До грудей жука-оленя прикріплюються дві пари крил. Передні крила вкриті щільною кутикулою. їх називають надкрилами. Надкрила призначені не для польоту, а для захисту тіла від ушкоджень. Задні крила тонкі й прозорі, розміщуються на задньогрудях. За їх допомогою жук літає. Крила комах є продовженням тіла. Крило складається з двох шарів, між якими утворюється щілина -- продовження порожнини тіла. У крилі проходять нерви і дихальні трубки, розташування яких можна визначити за його жилками.
Черевце жука-оленя складається з 7 сегментів. У ньому містяться внутрішні органи.
Покриви тіла. Тіло жука-оленя вкрите багатошаровою кутикулою, основу якої складає хітин. Цей щільний покрив -- панцир -- захищає тварину від механічних ушкоджень і запобігає випаровуванню води з організму або, навпаки, її проникненню іззовні до тіла жука. У комах кутикула вистеляє, крім зовнішньої поверхні тіла, ще й весь кишковий тракт.
Опорно-руховий апарат. Скелет жука (хітиновий покрив) є типовим прикладом зовнішнього скелета. До внутрішньої поверхні хітинового панцира прикріплюється близько 2000 зібраних у пучки м'язів.
Травна система жука-оленя добре розвинена. Вона починається ротовою порожниною, в яку відкриваються протоки слинних залоз. Ротова порожнина з'єднується з глоткою, що переходить у стравохід. Задній кінець стравоходу розширюється, утворюючи шлунок, хітинові пластини і зубчики якого сприяють подрібненню їжі . Тут відбувається травлення. Від шлунка відходить середня кишка, де їжа остаточно перетравлюється і всмоктується. Травний канал закінчується довгою задньою кишкою, що відкривається назовні анальним отвором.
Видільна система. Принесені кров'ю шкідливі речовини проникають з порожнини тіла в мальпігієві судини -- тонкі трубочки, що пронизують усе тіло жука і впадають у кишечник . Разом із залишками їжі шкідливі речовини видаляються назовні. Окрім того, частина продуктів обміну речовин відкладається у вигляді твердих речовин у спеціальній пухкій тканині -- жировому тілі, яке заповнює у комах проміжки між внутрішніми органами. В ньому накопичуються запасні поживні речовини.
Дихальна система. Жук-олень дихає за допомогою трахей, що пронизують усе його тіло. Назовні трахеї відкриваються особливими отворами по боках грудей і на члениках черевця -- дихальцями. Від дихалець відходять великі стовбури трахей, вони розгалужуються на дедалі тонші гілки, які входять усередину окремих клітин тіла .
Кровоносна система. Газообмін у жука-оленя відбувається через трахеї, тому головною функцією його кровоносної системи є транспортування по організму поживних речовин, які розносяться не кров'ю, а гемолімфою. (Пригадай, яку ще функцію, крім- розподілу поживних речовин, виконує кровоносна система.)
Серце комахи має форму трубки і міститься на спинній стороні черевця. Від серця відходить одна кровоносна судина, яка входить у головний відділ і там закінчується. Гемолімфа, що виштовхується із серця, проходить через мозок, а потім виливається в порожнину тіла, де омиває внутрішні органи, постачаючи їм поживні речовини (Пригадай, як називають кровоносну систему, якщо рідина, що циркулює судинами, виливається безпосередньо в порожнину тіла.)
Нервова система жука-оленя, як і в інших членистоногих, складається з головного мозку і черевного нервового ланцюжка, утвореного з окремих гангліїв .
Органи чуття в жука добре розвинені. За їх допомогою комаха вловлює зорові, слухові, механічні та хімічні подразнення.
Складними фасетковими очима жук сприймає зображення і розрізняє кольори. Прості вічка реагують лише на ступінь освітленості.
