення і розрізнення його
об'єктів, переходи від поодинокого до загального, від конкретного до
абстрактного і навпаки, від причини до наслідку, від частини до цілого.
Судження - форма мисленого відображення об'єктивної дійсності. В
судженні ми завжди стверджуємо або заперечуємо наявність у певному об'єкті
якихось ознак, властивостей, зв'язків з іншими об'єктами.
Судження є істинним, якщо воно адекватно відображає зв'язки та
взаємовідносини, що існують в об'єктивній дійсності, і що перевіряється
практично.
Міркування являє собою низку зв'язаних між собою суджень, спрямованих
на те, щоб з'ясувати істинність якої-небудь думки, довести її або
заперечити, відстояти її в суперечці.
Умовиводом називають таку розумову дію, або форму мислення, в якій з
одного або декількох певним способом зв'язаних суджень, що відображають
зв'язані відношення предметів чи явищ об'єктивної дійсності, виводиться
нове судження. Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні та аналогічні.
Індуктивний умовивід - умовивід, в якому ми йдемо від фактів до
узагальнень, від менш загальних до більш загальних суджень.
Дедуктивний умовивід - умовивід, в якому ми йдемо від загальних
суджень до часткових і поодиноких.
Індукція і дедукція нерозривно пов'язані між собою в людському
мисленні. За допомогою індукції робляться загальні висновки. Шляхом
дедукції застосовуємо їх до нових ситуацій.
Аналогія - умовивід, що ґрунтується на подібності деяких ознак
Страницы: 1, 2