У жука-оленя добре розвинені органи дотику -- чутливі волоски, розташовані по всій поверхні тіла. Одночасно вони виконують функцію органу слуху, бо здатні відчувати коливання повітря.
Органи дотику і смаку в жука-оленя зосереджені на вусиках і ротових органах (звичайна хатня муха визначає смак кінчиками лапок).
Комахи -- це членистоногі тварини з трьома парами ніг. У них чітко виокремлюються голова, груди і черевце. Переважна частина комах має крильця, а на голові -- пару вусиків.
Опорно-руховий апарат та системи внутрішніх органів комах є найдосконалішими серед усіх членистоногих тварин. Комахи дихають трахеями. Особливого розвитку в них набули нервова система і органи чуття.
4.Розмноження і розвиток комах
Розмноження
Статеві органи самок комах представлені парою яєчників. Від кожного яєчника відходить по одному яйцепроводу. Яйцепроводи разом утворюють один загальний, яким запліднені яйця виводяться назовні. Органи розмноження самця -- це два сім'яники, що переходять у сім'япроводи, а ті, в свою чергу,-- в спеціальний сім'явивідний канал, який відкривається назовні.
Комахи -- переважно роздільностатеві тварини. Вони розмножуються лише статевим способом. . Запліднення яєць у комах відбувається тільки всередині організму самки.
У деяких випадках розмноження комах може відбуватися без запліднення. Такий спосіб розмноження називається партеногенезом.
Цлодючість комах часто надзвичайно висока. Особливо плодючі соціальні комахи. Бджолина матка протягом свого життя відкладає до 1,5 млн яєць, матка терміта -- 110 млн, а попелиця протягом одного літа дає життя такій величезній кількості комах, яку можна позначити числом 1022.
Розвиток
Комахам властивий складний життєвий цикл. Процес постембріонального розвитку відбувається в них із метаморфозом -- глибоким перетворенням організму, що проявляється в різкій зміні будови й способу життя.У всіх представників цього класу спочатку з яйця з'являється тичинка, яка згодом перетворюється на дорослу комаху.
Неповний метаморфоз спостерігається в комах простої організації: ;арани , тарганів, бабок та одноденок. В їхньому розвитку зиділяють три стадії: яйце -- личинка -- доросла комаха. За умови іеповного метаморфозу з яйця виходить маленька безкрила личинка, іка дуже схожа на дорослу особину і веде подібний спосіб життя. Від дорослої комахи ця личинка -- німфа (від грец. німфе -- дівчина) відрізняється головним чином розмірами і відсутністю крил. Підростаючи, личинка линяє -- виповзає зі старого хітинового покриву в новому, просторішому вбранні. Після кожного линяння німфа стає дедалі більше схожою на дорослу комаху. У процесі розвитку личинка линяє 5--6 раз. Дорослі комахи більше не ростуть і не линяють.
Повний метаморфоз властивий високоорганізованим комахам: жукам, метеликам, мухам, комарам, бджолам та блохам. В їхньому розвитку виділяють чотири стадії: яйце -- личинка -- лялечка -- доросла комаха.
Розглянемо повний метаморфоз жука-оленя. Самка відкладає яйця в порохняве дупло дуба, де вони й розвиваються. Личинка, що виходить з яйця, зовні нагадує гусеницю величезного метелика і зовсім не схожа на жука. Розвиток личинки триває 5 років. Тіло дорослої личинки завдовжки близько 14 см, а завтовшки, як великий палець людини. Потім личинка перетворюється на лялечку, з якої згодом виходить дорослий жук-олень .
Личинки комах з повним перетворенням істотно відрізняються від дорослих особин за певними ознаками будови й способу життя:
- форма тіла личинок переважно червоподібна;
- вони не мають крил;
- органи чуття в личинок недорозвинені, відсутні фасеткові очі, наявні лише прості вічка. Личинка мухи навіть не має голови, тому її очі розташовані на грудях;
- часто спостерігається відмінність у кількості і будові кінцівок. Так, личинка метелика -- гусениця -- крім трьох пар справжніх ходильних ніг, має ще й черевні ніжки з присосками, які ніколи не залишаються в дорослого метелика. Личинка мухи, навпаки, не має ніг;
- личинки часто живуть в іншому середовищі і мають свій особливий спосіб живлення. Так, личинка комара живе у воді і живиться найдрібнішими тваринами й водоростями, а дорослий комар -- літаюча комаха, яка живиться соком рослин і кров'ю хребетних тварин.
Лялечка комахи не живиться і звичайно майже нерухома. Усередині лялечки відбувається складна внутрішня перебудова, за якої більша частина органів личинки руйнується, наче розчинюється, а натомість із скупчень спеціальних клітин формуються органи дорослої комахи.
Більшості комах властивий розвиток із повним метаморфозом. Завдяки відмінностям у будові, способі життя, живленні, а також у середовищі існування комахи з повним метаморфозом краще пристосувалися до природного середовища, ніж комахи з неповним метаморфозом. Тому перші складають понад 90 % усіх видів комах. Вони утворили максимальну різноманітність видів і величезну кількість особин.
Тривалість життя. Комахи живуть лише кілька років, а то й місяців. Найтриваліший період їхнього життя припадає на стадію личинки. Личинки деяких комарів живуть 2 роки, а доросла комаха -- 3--4 дні. Головне призначення дорослих особин -- розмноження, тому в деяких видів комах недорозвинена травна система. Та й навіщо вона, якщо життя таких комах триває кілька днів, а іноді годин. Протягом цього періоду необхідно встигнути залишити потомство, отже, на живлення не вистачає часу. Проте трапляються дорослі комахи з тривалим терміном життя. Це цариці мурашок і термітів, які живуть десятки років і залишають сотню мільйонів нащадків.
Діапауза. У несприятливі для життя й розвитку періоди комахи можуть впадати в стан глибокого спокою, що називається діапаузою (від грец. діапаузис -- перерва, зупинка). У такий спосіб вони перечікують морозну зиму або, навпаки, посушливе літо. У метеликів діапауза звичайно настає на стадії лялечки, в мухи -- на стадії личинки, а в комарів і жуків -- на стадії дорослої особини.
5.Комахи з неповним перетворенням
Ряд Таргани. Поширені нині таргани походять від дуже давньої групи комах, що панували на Землі близько 300 млн років тому. Зовні таргани подібні до жуків, але відрізняються від них пласким овальним тілом, непомітним переходом голови в груди, а також личинками, що виглядають, як дрібні тарганчики (а в жуків личинки схожі на гусениць).
Представники цього ряду здебільшого -- теплолюбні й-вологолюбні комахи, які постійно живуть у тропіках . Серед них трапляються таргани завдовжки до 10 см. Вони ведуть нічний спосіб життя й живляться різноманітними рослинними рештками. Звичайним видом наших лісів є тарган лапландський -- комаха середнього розміру, дуже схожа на добре відомого рудого таргана. Рудий та чорний таргани живуть переважно в житлових приміщеннях. Вони поширені майже по всій земній кулі, а тому їх називають видами-космополітами.
Ряд Прямокрилі об'єднує великих комах із видовженим тілом, довгими вузькими крильми й задніми стрибальними ногами. Ряд поділяють на п і д р я д Довговусі прямокрилі та підряд Коротковусі прямокрилі.
До довговусих прямокрилих належать коники й цвіркуни. Най-звичайніший вид коників -- це коник зелений. Самець цієї комахи вирізняється надто довгими вусами, а самку легко впізнати за її великим серпоподібним яйцекладом -- спеціальним органом, за допомогою якого самка відкладає яйця в ґрунт . Цвіркотіння коників улітку можна почути на кожній лісовій галявині. Ці звуки видають самці завдяки специфічним органам, що містяться на надкрилах.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
